Жданова М., статья (2). Алюзія як фігура інтертексту (на матеріалі казки к. С. Льюїса the lion, the witch and the wardrobe)
 Скачать 24.61 Kb.
|
|
АЛЮЗІЯ ЯК ФІГУРА ІНТЕРТЕКСТУ (НА МАТЕРІАЛІ КАЗКИ К.С.ЛЬЮЇСА «THE LION, THE WITCH AND THE WARDROBE») Однією з найважливіших категоріальних характеристик тексту, що відображає його відкритість іншим смисловим системам, здатність тексту вступати в контакт з іншими, попередніми, текстами є інтертекст. Однією з форм реалізації інтертекстуальності є алюзія. У сучасній лінгвістиці дослідженням інтертекстуальних включень, зокрема алюзій, займалися Н. Арутюнова, В. Москвін, Н. Фатєєва, В. Чернявська та інші. Феномен алюзії почав активно вивчатися в кінці XX століття, тому рамки цього поняття чітко не визначені. Серед вчених немає єдиної точки зору щодо проблеми ідентифікації алюзії, виділення функціональних ознак і тієї ролі, яка їй відводиться в художньому творі. Найчастіше алюзію визначають як стилістичний прийом. Так, І. Арнольд під алюзією розуміє «стилістичну фігуру референційного характеру, що спирається на екстралінгвістичні пресупозиції мовця і слухача» [Арнольд 1982, с. 89]. Н. Фатєєва трактує алюзію «як запозичення певних елементів претекста, за якими відбувається їх впізнавання в тексті-реципієнті, де і здійснюється їх предикація» [Фатєєва 2007, c. 128]. Однак алюзія виконує не лише стилістичну функцію, але також і прагматичну, сприяючи реалізації інтенцій автора. Алюзивні включення, запозичені автором з «чужого» текстового простору і поміщені в «свій» текст, пропонується читачеві декодувати, а отже найбільш повно зрозуміти історико-культурний фон даного твору. Актуалізація важливої для автора інформації відбувається за рахунок звернення до фонових знань читача. Метою цього дослідження є розгляд особливостей функціонування алюзії як фігури інтертексту на матеріалі казки К.С.Льюїса «The Lion, the Witch and the Wardrobe». Розгляньмо існуючі класифікації алюзій. Алюзії можуть бути класифіковані за типом атрибутивності, з точки зору структури і за джерелом. За типом атрибутивності алюзії можуть бути експліцитними (із зазначенням автора), які дозволяють читачеві без широких фонових знань бути залученим в міжтекстову гру і розшифрувати інтенції автора, і імпліцитними (без зазначення автора), які є менш впізнаваними елементами «чужого» тексту, і залишаються лише натяками. У казці Льюїса переважають імпліцитні алюзії. Наприклад, коли відьма намагаючись заманити Едмунда до себе в замок, обіцяє йому рахат лукум і трон короля Нарнії (Itisalovelyplace, myhouse. I am sure you would like it. There are whole rooms full of Turkish Delight, and what’s more …You are to be the Prince and – later on – the King), читач може побачити в цьому натяк на обіцянки диявола в Біблії: And saith unto him, All these things will I give thee, if thou wilt fall down and worship me. З точки зору структури виділяють: алюзії – слова, надфразові єдності, абзаци, строфи, глави, художні твори. У Льюїса найчастіше зустрічаються алюзії – надфразові єдності і алюзії – абзаци. Прикладом такого абзацу може служити наступна цитата: Тhough the Witch knew the Deep Magic, there is a magic deeper still which she did not know: Her knowledge goes back only to the dawn of time. But if she could have looked a little further back, into the stillness and the darkness before Time dawned, she would have read there a different incantation. She would have known that when a willing victim who had committed no treachery was killed in a traitor’s stead, the Table would crack and Death itself would start working backwards. Читачеві знайомому з Біблією, цей уривок може нагадати вірші з послання до Коринтян, де апостол Павло пояснює смерть і воскресіння Христа:ButwespeakthewisdomofGodinamystery, eventhehiddenwisdom, whichGodordainedbeforetheworlduntoourglory; Whichnoneoftheprincesofthisworldknew: forhadtheyknownit, theywouldnothavecrucifiedtheLordofglory. Виходячи з класифікації за джерелом алюзії можуть бути текстовими (літературними, біблійними, міфологічними) і нетекстові (історичними, побутовими). У казці «Лев, відьма і платтяна шафа» переважають текстові алюзії, а саме біблійні (наприклад, дітей Певенсі в Нарнії називають SonsofAdamorDaughtersofEve) і міфологічні (фавн Тумнус, кентаври, німфи, дріади - персонажі давньогрецької міфології). Наведені вище приклади наочно демонструють, що алюзія є яскравим стилістичним прийомом репрезентації феномена інтертекстуальності у казці К.С.Льюїса «Лев, відьма і платтяна шафа». Механізм функціонування алюзивних включень в тексті призводить до підвищення експресивності та ускладнення змісту тексту, забезпечуючи, таким чином, діалог тексту і автора з читачем і створюючи багаторівневість твору. Література
|