Практическое задание с физкультуры. Історія розвитку легкої атлетики. Лекція 1 Історія легкої атлетики
 Скачать 25.91 Kb.
|
|
Лекція 1 Історія легкої атлетики План Історія виникнення легкої атлетики Історія розвитку легкої атлетики в стародавній Греції Розвиток сучасної легкої атлетки Історія виникнення легкої атлетики Історія виникнення легкоатлетичних вправ починалося в глибокій давнині. Відомо що біг, стрибки, метання, як необхідні дії, здавна використовувалися людиною в праці та побуті. При первісному устрою біг, стрибки та метання були пов’язані з трудовою діяльність людей. Відносну самостійність у фізичному вихованні вони почали набувати при переході людства до рабовласницького устрою. Легка атлетика — один із стародавніх видів спорту. Так, ще за багато віків нашої ери деякі народи Азії та Африки влаштовували легкоатлетичні змагання. Але справжній розквіт цього виду спорту настав у Стародавній Греції, де вони складали основу програми Олімпійських ігор. Більш за все на цих іграх цінувалися перемога у «пентотлоні» - п’ятиборство: біг на 1 стадії ( 192м 27см), стрибків у довжину з розбігу, метання диску та спису. П’ятий вид – боротьба. У феодальному суспільстві (особливо в реальному періоді) фізичні вправи культивувалися серед народних мас. Історичні знахідки вказують на існування таких змагань як триборство: метання каменя, стрибки з розбігу та біг на швидкість. Але протягом усієї епохи феодалізму фізичні вправи проводилися тільки у святкові дні, як розваги. Велику місце біг, стрибки та метання займали у військово-фізичній підготовці феодалів та городян. У середнє віковий період змагань з легкої атлетики не проводилося, хоча звістка, що в святкові дні люди розважалися, змагаючись в метанні каменів, стрибках у довжину і висоту, в бігу на швидкість. Пізніше у Західний Європі біг, стрибки і метання увійшли у систему фізичного виховання лицарів. У буржуазному суспільстві біг, трибки та метання широко використовувалися в гімнастичних системах фізичного виховання та використовувались в побуті. Але для встановлення легкоатлетичних вправ це не дало надмірного впливу, бо в гімнастичних системах вони були другорядними. У народних мас не було достатніх матеріальних можливостей. Становлення бігу, стрибків та метань як самостійних фізичних вправ, почалося у другій половині 19-го сторіччя. Тому що, по-перше, виросла їх популярність серед молоді, по-друге, підвищився інтерес буржуазії до фізичного виховання, як одному із засобів підсилення її панування. Буржуазія була зацікавлена у фізично підготовлених працівниках та солдатах для загарбницьких армій. І так як гімнастичні системі вже застарілі, то вони звертають увагу на атлетичні вправи, запозичені з арсеналу традиційних народних розваг. В їх числі були біг, стрибки, метання, які у процесі вдосконалення склалися у види спортивного бігу, стрибків, метань, які входили у легкоатлетичний спорт. Легка атлетика в Стародавній Греції Археологічні розкопки, наскальні малюнки та стародавні манускрипти свідчать про те, що за багато віків до нашої ери змагання з легкої атлетики проводилися деякими народами Азії та Африки. Змагання зі швидкісного бігу були відомі як у Стародавньому Єгипті, та і в багатьох країнах Близького та далекого Сходу. Великої популярності легкоатлетичний спорт досяг у Стародавній Греції. Причиною проведення спортивних змагань у цій країні було те, що численні війни вимагали наявності сильних і спритних людей. Тому, в містечку Олімпія, біля підніжжя пагорба Кроноса, де знаходився славнозвісний храм Зевса, стали проводитися загальнонаціональні змагання, які отримали назву Олімпійських ігор. На Олімпійські ігри збиралася величезна кількість людей із різних міст Греції. Про значення та популярність цього спортивного свята свідчить той факт, що під час Олімпіад по всій країні припинялися війни. Перша відома нам Олімпіада відбулася в 776 році до н.е. До програми було включено біг на один стадій (192,27 м.), чи, як його тоді називали, «дромос». На XIV Олімпіаді було включено подвійний біг, чи «діаулос», а на XV Іграх – біг на довгу дистанцію, він же «долікос» (24 стадія). У 708 році н.