Термічні ушкодження. Конспект лекції Термічні ушкодження. Електротравма
 Скачать 166.91 Kb.
|
|
Конспект лекції : «Термічні ушкодження. Електротравма». 1.Опіки : визначення, класифікація. Опіки, це пошкодження живих тканин, викликане дією високої температури, хімічних речовин, електричної або променевої енергії. Класифікація. Термічні, хімічні, електричні, променеві. Визначення глибини ушкодження тканин і площі опіку. По глибині ураження тканин розрізняють чотири ступені опіків. I ступінь – стійка гіперемія, незначний набряк, пекучий біль.через 2-3 дні ці симптоми зникають, а на 3-4 день починається лущення епідермісу, шкіра пігментується. II ступінь – стійка гіперемія, набряк, відшарування епідермісу, утворення пухирів з серозною рідиною. За відсутності нагноєння через 7012 днів наступає самостійна епітелізація без утворення рубця. Через 203 тижні відновлюється епідерміс і нормальне забарвлення шкіри. III – А ступінь – змертвіння поверхневих шарів шкіри до її росткового шару; виникає білувато-сірий, світло-коричневий струп; після загоєння виникають рубці. III – Б ступінь – некроз всієї шкіри; виникає щільний темно-коричневий струп; після загоєння грубі рубці. VI ступінь – повний некроз шкіри, і глибше розміщених тканин, іноді обвуглювання різних ділянок тіла. Вимірювання площі опіку. Правило “дев’ятки” ( метод Уоллеса), основане на тому, що площа основних анатомічних ділянок тіла дорівнює числу, кратному дев’яти. Так площа голови і шиї становить 9%, передня, задня поверхня тулуба, нижня кінцівка по 18%, верхня кінцівка – 9%, промежина і статеві органи – 1% площі тіла. Правило “долоні” (метод Глубова) основане на тому, що площа долоні потерпілого становить близько 1% площі тіла. Тому число долонь, яке укладається на площі опіку, становить процент опікової поверхні. Визначення площі опіку по Постнікову. На опік накладають прозорий папір, наводять контур опіку, а потім накладають цей папір на міліметровий папір і вираховують площу опіку, спочатку в сантиметрах, а потім в процентах. Площа тіла, приблизно 16000-21000 кв. см. 2.Загальні поняття про опікову хворобу. Опіки, які займають більше 10% поверхні шкіри викликають великі зміни в організмі, що дістали назву опікової хвороби. Опікова хвороба розвивається при поверхневих опіках більш ніж 15-25% поверхні тіла і глибоких опіках більш ніж 10% поверхні тіла. Розрізняють чотири періоди опікової хвороби – опіковий шок, токсемію, септикотоксимію, реконвалесценцію. Опіковий шок – настає в момент опіку і триває близько трьох діб. Опіковий шок виникає в результаті потоку больових подразнень, що надходять у центральну нервову систему, а також в результаті втрати великої кількості плазми крові і токсичної дії продуктів розпаду тканини. При опіковому шоку розрізняють дві фази: фаза збудження (еректильна) короткочасна, триває від кількох хвилин, до однієї-двох годин; друга фаза (торпідна) настає в результаті виснаження нервової системи і триває близько двох-трьох днів. При опіковому шоці спостерігається пригнічення всіх життєвих функцій, зниження артеріального тиску, тахикардія, олігурія до анурії, часте поверхневе дихання, адинамія, характерна плазмовтрата, різке зниження білків крові, згущення крові, порушення роботи нирок, збільшення залишкового азоту в крові, ацидоз. Лікування в стадії опікового шоку. - Поповнення ОЦК та відновлення водно-електролітного балансу в/в вводять синтетичні кровозамінники (поліглюкін, реополіглюкін, реоглюман, желатиноль), кров, плазму, альбумін, протеїн, Зінгер- лактат,фізрозчин, лактасіль, кисіль. 