Гостиницы Франции по звездности. Пример курсовой. Географічнопросторовий аналіз закладів готельного господарства Франції за категорією зірковості
 Скачать 2.93 Mb.
|
|
На сьогоднішній день збереглося декілька караван-сараїв. Найвідоміший з них знаходиться у Іспанії в Гренаді. Навколо його внутрішнього двору на трьох поверхах розташовані номери. У Туреччині збереглося понад сто караван-сараїв, однак вони не функціонують, хоча доступні екскурсантам як музеї. [7] Систематика і класифікація готелів. У міжнародній практиці не існує єдиного підходу до класифікації готелів. Проблемою класифікації більш ніж п'ятдесят років займається Міжнародна готельна асоціація і Всесвітня туристична організація. У 1972 році був розроблений і запропонований проект єдиної міжнародної класифікації готелів. Відповідно до цього проекту, готелю може бути присвоєна одна з п'яти категорій залежно від обладнання, рівня комфорту і набору пропонованих послуг. Але ця класифікація не була схвалена національними членами Міжнародної готельної асоціації. Більшість країн визнали неможливим створення єдиної міжнародної системи класифікації готелів через різні підходи до оцінки якості обслуговування, різницю у кліматичних та інших умовах. Наприклад, наявність відкритого басейну як чинника категорії готелю, зумовлюється географічною широтою його розміщення. Тому у світі зараз діє близько тридцяти різних систем класифікації готелів. Навіть в окремих країнах співіснують різні підходи. [19] Беручи до уваги різноманітні підходи до класифікацій готелів, які вказані у роботах авторів Скибінський С.В., Іванова Л.О., Моргун О.Ф. «Маркетинг готельних послуг», Роглєв Х.Й. «Основи готельного менеджменту», Пуцентейло П.Р. «Економіка і організація туристично-готельного підприємництва» мною були виділені найбільш поширені класифікаційні ознаки готелів (Див. табл. 1.2). Таблиця 1.2 Найбільш вживані класифікаційні ознаки готелів (складено автором за [10,11,13]).
Продовження таблиці 1.2
Продовження таблиці 1.2
Найчастіше у світі користуються наступними класифікаціями: Система зірок, застосовується у Франції, Австрії, Угорщині, Єгипті, Китаї, Росії та багатьох інших країнах, в міжнародному туристичному обміні. Система літер, використовується у Греції. Система «корон» характерна для Великої Британії. Найбільш часто зустрічається класифікація готелів французької моделі, відповідно до якої усі готелі в залежності від комфортабельності діляться на категорії, умовно позначені зірками. Австрія – це один із світових лідерів по прийому туристів. Саме тому тільки в гірській частині країни нараховується близько 20 тисяч готелів. Готелі Австрії оцінюються за п’ятизірковою системою, але, в сільській місцевості нерідко зустрічаються так звані «позакатегорійні готелі» - невеликі одно , двох -, трьох - поверхові будинки, частіше обслуговуються фермерськими родинами. Австрійські готелі з однією або трьома зірками мало відрізняються. Більшість готелів цього класу мають у своєму розпорядженні басейн, сауну, ресторан, буфет та солярій. Схожість збільшується через розповсюдження в Австрії «романтичного стилю» у якому створені інтер’єри багатьох готелів. Іноді обладнання у трьохзірковому готелі може виявитися кращим (наприклад, басейн) ніж у чотирьохзірковому. В цілому готелі двох вищих категорій оправдовують кількість своїх зірок завдяки більш просторим номерам і більшому об’єму наданих послуг. П’ятизіркові готелі відрізняються від чотирьохзіркових додатковими прикрасами у номері і більш високим рівнем обслуговування. При класифікації готелів в Єгипті також використовуються зірки. Але, треба враховувати, що в порівнянні з європейськими стандартами, вони завищені приблизно на ½ зірки. Стандарти зірок у Китаї знаходяться на одному рівні з європейськими стандартами. В Греції популярна класифікація готелів за літерами. Усі готелі Греції поділяються на чотири категорії: А, В, С, Д. Готелі