Поліщук Іст соц пед і соц роб. Курс лекцій. Тернопіль тдпу, 2009. 256 c. Поліщук В. А., Янкович О.І
 Скачать 0.93 Mb.
|
5. Теоретичні аспекти соціальної роботи та їх висвітлення у творах письменників княжих часівПисьменники княжих часів, поширюючи в народі науку Христову, виховуючи його в дусі християнської моралі, спонукали до опіки над знедоленими. Адже любов до Бога має сполучатись з любов’ю до ближнього, що виявляється, передусім, у справах благодійності, в піклуванні про хворих, убогих, сиріт. Такий підхід до підтримки нужденних простежується у творчості В.Мономаха, Феодосія Печерського одного із засновників Києво-Печерського Монастиря, Луки Жидята та ін. Найбільш відомим було “Повчання дітям” (1117) князя В. Мономаха. Приводом для його написання стала зустріч із послами від братів, які схиляли до згоди на приєднання до міжусобної боротьби. Володимир відмовився порушити дану ним клятву і, залишившись наодинці, прочитав улюблену книгу Псалтир. Глибокі роздуми над подіями в державі через призму святого письма лягли в основу його “Повчання”. В результаті вийшли ґрунтовні настанови, як жити за заповідями Божими, головними з яких є три: каяття, сльози і милостиня. Він закликав понад усе убогих не забувати, годувати їх і піклуватися за права вдів, милостиню творити щедру, адже це є початок будь-якого добра. В. Мономах звертав увагу на зовнішню поведінку людей, у якій мали проявлятись пошана до старших, сердечне ставлення до людей. Кожен християнин повинен відвідувати хворого, провести мерця в останню дорогу, вітатися зі всіма. В.Мономах був дуже гостинною людиною і вимагав, щоб обов’язок гостинності виконували також його діти. Від того, як будуть вшановувати гостя на батьківщині, залежить, яка слава буде йти про людину руську по всьому світу. Схожі мотиви простежуються у творчості Луки Жидята, який звертав увагу на необхідність пам’ятати й бути милосердним до мандрівників, убогих, голодних, ув’язнених, сиріт (1, 111). Найяскравішим прикладом втілення ідеалу людини, створеного письменниками княжого періоду серед церковних діячів був Феодосій Печерський. Ось як літописець Нестор описує побут Києво-Печерського монастиря, коли ігуменом в ньому був св. Феодосій. “Яких труднощів доводилось зазнавати ченцям, це тільки один Бог відає, людина цього не в стані оповісти. Їх пожива складалася з самого хліба та вода. Тільки в суботу та неділю вони їли сочевицю. Коли її не було, то яку-небудь іншу варену городину. Свої вбогі засоби до існування вони заробляли працею. Коли бувало великий Никон сидів разом з іншими й оправляв книги, то часто траплялось, що блаженний Феодосій пряв йому необхідні для цієї праці нитки. Такої великої він був простоти й смиренности. Учень Феодосія Іларіон умів дуже вправно переписувати книги” (1, 114-115). Від Феодосія Печерського збереглось одинадцять творів: два послання до князя Ізяслава Ярославича, вісім повчань і одна молитва. Короткі і разом з тим дивовижно проникливі, повні щирого співчуття до людей, вони є прикладом красномовства XI ст. У посланні князеві Ізяславу Феодосій закликав бути милостивими у ставленні до всіх людей, незалежно від їх віри і національності. Ідеї людинолюбства проглядаються також в “Ізборнику” Святослава 1076 року. Це збірник статей (44 статті), які мають виховний, повчальний характер. У “Слові деякого батька до сина свого”, що входить до його складу, розкриті загальнолюдські моральні норми у вигляді порад сину: зміцнюватись добросердечністю, поважати старших, перестарілих, не бути самолюбивим, не лінуватись, нагодувати голодного, відвідати хворого... Очевидно, “Слово...” належить невідомому київському книжнику, який був у хороших стосунках із упорядником “Ізборника...”. У творі яскраво просвічується ідеологічна позиція автора “Слова...” як представника пануючого класу. Він вважає, що хороше виховання можливе і на службі в багатих, якщо вони дотримуються принципів братолюбства. Він відкрито попереджує юнацтво, щоб не шкодили багатим, не нищили багатство, бо тільки таким чином можна відкрити собі дорогу до раю. Отже, ці поради виступають символами історичної своєрідності способу життя в умовах соціальної нерівності. Таким чином, письменники княжих часів закликали людей любити Бога і ближнього, допомагати бідним та немічним; проте вони не ставили питання про ліквідацію соціальної нерівності, вважаючи, що соціальна гармонія цілком можлива у суспільстві, де є багаті та убогі, праведники та злочинці, здорові та хворі. І все ж слід відзначити благотворний вплив цих пам’яток древньої письменності на виховання особистості. Заклики до досконалості , які містяться в них, сприяли формуванню українського виховного ідеалу, для якого були характерні любов до Бога, патріотизм, добросердечність, співчутливість, жадоба до знань, повага до батьків та старших людей. На сучасному етапі, коли йде порівняння цінностей зарубіжних держав, наша країна може виставити як одну з найбільших свій виховний ідеал, і при цьому отримає схвалення від світового співтовариства. Література 1. Ващенко Г. Виховний ідеал. – Полтава: Полтавський вісник, 1994. – 191 с. 2. Горілий А.Г. Історія соціальної роботи в Україні. – Тернопіль: ТАНГ, 2001. – 191 с. 3. Грушевський М. Ілюстрована історія України. Репринтне відтворення видання 1913 р. - К., 1990. – 524 с. 4. Дорошенко Д. Історія України в 2-х т. К.: Глобус, 1991 р. 5. Історія західних і південних слов’ян (з давніх часів до XX ст.) Курс лекцій (В.І.Яровий, П.М.Рудяков, В.П.Шумило та ін.) К.: Либідь, 2001 р. 632 с. 6. Києво-Печерский Патерик, или сказания о житии и подвигах Святых Угодников Киево-Печерской Лавры. К.:Лыбидь, 1991. 255 с. 7. Кузьмин К.В., Сутырин Б.А. История социальной работы за рубежом и в России (с древности до начала XX века). М.: Академический проект; Екатеринбург: Деловая книга, 2002. 480с. 8. Мельников В.П., Холостова Е.И. История социальной работы в России: Учебное пособие. М.: Издательско-книготорговый центр "Маркетинг", 2001. - 344 с. 9. Попович Г.М. Історія соціальної роботи в Україні і за рубежем: Навчально-методичний посібник. –Ужгород: Гражда, 2000. – 143 с. 10. Фирсов М.В. Введение в теоретические основы социальной работы. М.:"Ин-т практ. психологии", Воронеж : НПО "МОДЭК", 1997. -192 с. ЛЕКЦІЯ 5. СОЦІАЛЬНА РОБОТА І СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ В УКРАЇНІ В ЕПОХУ ВІДРОДЖЕННЯ /друга половина ХV-XVII ст./ |