е. на XVIII Олімпіаді спортсмени почали змагатися у п'ятиборстві(пентатлоні), яке включало біг, метання диска, списа, стрибки в довжину та боротьбу. Таким чином, у Стародавній Греції культивувалися всі види легкої атлетики. У підготовці спортсменів до змагань греки наблизилися до нашого часу. Так, вони виконували різні підготовчі вправи, які нагадували сучасні бігові , практикували біг по воді та піску. Старт у бігу надавався за сигналом, і спортсмен, який робив фальстарт, суворо карався. Бігуни на старті для упору ніг використовували спеціальну плиту(балбис). Кожний спортсмен біг по окремій доріжці, і для визначення переможця проводилися попередні та фінальні забіги. Своєрідно проводилися стрибки в довжину. Учасники Олімпійських ігор розбігалися як у наш час, але стрибали з гантелями в руках, вага яких коливалася від 1,5 до 4,5 кг. Греки метали спис і диск вагою від 3 до 5,7 кг. Поступово Олімпійські ідеї розповсюдилися і в інші країни. Важливою та постійною умовою для допуску до Олімпійських ігор біла обов'язкова десятимісячна підготовка на батьківщині атлетів й інтенсивне тридцятиденне тренування в Греції перед початком ігор. Під керівництвом досвідчених тренерів, «гімнастів», атлети наполегливо готувалися до ігор. Тренери користувалися великою Повагою і при перемозі їх вихованців у Олімпії встановлюють статуї тренерів. На їх честь складалися урочисті пісні. Нагородження переможця олімпійських ігор було справою всього міста, де він проживав. Місто, навіть саме маленьке, зустрічало переможця з такою розкішшю, з якою зазвичай зустрічали лише полководців чи царів після перемоги. І старий, і малий виходили на вулиці, щоб побачити сина міста, який тепер став знаменитим і великим. Іноді, для тріумфального проходження на честь переможця, в міській стіні пробивали проходи, щоб таким чином показати, що місто, в якому проживають такі видатні люди, не має потреби в стінах. Переможець у пурпурному одязі проїжджав у парадній колісниці по вулицях міста, його осипали квітами й супроводжували аплодисментами. Переможця прославляли і віршах і піснях, йому надавали пільги - безкоштовне харчування протягом усього життя, звільняли від податків, надавали безкоштовне місце в театрі, а також нагороджували цінними подарунками. Велика популярність Олімпійських ігор, високі досягнення, які демонстрували атлети, пояснюється всім укладом життя, системою фізичного виховання, яка існувала в Стародавній Греції. У Спарті фізичне виховання носило прикладний, військовозобов'язаний характер. Тільки виховуючи сильних загартованих воїнів, спартанці могли протистояти своїм численним ворогам. Уже з семи років діти спартанців виховувалися у громадських школах, де головна увага придавалася фізичній підготовці. По-іншому будувалася виховна система в Афінах, де поряд з фізичною культурою широко розвивалися науки та мистецтво. Виховна система в Афінах відкривала великий простір для різнобічного розвитку особистості. Ось чому стародавні греки були добре підготовлені до участі в Олімпійських іграх, уміли й любили не тільки змагатися, але й демонструвати свій високий інтелект. Захоплення стародавніх греків спортом взагалі, та легкою атлетикою зокрема, знайшло своє зображення в багатьох архітектурних, скульптурних і літературних пам'ятках. У 393 році н.е. Олімпійські ігри припинили своє існування у зв'язку з втратою Грецією самостійності та переходом її під владу Римської імперії. Разом з Олімпійськими іграми античності на довгий час зник і грецький ідеал виховання 4 гармонії тіла й духу, фізичної краси і духовного благородства. Більше тисячоліття повинно було пройти, щоб у новій ситуації, тепер вже не на національному, а на міжнародному рівні було впроваджено Олімпійські ігри. У Середньовіччя великих змагань з легкої атлетики не проводилося, лише у святкові дні. Люди розважалися змагаючись у метанні каміння, стрибках висоту і довжину, в бігу на швидкість. Пізніше в Західній Європі біг, стрибки і метання увійшли в систему фізичного виховання лицарів. Чітких правил змагань в цей період ще не було, тому на кожному змаганні