БССВ ч.ІІІ затверджений. Міністерство оборони україни бойовий статут сухопутних військ збройних сил україни частина III (Взвод, відділення, екіпаж танка) Київ 2010
 Скачать 0.65 Mb.
|
|
5.7.3. Наступ вночі 291. Наступ вночі має як негативний, так і позитивний бік. Ніч обмежує видимість, ускладнює орієнтування, збільшує час на виявлення та ураження цілей, тому знижується ефективність вогню з стрілецької зброї, БМП (БТР) та інших вогневих засобів, збільшується витрата боєприпасів і освітлювальних засобів. Вночі ускладнюється управління взводом, підтримка взаємодії; важко витримувати напрямки наступу, виявляти і долати перешкоди при водінні танків, БМП (БТР, автомобілів), підвищується стомлюваність особового складу. З іншого боку, нічні умови дозволяють непомітно для противника займати, обладнувати вихідне положення для наступу і маскування, здійснювати зміну підрозділів, що обороняються, несподівано атакувати противника, у тому числі у фланг і тил, сприяють досягненню перемоги над противником, що перевершує у силі. У цих умовах зменшуються втрати наступаючих від наявності протитанкових засобів, авіації і зростає роль сміливих і ініціативних дій взводу, відділення, невеликих груп особового складу, БМП (БТР) і інших вогневих засобів. Крім цього, нічна атака чинить на противника сильний моральний вплив. 292. При наступі вночі взводу (відділенню, танку) ставляться такі ж завдання, як і вдень. Вночі інтервали між солдатами у бойовій лінії між бойовими групами можуть скорочуватися. Підготовка до наступу вночі проводиться у світлий час доби. Командир взводу під час організації наступу вночі, крім звичайних питань, визначає: видимі в темний час доби орієнтири; азимут напрямку наступу взводу і направляюче відділення (танк); порядок позначення відділень (танків, БМП, БТР), проходу в загородженнях, а також порядок освітлення місцевості, використання приладів нічного бачення і підготовки зброї взводу для стрільби вночі; сигнали впізнавання і заходи щодо захисту від світлового випромінювання на випадок застосування противником ядерної зброї. Він також організовує забезпечення відділень (танків) освітлювальними і сигнальними засобами, патронами з трасуючими кулями і снарядами. 293. У ході наступу вночі особлива увага приділяється веденню розвідки, дотриманню напрямку і своєчасному позначенню свого положення. На борти і корму танка (БМП) екіпаж наносить умовні знаки білого (взимку чорного) кольору для легкого розпізнавання стрільцями вночі. При загрозі застосування противником ядерної зброї для захисту від світлового випромінювання ядерних вибухів використовуються захисні властивості техніки, особовий склад веде бій у спеціальних захисних окулярах, а оптичні прилади, прилади нічного бачення і скло кабін готуються для ослаблення впливу світлового імпульсу. Під час рекогносцировки і при отриманні завдання командир взводу (відділення, танка) повинен з’ясувати: розміщення об’єкту атаки і місцевих предметів, за допомогою яких можна відшукати об’єкт; напрямок атаки по природних орієнтирах, що виразно видно при штучному освітленні і в темноті; порядок постановки світлових орієнтирів освітлювальними ракетами (мінами, снарядами, бомбами тощо); місця проходів через протитанкові загородження перед переднім краєм противника та їх позначення; рубежі відкриття вогню і порядок його відкриття (самостійно, за сигналом), способи його ведення; сигнали цілевказання і взаємодії зі стрільцями, вогневими засобами прямої наводки, з саперами і командиром роти (взводу). При наявності часу командир танкового взводу (танка) показує з командиром механізованої роти (взводу) порядок сумісних дій, уточнює їх вихідне положення для наступу, місця проходів, рубіж переходу в атаку і способи їх позначення. Командир танкового взводу (танка) повідомляє командиру механізованого взводу (механізованого відділення) номери танків і умовні знаки, що будуть нанесені на борти і корму танків. 