Философия. культура фил. Філософія культури Культура і природа
 Скачать 16.04 Kb.
|
|
Філософія культури Культура і природа. Культу́ра — сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених людством протягом його історії; історично набутий набір правил усередині соціуму для його збереження та гармонізації. Приро́да — «народжений, породжений»)[1] — багатозначний термін, що залежно від контексту, може означати: У широкому розумінні природа — органічний і неорганічний матеріальний світ, Всесвіт, у всій сукупності і зв'язках його форм, що є об'єктом людської діяльності і пізнання, основний об'єкт вивчення науки, в тому числі з тим, що створене діяльністю людини. Саме в такому, найширшому розумінні, природа вивчається природознавством — сукупністю наук про світ, що ставлять перед собою мету відкриття законів природи. Природу в цьому розумінні, прихильники пантеїзму ототожнюють із Богом. Відповідно до ідеї природної цілісності світу (О. М. Костенко) «Природа — це сутність, що породжує усе суще і дає йому закони». На такому визначенні «природи» засновується так звана теорія «трьох природ», згідно з якою існують три природи: фізична природа, біологічна природа, соціальна природа У вужчому розумінні природа — те, що не створене людською діяльністю. В цьому визначенні, природне протиставляється штучному, як наприклад природний інтелект протиставляється штучному інтелекту, або природний шовк, штучному шовку. Природа в розумінні пересічної мови — сукупність буденних умов існування людства, тобто земне оточення, в якому живе людина (за винятком створеного нею): ліси, поля, гори й степи, флора й фауна. Саме в такому визначенні, слово природа входить у словосполучення дика природа, незаймана природа, первісна природа. У специфічному розумінні слова, природа вживається для позначання сукупності основних якостей, властивостей чогось, сутність, наприклад, як у словосполученнях природа процесу, природа явища тощо. Термін «друга природа» означає створені людиною матеріальні умови її існування. Виходячи з ідеї природної цілісності світу, український вчений О. М. Костенко запропонував таке визначення поняття «природа». Типологія культур. Типологія культури вирішує задачі впорядкованого опису і пояснення безлічі різнорідних об'єктів культури. Соціальна типологія культури включає в себе культури: спеціалізовані і буденна, елітарна та народна, популярна і масова, соціально стратифіковане субкультури, образи життя і т. П. Культурно-історична типологія орієнтована на культурну самобутність етнічних і соціальних спільнот, конфесій і держав, регіональних культурних спільнот, цивілізацій, історико-стадиальных типів соціокультурної організації – первісного, архаїчного, доіндустріального, індустріального, постіндустріального. Проблема міжкультурної комунікації. Міжкультурна комунікація — комунікація між представниками окремих культур, коли один учасник виявляє культурну різницю іншого. Це обмін інформацією, почуттями, думками представників різних культур. Має місце в бізнесі, туризмі, спорті, особистих контактах, науковому та освітньому світі тощо. Міжпоколінна взаємодія як засіб передачі культурних цінностей. Одним із виявів соціального неблагополуччя сучасного суспільства є по- Рушення міжпоколінних зв’язків, що призводить до втрати універсальних норм і цінностей, втілених У звичаї і традиції. У сучасному суспільстві помітно загострилася проблема взаємин між поколіннями. Така тенденція почала проявлятися ще у ХIХ ст., але мала локальний характер, упродовж ХХ століття Ситуація істотно загострилася у зв’язку з підйомом молодіжного і студентського руху в 60-70-х роках І почала набувати глобальних масштабів. |