вони встановлювалися домовленістю між спортсменами. Однак поступово правила ставали все біль стабільними. Одночасно вдосконалилися снаряди легкої атлетики. В XIV ст. від метання каміння перейшли до штовхання металевого гарматного ядра. А ковальський молот в метаннях поступово змінили молотом на ланцюзі(зараз ядро на сталевому дроті з ручкою). Історія розвитку сучасної легкої атлетики Сучасний легкоатлетичний спорт має довгий шлях розвитку. З кiнця ХVIII вiку в рядi країн (Німеччина, Великобританiя, Шотландiя, США та iн.) стали проводитися окремi змагання з бiгу, стрибкiв i метань, а також утворюватися різноманітні клуби, органiзацйiї, асоцiацiї щодо популяризацiї легкої атлетики. Сучасна легка атлетика раніше, ніж в інших країнах, почала культивуватися в Англії. Ще у 1837 р. тут відбулися перші змагання з бігу на дистанцію близько 2 км. Учасниками цього змагання були учні коледжу міста Регбі. Незабаром і в коледжах Ітона, Оксфорда, Кембриджу, Лондона також організуються спортивні змагання. Трохи пізніше в програму змагань включається біг на короткі дистанції, біг з перешкодами і метання ваги, з 1851 р. включені в програму стрибки в довжину і висоту з розбігу, а з 1864 р. – метання молота і штовхання ядра. Новий етап почався з проведення щорічних змагань між університетами Оксфорда і Кембриджу. У 1865 р. був заснований Лондонський атлетичний клуб, що проводив перші чемпіонати країни з легкої атлетики. У 1880 р. в Англії була заснована аматорська легкоатлетична асоціація, що одержала права вищого органа з легкої атлетики в межах Британської імперії, а також у її колоніях. У США перший атлетичний клуб з’явився в 1868 р. у Нью-Йорку. Але, мабуть, центрами розвитку легкої атлетики в Америці в ті роки стали університети. У 1880-90-і рр. легка атлетика як самостійний вид спорту починає культивуватися майже у всіх країнах Європи. Для вiдродження сучасних олiмпiйських ігор було застосовано чимало зусиль з боку самої Грецiї, так i iнших країн. В 1894 роцi був проведений Мiжнародний когрес за участю представникiв спортивних органiзацйiй 12 країн. Французький суспільний дiяч П’єр де Кубертен представив конгресу розробленi ним організаційні основи олiмпiйського руху. На конгресi було прийнято рiшення щодо проведення І Олiмпiади у 1896 роцi на батькiвщинi античних олiмпiйських ігор - в Афiнах. Був утворений керуючий орган олмпiйського руху - Міжнародний олiмпiйський комiтет (МОК). Відродження в 1896 р. Олімпійські ігри сучасності дуже вплинули на розвиток легкої атлетики. У програмі 1-ші Олімпійські ігри в Афінах були включені 12 видів легкої атлетики. Майже всі медалі на цих іграх біли завойовані американськими легкоатлетами. Правда з появою в 1952 р. на олімпійських ігор збірної СРСР, в американців з’явилися явні конкуренти в легкій атлетиці. На Олімпійських іграх в Атланті (1996 р.) 2000 атлетів розігрували 44 комплекти нагород(більше ніж у будь-якому іншому виді спорту). Змагання для жінок з’явилися на олімпійських іграх у 1928 р., на Іграх 1996 жінки змагалися у 20 видах легкої атлетики, а вже в літньому чемпіонаті світу(1999 р.), Олімпіаді в Сіднеї(2000 р.) жінки почали змагатися в стрибках з жердиною і метанні молота. До 1928 в Олімпійських іграх брали участь лише чоловіки. Жіночі змагання введені з IX Олімпійських ігор в Амстердамі. В програму 1-ої Олімпіади в Афінах були включені такі легкоатлетичні змагання: 1. 6 видів бігу (100 м, 400 м, 800 м, 1500 м, 110 м з/б, марафон) 2. 4 види стрибків (стрибки у довжину, у висоту, потрійний стрибок, стрибок з жердиною) 3. 2 види метань (штовхання ядра, метання спису). 1913 рік – у Києві відбулася 1-ша Всеросійська Олімпіада. Вперше розігрувався марафонський біг та жіноча першість по легкій атлетиці. 1914 рік – 2-га Всеросійська Олімпіада (м. Рига). Перша світова війни, потім революція, надовго припинили розвиток спорту та проведення спортивних змагань. 1922 рік – першість з легкої атлетики у Москві.. 30-ті роки – результати наших легкоатлетів починають наближатись до кращих світових досягнень. Друга світова війна позбавила світ спортивних змагань рівня чемпіонів Європи, світу та Олімпійських ігор. 1946 рік – наші спортсмени взяли участь у першості Європи(Норвегія). 