5-10% р-н глюкози, 0,1% р-н новокаїну. Загальний обсяг ін фузій (в середньому 3-4 л) визначають величиною ЦВТ і погодинного діурезу (30-60 мл/год). - Після поповнення ОЦК застосовують метод форсованого діурезу шляхом призначення діуретинів (манітолу, сечовини, еуфіліну, фуросеміду). - Ін фузійну терапію поєднують із знеболюванням (анальгетики, вагосимпатична, паранефральна чи футлярна новокаїнові блокади, нейролептики). - Уведення антигістамінних (димедрол, піпольфен) - Серцеві засоби (корглікон, кордіамін). - Гормони кори наднирників( преднізолон, дексаметазон). - Інгібітори протеаз (трасилол, гордокс). - Вітаміни. Опікова токсемія – триває 8-10 днів. Кров наводнюється токсичними речовинами з обпечених тканин. Переважають мозкові симптоми: збудження (марення, безсоння) або загальмованість (сонливість, супорозний стан). Температура тіла підвищується, пульс частий, слабкий. В крові лейкоцитоз, анемія, прискорення ШОЄ. Вражаються паренхіматозні органи (печінка, нирки). Хвороба може ускладнитись запаленням легень. Опікова септикотоксемія – цей період опікової хвороби тягнеться довго. Зумовлений нагноєнням опікових ран. Продукти розпаду тканин і токсини мікробів викликають інтоксикацію, температура тіла септичного характеру. Анемія, лейкоцитоз, токсичне ураження паренхіматозних органів. Може розвиватись опіковий сепсис. Лікування опікової хвороби в стадії токсемії та септико токсемії. - Детоксикація організму – переливання гемодезу, серотрансферину, розведення крові ін фузійними засобами з наступним форсованим діурезом, гемосорбцією. - Профілактика та лікування порушень енергетичного та бікового обміну, опікового виснаження забезпечують висококалорійною дієтою, переливанням свіжої крові, альбуміну, плазми, розчинів амінокислот, глюкози, фруктози, сорбіту, жирових емульсій, вітамінів, анаболічних гормонів, кортикостероїд них гормонів. - Профілактика гнійних ускладнень – призначення протимікробних засобів. З метою пасивної імунізації – донорський або протикоревий гама-глобулін, антистафілококові вакцини, антистафілококова плазма та гама-глобулін. Період реконвалесценції (видужання). Настає повне загоєння опікових ран, поступове відновлення функцій внутрішніх органів і обмінних процесів. 3. Невідкладна допомога при термічних опіках. - Припинення дії вражаючого агента; необхідно швидко зняти палаючий одяг, або погасити його за допомогою закутування в ковдру, покривало, холодної води, в яку можна занурити потерпілу частину. - Провести знеболення (1 мл. 1% морфіну гідрохлориду, або 2% розчину омнопону, 2 мл. 50% розчину анальгіну + 1 мл. 1% розчину дімедролу). - Зняти тліючий одяг. - Накласти асептичну пов’язку. При транспортуванні забезпечити інгаляцію киснем, інгаляційним наркозом. - Давати пити лужно-сольові розчини (1/2 чайної ложки соди + 1 чайна ложка солі на 1 літр води), чай, кофе. - Серцеві засоби. - ППС + АП. 4. Методи лікування хворих з опіками. Загальне лікування обпечених. - Антибіотикотерапія - Сульфаніламіди. - Вітамінотерапія. - Гемотрансфузії (по 250-300 мг. 2-3 рази на тиждень). - Повноцінне харчування. - Інфузійна терапія: білкові препарати, глюкоза, кровозамінники, плазма. Місцеве лікування. Починають з первинного туалету ран. Навкруг рани обробляють етиловим спиртом, 0,5% нашатирним спиртом. Видаляють інородні тіла, очищають 3% розчином перекису водню, розчином фурациліну 1:5000, висушують серветками, підрізають великі пухирі, накладають пов’язки з сентомециновою емульсією, маззю Вишневського. При опіковому шоці – туалет рани проводять через 1-2 дні після виведення пацієнта із шоку. Лікування опікової поверхні відкритим