Кочерган Вступ до мовознавства. 1 Мовознавство як наука. "Вступ до мовознавства" як навчальна дисципліна

• Название: 1 Мовознавство як наука. "Вступ до мовознавства" як навчальна дисципліна
• Анкор: Кочерган Вступ до мовознавства.docx
• Дата: 04.04.2017
• Размер: 0.74 Mb.
• Имя файла: Кочерган Вступ до мовознавства.docx
• Тип: Документы; #4497
• страница: 7 из 31

Семіто-хамітські мови

Семіто-хамітські (афразійські) мови поширені в північній частині Африки від Атлантичного узбережжя і Канарських островів до узбережжя Червоного моря, а також у Західній Азії та на острові Мальта. Спілкуються ними майже 262 млн. осіб.

Семіто-хамітські мови поділяють на дві групи: семітську і хамітську.

Семітська група

До неї належать арабська, давньоєврейська (іврит), арамейська, фінікійська, тигринья, тигре, амхарська, хара-рі, мехрі, джіббалі та мальтійська. Мовами цієї групи користуються 193 млн. мовців.

Арабська мова налічує 174 млн. 950 тис. носіїв і є однією з шести робочих мов ООН. Поширена в Іраці, Сирії, Лівані, Ізраїлі, Йорданії, Кувейті, Саудівській Аравії, Об'єднаних Арабських Еміратах, Єменській Арабській Республіці, Єгипті, Судані, Лівії, Тунісі, Алжирі, Мальті, Марокко, Мавританії, Західній Сахарі, Сомалі, Джибуті та Республіці Чад. Пам'ятки з V ст. до н.е. Літературна мова сформувалася в V-VI ст. Арабською мовою написано Коран - головну священну книгу мусульман, у якій зібрані проповіді, обрядові та юридичні настанови, молитви, повчальні оповідання й притчі, виголошені Мухаммедом у Мецці та Медині (VII- VIII ст.). Писемність - на основі арабського алфавіту.

Давньоєврейська мова (іврит) збереглася в Біблії, а саме в Старому заповіті, який складений в XII-III ст. до н.е.). Функціонувала як жива мова до перших століть нашої ери, а далі, аж до нашого часу, як культова мова. Давньоєврейською мовою створена багата релігійна, філософська, наукова й художня література. З виникненням держави

Ізраїль (1948 р.) іврит став офіційною мовою. Це унікальний факт відродження мертвої протягом двох тисячоліть мови. Сучасний іврит, яким спілкуються понад 3,5 млн. осіб, є значно зміненою давньоєврейською мовою, що дає право вважати його осібною мовою. Писемність давньоєврейська.

Арамейська мова представлена написами з Дамаска, Хами, Арпада, Ассирії (IX-VIII ст. до н.е.) та пізнішими писемними пам'ятками (уривки Старого заповіту, літургійні тексти тощо). Нащадком арамейської мови є ассирійська мова. Деякі вчені вважають, що існувало декілька арамейських мов.

Фінікійська мова - мертва мова, яка функціонувала з IV тисячоліття до н.е. у Фінікії (сучасний Ліван), на острові Кіпр, у Північній Африці, на півдні Іспанії, на Сицилії та Сардинії. Писемні пам'ятки - з середини II тисячоліття до н.е. написані фінікійським алфавітом, із якого сформувалися нові види буквеного письма.

Живі мови тигринья, тигре, амхарська, харарі, мехрі, джіббалі поширені переважно в Ефіопії, а мальтійська мова - на Мальті.

Хамітська група

Вона об'єднує чотири підгрупи: єгипетську, берберську, кушитську і чадську.

Єгипетська підгрупа. До неї належать давньоєгипетська й коптська мови.

Давньоєгипетська мова використовувалася в давньому Єгипті. Відома за ієрогліфічними пам'ятками з IV тисячоліття до н.е. - V ст. н.е.

Коптська мова є потомком давньоєгипетської мови. Функціонувала з III до XVH ст. н.е. Збереглася як культова мова в єгиптян, які сповідують християнство. Писемність коптська, в основу якої покладено грецький алфавіт.

Берберська підгрупа: туарезька, кабільська, зенага, ташельхіт та інші мови.

Кушитська підгрупа: мови сомалі, сідамо, афар, аромо, беджа та ін.

Чадська підгрупа: мови xayca, гвандара, болева, карекаре, сура, тера, маргі, мандара, котоко, мубі, сокоро та ін.

Кавказькі мови

Кавказька сім'я налічує майже 40 мов, якими розмовляють 7 млн. 455 тис. осіб. Поширена на Північному Кавказі, в Закавказзі та Туреччині. Поділяється на три групи: картвельську, абхазько-адигейську і нахсько-дагестанську.

Картавельська (Південнокавказька. Іберійська) група

До неї належать грузинська, мегрельська, чанська і сванська мови.

Грузинська мова поширена в Грузії, частково в Азербайджані, на Північному Кавказі, в Ірані та Туреччині. Є державною мовою Грузії. Розмовляють нею майже 4 млн. осіб. Найдавніші писемні пам'ятки відносять до V ст. Грузини мають оригінальну писемність.

Мегрельською (занською) мовою спілкуються майже 400 тис. осіб у Західній Грузії. Писемності не має. Мегрели користуються грузинською літературною мовою.