1948 рік – вступ в члени Міжнародної федерації легкої атлетики. 1952 рік – перший вступ збірної СРСР на Олімпійських іграх (Хельсенки). 1992 рік – збірна України виступила на Олімпіаді у складі збірної країн СНД українські спортсмени до цього виступали в складі Радянського Союзу. Найбільш видатним легкоатлетом того часу по праву визнаний спринтер Валерій Борзов, який на Олімпіаді у Мюнхені ( 1972 р.) вперше виборов «золото» у американських бігунів на дистанціях 100 м. та 200 м. У складі збірної естафети 4 х 100 м. – було завойоване «срібло». 1996 рік – збірна України вперше виступає окремою командою (Атланта, США). 2000 рік – XXVII Олімпійські ігри проводилися у Сіднеї(Австралія). Прославився неодноразовий рекордсмен світу Сергій Бубка, який виступав у стрибках з жердиною. 2004 рік – XXVII Олімпійські ігри (Афіни, Греція). 2008 рік – українські легкоатлети вдало виступили на XXIX Олімпійських іграх в Пекіні. Три медалі – вагомий внесок в загальну скарбничку: 1-е місце, Семиборство, Наталія Добігринська; 2-е місце, біг 1500 м., Ірина Лещінська; 3-є місце, біг 1500 м., Наталья Тобіас. Кількість учасників на Олімпіаді 2008 року – 209 країн. Україна посіла 21 місце за неофіційним заліком. За виявлення допінгу у крові була дискваліфікована семиборка Тетяна Болонська, яка завоювала срібну медаль у цьому виді змагань. 3 січня 1997 року, на кожного легкоатлета, який входить у кращу двадцятку світу заведена спеціальна картка, куди заносять усю інформацію про проходження спортсменом поза загального доп-контролю. Поряд з олімпійськими іграми проводяться регіональні змагання: чемпіонати Європи, Панамериканські, Балканські, Афінські ігри. Рівень розвитку легкоатлетичного спорту в країнах перевіряється на таких командних змаганнях як Кубок Європи (з 1965 р.) і Кубок Світу (1977 р.). З 1987 року почали проводити чемпіонат світу. Крім цього, розігруються кубки світу з окремих видів: по марафонському бігу, кросу, спортивній ходьбі. Найкращі спортсмени мають можливість щорічно виступати на змаганнях найвищого рівня. В чотирирічному циклі проводяться такі змагання: чемпіонат світу – 1 раз на 4 роки; Континентальні першості – 1 раз на 3 роки; Кубок Європи для чоловічих та жіночих команд – 1 раз на 2 роки; чемпіонат Європи серед юніорів – 1 раз на 2 роки; чемпіонат Європи в закритих приміщеннях – щорічно; зимовий чемпіонат світу; традиційні міжнародні змагання та матчеві зустрічі. Проведення міжнародних змагань з легкої атлетики та реєстрацією світових і регіональних рекордів завідує Міжнародна аматорська легкоатлетична федерація(ІААФ), створена у 1912 році. Зараз вона об’єднує національні федерації понад 203 країн. ІААФ з моменту свого створення і до 1961 року займалась проведенням лише одного змагання раз в чотири роки, а саме – Олімпійських ігор. З 1081 року Федерація заснувала змагальну програму чемпіонатів світу та інших міжнародних змагань, що давали можливість вдосконалення спортивних результатів протягом року та додаючись до рівня змагань: Золота ліга; Змагання Гран-прі; Змагання ІААФ за запрошенням. Спортсмени, які беруть участь в змаганнях Золотої ліги і Гран-прі, набирають очки відповідно з зайнятими місцями та встановленими світовими рекордами. Ті, які набрали найбільшу кількість очок, запрошуються ІААФ до участі у річному фіналі. У фіналі всі спортсмени, які приймають участь в індивідуальних змаганнях, отримують значні винагороди. До розвитку та популяризації легкої атлетики у країнах Європи, організацій та проведення змагань у 1967 році була створена Європейська атлетична асоціація (ЄАА), яка об’єднує 32 країни. Контрольні питання 1. Де і коли вперше відбулися Олімпійські ігри? 2. Чим відрізняється система фізичного виховання у Спарті та Афінах? 3. Чому Олімпійські ігри припинили своє існування? 4. Яким чином вдосконалювалися снаряди для метань в легкій атлетиці? 5. Де і коли відродженні Олімпійські ігри сучасності? Література А. А. Полещук Конспект лекції з курсу “Легка атлетика”. Харків - ХНАМГ - 2009 |