294. Механізований взвод вночі наступає, як правило, у пішому порядку в бойовій лінії або бойовими групами. Танки і БМП (БТР) діють у бойовій лінії взводу, знищуючи кулемети, групи піхоти, що перешкоджають просуванню стрільців, а вони знищують протитанкові засоби, що перешкоджають просуванню танків і освітлювальні пости противника, розташовані на передньому краю. При наступі в пішому порядку у взводі (відділенні) призначається напрямне відділення (напрямний), яке витримує по компасу напрямок дії взводу (відділення). Під час наступу на техніці напрямок витримується за допомогою гіронапівкомпаса. Застосування засобів освітлення не повинно демаскувати свої бойові порядки і проводиться за командою (сигналом) командира взводу. Якщо атака проводиться без вогневої підготовки, то вона здійснюється з дотриманням нічної тиші і суворих заходів маскування. Всі необхідні команди подаються голосом або сигналами, які противник не може спостерігати. Якщо бойові машини ведуть наступ вночі лише з використанням нічних прицілів і приборів бачення – необхідно враховувати розходження променів освітлювачів. Для цього, в залежності від інтервалів, між машинами і глибині бойового порядку вказується сектор освітлення місцевості, його кордони (праворуч і ліворуч від 30-00 азимутального покажчика). Кордони секторів сусідніх бойових машин повинні перекриватись. Для виявлення цілей на відстанях до 400 м і ближче використовується той самий метод тільки для освітлювачів на командирських приладах. Під час наступу взвод повинен суворо витримувати вказаний йому напрямок, своєчасно і встановленим порядком позначати своє положення, дотримуватись заходів безпеки при подоланні загороджень і тяжкодоступних ділянок, вміло використовувати прилади нічного бачення і засоби освітлення місцевості. Атака опорних пунктів у глибині оборони здійснюється з фронту, флангу і тилу. Для цього особовий склад, діючи сміливо і рішуче, проникає через проміжки, виходить у фланги, тил і стрімко атакує противника, сіє паніку в його бойових порядках і тим самим сприяє підрозділам, які наступають з фронту. У світлі ночі, а також при яскравому освітленні місцевості, наступ ведеться як вдень. У ході наступу, особливо на світанку, взвод повинен бути готовим до відбиття можливих контратак противника. При переході від нічних дій до денних командир взводу (відділення, танка) уточнює бойові завдання, вживає заходів щодо поповнення боєприпасів, пального, евакуації поранених і хворих. 5.7.4. Наступ узимку 295. На організацію наступу і його ведення взимку суттєво впливають: наявність лісової і гірської місцевості, обмежена кількість доріг, складність виконання завдань з інженерного обладнання місцевості в скельному і болотистому ґрунтах, снігопади і завірюхи, різкі коливання температури, що приводять до відлиги й ожеледиці, короткий день і довга ніч, наявність великої кількості річок, струмків і озер з крутими обривистими берегами та інших важкодоступних ділянок, що не замерзають. Узимку круті береги річок, яри, узлісся гаїв і чагарників, що занесені снігом, стають серйозною перешкодою для танків, БМП (БТР) і стрільців. Часті снігопади, снігові бурі і завірюхи, глибока снігова покрівля і рихлий сніг різко обмежують наступ і маневр поза дорогами. Сильні морози роблять прохідними річки, болота, озера, що дозволяє наступати підрозділам на будь-яких ділянках місцевості. Низька температура та різкі її коливання значно впливають на особовий склад, озброєння і військову техніку, що вимагає проведення цілого комплексу заходів, що направлені на підготовку їх до роботи в умовах низьких температур, а також щодо захисту особового складу від переохолодження й обмороження. 296. Під час організації наступу взимку командир взводу, крім звичайних питань, визначає: під час оцінки противника – розташування його опорних пунктів і вогневих засобів з врахуванням характеру місцевості, наявність відкритих флангів і проміжків; оснащеність і підготовленість противника до оборони в суворих умовах і можливість його маневру під час бою; під час оцінки своїх підрозділів – ступінь підготовки особового складу, озброєння, військової техніки і засобів індивідуального захисту до використання в умовах низьких температур, бездоріжжя, важкодоступної місцевості; заходи щодо попередження переохолодження та обмороження особового складу; забезпеченість