Чанська (лазька) мова поширена в Туреччині і частково в Грузії. Користуються нею до 50 тис. осіб. Писемності не має.

Сванська мова функціонує в Местійському й Лентехському районах Грузії. Кількість її носіїв не перевищує 35 тис. Писемності не має.

Абхазько-адигейська (західнокавказька) група

До неї належать абхазька, абазинська, адигейська, кабардинська та убихська мови.

Абхазька мова функціонує в Абхазії - автономній республіці в складі Грузії. Має до 90 тис. носіїв. Літературна мова сформувалася в другій половині XIX ст. Писемність - на основі кирилиці (з 1938 р. до 1954 р. - на основі грузинської графіки).

Абазинська мова поширена в Карачаєво-Черкеській автономній області Росії. Кількість її носіїв досягає 30 тис. Писемність створена на основі латинської графіки, а в 1938 р. переведена на кириличну основу.

Адигейська мова локалізована в Адигейській автономній області Краснодарського краю (Росія). Кількість мовців перевищує 104 тис. Писемність - на основі кирилиці.

Кабардинська (кабардино-черкеська) мова поширена в Кабардино-Балкарії, Карачаєво-Черкеській автономній області та Адигейській автономній області (Ставропольський і Краснодарський краї Росії). Спілкуються нею майже 370 тис. осіб. Писемність - на основі кирилиці (з 1923 р. до 1936 р. - на основі латиниці).

Убихською мовою розмовляють декілька десятків осіб у Туреччині. Писемності не має.

Нахсько-Данестанська (Східнокавказька) група

До неї належать чеченська, інгуська, аварська, лезгинська, табасаранська, даргинська, лакська та багато безписемних, здебільшого одноаульних, мов: андійська, каратинська, тиндинська, чамалинська, багвалинська, гунзибська, гінухська, цахурська, агульська, хіналузька та інші.

Фіно-угорські мови

Фіно-угорськими мовами розмовляють 24 млн. 35 тис. осіб. Ці мови поділяють на дві групи: угорську та фінську.

Угорська група

До цієї групи належать угорська, мансійська і хантийська мови.

Угорська мова - офіційна мова Угорщини. Поширена також у прилеглих до Угорщини країнах - Югославії, Австрії, Чехії, Словаччині, Румунії та Україні (Закарпаття). Кількість її носіїв досягає 15 млн. осіб. Писемність - на латинській основі. Перша писемна пам'ятка належить до XII ст.

Мансійська (вогульська) мова поширена на лівобережжі ріки Об та її приток у Тюменській та Єкатеринбурзькій областях Росії. Кількість мовців становить 3,7 тис. Писемність на основі кирилиці не набула поширення. Функціонує переважно в побутовій сфері.

Хантийська (остяцька) мова локалізована в Ханти-Мансійському та Ямало-Ненецькому автономних округах (Тюменська область) і в деяких районах Томської області (Росія). Носії - 14 тис. осіб. Писемність - на основі кирилиці.

Фінська група

Мови цієї групи поділяють на три підгрупи: прибалтійську, пермську і волзьку.

Прибалтійська підгрупа. До неї належать фінська, естонська, карельська, лівська, іжорська, вепська і водська мови.

Фінська (суомі) мова - одна з двох (поряд із шведською) офіційних мов Фінляндської Республіки. Поширена також у Росії, Швеції, Норвегії, США, Канаді, Австралії та інших країнах. Загальна кількість мовців становить понад 5,3 млн. осіб. Писемність - на основі латинської графіки.

Естонська мова - державна мова Естонії. Поширена також у Росії, Швеції, США та Канаді. Користуються нею 1,1 млн. мовців. Перші писемні пам'ятки сягають XIII ст. Єдина літературна мова сформувалася в другій половині XIX ст. Писемність - на основі латинського алфавіту.

Карельська мова поширена в Карельській Автономній Республіці, Калінінградській, Ленінградській і Новгородській областях (Росія). Розмовляють нею 77 тис. осіб. Найдавніша писемна пам'ятка належить до ХШ ст. Писемності зараз не має (перестала вживатися з 40-х років). Карельська мова використовується переважно як розмовно-побутова.

Лівська, іжорська, вепська та водська мови є побутовими. Нині вони перебувають на стадії вимирання: у 1979 р, лівською мовою користувалося 100 осіб у Латвії, іжорською - 244 в Ленінградській області, вепською - 3 тис. осіб у Карелії, Ленінградській і Вологодській областях, водською - кілька десятків осіб у Ленінградській області.

Пермська підгрупа.

До неї належать комі-перм'яцька, ко-мі-зирянська та удмуртська мови.

Комі-перм'яцька мова поширена в Комі-Перм'яцькому автономному окрузі Росії, а також на північному сході Кіровської та Пермської областей. Загальна кількість мовців становить 151 тис. Писемність - на основі кирилиці.

Комі-зирянська мова використовується в Автономній Республіці Комі, а також на Кольському півострові, в Ямало-Ненецькому і Ханти-Мансійському автономних округах Росії. Розмовляють нею 327 тис. осіб. Літературна мова сформувалася в XX ст. Мала оригінальну писемність із XIV ст., яка в XVII ст. була витіснена кирилицею.

Удмуртська (вотяцька) мова поширена в Удмуртській, а також у Башкирській, Татарській і Марійській автономних республіках Росії. Користуються нею 550 тис. осіб. Писемність створена в XVIII ст. на основі кирилиці.