категорії «А» відповідають чотирьохзірковому рівню, «В» –трьохзірковому, «С,» – двохзірковому. Готелям вищого класу часто присуджується категорія «de luxe». Але, не дивлячись на приведену класифікацію, засоби розміщення Греції, які мають однакову категорію, значно відрізняються один від одного. Готелі категорії «С» пропонують мінімальний об’єм послуг і знаходяться вони не на самому березі моря. Готелі категорії «В» , якщо вони знаходяться в курортній зоні, майже завжди розташовуються на узбережжі. Готелі категорії «А» виділяються більш високим рівнем обслуговування. Готелі, які претендують на більш високий рівень, зазвичай відповідають міжнародним стандартам. Класифікація готелів у Великій Британії досить складна. Деякі каталоги пропонують традиційні категорії за зірками, але, як правило, на фасаді готелю намальовані не зірки, а корони. Для того щоб перевести категорії готелю з «мови корон» на зірки необхідно від загальної суми корон відняти одну. [3] Так як готельний бізнес характеризується тим, що готельні підприємства все більше роблять ставку на певний сегмент ринку виявляється доцільним виділити декілька основних типів готелів, характерних для сучасної готельної бази. У своїй роботі «Туризм та готельне господарство», Лойко О.Т. виділяє наступні типи готелів: Готель-люкс має розмір від 100 до 400 номерів, розміщені вони, як правило, у центрі міста, характеризуються великою чисельністю і високим рівнем обслуговування у працівників, високою ціною, має дорогу обробку приміщення, розраховану на вимогливих клієнтів і надає елітарні умови для проживання гостей, в основному керівників великих підприємств, професіоналів високого рівня, учасників конференцій, політичної та культурної еліти. Готель високого класу має розміри від 400 до 2000 номерів, розміщений в межах міста, пропонує широкий набір послуг, який надається добре навченим персоналом, ціни вище середнього, орієнтовані на бізнесменів, індивідуальних туристів, учасників конференцій та інших. Обстановка майже така як і в готелі класу «люкс», але менші ціни. Готель середнього рівня може мати різні розміри в залежності від місцезнаходження. Прагнуть максимально використовувати сучасні технології знижуючи експлуатаційні розходи, а відповідно, ціни. Набір послуг досить широкий. Апартаментний готель має розмір номерного фонду від 100 до 400 номерів, з умовами, аналогічними мебльованим кімнатам. Ціни залежать від часу розміщення з варіантом самообслуговування. Орієнтовані на бізнесменів і сімейних туристів, які зупиняються на довгий час. Готель економного класу може бути з розміром номерного фонду від 10 до 150 номерів, розміщений в сільській чи приміській місцевості поблизу магістралей. Має невеликий штат працівників, пропонує невисокі ціни (на 25-65% нижче звичайних тарифів) при сучасних, гарно обладнаних номерах та без послуг харчування. Орієнтований на ділових людей та індивідуальних туристів. Мотель, або готель для туристів, які подорожують у автомобілі, має від 150 до 400 номерів. Розміщується ближче до природи , на автодорогах, при в’їзді в місто. Пропонує середній рівень обслуговування при невеликому штаті працівників. Харчування надається у кафетерії або столовій. Надає акцент автомобільний туризм. Курортний готель може бути розміром від 100 до 500 номерів. Розміщується поблизу моря, океану, озера, гір та тд. Зазвичай віддалений від міста, пропонує повний набір послуг, більший ніж в міських готелях при цінах вище середніх. Має велику кількість спортивних споруд , дорогі ресторани, банкетні зали, приміщення для зустрічей. Орієнтовані на різні категорії туристів. Готель типу кондомінімум. Його розмір може коливатися від 50 до 250 номерів, можуть бути і окремі будівлі на 4-5 номерів. Присутні номери типу квартир та спортивні споруди аналогічні курортним. Приватний готель (ночівля та сніданок) має невеликі розміри, 10-15 номерів. Знаходяться в приміській або сільській місцевості. Ціни середнього рівня, включають сніданки та закуски. Орієнтовані на комерсантів та маршрутних туристів. Управляється індивідуальними власниками або асоційованим членом готельного ланцюга.