методом. Таким методом лікують опіки лиця, шиї статевих органів, промежини, значних опіків тулуба. Обпечену поверхню обробляють 5-10% розчином калію перманганату, 5% розчином таніну, 10% розчином нітрату срібла або іншими дубильними речовинами. Також можна використовувати аерозолі з протиопіковою рідиною. Хворий знаходиться на стерильному простирадлі під каркасом з електричними лампочками. Каркас вкривають стерильним простирадлом і ковдрою. Лікування опікової поверхні закритим методом. На опікову поверхню накладають пов’язки з мазями (“Фастин – 1”,“Фастин – 2”, мазь Вишневського, синтомицінову емульсію). При нагноєнні – волого-висихаючі пов’язки з асептичними розчинами (ріванолу 1:1000, фурациліну 1:5000 та ін.). Перев’язки проводять під загальним або місцевим знеболенням. Змертвілі тканини видаляють шляхом розплавлення їх протеолітичними ферментами (лідаза, тріпсин). Застосовується закривання опікових поверхонь фібрильними плівками, салфетками, змоченими консервованою кров’ю, а також казеїн-желатиновою пов’язкою. Оперативний метод лікування До такого лікування вдаються при глибоких опіках. Шкірну пластику роблять через 2-3 тижні після опіку, на очищену гранулюючу поверхню опіку. 5. Хімічні опіки, їх види, прояви, невідкладна допомога, лікування. Хімічні опіки виникають у разі попадання на шкіру або у разі прийняття у середину лугів, сірчаної, азотної, хлористоводневої, фтористоводневої кислот, каустичної соди, їдкого калі та їдкого натру, не гашеного вапна, нітрату срібла, хлориду цинку тощо. Хімічні опіки кислотою призводять до сухого некрозу тканин, що зумовлено їх коагуляцією та дегідратацією. Внаслідок взаємодії основ з білками, утворюються основні альбумінати та відбувається омилення жирів, що призводить до вологого некрозу тканин. Клініка. На відміну від термічних опіків, хімічні опіки ІІ ступеня не призводять до утворення пухирів. Опікова поверхня має чітко обмежений вигляд. На периферії внаслідок розтікання хімічного агента утворюються підмоклі місця. У клінічній симптоматиці у хворих з опіками переважають місцеві зміни та інтоксикація. Це зумовлено всмоктуванням з обпаленої поверхні агресивних речовин. Опікова хвороба розвивається рідко. Важкість опіку визначається силою хімічного агента та його експозицією. Дія сильної кислоти зумовлює розвиток некрозу та невиражених запальних явищ. Під час дії слабких кислот виникають різко виражені запальні явища та некробіоз. Струп утворюється відразу. Він різко відмежований, товстий і тісно спаяний з тканинами, що лежать під ним. Колір струпа залежить від виду кислоти. У разі опіку сірчаною кислотою струп має білий колір, потім темнішає внаслідок перетворення гемоглобіну на гематин і стає чорним. Дія азотної кислоти призводить до утворення струпа жовтого кольору внаслідок її ксантопротеїнової реакції з білками. Внаслідок дії хлористоводневої кислоти утворюється струп жовто-коричневого відтінку. Струп, що утворився внаслідок опіку їдкими лугами крихкий та м’який. Він не перешкоджає проникненню лугу у глибші шари шкіри. У такому струпі протягом кількох днів може міститись луг. Лікування: Невідкладна допомога хворим з хімічними опіками полягає в найшвидшому усуненні і нейтралізації ушкоджуючого агента. Насамперед треба промити шлунок, чи обмити уражену поверхню і слизові оболонки великою кількістю холодної проточної води. Промивати обпечену поверхню треба не менше ніж 10-15 хв., а якщо подання допомоги почато з запізненням то не менше 1 години. Місця уражені фтористоводневою кислотою промивають не менше як 2-3 години. Якщо опік спричинений органічними