Агроекологічну придатність ріллі щодо вирощування основних сільськогосподарських культур поділяють

• Название: Агроекологічну придатність ріллі щодо вирощування основних сільськогосподарських культур поділяють
• Дата: 28.12.2022
• Размер: 17.07 Kb.
• Имя файла: 1672211240973967.docx
• Тип: Документы; #867551

1. 
   Агроекологічну придатність ріллі щодо вирощування основних сільськогосподарських культур поділяють:
   

на 5 підкласів;

на 3 підкласи;

на 7 підкласів;

на 8 підкласів.

2. 
   Тваринницькі ферми щодо жилих кварталів розміщують:
   

біля житлових будинків;

із врахуванням гідрологічних умов;

із затвіреного боку;

з врахуванням місцевої забудови.

3. 
   Третій підклас агроекологічної придатності ріллі за властивістю і якістю ґрунтів визначають:
   

як ґрунти придатні для вирощування усіх культур без обмежень;

як обмежено придатні ґрунти з кількома негативними ознаками, усунення яких потребує додаткових затрат (але без корінної меліорації);

як ґрунти середньої придатності з одним обмеженням, які усуваються агротехнічними заходами без додаткових затрат;

як ґрунти низької придатності, поліпшення яких можливе після проведення корінної меліорації.

4. 
   Орні землі, ґрунтовий покрив яких характеризується негативними факторами та без проведення докорінної меліорації, врожай значно нижчий середніх, за умови проведення меліорації можуть стати придатними для вирощування культур. Це визначення за агроекономічною придатностю ріллі належить:
   

І підкласу;

ІІ підкласу;

ІІІ підкласу;

ІV підкласу;

V підкласу.

5. 
   Найбільш придатними ґрунтами під виноградники є:
   

щебеневі і піщані ґрунти;

суглинисті і супіщані;

глинисті ґрунти з близьким заляганням підземних вод;

всі непридатні.

6. 
   Польові дороги, які використовують для проїзду і розвороту машинно-тракторних агрегатів у кінці загінки, заправляння тракторів пально-мастильними матеріалами, завантаження бункерів висівних агрегатів та іншого обслуговування називають:
   

допоміжними;

лініями обслуговування;

міжкліточні;

міжквартальними.

7. 
   За конструкцією лісосмуги поділяють:
   

на щільні, продувні, ажурні;

на полезахисні, водорегулювальні, прибалкові;

на прияружні, навколо водойм і господарських дворів;

на повздовжні та поперечні.

8. 
   Допустиме відхилення у площах полів для ґрунтозахисних
   

сівозмін становить:

5%;

10%;

15%;

20%.

9. 
   Ділянки під ферми згідно з зооветеринарними вимогами, вибирають із врахуванням:
   

виробничої зони;

розташування з врахуванням грунтів;

розташування відносно населеного пункту;

південної експозиції схилу.

10. 
    Ферми по відношенню до жилих кварталів розміщують:
    

біля житлових будинків;

з врахуванням гідрологічних умов;

з завітреної сторони;

немає правильної відповіді.

11. 
    Структурні сільськогосподарські підприємства і господарства, які спеціалізуються на виробництві тієї чи іншої продукції – це:
    

виробничі підрозділи;

господарські двори;

бригади;

відділки.

12. 
    До магістральних відносять дороги:
    

які сполучають окремі населені пункти і виробничі центри між собою та з зовнішніми кориспондуючими пунктами;

які сполучають будівлі господарських дворів;

які сполучають окремі двори;

які сполучають виробничі центри між собою з зовнішніми пунктами.

13. 
    Дорожня мережа на території сільськогосподарського підприємства має забезпечити:
    

можливе менше підтоплення території;

параметри дощувальних машин;

збалансований водний баланс;

зручний транспортний зв’язок з найбільшим економічним ефектом.

14. 
    Під час проектування магістральних доріг враховують такі фактори:
    

інсоляцію;

місце проходження траси;

напрямок вітру;

напрямок течії води у річках.

15. 
    Магістральні дороги проектують шириною:
    

4-6 м;

6-8 м;

9-11 м;

10-12 м.

16. 
    Основними показниками економічного обґрунтування розміщення внутрішньогосподарських доріг є:
    

вид покриття;

категорія дороги;

ширина дорожнього полотна;

капітальні вкладення і експлуатаційні витрати.

17. 
    Вимоги до проектування доріг:
    

розміщення за коротким напрямом;

перетинати існуючі дороги під гострими кутами;

проходження пониженими місцями;

проходження дороги по вододілах.

18. 
    Класифікація еколого-економічної придатності базується:
    

на оцінці ріллі за ефективністю вирощування основних культур;

на оцінці природних зон до вирощування сільськогосподарських культур;

за цінами на основні сільськогосподарські культури ;

за ступенем придатності ґрунтів до ерозії, рівнем окупності затрат сільськогосподарських культур.

19. 
    Відстань між лісосмугами в умовах дефляції встановлюється рівною:
    

20 – 30- кратній висоті дерев;

10 – 15- кратній висоті дерев;

30 – 35- кратній висоті дерев;

15 – 20 - кратній висоті дерев.

20. 
    Упорядкування території саду має сприяти:
    

створенню умов для росту і розвитку окремих порід плодових дерев;

підвищенню родючості ґрунту;

отриманню високої врожайності плодових дерев;

використання транспортних засобів.

21. 
    На території багаторічних насаджень розміщують такі елементи:
    

квартали;

населені пункти;

польові стани;

об’єкти інженерної інфраструктури.

22. 
    У південній зоні найкращими ґрунтами під сади є:
    

ґрунти легкого механічного складу;

ґрунти важкого механічного складу;

засолені;

немає правильної відповіді.

23. 
    Проектування багаторічних насаджень можливе:
    

на схилах до 25-30º;

на схилах до 30-35º;

на схилах до 12-25º;

на схилах до 20-25º;

24. 
    Лісосмуги на території саду поділяються:
    

садозахисні та міжквартальні лісові смуги;

прияружні;

внутрішньогосподарські;

прибалкові.

25. 
    Багаторічні насадження переводять в інші угіддя, якщо:
    

солонцюваті ґрунти;

випадає велика кількість опадів;

великий вік порід;

зріджені насадження.

26. 
    На території культурних пасовищ розміщують:
    

гуртові ділянки загони чергового випасання;

дороги;

польові стани;

поля кормової сівозміни.

27. 
    Робочі проекти класифікуються:
    

на типові;

на кошторисні;

на ресурсні;

на функціональні.

28. 
    Робочий проект складається:
    

з графічних матеріалів, кошторисної документації, пояснювальної записки;

з екологічного обґрунтування;

з землевпорядної документації;

з протиерозійних розрахунків.

29. 
    Стадія робочого проектування включає:
    

робочі проекти землеустрою, щодо рекультивації порушених земель, землювання малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, заболочення, вторинного засолення, висушення зсувів, ущільнення, закислення, забруднення промисловими та іншими відходами, радіоактивними та хімічними речовинами, покращання сільськогосподарських земель, підвищення родючості ґрунтів;

технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку;

Спеціальні тематичні карти і атласи стану земель та їх використання.

30. 
    Елементи впорядкування території пасовищ:
    

розміщення гуртових ділянки, загони чергового випасання, літній табір, скотопрогони, система загорожі, водопійні майданчики;

гуртові ділянки, загони чергового випасання, скотопрогони, господарський двір;

гуртові ділянки, загони чергового випасання, літній табір, господарський двір;

загони чергового випасання, літній табір, скотопрогони, система загорожі.