[6] Крім вищеописаних типів готелів, популярності набувають наступні різновиди готелів, виділені у праці Рогльова Х.Й «Основи готельного менеджменту»: - ротелі – для подорожуючих автомашинами із трейлером; - ботелі – прибережні готельні заклади, що обслуговують подорожуючих на воді, до складу яких входить житло, система культурно-побутового обслуговування, спеціалізовані будівлі і пристрої технічного обслуговування плавзасобів; - ботокемпінги – сезонні готельні установи типу кемпінгів; - наплавні сезонні флотелі і флотокемпінги, що поєднують функції готелю, а також стоянки технічного обслуговування і зимового зберігання плавзасобів; - флайтелі- готелі для власників особистих літаків (наприклад, флайтель-мотель поблизу м. Таласа, штат Оклахома, США) тощо. Ротель – пересувний готель, що являє собою вагон-трейлер з одно- і двомісними відсіками, у яких розташовані спальні крісла. Вони зручні, мають 3 регулятори положення. Кожен відсік обладнаний вентиляцією й індивідуальним освітленням. У ротелі існує відсік для перевдягання, умивальник і туалет. У задній частині вагона – кухня і холодильник. Флайтелі, як правило, розташовуються у далині від цивілізованих місць. До них ніяким шляхом, крім повітряного, дістатися неможливо. При флайтелі розташовуються аеродроми, ангари, елінги, майстерні, а також ресторани, бари, концертні зали, дансинг тощо. У деяких з флайтелів пропонують катання на повітряних кулях різної місткості і прогулянки на різних дирижаблях. Є при флайтелі і прив'язні аеростати для повітряних і сонячних ванн тощо.[7] Розділ 2. ПРОСТОРОВИЙ АНАЛІЗ ЗАКЛАДІВ ГОТЕЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА ФРАНЦІЇ Історія виникнення готельної інфраструктури на території Франції. Перші засоби розміщення готельного типу виникли у Франції в кінці XVI століття. Вони представляли собою спеціально побудовані приватні палаци і розкішні державні особняки, які отримали назву «отель». У дослівному значенні це поняття означає «міський палац магната», місце перебування дипломата іноземної держави або міської влади. Через деякий час почали з’являтися чисельні отелі. Чисельні отелі – палацові комплекси, що виникали біля великих міст Західної Європи у XVI – XVII ст., виконували функцію заміської резиденції тимчасового розміщення важливих гостей, окрім основного палацу, у якому проживав власник отелю. Серед найбільш відомих тогочасних готелів у Парижі – отель Карнавалі, Клюні, Бурбонський палац, який відомий як «отель принца Конде» – сьогодні місце засідань палати депутатів Франції. [17] У плануванні території резиденції, посеред якої розташовувався розкішний особняк-отель, просліджувалися спільні композиційні принципи: зі сторони архітектурно багатого фасаду розташовувався двір з під’їздом, за яким з боку вулиці, підвищувалася стіна. Позаду отелю завжди виділявся сад у стилі французького регулярного парку з чіткими контурами, прямими алеями, симетрично розташованою барокового стилю мармуровою і бронзовою скульптурою, водоймами. В архітектурі французьких готелів виділялися дахи з ламаною конструкціє, які сприяли використанню приміщення під дахом (мансарди) для житла. Широкого поширення у Франції набуває будівництво придорожніх постоялих дворів та трактирів. Суттєвим чинником збільшення їхньої кількості був розвиток диліжансового сполучення. У містах виникають перші двох -, трьохповерхові готелі. Наприклад, у плануванні трьохповерхового готелю у Провені, на першому поверсі, перекритому склепінням, зосереджувалося приміщення для зберігання товарів, на другому – велика зала, у якій здійснювався прийом гостей і виділялася зона відпочинку, на третьому поверсі зосереджувалися житлові кімнати. Один із перших