бойових машин засобами підвищеної прохідності, особового складу лижами (волокушами, саньми) і маскувальними костюмами; під час оцінки місцевості – напрямки, що доступні для дій танків і стрільців; наявність і стан вузьких місць та перешкод; наявність і стан доріг, спроможність руху поза дорогами при глибокому сніговому покрову, по болотистих і інших важкодоступних ділянках; азимут напрямку наступу і порядок подолання важкодоступних ділянок. Під час підготовки наступу взимку особлива увага приділяється ретельній підготовці техніки та озброєння через низьку температуру, що ускладнює їх роботу. З метою маскування техніка фарбується у білий колір. Засоби індивідуального захисту готуються до використання в умовах низьких температур. Вживаються заходи щодо попередження переохолодження й обмороження особового складу. 297. Наступ на противника, що обороняється, взвод здійснює, як правило, з положення безпосереднього зіткнення з ним, а на доступній місцевості для дій підрозділів поза дорогами – з ходу. При глибокому сніговому покрові особовий склад механізованого взводу (відділення) наступає, як правило, на лижах. Спішування особового складу і постановка на лижі при наступі з ходу проводиться на більшому, ніж у звичайних умовах, віддаленні від противника. В окремих випадках особовий склад може вставати на лижі, сідати на волокуші (сани), що буксируються багатоцільовими транспортерами, танками, БМП (БТР), і доставлятися ближче до переднього краю оборони противника. Атака на БМП (БТР) можлива по насту і льоду. Бойові машини (БТР) діють за танками і своїм вогнем знищують противника, який перешкоджає просуванню особового складу відділень і танків. На важкодоступних напрямках вони просуваються, як правило, дорогами, підтримуючи наступ вогнем. Якщо танки зустрічають важкодоступні ділянки, протитанкові та інші загородження, то спочатку стрільці під прикриттям їх вогню оволодівають важкодоступними ділянками і забезпечують подальше просування танків. У свою чергу, танки, не втрачаючи взаємодії з стрільцями, використовують всі можливості для швидкого просування вперед. Танковий взвод (танки) при глибокому сніговому покрові наступає, як правило, в бойовому порядку механізованого взводу або за ним, важкодоступні ділянки долаються з використанням навісного обладнання. Під час бою в глибині оборони противника для здійснення обходів і атаки противника у фланги і тил командир механізованого взводу використовує зручні, приховані ділянки незайнятої противником місцевості, або такі, що слабо ним прикриваються, проміжки і відкриті фланги, а також дії відділень на лижах, БМП (БТР) або десантом на танках. Атака противника здійснюється під прикриттям вогню артилерії, мінометів, танків, БМП (БТР) і підрозділів, що наступають із фронту. 5.7.5. Наступ у лісі 298. Ліс сам по собі є перешкодою для підрозділів, що наступають. Наявність у лісі боліт, озер, річок і інших важкодоступних ділянок, обмеженість і поганий стан доріг, великий сніговий покрив і низькі температури взимку значно ускладнюють дії взводу. У лісі ускладнюється спостереження, цілевказання, корегування вогню, управління взводом і підтримання безперервної взаємодії. Обмеженість спостереження і обстрілу заважають своєчасному виявленню і знищенню (придушенню) цілей противника, маневрування і розгортання у бойовий порядок, збільшується небезпека ураження бойових машин засобами ближнього бою і підривання на мінах, а також вибору позицій для вогневих засобів. Закритий характер місцевості, обмеженість доріг і інших доступних напрямків для дій БМП (БТР) вимушує застосовувати їх уздовж доріг, просік, рідколісся, безпосередньо в бойовому порядку механізованого взводу або за ним. Ліс дозволяє противнику створювати на дорогах і інших доступних для наступу напрямках завали у поєднанні з мінно-вибуховими й іншими загородженнями, що значно знижує темп наступу, обмежує маневр підрозділами і вимагає проведення цілого комплексу заходів щодо їх подолання. Весняне бездоріжжя і дощова осінь погіршують прохідність лісових доріг, а заболочені ділянки взагалі роблять їх непрохідними. Разом із тим ліс створює сприятливі умови для маскування, прихованого підходу і несподіваної атаки противника, просочування взводу в глибину оборони противника та атаки його у фланг і тил. Бій у лісі ведеться на близьких відстанях, а обмеженість маневру, труднощі дій на суцільному фронті підвищують значення самостійних дій взводу (відділень) і тактичних груп. Відділення, як правило, діє тактичними групами. 