Волзька підгрупа.

До неї належать марійська та мордовська мови.

Марійська (марі, черемиська) мова поширена в Марійській, Татарській, Удмуртській, Башкирській автономних республіках і суміжних областях у Росії. Кількість мовців становить приблизно 540 тис. Складається з двох діалектів, які покладено в основу двох літературних мов, тому існує думка, що є дві марійські мови - гірська марійська (на правому березі Волги) і лугово-східна марійська (на лівому березі Волги). Писемність - на основі кирилиці. Перша граматика марійської мови з'явилася в 1775 р.

Мордовська мова функціонує в Мордовській, Башкирській, Татарській. Чуваській автономних республіках Росії та суміжних областях. Спілкуються нею до 1 млн. осіб. Останнім часом учені вважають, що є дві окремі мордовські мови - ерзянська і мокшанська. Перші пам'ятки письма відносять до XVII ст. В основі писемності - кирилична графіка.

Самодійські мови

До живих самодійських (самоїдських) мов належать ненецька, нганасанська, енецька і селькупська. Користуються ними 35 тис. осіб. Функціонують в північноєвразійській тундрі від півострова Канін і ріки Мезень на Заході до півострова Таймир на Сході, а також у Тюменській і Томській областях та Красноярському краї (Росія).

Найпоширенішою самодійською мовою є ненецька (юрако-самоїдська). Нею спілкуються 24 тис. осіб у зоні тундри від Кольського півострова до правобережжя Єнісею. Писемність із 1932 р. - на основі латинської, а з 1937 р. - на основі кириличної графіки.

Нганасанська (тавгійська, тавгійсько-самоїдська) мова локалізована на півострові Таймир. У 1979 р. нею спілкувалося приблизно 800 осіб. Писемності не має.

Енецька (єнісейсько-самоїдська) мова використовується приблизно 200 особами на правобережжі нижньої течії Єнісею. Писемності не має.

Селькупською (остяко-самоїдською) мовою розмовляють приблизно 2 тис. осіб, на північному сході та на сході Західного Сибіру. Писемність створена в 30-х роках XX ст. на основі латиниці, а пізніше - кирилиці, однак із 50-х років XX ст. не використовується.

В останні роки в мовознавстві панує думка, що самодійські мови споріднені з фіно-угорськими, тому їх стали об'єднувати в одну велику уральську сім'ю.

Тюркські мови

Тюркська сім'я мов (109 млн. 965 тис. носіїв) функціонує в середньоазіатських державах, Закавказзі, Росії, Ірані, Афганістані, Монголії, Китаї, Румунії, Болгарії, Югославії, Албанії та Україні. Існує думка, що тюркські мови генетично пов'язані з алтайськими. Є також гіпотеза, згідно з якою тюркські та інші алтайські мови (монгольські, тунгусо-маньчжурські) разом із фінно-угорськими мовами утворюють урало-алтайську макросім'ю.

Серед тюркських мов виділяють п'ять груп: булгарську, кипчацьку, огузьку, карлукську й уйгурську (східну).

Булгарська група

До неї належать татарська, башкирська, чуваська й мертві булгарська, хазарська та печенізька мови.

Татарська мова поширена у Татарській Автономній Республіці та суміжних територіях Росії. Нею розмовляють приблизно 8 млн. осіб. Пам'ятки писемності належать до XIII ст. Писемність до 1927 р. - на основі арабської графіки, з 1927 р. до 1939 р. - на основі латиниці, а з 1939 р. - кирилиці.

Башкирською мовою користуються 920 тис. башкирів, які проживають у Башкирській Автономній Республіці та Оренбурзькій, Челябінській, Самарській, Курганській, Єкатеринбурзькій областях Росії. Літературна мова сформувалася на початку XX ст. Писемність до 1928 р. - на основі арабської графіки, з 1929 р. - латиниці, а з 1939 р. - на основі кирилиці.

Татарська й башкирська мови мають багато спільного з кипчацькими мовами.

Чуваська мова поширена в Чуваській Автономній Республіці і на суміжних територіях Росії. Розмовляють нею приблизно 1,5 млн. осіб. Перша граматика чуваської мови видана в 1769 р. Старочуваська писемність використовувала кирилицю, а новочуваська була створена в 1871 р. І.Я. Яковлевим та існувала до 1933 р.; 1933 р. замінена кирилицею.

Булгарська мова існувала у Великій Булгарії до ст. Відомостей про цю мову дуже мало. Вважають, що вона покладена в основу чуваської мови. У УП ст. частина булгар перейшла за Дунай, асимілювалася із слов'янським населенням, а їх мова увійшла як субстрат до болгарської мови.

Хазарська мова була близькою до булгарської і функціонувала з VII до середини X ст. у Хазарській державі (територія сучасних Дагестану, Прикубання, Приазов'я і Північного Причорномор'я). Відомості про цю мову збереглися в арабських, візантійських та єврейських джерелах.

Кипчацька група

До неї належать кримсько-татарська, карачаєво-балкарська, караїмська, казахська, ногайська, каракалпацька, киргизька, кумицька, алтайська та половецька мови.

Кримсько-татарська мова функціонує в Автономній Республіці Крим (Україна), а також в Узбекистані та інших країнах Середньої Азії. Кількість носіїв цієї мови досягає 700 тис. Писемні пам'ятки збереглися з XIII ст. Сучасна літературна мова сформувалася в першій половині XX ст. Писемність до 1929 р. - на основі арабської графіки, потім - на основі латиниці, а з 1938 р. - кирилиці.