сполуками алюмінію, їх змивають з ураженої ділянки не водою, а гасом, етиловим спиртом, або бензином. Це зумовлено тим що під час промивання водою ці речовини спалахують. Також не можна змивати водою негашене вапно. Для цього використовують олію або масло, проводять механічне видалення шматочків вапна. Якщо опік спричинено фосфором, після промивання ураженої ділянки його рештки остаточно видаляють у темному приміщенні, бо на світлі частинки фосфору, які залишились у рані, не вдається виявити. Крім того, слід пам’ятати, що на повітрі фосфор самозапалюється і може зумовити крім хімічного, термічне ураження, тому уражену ділянку треба занурити під воду і паличкою або спеціальним інструментом видаляти частинки фосфору. Після промивання опікової поверхні проводять хімічну нейтралізацію агента. Засоби для нейтралізації хімічного агента, що спричинив опік: Хімічний агент Нейтралізуючий засіб, його застосування Азотна, хлористоводнева, фтористоводнева кислоти Примочки з 3% розчином гідрокарбонату натрію Карболова кислота Пов’язки з вапняним молоком або гліцерином Хромова кислота Примочки з 5% розчином натрію тіосульфату Луги Пов’язки і примочки зі слабкими кислотами (1-3% оцтовою, лимонною тощо) Солі важких металів Пов’язки з 3-5% розчином натрію гідрокарбонату Фосфор Пов’язки з 5% розчином міді сульфату Хворим з опіками, спричиненими кислотами і лугами, після промивання ураженої поверхні водою можна на 20 хв. накласти компрес з фосфатним буферним розчином (850 мл. води, 30 г калію дегідрофосфату, 220 г натрію гідрофосфату). Цей розчин можна застосовувати для обробки опіків будь-якої локалізації, включаючи очі, оскільки він не виявляє подразнюючої дії. Якщо немає буферного розчину, необхідно за допомогою лакмусового папірця перевірити реакцію опікової поверхні і нейтралізувати її 1-2% розчином оцтової або лимонної кислоти або 3-5% натрію бікарбонату. Промивання опікових поверхонь, нейтралізацію агента і транспортування потерпілого слід проводити за умов адекватної анальгезії. Хворих з вираженим порушенням гомеостазу і проявами специфічної інтоксикації доставляють в опікове відділення (центр). 6. Відмороження, періоди та ступінь розвитку, клінічні прояви. Відмороження – це пошкодження живих тканин, викликане дією низької температури. Чинники. - Несприятливі метеорологічні умови (низька температура повітря, підвищена вологість, холодний вітер). - Внутрішні фактори організму (хронічне недоїдання, авітаміноз, крововтрата, алкогольне сп’яніння, інфекційні захворювання та ін.) - Фактори, що порушують місцевий кровообіг (тісне вологе взуття і одяг, підвищена пітливість ступнів). Клініка. У перебігу відморожень розрізняють дореактивний та реактивний періоди. Дореактивний період характеризується похолодінням, поблідненням шкіри і втратою чутливості в ділянці відмороження. Суб’єктивні відчуття невиразні – поколювання і легкий біль. Реактивний період починається після зогрівання тканин, зміни залежать від ступеня відмороження. Поступово відновлюється температура тканин і з’являються ознаки запалення і некрозу тканин. При відмороженні розвивається спочатку спазм судин, потім їх розширення з наступним набряком тканин. У зв’язку з порушенням кровообігу виникає тромбоз судин, який сприяє прогресуванню некротичних змін тканин. Цим пояснюється трудність визначення ступеня відмороження. Нерідко відмороження III ступеня спочатку діагностується як більш легкий ступень відмороження. Ступені відмороження. I ступінь – шкіра після зігрівання набрячна, синюшна, пекучий біль, свербія, ломота в суглобах. Через 5-7 днів злущування