зан 2 пит 7 Кузьмічова. 7. Основні функціональні зміни в системах організму під впливом систематичних фізичних тренувань. Зміни функції дихання і системи крові
 Скачать 19.56 Kb.
|
|
7. Основні функціональні зміни в системах організму під впливом систематичних фізичних тренувань. Зміни функції дихання і системи крові. Систематичні заняття фізичними вправами забезпечують покращення стану здоров’я людини, підвищення її загальної працездатності і витривалості, удосконалення функціонального стану. М'язова діяльність не тільки розвиває руховий апарат, але й впливає на організм у цілому, підвищує функціональні можливості: функціональна надійність органів і систем, а також здатність організму до збереження гомеостазу при різних впливах. Найбільшу роль відіграють при цьому: посилення нейрогуморальної регуляції, окисно-відновних і пластичних процесів, стимуляція обміну речовин і ферментативної активності, активізація окисних ферментів, збільшення доставки кисню до органів і його використання, більш повна утилізація жирів зі зниженням вмісту атерогенних ліпідів, холестерину й тригліцеридів у крові, поряд із збільшенням концентрації ліпідів високої щільності, зниження вмісту цукру. Поліпшується діяльність шлунково-кишкового тракту, більш повно виводяться з організму продукти розпаду. Зростає стійкість до дії будь-яких несприятливих факторів, покращується імунітет, знижується захворюваність. В умовах м'язового спокою та при стандартних навантаженнях такий організм функціонує більш економно, проте при значних (навіть максимальних) навантаженнях, він здатний до більш повної мобілізації своїх резервів і більш швидкого відновлення. Взагалі, немає жодної функції організму, яка б залишалась незадіяною в умовах виконання фізичних навантажень. Найбільших змін в умовах м’язової діяльності зазнають ті функції, які безпосередньо забезпечують її виконання, перш за все, кровообігу і дихання. Зміни функції дихання при фізичному навантаженні полягають у посиленні діяльності органів цієї системи – ЧДР і ДО зростають. ХвОД зростає часто навіть до 150-200 л/хв.. Ці зміни також обумовлені змінами і в тканинному диханні, яке обслуговує різко посилений інтенсивний обмін речовин у м’язах та інших тканинах. У людей, адаптованих до фізичних навантажень дихальні рухи повільніші та глибші. Це пов'язано з тим, що збільшення вентиляції внаслідок поглиблення дихання призводить до відносного зменшення об'єму повітря, яке залишається після кожного видиху в легенях. У свою чергу це підвищує ефективність вентиляції. Реакція функції дихання на фізичне навантаження залежить від типу м'язової діяльності. Реакція першого типу спостерігається в умовах динамічних навантажень і характеризується невеликим – на 10—30% порівняно з рівнем спокою – посиленням легеневої вентиляції умовно-рефлекторного походження безпосередньо перед навантаженням, різким підвищенням глибини, а потім і частоти дихальних рухів. Ця фаза продовжується кілька секунд, а потім змінюється поступовим підйомом вентиляції до відносно стабільного рівня – плато. За умов помірних навантажень друга фаза триває близько 30 с. У разі виконання важких навантажень вона може тривати довше. Закінчення роботи супроводжується раптовим падінням вентиляції на певну величину, внаслідок виключення моторно-вісцеральних рефлексів, після чого спостерігається її повільне зниження протягом періоду відновлення. При цьому, якщо навантаження не дуже велике, можна відзначити лінійну залежність між величиною легеневої вентиляції і споживанням кисню. Під час дуже напруженої роботи така залежність порушується і після досягнення 70-80 % максимального споживання кисню (МСК) зростання вентиляції перевищує збільшення величини використання кисню. Подальше зростання легеневої вентиляції здійснюється за умов МСК. Другий тип реакції дихального апарату на фізичне навантаження спостерігається у разі статичної роботи. Цей тип реакції характеризується порівняно невеликим збільшенням легеневої вентиляції, споживання кисню та виділення вуглекислоти під час навантаження і різким підйомом їх відразу після закінчення роботи (феномен Ліндгарда). Систематичні фізичні тренування призводять до збільшення життєвої ємкості легень (ЖЄЛ) – від 3-4 л у нетренованих до 6-7 л у спортсменів, потужності вдиху і видиху – відповідно від 5-5,6 л/с. до 6-7,5 л/с. Найбільше зростання цих показників характерне для осіб, які тренуються у тривалих динамічних навантаженнях, тобто на витривалість. Поряд з цим дещо зменшується частота дихальних рухів і зростає їх глибина. Процес тренування до статичних навантажень супроводжується зменшенням або відсутністю післяробочого підйому легеневої вентиля ції – феномену Ліндгарда. Під впливом фізичних навантажень у крові спостерігаються значні зрушення, які залежать від характеру та інтенсивності вправ, що виконуються, а також від рівня тренованості, віку і статі осіб. Найбільш значні зміни відбуваються за умов значної на рівні МСК роботи. Безпосередній вплив фізичних навантажень супроводжується зменшенням об'єму циркулюючої крові. Така реакція притаманна тривалим і значним за обсягом виконаної роботи навантаженням,і є наслідком лише зменшення кількості плазми; кількість еритроцитів при цьому не зменшується. У свою чергу зменшення об'єму плаз ми настає внаслідок виходу її у працюючі м'язи («набрякання» м'язів), а також втрати води через потовиділення. Важливою зміною складу формених елементів крові є збільшення кількості лейкоцитів в умовах фізичного навантаження – «міогенний лейкоцитоз». Поряд з цим спостерігається зростання кількості тромбоцитів – «міогенний тромбоцитоз». Під час виконання фізичних вправ залежно від їх інтенсивності більшою чи меншою мірою знижується рН крові внаслідок утворення лактату та глікогенолізу. Що вища інтенсивність фізичних вправ, від якої залежить співвідношення між аеробними та анаеробними процесами в обміні речовин, то значнішим буде зниження рН. В умовах фізичних навантажень спостерігаються також зміни рівня глюкози, вільних жирних кислот і сечовини в крові. Короткочасні навантаження дещо підвищують рівень глюкози, тоді як тривалі – значно знижують його. Тривалі навантаження підвищують рівень жирних кислот у крові, мобілізуючи жирові депо організму і використовуючи жир як джерело енергії (саме тому навантаження «на витривалість» допомагають схуднути людям з надмірною масою тіла). Зростає у крові також рівень сечовини – продукту розпаду білків. |