Карачаєво-балкарська мова поширена в Кабардино-Балкарській Автономній Республіці та Карачаєво-Черкеській автономній області Росії. Нею розмовляють понад 190 тис. карачаївців і балкарців. Літературна мова сформувалася на початку XX ст. Писемність у 1924- 1926 рр. - на основі арабської графіки, в 1926 - 1937 рр. - на основі латиниці, а з 1937 р. - кирилиці.

Караїмською мовою в 1979 р. розмовляло всього 535 осіб у Криму, Галицькому районі Івано-Франківської області, Литві та Польщі. Має три діалекти: кримський, тракайський і галицький. Єдиної літературної мови немає. Караїми користуються давньоєврейським, латинським і кириличним алфавітами. Збереглися рукописні переклади Біблії з XIV ст.

Казахська мова - офіційна мова Казахстану. Поширена також на сусідніх територіях Росії, Узбекистану, Туркменії та Киргизії, частково в Китаї, Монголії, Ірані, Афганістані, Пакистані та Туреччині. Користуються нею 8 млн. осіб. Літературна мова сформувалася в XIX ст. Писемність до 1930 р. - на основі арабської графіки, потім - на латиниці, а з 1940 р. - кирилиці.

Ногайська мова поширена в Чечні, Ставропольському і Краснодарському краях Росії. Налічує 60 тис. носіїв. Дуже близька до казахської і каракалпацької. Літературна мова склалася в першій половині XX ст. Писемність сформована на основі кириличної графіки.

Каракалпацька мова функціонує в Каракалпацькій Автономній Республіці Росії, а також в окремих районах Узбекистану та Казахстану. Кількість її носіїв становить 350 тис. Писемність нині - на основі кирилиці.

Киргизька мова - офіційна мова Киргизії. Поширена також у сусідніх державах Середньої Азії, в Китаї, Монголії, Афганістані та Пакистані. Загальна чисельність ЇЇ носіїв - майже 2,4 млн. Писемність створена в 1924 р. на основі арабського алфавіту, у 1926 р. переведена на латиницю, а в 1940 р. - на кирилицю.

Кумицькою мовою розмовляють 224 тис. осіб у Дагестані, Чечні, Інгушетії та Північній Осетії (Росія). Літературна мова сформувалася в першій половині XX ст. на основі хасав'юртівського і буйнацького діалектів. Писемність нині - на основі кирилиці.

Алтайська (ойротська) мова локалізована в Алтайському краї Росії. Розмовляють нею приблизно 60 тис. осіб. Дуже близька до киргизької. Писемність - на основі кирилиці з 1939 р.

Половецька (куманська) мова - мертва мова кипчаків-половців, які жили в південно-руських степах у XI-XIV ст. Збереглися писемні пам'ятки з XIII ст. (латинсько-персько-половецький словник, переклад уривків із Нового заповіту, молитви, загадки). Вважають, що на її основі утворилися карачаєво-балкарська, караїмська, кримсько-татарська й кумицька мови.

Огузька група

До неї належать турецька, туркменська, азербайджанська й гагаузька мови.

Турецька мова - офіційна мова Турецької Республіки та (як і грецька) Республіки Кіпр. Поширена також у Румунії, Ірані, Іраку, Сирії, Греції, Югославії та Болгарії. Розмовляють нею 59 млн. осіб. Літературна мова склалася в середині XIX ст. Пам'ятки арабською графікою фіксуються з XIII ст. Сучасна писемність (з 1928 р.) - на основі латинської графіки.

Туркменська мова функціонує в Туркменії та сусідніх країнах - Узбекистані, Таджикистані, Казахстані, Росії, Ірані, Туреччині, Іраку. Спілкуються нею майже 4 млн. осіб. Сучасна літературна мова сформувалася на початку XX ст. Писемніть до 1928 р. - на основі арабської графіки, пізніше - латиниці, а з 1940 р. - на основі кирилиці.

Азербайджанська мова - офіційна мова Азербайджану, частково поширена в Грузії, Вірменії, Ірані, Іраці та Туреччині. Розмовляють нею приблизно 14 млн. осіб. Літературна мова розвивається а XIII ст. Писемність до 1929 р. - на основі арабської графіки, з 1929 р. до 1939 р. - на основі латиниці, а з 1939 р. - кирилиці.

Гагаузькою мовою користуються 173 тис. гагаузів, які проживають у Молдові та Ізмаїльському районі Одеської області. Гагаузька мова функціонує переважно як розмовна. Писемність на основі кирилиці введена в 1957 р.

Карлуцька група

її представляють узбецька і новоуйгурська мови. Узбецька мова - офіційна мова Узбекистану. Функціонує також у сусідніх державах Середньої Азії. Користуються нею 18 млн. 466 тис. осіб. Має деякі спільні риси з кипчацькими мовами. Сучасна літературна мова склалася в першій половині XX ст. Писемність до 1927 р. - на основі арабської графіки, потім - латиниці, а з 1939 р. - на основі кирилиці.