рогового шару шкіри. Загоєння без рубця. ІІ ступінь – відмічаються некротичні зміни поверхневих шарів шкіри до мальпігієвого шару, в наслідок чого утворюються пухирі, наповнені прозорою рідиною з геморагічним відтінком. Пухирі розміщуються внутрішньошкірно і вкриті тонким шаром епідермісу, шкіра навкруг синюшна з темно-червоними і фіолетовими плямами. Чутливість шкіри порушується протягом кількох днів. Якщо немає ускладнень, видужання настає через 10-12 днів. ІІІ ступінь – змертвіння шкіри і глибше розміщених м’яких тканин. Загоєння відбувається повільно, після відшарування некротичних тканин, з утворенням грануляцій і рубців. IV ступінь – значний некроз м’яких тканин і кісток. Після появи демаркаційної лінії виразніше визначаються межі некрозу. Відбувається поступова муміфікація змертвілих тканин з наступним відшаруванням. “Траншейна ступня” – це ураження ніг, яке виникає при довготривалому перебуванні в умовах підвищеної вологості (воді, мокрому снігу, болоті). При цьому спостерігається відчуття заціпеніння пальців, жар в ступнях при ходінні, біль в суглоба, ступнях, набряк ступнів з порушенням всіх видів чутливості, далі з’являються пухирі з геморагічним вмістом і розвивається волога гангрена. 7. Невідкладна допомога та методи лікування хворих з відмороженнями. Потерпілого зігріти. Розташувати в теплому приміщені, дати гарячий чай, кофе, вино, горілку. Відморожена частина тіла протирається спиртом, обробленими в спирті руками (краще в рукавичках) від периферії до центру, до потепління і почервоніння шкіри. Накладається асептична пов’язка, яка утепляється ватою для поступового зігрівання кінцівки. Вводять ППС та АП. Не можна розтирати снігом, брудними руками, рукавичкою при появі набряку шкіри та пухирів. Лікування Спрямоване на якнайшвидшу ліквідацію судинних розладів, запобігання інфікуванню та обмеження змертвіння тканин. При відмороженнях І ступеня після обробки відмороженої поверхні спиртом накладають асептичну пов’язку. Потім призначають УВЧ, кварцування. При відмороженнях ІІ ступеня шкіру обробляють етиловим спиртом, видаляють пухирі і накладають асептичну пов’язку на 6-10 днів, призначають ЛФК, фізіотерапевтичне лікування, для профілактики інфекції – антибіотики. При відмороженнях ІІІ ступеню видаляють пухирі і на 5-6 день розсікають некротичні тканини (некротомія). Ця операція сприяє більш швидкій муміфікації і відшаруванню некротичних тканин. Загоєння відбувається вторинним натягом. Лікують відкритим (під каркасом) або закритим методом. При значних грануляціях – пересаджують шкіру. При відмороженнях ІV ступеню лікування як і ІІІ ступеня. При появі демаркаційної лінії роблять некректомію, ампутації і екзартикуляції. 8. Особливості догляду за хворими з термічною травмою. - Палати для хворих повинні утримуватись в ідеальній чистоті. - Систематичне прибирання, провітрювання, регулярна зміна білизни, застосування бактерицидних ламп покращує мікроклімат палат і зменшує їх бактеріальну забрудненість. - Температура в палаті підтримується постійно на рівні 20-21 0 С. - Краще використовувати функціональні ліжка. - Матрац покривають клейонкою і застилають чистим простирадлом. - Під пошкоджені ділянки підкладають клейонку, зверху її закривають стерильною пелюшкою. - Зміна білизни обов’язково проводиться не менше 2 раз на добу . - Проводиться профілактика пролежнів. - Туалет порожнини рота (після годування рот полощуть слабким розчином калію перманганату або водою, три рази на добу проводять обробку порожнини рота антисептичним розчином і закінчують її полосканням теплою водою); при сухості губ, тріщинах