Анемия реферат. анемия. 1 Існуючі стандарти діагностики та ведення хворих
 Скачать 23.47 Kb.
|
|
Курація хворого з тяжкою анемією. 1) Існуючі стандарти діагностики та ведення хворих. Впершу чергу діагностика розпочинається з загальних ознак та симптомів пацієнта, який потрапив на курацію. Вони включають в себе: Швидку втомлюваність Млявість шкірних покривів Запаморочення Головний біль, утруднене дихання, тахікардію. Сімейний анамнез, спадкові захворювання Після зовнішнього огляду та збору анамнезу ми приступаємо до лабораторної діагностики, яка включає: ЗАК ( Клінічний аналіз крові) Сироваткове залізо, ферритин Індекси MCV та MCV БАК та пункційна біопсія ККМ, за необхідністю. Імунограма Мієлограма Тест Шилінга Після зазначених вище обстежень, лікар формує висновок про наявність або відсутність у пацієнта анемії, або анемічного синдрому, а також має можливість визначити тип анемії за классифікацією( B12-def, Залізо-def тощо) Та розпочинається етап диференціювання та лікування пацієнта. 2) Тактика ведення хворих в залежності від причини. Роль ендоскопічних, інструментальних та лабораторних методів дообстеження. В залежності від причини, ведення хворих буде кардинальне різне. ЗДА 1) Усунення етіологічних факторів (лікування захворювань, що супроводжуються хронічними крововтратами). 2) Лікувальне харчування (дієта, що багата на залізо – переважно м’ясні продукти). 3) Лікування препаратами заліза: - Усунення дефіциту заліза та анемії - Поповнення запасів заліза (терапія насичення) - Проти рецидивна терапія Лікування залізодефіцитної анемії вимагає дотримання наступних принципів: 1. Лікування повинно продовжуватися до повного насичення залізом депо (нормалізація рівня феритину). 2. Тривалість лікування в середньому складає 3 місяці. 3. Критерії ефективності лікування залізодефіцитної анемії: Швидкість збільшення гемоглобіну – 10 г/л за тиждень. Поява ретикулоцитарного кризу (збільшення ретикулоцитів) на 7-10 день після початку лікування. Нормалізація рівня гемоглобіну та еритроцитів на 3-4 тижні після початку лікування. В12-ДЕФІЦИТНА АНЕМІЯ 1. До лікування В12-дефіцитної анемії можна приступати лише після верифікації діагнозу за мієлограмою. 2. Лікування здійснюється за допомогою в/м ін’єкцій вітаміну В12 (ціанокобаламін 0,02% 1 мл або 0,05% 1 мл 1 раз на добу). 3. Курс лікування – 4-6 тижнів. 4. При фунікулярному мієлозі доза вітаміну В12 збільшується в 2 рази. 5. Переливання еритроцитарної маси здійснюється лише за життєвими показаннями (кома, рівень гемоглобіну Критерії ефективності лікування: - Суб’єктивне поліпшення самопочуття в перші дні лікування. - Ретикулоцитоз (до 20%) на 5-7 день лікування. - Збільшення гемоглобіну та еритроцитів з 2-го тижня лікування. - Нормалізація показників червоної крові, лейкоцитів та тромбоцитів на 3- 4 тижні лікування. ФОЛІЄВОДЕФІЦИТНА АНЕМІЯ Лікування фолієводефіцитної анемії. 1. Фолієва кислота (таблетки по 1 мг та по 5 мг) приймається усередину навіть у випадках порушення всмоктування у кишечнику. 2. Добова доза фолієвої кислоти – 5 мг. 3. Курс лікування – 20-30 днів. 4. Критерії ефективності лікування: - Зникнення клінічної симптоматики. - Нормалізація лабораторних даних. ГЕМОЛІТИЧНІ АНЕМІЇ Мікросфероцитарна гемолітична анемія (Мінковського-Шофара) Основний метод лікування – спленектомія. При виразній анемії та відмові хворого від оперативного втручання – переливання еритроцитарної маси. Серповидно-клітинна анемія Основний метод лікування – переливання відмитих еритроцитів. Заходи, що попереджають загострення включають своєчасну ліквідацію дегідратації та гіпоксії, профілактику інфекційних захворювань, прийом фолієвої кислоти 1 мг на добу Таласемії Основний метод лікування гомозиготної форми β-таласемії – переливання відмитих еритроцитів. При значному збільшенні селезінки показана спленектомія. Для лікування гемосидероза (який виникає внаслідок 22 частих трансфузій еритроцитів) застосовується десферал 500 мг на добу, а для посилення дії десфералу - аскорбінова кислота 500 мг на добу. Роль ендоскопічних та інструментальних методів дослідження вкрай важлива, бо саме вони доють уточнюючу інформацію про стадію захворювання, та дають змогу більш точно диференціювати та визначити діагноз. Найбільш часто використовують наступні методи: Езофагогастродуоденоскопія: дифузний атрофічний гастрит, дуоденіт, рідше – атрофічний езофагіт. Дослідження шлункової секреції: різке зменшення кількості шлункового соку, зниження соляної кислоти та пепсину. УЗД печінки та селезінки: незначне збільшення розмірів селезінки, іноді – печінки. Рентгеноскопія шлунку: нарушение порушення евакуаторної функції, сплощення та згладженість складок слизової оболонки шлунка Найчастіше використвують при ідентифікації В-12 деф. Анемії. 3)Консервативне лікування, показання до гемотрансфузії. Абсолютні показання – стани, при яких використання суцільної крові неможливо замінити іншими методами лікування, а відмова від переливання крові може призвести до різкого погіршення стану хворого або навіть до його смерті. До таких станів належать: 1. Гостра крововтрата (понад 21 % об’єму циркулюючої крові). 2. Травматичний шок ІІ-ІІІ ст. 3. Тяжкі травматичні операції. 4. Хвороби крові. Відносні показання: 1. Анемія (гемоглобін < 80 г/л, гематокрит < 30 %). 2. Передопераційна підготовка. 3. Хронічне недокрів’я. 4. Інтоксикації при гнійно-септичній патології. 5. Кровотеча, що триває. 6. Порушення згортальної системи крові. 7. Зниження імунного статусу організму. 8. Деякі види отруєння. 4) Подальше ведення хворих. Подальше ведення хворих включає в себе профілактику ускладнень та рецидивів захворювання а також настанови пацієнтам щодо способу життя. Профілактика залізодефіцитної анемії. Первинна профілактика (курс профілактичної терапії – 30-40 мг елементарного заліза на добу протягом 6 тижнів) проводиться у наступних групах населення: Вагітні та жінки, які годують груддю Дівчинки-підлітки з рясними менструаціями Донори Жінки з рясними та тривалими менструаціями Вторинна профілактика (курс профілактичної терапії – 30-40 мг елементарного заліза на добу протягом 6 тижнів) проводиться у осіб, які вилікувалися від залізодефіцитної анемії, але мають ризик рецидиву (вплив етіологічного фактору анемії залишається). Профілактика В12-дефіцитної анемії. Профілактика В12-дефіцитної анемії передбачає: забезпечення достатнього надходження вітаміну В12 з їжею; своєчасне виявлення та лікування захворювань, що сприяють розвитку дефіциту вітаміну В12; тривале (часто довічне) парентеральне введення вітаміну В12 після великих оперативних втручань на органах ШКТ. Профілактика фолієводефіцитної анемії. Профілактика фолієводефіцитної анемії передбачає: забезпечення достатнього надходження фолієвої кислоти з їжею; своєчасне виявлення та лікування захворювань, що сприяють розвитку дефіциту фолієвої кислоти. |