Новоуйгурська мова поширена в Китаї, частково в Казахстані. Термін уйгурська мова є умовним, прийнятим на з'їзді представників етносу в 1921 р. (до того цю мову називали татарською Західного Китаю, східнотуркестанською та ін.). Ця мова не є спадкоємницею староуйгурської мови. Загальна кількість її носіїв становить приблизно 6,5 млн. Писемність у Китаї - на основі арабської графіки, а в Казахстані - на основі кириличного алфавіту.

Уйгурська (східна) група

До неї належать якутська, тувинська, тофаларська, хакаська, шорська, чулимська і мертва староуйгурська мови.

Якутська мова поширена в Якутії та прилеглих до неї територіях. За переписом населення 1979 р., розмовляють нею 312,7 тис. осіб. Перша пам'ятка писемності (переклад молитви) з'явилася в 1705 р. Сучасний алфавіт - на основі кирилиці.

Тувинською мовою користуються 185 тис. осіб в Тувинській Автономній Республіці Росії, а також частково в Монголії та Китаї. Літературна мова сформувалася в 50-х роках XX ст. Писемність з 1930 р. - на основі латинської графіки, а з 1941 р. - на основі кирилиці.

Тофаларською (карагаською) мовою спілкувалися у 1979 р. в трьох селах Іркутської області (Росія) 474 мовці. Писемність на основі кирилиці - з 1988 р.

Хакаська мова функціонує в Хакаській автономній області та на прилеглій до неї території (Росія). Кількість її носіїв наближається до 60 тис. Літературна мова сформувалася в першій половині XX ст. Писемність на основі кирилиці - з 1924 р.

Шорською мовою розмовляють майже 10 тис. осіб у Кемеровській області Росії. Літературна мова сформувалася в 20-30-х роках XX ст. Писемність на основі кирилиці - з 1927 р.

Чулимською мовою спілкуються лише 500 осіб, які живуть на берегах річки Чулим (Росія). Мова безписемна, використовується в побутовій сфері.

Староуйгурська мова - мертва літературна мова, яка в IX-XIII ст. була офіційною мовою держави Кочо в Східному Туркестані (нині територія Китаю). Збереглися писемні пам'ятки з VIII-XVIII ст.

Монгольські мови

У сім'ю монгольських мов об'єднані монгольська, бурятська, калмицька, дагурська та інші мови. Монгольські мови сформувалися внаслідок розвитку діалектів колись (до XVII ст.) єдиної монгольської мови. Зараз монгольськими мовами розмовляють майже 6,5 млн. осіб.

Монгольська мова - офіційна мова Монгольської Народної Республіки. Поширена також у Китаї. Кількість мовців становить 5 млн. Писемність - із XIII ст. (старо-монгольське письмо). У 1945 р. введено писемність на основі кирилиці.

Бурятська мова поширена в Бурятії (Росія), на півночі Монголії й на північному заході Китаю. Загальна кількість мовців становить 370 тис. Із кінця XVII ст. буряти користувалися старомонгольською писемністю. У 1931 р. бурятська писемність була переведена на латиницю, а в 1939 р. - на кирилицю.

Калмицька мова локалізована в Калмикії (Росія) і в прилеглих до неї територіях. Розмовляють нею 200 тис. осіб. З 1648 р. калмики користувалися монгольським письмом (цим письмом створена багата література). У 1924 р. введено кириличний алфавіт, у 1931 р. - латиницю, а в 1938 р. - знову кирилицю.

Тунгусо-маньчжурські мови

Тунгусо-маньчжурські мови - сім'я споріднених мов, які функціонують у Сибіру й на Далекому Сході. Кількість тих, хто спілкується цими мовами, становить 4 млн. 700 тис. осіб. Тунгусо-маньчжурську сім'ю утворюють три групи мов: сибірська (північна, евенкійська), амурська (нантська) і південна.

Сибірська група

До цієї групи належать евенкійська та евенкська мови.

Евенкійська (тунгуська) мова поширена в тайговій зоні Сибіру - від Єнісею до острова Сахалін. Розмовляють евенкійською мовою 35 тис. осіб, із них у Китаї та Монголії - 23 тис. Писемність із 1931 р. - на основі латинської графіки, а з 1937 р. - на основі кирилиці.

Евенкська (ламутська) мова поширена на узбережжі Охотського моря, а також у прилеглих районах Магаданської області та Якутії (Росія). Розмовляють нею 7 тис. осіб. Писемність уведена в 1931 р. на основі латинської графіки, в 1936 р. переведена на кирилицю.

Амурська група

До цієї групи належать удегейська, нанайська, ульчська, орочська та орокська мови.

Удегейською мовою спілкується приблизно 500 осіб у Хабаровському і Приморському краях Росії. Використовується лише як розмовно-побутова мова. Писемності не має.

Нанайська мова поширена в Хабаровському й Приморському краях Росії, а також у Китаї. Загальна кількість її носіїв становить 7 тис. Писемність створена в 1931 р. на основі латинської графіки, а в 1963 р. введено кирилицю.

Ульчською мовою розмовляють приблизно 200 осіб (у 1979 р. користувалося цією мовою до 1000 осіб) у Хабаровському краї Росії. Писемності не має.

Орочською мовою користується майже 500 осіб у Хабаровському краї. Писемності не має.

Орокська мова локалізована на острові Сахаяти. Розмовляють нею 100 осіб (у 1979 р. орокську мову знали 450 осіб). Писемності не має.