в кутках рота – змазують вазеліновим маслом; при появі кандидоза порожнини рота – обов’язково повідомляють лікаря. - На спинці ліжка повинен висіти джгут на випадок раптової кровотечі із рани. - Після пересадки шкіри пацієнта слід положити так, щоб пересаджені лоскути не здавлювались, для чого використовують контурні пов’язки, підвішування у вигляді гамачків, на яких вкладається кінцівка. - Промокла кров’ю пов’язка після пересадки шкіри вимагає негайної перев’язки, тому що виникає змертвіння трансплантата. Тому медична сестра повинна негайно повідомити лікаря. - Медична сестра систематично слідкує за фізіологічними відправленнями, особливо за кількістю і характером сечі. - Постійно слідкує за температурою тіла, диханням, роботою серця. - На другу добу після знеболення проводиться перев’язка, під час якої хірург знімає верхній шар пов’язки з місця де була взята шкіра і лікування проводиться під каркасом. Пацієнт знаходиться в вимушеному положенні 6-8 діб, тому медична сестра повинна провести психологічну підготовку пацієнта. - Техніка перев’язок: перев’язка проводиться за допомогою інструментів. Спочатку ножицями розрізають бинти і видаляють їх разом з верхнім шаром пов’язки. Туалет поверхні рани проводить хірург або сестра під його контролем. На неінфікованих ранах міняють тільки верхні шари пов’язки, щоб не травмувати ранову поверхню. Для безболісного видалення пов’язку змочують розчином перекису водню і дуже обережно видаляють. Рану орошають розчином антисептика і висушують стерильною салфеткою. Проводять туалет шкіри, а потім фізіотерапевтичні процедури (за призначенням лікаря) і накладають пов’язку. - Проведення антибактеріальної терапії за призначенням лікаря. - Годування повинно бути висококалорійним з підвищеним вмістом білків, жирів, вуглеводів і вітамінів, легкозасвоюваним і щадячим. Призначають стіл № 11-а та 11-б. Рекомендується часте годування. 9.Загальне замерзання: стадії, клінічні симптоми, лікування. Є наслідком тривалої дії низької температури. При зниженні температури тіла нижче 10 0 С виникають необоротні зміни в організмі і наступає смерть, пригнічується дихання, кровобіг,обмінні процеси, наступають тяжка анемія та гіпоксія мозку.Стадії загального замерзання. 1 стадія - Адинамічна (легкий ступінь) · В’ялість, апатія · Блідість шкіряних покривів, ціаноз, «гусина шкіра» · Температура тіла – 35-33 0 С · Пульс рідкий, АТ підвищений · Дихання в нормі 2 стадія – Ступорозна (середній ступінь) · Ступор, адинамія, озноб · Температура тіла 32-29 0 С · Шкірні покриви бліді, акроціаноз · Пульс рідкий, слабкий, АТ падає · Дихання рідке, 8-10 в 1 хвилину 3 стадія – Судорожна (тяжкий ступінь) · Свідомість втрачена, судоми, · Пульс рідкий, прощупується на великих артеріях, аритмія, · АТ падає, · Дихання поверхневе, рідке, · Приєднується набряк мозку, легень, пневмонія, · Зупинка дихання, серцевої діяльності Перша допомога при загальному замерзанні: · Перенести в тепле приміщення, швидко зігріти. · Дати гарячий чай, кофе, якщо у свідомості. · Роздягнути, чистими руками розтерти спиртом, горілкою. · Можна обкласти грілками до 40 0 С. · Краще помістити у ванну з водою,( температура води до 37-38 0 С) від 15-20 хвилин до 1 години, масажувати тіло губками. · До зігрівання в/в ввести 40-60 мл 40% глюкози з вітамінами, п/ш кофеїн, кордіамін, камфору. · Під час зігрівання: в/в реополіглюкін, поліглюкін, глюкозу, глюкокортикоїди, оксибутират натрію, серцеві засоби. · При клінічній смерті – ШВЛ + масаж серця. 