тести для мон. Міністерство освіти і науки україни науковометодична комісія з екології, охорони навколишнього середовища та збалансованого природокористування система базових тестових завдань з нормативних дисциплін освітньо професійної програми підготовки фахівця
Скачать 2.43 Mb.
|
3.1.5.1 Ґрунтознавство3Ґрунтознавство це: 1. галузь сільськогосподарського виробництва; 2. наука про раціональне використання земельних ресурсів та їх охорону; 3. наука про ґрунти, їх утворення, будову, склад і властивості, про географічні закономірності їх розповсюдження, про процеси взаємозв’язку з зовнішнім середовищем, про шляхи раціонального використання ґрунтів та їх зміну в результаті антропогенного впливу. Ґрунт це: 1. поверхневий горизонт суші земної кулі, здатний утворювати урожай рослин; 2. кора земної кулі; 3. земна суша на якій проживають і працюють люди, створюючи матеріальні блага. Основоположником науки «Ґрунтознавство» є: 1. А.Н. Соколовський; 2. В.Р. Вільямс; 3. В. В. Докучаєв. Основною властивістю ґрунту є: 1. родючість; 2. колір; 3. структурний стан ґрунтової маси. Родючість буває: 1. природна, неприродна, космічна; 2. штучна, сформована, набута, втілена; 3. природна, штучна, ефективна. Ґрунти утворюється в результаті: 1. антропогенного впливу; 2. тваринами, що проживають на поверхні земної кулі; 3. ґрунтоутворюючого процесу. В сільському господарстві ґрунти виступають як: 1. місце для проживання; 2. основний засіб виробництва, предмет прикладання та акумуляції людської праці, продукт цієї праці; 3. засіб виробництва, предмет прикладання та акумуляції людської праці, місце для будівництва осель. 8. Самою загальною і головною біосферно – екологічною функцією ґрунту є: 1. середовище проживання; 2. об’єкт праці; 3. територія для будівництва. 9. Сукупність явищ перетворення і руху речовин і речовин і енергії, які протікають в ґрунтовій товщі називають: 1. енергетикою ґрунту; 2. ґрунтоутворюючим процесом; 3. еволюцією ґрунту; 10. Головним і практично єдиним джерелом надходження енергії в ґрунті є: 1. електрична енергія ; 2. гідроднна енергія; 3. сонячна енергія. 11. Сукупність всіх змін в ґрунті від початку його утворення до сьогоднішнього дня називають: 1. революцією в ґрунті; 2. еволюцією ґрунту; 3. деградацією ґрунту. Зовнішні ознаки ґрунту за якими можна відрізнити ґрунти від породи, один Груню від іншого, а також приблизно судити про напрямок і ступінь вираженості ґрунтоутворюючого процесу називають: 1. економічними; 2. екологічними; 3. морфологічними. 13. Гірські породи на яких формується ґрунти називають: 1. пістилаючими; 2. мінеральними; 3. материнськими. Формування материнських порід пов’язано з процесом: 1. вивітрювання; 2. видування; 3. вимерзання. Процес руйнування гірських порід і складаючи їх мінералів під дією атмосфери, гідросфери та біосфери називають: 1. мінералізацією; 2. деструкцією; 3. вивітрюванням. Вивітрювання буває: 1. механічне, хімічне, фізичне; 2. фізичне, хімічне, біологічне; 3. механічне, біологічне, фізичне. Процес руйнування гірської породи без зміни її хімічного складу називають: 1. механічним вивітрюванням; 2. фізичним вивітрюванням; 3. нормальним вивітрюванням. Всі ґрунтоутворюючі породи поділяються на: 1. природні і неприродні; 2. магматичні, метаморфічні і штучні; 3. магматичні, метаморфічні і осадові. Процентне співвідношення між механічними фракціями в ґрунті прийнято називати: 1. процентовкою ґрунту; 2. елементарним складом; 3. гранулометричним складом. Суму всіх механічних