Південна група

До цієї групи належить маньчжурська мова, яка поширена в Північному Китаї. Кількість мовців встановити важко, бо більшість із 4,5 млн. маньчжурів утратили рідну мову. Пам'ятки маньчжурської писемності відомі а ХУІІ ст. Зараз функціонує як побутова мова.

Китайсько-тибетські мови

Китайсько-тибетські мови поділяють на дві групи: тан-китайську і тибето-бірманську.

Тан-китайська група

До цієї групи належать китайська і дунганська мови.

Китайська мова - офіційна мова Китайської Народної Республіки. Поширена також в Індонезії, Камбоджі, Лаосі, В'єтнамі та інших країнах. Одна із шести міжнародних мов, офіційна й робоча мова ООН. Кількість її носіїв 1 млрд. 223 млн. 307 тис. Писемність ієрогліфічна. Найдавніші пам'ятки сягають другої половини П тисячоліття до н.е.

Дунганська мова функціонує в окремих районах Киргизстану, Казахстану й Узбекистану. Спілкуються нею майже 50 тис. осіб. Дунгани, які проживають у Китаї (7 млн.), розмовляють китайською мовою. Писемність із 1926 р. - на основі арабської графіки, тепер - на основі кирилиці.

Тибето-бірманська група

До цієї групи належать тибетська та бірманська мови.

Тибетська мова поширена в Китаї, а також у Монголії та Росії (Бурятія й Тува). Користуються нею понад 4 млн. осіб. Виконує функції мови міжнаціонального спілкування й діловодства на всій території Тибетського автономного району КНР. Найдавніші пам'ятки відносять до VII ст. Створена багата література, в тому числі вірші VI Далай-лами (XVII ст.). Тибетське письмо походить від письма брахмі (V ст.).

Бірманська мова - офіційна мова Союзу М'янма (колишня Бірма). Розмовляють нею 22 млн. осіб. Виконує функцію мови міжнаціонального спілкування на території Союзу. Літературна мова помітно відрізняється від розмовної. Письмо силабічне (складове) і походить від давньоіндійського алфавіту брахмі. Найдавніші писемні пам'ятки належать до початку ХП ст.

Тайські мови

Тайські мови - сім'я мов, що поширена на півострові Індокитай і в прилеглих до нього районах. Розмовляють тайськими мовами 66 млн. 510 тис. осіб. До них належать тайська, лаоська, шанська та інші мови. Деякі вчені відносять ці мови до китайсько-тибетської сім'ї. Однак останнім часом знайдено чимало аргументів на користь того, щоб розглядати ці мови як окрему сім'ю.

Тайська (сіамська) мова функціонує в Таїланді. Має 27 млн. носіїв. Є офіційною мовою Королівства Таїланд і мовою міжнаціонального спілкування. Збереглися писемні пам'ятки з XIII ст. Писемність оригінальна, створена в 1283 р. на основі давньокхмерського письма.

Лаоська (лаотянська) мова - офіційна мова та мова міжнаціонального спілкування Лаоської Народно-Демократичної Республіки. Поширена також у Таїланді. Розмовляють нею 3,5 млн. осіб. Найдавніші пам'ятки писемності належать до XV ст. Алфавіт південно-індійського походження, споріднений із тайським. Є два види лаоського письма: світське та духовне.

Шанська мова поширена на північному сході М'янми (колишньої Бірми), в китайській провінції Юньнань, в деяких районах Таїланду і Лаосу. Користується нею 3 млн. осіб. Писемність із XI ст. - у двох різновидах: кругле (палійське) письмо і кутасте, що нагадує деванагарі. Перші пам'ятки писемності належать до XVIII ст.

Аустронезійські мови

Аустронезійські (малайсько-полінезійські) мови - одна з найбільших сімей мов (розмовляють ними 237 млн. 105 тис. осіб), яка поширена на Малайському архіпелазі (Індонезія, Філіппіни), в південних районах Індокитаю, в Океанії, на островах Мадагаскар і Тайвань. До них належать індонезійська, яванська, малайзійська, сунданська, мадурська, гаванська та ін.

Індонезійська мова - офіційна мова й мова міжетнічного спілкування Республіки Індонезії, якою володіють 150 млн. осіб, у тому числі 17 млн. 50 тис. використовують її в побутовому спілкуванні. Назва індонезійська мова була прийнята в 1928 р. й поступово витіснила стару назву малайська мова. Писемність уведена на початку XX ст. на основі латинського алфавіту.

Яванська мова локалізована на острові Ява. Спілкуються нею 75 млн. 500 тис. осіб. Має давню літературну історію. Широко відомою (значною мірою завдяки працям В. Гумбольдта) була літературна мова каві (від давньояванського kavi "поетичний"), яка функціонувала в IX-XIII ст. Сучасна яванська мова користується латинською графікою. Література яванською мовою є найдавнішою і найбагатшою в Індонезії.

Малайзійська мова поширена на островах Суматра і Сінгапур, на півострові Малакка, архіпелагах Ріау й Лінга. Розмовляють нею приблизно 26 млн. осіб. Є офіційною мовою Федерації Малайзії та Брунею Даруссаламу, а також Республіки Сінгапур. Найдавніші пам'ятки сягають VII ст. Письмо складове, яке бере свій початок від давньоіндійського письма каранга. В Індонезії, Малайзії та Сінгапурі тепер використовують латинську графіку.

