ічвсмфівафівафіва. лытература. Маруся Чурай
 Скачать 17.94 Kb.
|
|
Головні герої “Маруся Чурай”: Маруся Чурай – головна героїня, дівчина-піснетворка, людина великої душі й максималістка в коханні. Три дні перебувала у в’язниці після виголошення вироку. Вона ходила до Києва на прощу. Гриць Бобренко — випадково отруєний коханий Марусі; (“любив достаток і любив пісні”, “народився під такою зіркою, що щось в душі двоїлося йому”). полковий обозний Іван Іскра – закоханий у Марусю козак-патріот, приніс перед самою стратою Марусі універсал від Б.Хмельницького про скасування вироку за пісенний талант Марусі та за героїзм батька – Гордія Чурая. У цьому герої втілено шляхетність духу, вірність у дружбі й коханні, вірність Батьківщині. полтавський полковник Мартин Пушкар, козак Лесько Черкес, Галя Вишняківна — потенційна наречена Грицька, обмежена дівка; (“глуха до пісні, завжди щось спотворить”, “гостренькі зуби – чисто ховрашок”, “як реп’яшки, зелені оченята і пишно закопилені вуста”), Семен Горбань – війт у Полтаві. (“з комори мєской потай дьоготь крав”, а потім поорадив вимазати ним ворота Марусі Чурай) Гордій Чурай – батько Марусі, патріот, якого було покарано на смерть у Варшаві. Чураїха – матір Марусі, горда, тверда жінка; мандрівний дяк – подорожній, з яким Маруся Чурай йшла на прощу до Києва. Образи-символи твору “Маруся Чурай” неопалима купина – символ незнищенного, вічного; пісня– символ народної душі, краси, пам’яті; Маруся Чурай – символ народного генія, фольклорної культури, пісні, людини високого лету, максималістки; Іван Іскра, Гордій Чурай – символ відданості, патріотизму; Гомер – символ творця й водночас історіографа нації; Богдан Хмельницький – символ справедливості й мудрості. мандрівний дяк – символ віри, книжної культури; Сюжет і композиція “Маруся Чурай” Дві сюжетні лінії, які переплітаються, — особиста (Маруся-Грицько) й історична (боротьба українського народу проти загарбницької політики польської шляхти). Роман складається з 9 різних за обсягом розділів. 1. розділ «Якби знайшлась неопалима книга». Дощенту знищена пожежею Полтава 1658 р. Суд над Марусею, яку звинувачено в отруєнні коханого Грицька Бобренка. На захист Марусі стають козаки — полковник Мартин Пушкар та Іван Іскра. Марусі виносять смертний вирок. 2. розділ «Полтавський полк виходить на зорі». Полтавський полк на зорі вирушає в похід боронити волю свого народу. 3. розділ «Сповідь». Маруся перебуває у в’язниці, вона згадує дитинство, батьків, родинні стосунки; дитинство Гриця, його батьків і їхні сімейні стосунки; далі постає історія кохання Марусі й Гриця і його зрада з Галею Вишняківною. У кінці розділу (він найбільший у творі, центральний) Марусю виводять на страту. 4. розділ «Гінець до гетьмана». Іван Іскра мчить до гетьмана Богдана Хмельницького, щоб сповістити про суд над Марусею. Гетьман своїм універсалом скасовує смертний вирок Марусі. 5. розділ «Страта». Марусю виводять на площу для страти, де зібралася чи не вся Полтава, люди по-різному висловлюються щодо Ма-русиної трагедії. В останній момент перед стратою на площу вривається Іван Іскра з добутим універсалом, у якому наказано скасувати вирок з огляду на пісенний талант Марусі і героїзм її батька Гордія, якого як оборонця України було покарано на горло у Варшаві. 6. розділ «Проща». Маруся вирушає на прощу до Києва і по дорозі знайомиться з мандрівним дяком-філософом, який розповідає їй про Якова Остряницю, Северина Наливайка та Ярему Вишневецького. Маруся глибоко осмислює історію України з розповідей дяка і з побачених у дорозі картин зруйнованої Батьківщини. 7. розділ «Дідова балка». Іван Іскра відвідує старого запорожця, колись визволеного з двадцятилітньої турецької неволі, який оселився під Полтавою й займається різьбярством. Іван попереджає діда про наступ ворожих військ, але той вирішив не покидати свою домівку. 8. розділ «Облога Полтави». Брами Полтави зачинені, гармати націлені на ворога. Полтава мужньо тримається в польській облозі вже четвертий тиждень. Іван Іскра відвідує самотню Марусю (її мати померла) і пропонує одружитися. Маруся відмовляє парубкові. 9. розділ «Весна, і смерть, і світле воскресіння». Маруся попрощалася з Іскрою, виснажена горем і хворобою, чекає свого кінця. Облогу знято, і місто повертається до звичного життя. Повз будинок Марусі проходять козаки й співають її пісні, а далі дівчата — пісню «Ой не ходи, Грицю». |