європейських готелів був збудований у Франції в місті Нант (1788 р) і мав назву «Hotel Henri IV». Цей готель розрахований на 60 ліжко-місць, вважався найкращим у Європі. [10] На початку XVIII ст., у Франції виникли прибуткові будинки з окремими квартирами, що надавались в оренду за плату. Водночас, зростають вимоги щодо комфорту проживання у закладах гостинності: у готелях збільшується кількість кімнат побутового призначення, збільшуються до розмірів житлової кімнати приміщення з ванною та туалетом, використовується водопровід, каналізація, покращується освітлення приміщень внаслідок збільшення віконного простору. У плануванні будинків використовується коридорна система, що покращувала ізоляцію кімнат, зменшуються розміри галерей і вітальних кімнат салонів. Важливими елементами в інтер’єрі стають невисокі каміни, дзеркала, широко використовуються картини, різьблене дерево, ліпнина, розпис фризової частини стіни виконується за китайськими мотивами або в стилі фантастичних сюжетів. Класичним прикладом готелю, збудованого у Франції в цей період є готель «Hotel de Soubise». У XIX ст., у Франції, виникають готелі з високим рівнем комфорту, зорієнтовані на обслуговування багатих гостей – політиків, вищого офіцерства, інтелігенції. У розташуванні розкішні готелі тяжіли до найбільших адміністратив-них центрів, відомих місць відпочинку та оздоровлення. У кінці XIX ст. на початку XX ст. у сфері гостинності відбулися значні зміни. Кількість закладів гостинності інтенсивно збільшується, розширюється їхня функціональна структура, вдосконалюється обслуговування, модернізується архітектура, створюються стандарти в обслуговуванні та елементах оздоблення. У великих нових готелях створюються комфортні умови проживання, вони розташовуються в центрі міст поблизу важливих транспортних комунікацій – вокзалів, магістралей. Часто нові готелі будуються на місці зруйнованих старих, що не відповідали необхідним вимогам цього часу. У престижних районах великих міст Франції виникають спеціалізовані готелі для особливо багатих клієнтів – бізнесменів, політиків, діячів мистецтва. Такі готелі пропонували клієнтам максимальні зручності, вишколений персонал з особливою гостинністю сприяв задоволенню побажань гостей. На межі XIX – XX ст. індустрія гостинності стає важливою сферою економіки Франції. Проблеми будівництва, ціноутворення, вирішуються готельними союзами, акціонерними товариствами, концернами. На початку XX ст. з поміж інших виділяється французький «Союз власників готелів». [17] Готельні ланцюги Франції. На сьогоднішній день для світової готельної індустрії характерні процеси глобалізації та інтеграції. Це виявляється у створенні великих корпорацій та готельних ланцюгів. Об’єднання засобів розміщення у готельні ланцюги є сьогодні найбільш поширеною формою управління готельними підприємствами. Практично усі міжнародні готельні мережі, незалежно від їх рейтингу, у зв’язку з жорсткою конкуренцією, шукають можливості для збільшення свого потенціалу. У світі створено біля 300 великих мережних готельних об’єднань («готельних ланцюгів»), які відносяться до транснаціональних. На їх долю, за оцінкою спеціалістів, приходиться біля 50% номерного фонду. Спеціалісти дають різні визначення поняттям «готельний ланцюг» (Див. табл. 2.1) Таблиця 2.1. Визначення поняття «готельний ланцюг» різними авторами (складено автором за [7]).
Якщо переходити до аналізу готельних ланцюгів у Франції, то варто відмітити, що їх нараховується 144, серед яких присутній четвертий за кількістю номерів готельний ланцюг у світі – Accor. Цей готельний ланцюг складається з 3894 готелів. У рейтинг 150 найбільших готельних ланців світу потрапило 3 готельних ланцюга Франції - Accor (4 місце), Societe du Louvre (14 місце), Club Mediterranee (22 місце). [24] На сьогоднішній день кількість готелів та номерного фонду цих готельних ланцюгів досить велика (рис. 2.1, рис 2.2.). |