Сунданська мова функціонує в Індонезії (Західна Ява, острів Суматра). Спілкуються нею 21 млн. осіб. Найдавніші написи, які були зроблені санскритською мовою, але мали елементи сунданської мови, належать до VIII-IX ст. Нині - писемність на основі латинського алфавіту.

Мадурська мова поширена на острові Мадур та на сході острова Ява. Спілкуються нею 9,2 млн. осіб. Є близькою до малайзійської та яванської. З другої половини XIX ст. використовує складове яванське письмо, а нині - латиницю.

Гавайською мовою розмовляють 20 тис. осіб на Гавайських островах. Із середини XIX ст. вона стала мовою школи, церкви, юриспруденції, преси, художньої літератури. З втратою незалежності Гавайським королівством (1895 р.) гавайська мова поступово витісняється англійською мовою. Писемність із 1822 р. - на основі латинської графіки.

Аустроазіатські мови

Аустроазіатська сім'я мов функціонує на північному сході й півдні Азії, а також на деяких островах Індійського океану. Заданими 1985 р., аустроазіатські мови мають 74 млн. 295 тис. носіїв. Найпоширенішими серед мов цієї сім'ї є в'єтнамська, кхмерська, нікобарська, нагалі, кхасі, санталі, палаунг, семанг.

В'єтнамська мова - офіційна мова В'єтнаму. Поширена також у Камбоджі, Лаосі, Таїланді, Новій Каледонії, Франції та США. Розмовляють нею 66 млн. 662 тис. осіб. Письмо з 1910 р. - на основі латинської азбуки (до 1910 р. використовували китайську ієрогліфіку).

Кхмерська мова - офіційна мова Королівства Камбоджі. Вживається також у В'єтнамі й Таїланді. Користуються нею до 8 млн. осіб. Писемність складово-фонетична, яка веде свій початок від індійського письма. Перші писемні пам'ятки відносять до VII ст.

Нікобарська мова поширена на островах Нікобарського архіпелагу в Індійському океані. Розмовляють нею 30 тис. осіб. Писемність уведена на початку XX ст. на основі латинського алфавіту.

Нагалі локалізована в штаті Мадх'я-Прадеш (Індія).

Майже всі носії цієї мови були знищені каральними загонами в 1870 р. Слово кагалі означає буквально "мова винищеного народу".

Мова кхасі поширена в Індії, а також у Бангладеш. Користуються нею 735 тис. осіб. Писемність на основі латинської графіки введена наприкінці XIX ст.

Австралійські мови

До сім'ї австралійських мов належать мови корінного населення Австралії. До початку європейської колонізації 300 тис. австралійців користувалися більш ніж 260 мовами. Тепер аборигенів стало менше (приблизно 160 тис). Значна частина мов перебуває на межі вимирання"

Для всіх австралійських мов характерне дрібне діалектне членування, через що носії різних діалектів погано розуміють один одного. Це стало підставою для деяких мовознавців уважати, що корінних мов в Австралії нараховується від 500 до 600. Є думка, що не всі австралійські мови споріднені і що вони об'єднуються в 16 різних сімей. Крім того, є 12 мов, кожна з яких представляє окрему сім'ю.

Найвідомішою австралійською мовою є аранта.

Палеоазіатські мови

До палеоазіатських мов входять чукотсько-камчатські, ескімосько-алеутські, єнісейські та юкагіро-чуванські мови. Загальна кількість носіїв цих мов становить 140 тис. Оскільки між цими мовами не завжди можна встановити генетичні зв'язки, то є підстави інтерпретувати палеоазіатські мови як умовно виділену мовну спільність генетично непов'язаних між собою мов.

Чукотсько-камчатська група

До цієї групи належать чукотська, коряцька, алюторська, керецька та ітельменська. Кількість мовців - 16,5 тис. осіб (дані 1979 p.). Поширені на Чукотці й Камчатці.

Ескімосько-алеутська група

До неї належать ескімоська й алеутська мови, поширені на Чукотському півострові (Росія), в північних районах Канади та Гренландії (Данія), а також на Алеутських островах (СПІА). Користуються ними майже 112 тис. осіб. За даними археології й етнолінгвістики, заселення ескімосами-алеутами району Берінгової протоки, а згодом районів Північної Америки відбувалося з північного сходу Азії декілька тисячоліть тому.

Єнісейська група

До неї належать кетська і симська мови. Локалізовані в Сибіру вздовж Єнісею. Кетською мовою в 1979 р. розмовляло 684 особи, а симською - декілька осіб.

Юкагіро-чуванська група

До неї належать зниклі мови, якими розмовляли племена, що займали територію Північно-Східної Азії і в ХУЛІ ст. були асимільовані росіянами та чукчами. Єдиною живою мовою цієї гілки є юкагірська, яка поширена в басейні рік Колима та Алазея. Розмовляють нею близько 250 осіб.

Окрему групу палеоазіатських мов представляє нівхська (гіляцька) мова, що локалізована на острові Сахалін і в пониззі ріки Амур. Розмовляють нею більше тисячі осіб. Писемність створена в 1932 р. на основі латинської графіки, а в 1953 р. переведена на кирилицю.

Папуаські мови

Папуаські мови, кількість яких визначається від 760 до 1000, поширені на острові Нова Гвінея та деяких інших островах Тихого океану. Генетична спорідненість їх не доведена. Загальна кількість мовців понад 4,6 млн.