10. Дія електричного струму на організм людини. Електротравми виникають при дії електричного струму низької (менше 1000В) і високої (більше 1000В). Електротравма – це ураження електричним струмом, яке проявляється тільки загальним порушенням організму без будь- яких локальних змін. Уражається: ü ЦНС (непритомність, головний біль, загальна слабкість, сонливість, загальмованість чи ейфорія, амнезія). ü ССС (артеріальна гіпотензія, порушення серцевого ритму, напади стенокардії, зупинка серця). ü Органів дихання (дихальна недостатність, порушення ритму дихання,зупинка дихання). ü Опорно-рухового апарату (судоми). ü Органа зору (можлива повна його втрата). Форми електротравми: 1. легка (судоми без непритомності). 2. середня (нетривала непритомність, спазм периферійних мязів). 3. важка (тривала непритомність, порушення дихання і роботи серця). 4. вкрай важка (клінічна смерть). Причиною смерті при електротравмі є первинний параліч серця, дихання ЦНС. Слід пам’ятати, що при електротравмі може розвиватися стан мнимої смерті, який характеризується різким порушенням і ослабленням функцій життєво важливих органів і майже повною відсутністю ознак життя у потерпілого. У місці контакту із електричним струмом виникають електричні опіки тканин (знаки току) : - на місці входу і виходу току опікові рани у вигляді кратероподібних поглибленнь,з краями сіро-жовтого кольору, які можуть проникати до кісток, трохи болісні, майже не мають вираженої реакції навколо, утворюючи ходи току. 11. Перша допомога при електротравмі. Надають на місці події: 1. оцінити ситуацію і визначити послідовність дії. 2. припинити дію електричного струму. 3. якщо є ознаки клінічної смерті, негайно розпочати або продовжити непрямий масаж серця і ШВЛ за допомогою дихального апарата через маску, а за її неефективності слід провести інкубацію трахеї. 4. якщо ці заходи протягом 2-3 хв неефективні, необхідно ввести інтракардіально 1мл 0,1% р-ну адреналіну гідро хлориду і 10 мл 10% р-ну кальцію хлориду. 5. в/в 1мл 0,05% р-ну строфантину, розведеного в 20мл 40% р-ну глюкози. 6. провести електричну дефібриляцію серця. 7. потерпілих з ознаками шоку транспортують тільки лежачи, контролюючм при цьому роботу серця. 8. якщо евакуація триває більше 20-25хв проводять протишокові заходи (інгаляція кисню, в/в переливання колоїдних, плазмозамінних і електролітних розчинів. 9. вводять анальгетики, спазмолітики, антигістамінні, кардіотонічні засоби. 10. на електроопіки накладають ас. пов’язки. 12. Лікування електротравми. Усіх потерпілих з ознаками шоку лікують у відділенні реанімації, а потерпілих з обмеженими електроопіками без явищ шоку – в хірургічному відділенні. Потерпілих без локальних ушкоджень, навіть у задовільному стані госпіталізують на 2-3 дні для обстеження і спостереження. У ЦРЛ або ЦМЛ лікують хворих з поверхневими електроопіками, до 10% - у дорослих і 5-6% у дітей. Їм проводять місцеве консервативне лікування, за показаннями вводять серцеві глікозиди і анти аритмічні препарати, вітаміни. Спеціалізовану медичну допомогу надають в міжрайонних і обласних опікових відділеннях і центрах. Туди хворих переводять не пізніше ніж через 2-3 доби. Трансфузійна протишокова терапія спрямована на нормалізацію центральної та периферійної гемодинаміки. Призначають антикоагулянти прямої дії (гепарин), антиагреганти (трентал, курантил), препарати, які поліпшують метаболізм міокарда (кордарон), антигістамінні препарати, кортикостероїди, анальгетики, спазмолітики, вітаміни, діуретики, антиаритмічні, інгібітори протеолізу. Проводять оперативні втручання – некректомію, розсічення фасцій, розкриття і дренування на всьому протязі м’язових масивів ураженої кінцівки. |