фракцій в ґрунті, розміром більше 0,01 мм називають: 1. загальною сумою; 2. неповною сумою; 3. фізичним піском. Основна назва ґрунту за його гранулометричним складом встановлюється по співвідношенню між: 1. фізичним та хімічним піском; 2. неповною сумою та фізичним піском; 3. фізичним піском та фізичною глиною. Речовину, що утворилась в ґрунті в результаті мінералізації та гуміфікації органічних решток називають: 1. бітумом; 2. гумусом; 3. гуматом. Тип водного режиму ґрунту встановлюють по: 1. наявності води в ґрунті; 2. співвідношенню між доступною і недоступною вологою в ґрунті; 3. коефіцієнту зволоження. Регулювання водного режиму відбувається за рахунок проведення: 1. гідротехнічних меліорацій; 2. культуртехнічних меліорацій; 3. хімічних меліорацій. Теплоємність – це здатність ґрунту: 1. поглинати тепло; 2. віддавати тепло; 3. втримувати тепло. Радіоактивність ґрунту може бути: 1. природною та хімічною; 2. природною та біологічною; 3. природною та штучною. Частинки, завдяки яким ґрунти мають таку екологічно важливу здатність як вбирна здатність називають: 1. фізичним піском; 2. мікроелементами; 3. колоїдами. Розрізняють наступні види вбирної здатності: 1. механічна, фізична, хімічна, меліоративна, біологічна; 2. фізична, хімічна, фізико – хімічна, механічна, біологічна; 3. фізична, механічна, водна, повітряна, теплова. Кислотність ґрунту обумовлюється наявністю в ньому іонів: 1. H+ i OH ; 2. H i Fe; 3. H i Al. Для нейтралізації реакції лужних ґрунтів використовують: 1. вапнування; 2. гіпсування; 3. крейсування. Порівняльна оцінка ґрунтів по їх родючості називається: 1. бонітування; 2. економічною оцінкою; 3. екологічною оцінкою. Географічне розміщення ґрунтів на земній поверхні підлягає законам: 1. часу; 2. горизонтальної, вертикальної зональності та інтразональності; 3. розвитку людського суспільства. Зональним типом ґрунту Лісостепової зони є: 1. підзолисті ґрунти; 2. чорноземні ґрунти; 3. сірі лісові ґрунти; До основних екологічних проблем підзолистих ґрунтів можна віднести: 1. перезволоження та дуже низький вміст поживних елементів; 2. переущільнення та інтенсивний розвиток ерозійних процесів; 3. недолік вологи та засолення. Основними екологічними проблемами каштанових ґрунтів можна вважати: 1. перезволоження та дуже низький вміст поживних елементів; 2. переущільнення та інтенсивний розвиток ерозійних процесів; 3. недолік вологи та засолення. В якому з наведених ґрунтів щільність найбільша? 1. супіщаний; 2. середньосуглинковий; 3. важко суглинковий. Вага зразка сирого ґрунту, відібраного в полі становила 150 г. Після висушування його при температурі 1050 вона стала 100 г. Яка вагова вологість цього ґрунту? 1. 70%; 2. 100%; 3. 50%. В результаті аналізів встановлено, що щільність ґрунту становить 1,0 г/см3. Яка повна вологоємність цього ґрунту у відсотках? 1. 10%; 2. 100%; 3. 50%. На очисних спорудах, а саме на полях фільтрації використовують один з видів вбирної здатності, а саме: 1. механічну; 2. фізичну; 3. хімічну. Одним з прикладів використання фізико – хімічної (обмінної) вбирної здатності можна назвати проведення: 1. культуртехнічних заходів; 2. хімічних меліорацій; 3. гідротехнічних меліорацій. В результаті використання аналізів встановлюють, що в зразку дерново – підзолистого ґрунту pH=5.0, гідролітична кислотність становить 10,0 мг/100 г ґрунту, а його щільність 1,5 г/см3. Скільки вапна необхідно внести на 1 га для нейтралізації реакції цього ґрунту? 1. 25 ц/га; 2. 10 ц/га; 3.15 ц/га. |