Африканські мови

До африканських належать мови, локалізовані на південь від Сахари. Серед них виділяють конго-кордофанські, ніло-сахарські та койсанські. Загальна кількість мовців у 1985 р. становила 337 млн. 365 тис. осіб.

Африканські мови ще недостатньо вивчені. Існує думка, що вони утворюють цілу низку сімей.

Найбільшим об'єднанням африканських мов є нігеро-конголезькі мови, які складають 6 самостійних груп: західноатлантичну, манде, гур, ква, адамауа, бенуеконголеську. Досить добре вивчені мови банту - підгрупа бенуе-конголеських мов, якими розмовляють 160 млн. осіб (1987 р.) у центральних і південних частинах Африки.

Дравідські мови

Дравідські мови - сім'я мов, що поширена на території Південноазіатського (Індійського) субконтиненту (південні штати Індії, Пакистан. Південний Афганістан, Східний Іран, частково Шрі-Ланка, країни Південно-Східної Азії, острови Індійського та Тихого океанів). Загальна кількість мовців становить 192 млн.

Найпоширенішими дравідськими мовами є телугу, тамільська, каннада і малаялам.

Мови далекого сходу

До мов Далекого Сходу звичайно відносять японську і корейську. Це мови, які не входять у жодну сім'ю (в інших регіонах до мов, що знаходяться поза мовними сім'ями, належать баскська, папуа й айнська).

Японська мова - офіційна мова Японії. Поширена також у США, Бразилії та інших країнах. Говорять нею 125 млн. осіб. Генетичні зв'язки японської мови остаточно не з'ясовані. Помічені деякі спільні риси з алтайськими та аустронезійськими мовами. Писемність має з VIII ст. (власне ідеографічно-силабічне письмо). Літературна мова (бунго) сформувалася в IX-X ст. У другій половині XIX ст. почала складатися нова літературна мова на народній основі, яка витіснила стару.

Корейська мова - офіційна мова Кореї. Поширена також у Китаї, Японії, США, Росії та інших країнах. Загальна кількість мовців у 1999 р. становила 75 мли. Має деякі риси, спільні з алтайськими мовами. Єдина літературна мова у зв'язку з поділом країни на дві держави перестала існувати: розвиваються два її варіанти. Перші пам'ятки датуються V ст. Сучасна писемність у КНДР - корейське буквено-складове письмо (національний алфавіт, який створено в XV ст.), в Південній Кореї - змішане китайсько-корейське письмо.

Індіанські (америндські) мови

Індіанськими (америндськими) мовами розмовляє близько 27 млн. тубільного населення Америки. Найбільша концентрація індіанських мов спостерігається в гірських країнах Центральної й Південної Америки: в Мексиці - 4 млн., в Гватемалі - 2,5 млн., в Еквадорі - 4 млн., в Болівії - 4 млн., в Парагваї - 3,4 млн.

Мови американських індіанців утворюють декілька сімей: 1) атапаскську (180 тис. носіїв), до якої входять мови навахо, тлінгіт, хайда, квакіютль, нутка, чинук та ін.; 2) алгонкінську (90 тис), куди входять оджибва (чіппева), мікмак, пенабскбт, сіксіка, арапахі, беотук; 3) ірокезьку (100 тис), до якої входять мови черокі, сенека, онеїда, онондага, каюга, тускарора, могавк, гурон; 4) сіу (70 тис), куди входять кроу, хідатса, мандан, віннебаго, чивере, дакота та ін.;

5) юто-ацтецьку (1,5 млн.), до якої належать моно, баннок, павіотсо, шошонська, юте, хопі, тюбатюлабаль (в 1977 р. було 10 мовців), купа, лусеньйо, серрано, ацтецька, папаго, тарахумара, каїта, які, майо, кора та ін.;

6) майя-кіче (3 млн.), яка включає мови майя, чаньябаль, хуастецьку, мам, агуатецьку, кіче, кекче та ін.; 7) отоманг (1,1 млн.), куди входять міштек, отомі, сапотек та ін.

Найпоширенішими індіанськими мовами є кечуа (9 мли.; займає територію від Еквадору до Аргентини), аіїмара" (2 млн. в Болівії), гуарані (3 млн. у центральній частині Андського нагір'я - Болівія, Перу).

Як бачимо з наведеного в цій темі матеріалу, остаточної (повної та завершеної) генеалогічної класифікації всіх мов світу ще немає. Постійно проводиться робота з уточнення генеалогічної класифікації. Найінтенсивнішою вона була в останні 50 років, коли було значно уточнено генеалогічну класифікацію мов Південно-Східної Азії, Африки, Північної та Південної Америки. До цього періоду належить і початок систематичних праць із об'єднання мов у макросім'ї.

Якщо раніше вважали, що між сім'ями немає жодних споріднених зв'язків, то останнім часом учені відзначають між ними певні генетичні зв'язки. Так, зокрема, існує думка, що тюркська, монгольська, тунгусо-маньчжурська і корейська сім'ї утворюють одну алтайську макросім'ю.

Російський мовознавець В.М. Ілліч-Світич (1934- 1966) обґрунтував ідею ностратичної макросім'ї (від лат. noster "наш"), до якої входять індоєвропейські, афразійські, уральські, алтайські, картвельські та дравідські мови. Він та його послідовники уже виявили кілька сотень етимологічних відповідників.