Lex mercatoria, мяке право, субправо. Що це Історія виникнення Lex mercatoria
 Скачать 2.59 Mb.
|
|
Lex mercatoria, м`яке право, субправо. Що це? Історія виникнення Lex mercatoria Етапи виникнення та розвитку: - римська імперія - середньовіччя - 19 століття - 20 століття: Британська теорія-акцентує увагу на поважній історії Французька теорія-це абсолютно нове право Суб’єкти творення Lex mercatoria Головну роль у створенні Lex mercatoria відіграли: ЮНІСІТРАЛ Інститут УНІДРУА ГК МПрП МТП ЄЕК ООН тощо. Правова природа та поняття Lex mercatoria Єдиного підходу, щодо правової природи не існує. Чи є це 1) «правова система», цілісна з метанормами, чи це лише 2) «норми права», менш систематизовані, але досить логічно узгоджені, чи це просто 3) «феномен». Lex mercatoria – це звід загальних принципів і узвичаєнь, які спонтанно були віднесенні або ж виникли в рамках міжнародної торгівлі, без посилань на окрему національну систему права. Джерела Lex mercatoria Професор О.О. Мережко розподілив джерела на основні та допоміжні. Основні: торгові звичаї й узвичаєння; норми міжнародного публічного права; загальні принципи права, які визначаються всіма чи більшістю країн, які активно беруть участь у міжнародній торгівлі; типові закони, які розробляються на міжнародному рівні як моделі для національних нормативних актів із певного питання; рішення міжнародних комерційних арбітражів; типові форми та контракти. Допоміжні: ділова практика; кодекси поведінки; рекомендовані документи міжнародних організацій; доктрина й праці видатних юристів; «саморегулівні договори». М’яке право. Поняття та правова природа. Поряд з терміном «м’яке право» іноді вживаються й інші терміни. Наприклад, «м’яке міжнародне право», «міжнародне економічне м’яке право», «зелене право», «доправо», «передправо», «декларативне право», «директивне право», «недосконале право», «програмне право», «неправо», «субправо» тощо. Не можна сказати, що сам термін «м’яке право» є найбільш коректним, однак саме він отримав визнання. Умовно можна узагальнити основні три концепції визначення «м’якого» права, а також окрема концепція заперечення його існування. По-перше, під м’яким правом розуміється визначений нормативний масив чи документи, які місять: а) норми договорів, які визначені неоднозначно щодо свого змісту і не породжують для держав конкретних прав та обов’язків; б) норми, що містяться в резолюціях міжнародних організацій, що не мають юридично обов’язкової сили. Друга концепція «м’якого права» характеризує сукупність норм, в яких відсутні ті чи інші ознаки норм т.зв. «твердого» права. Третя концепція є більш узагальненою. Доктрина зводить до поняття «м’якого права» сукупність всіх норм необов’язкового характеру. В розрізі м’якого права виділяють ще одну концепцію висунуту С. Бахіним. Він називає «субправом» сукупність принципів та загальних правил поведінки, що не мають обов’язкової юридичної сили, але характеризуються юридичним значенням та направлені на досягнення певного практичного результату. Субправо В процесі розвитку уніфікації об’єктивно склалися дві схеми її реалізації. Одна з них- це стихійна уніфікація, обумовлена об’єктивними потребами міжнародного спілкування, взаємозв’язком та взаємозалежністю між народами. Об’єктивний характер такої уніфікації зумовлен природними причинами – зближенням господарського життя та інтеграції в різних сферах життєдіяльності людського співтовариства. Друго форма уніфікації – ціленаправленна уніфікація, тобто спеціально організована діяльність зі створення єдиного або однакового правового регулювання у сфері міжнародних та пов’язаних з ним відносин. Дякую за увагу |