299. Механізований взвод діє, як правило, в пішому порядку, інтервали між солдатами і відділеннями (групами) скорочуються. Командир взводу просувається в бойовому порядку напрямного відділення або за ним на незначній відстані. Танки діють на доступній для них місцевості уздовж доріг, просік або за вказаним азимутом, як правило, у бойовому порядку механізованих взводів або за ними і підтримують їх атаку своїм вогнем. Особовий склад механізованих підрозділів вказує танкам цілі, знищує протитанкові засоби противника і забезпечує просування танків. Для своєчасного виявлення засідок противника від механізованих підрозділів висилаються дозорні, які діють попереду танків і на флангах. Для покращення взаємодії за танком, як правило, закріплюється механізований підрозділ з саперами, які діють із танком і ведуть разом із ним бій. БМП (БТР) в цьому випадку наступають за танками і вогнем своєї зброї знищують цілі противника, що перешкоджають просуванню особового складу і танків. Під час наступу у взводі (відділенні, танку) ведеться кругове спостереження, при цьому особлива увага звертається на виявлення і знищення в першу чергу протитанкових засобів противника і безпосередню охорону підрозділу. Противник, що веде вогонь з дерев, знищується снайперами, кулеметниками і стрільцями, які спеціально для цього призначаються. Для здійснення безпосередньої охорони взводу командир взводу призначає дозорних. Взвод (відділення) просувається в лісі, уникаючи галявин і просік. Особовий склад веде вогонь із-за товстих стовбурів дерев із будь-якого положення, а якщо ліс молодий (стовбури дерев тонкі) – з положення лежачи. Вогонь по повітряних цілях може вестися з використанням дерев в якості упора. Під час раптового зіткнення з противником взвод закидає його гранатами і рішучою атакою знищує в рукопашному бою. Лісові завали й інші загородження взвод (відділення, танк), як правило, обходить, при неможливості обходу – долає проходами, що проробляються. При підході до завалів і загороджень необхідно заздалегідь їх обстріляти і розвідати (на наявність мін), а потім розтащити танками або БМП (БТР). Під час наступу скупчення особового складу і машин на дорогах, просіках, галявинах і інших відкритих ділянках місцевості не допускається. Під час знищення вогневих засобів противника необхідно уникати наїзду танками на бліндажі та інші споруди, тому що вони можуть бути замінованими або танк може провалитись у бліндаж чи приховану яму (пастку). Опорні пункти противника, що прикривають дороги, просіки, галявини, вирубки і міжозерні дефіле, обходяться й атакуються у фланг і тил. Вихід у тил навіть невеликих груп може створити у противника враження оточення, викликати паніку і тим самим послабити його опір. Дії механізованих і танкових підрозділів у лісі можуть мати успіх лише за умови ретельного вивчення місцевості і противника, чіткої й обдуманої підготовки наступу, безперервної взаємодії танків з механізованими підрозділами і саперами. Перед виходом взводу з лісу командир взводу висилає дозорне відділення (дозорних) для огляду місцевості попереду і, не затримуючись на узліссі, продовжує наступ. 5.7.6. Наступ в горах 300. На наступ взводу в горах впливають: наявність великої кількості важко прохідних природних перешкод, обмежена кількість доріг і складність руху поза дорогами, швидкісні річки і різке коливання води в них, можливість утворення гірських обвалів, завалів, снігових лавин і селів, наявність гірських хребтів із крутими схилами, які частково переходять у скелі і скелясті обриви, особливості гірського клімату і різкі добові коливання температури вночі і вдень, розріджене повітря, велика кількість мертвих просторів і прихованих підступів, що ускладнює спостереження, труднощі орієнтування і спостереження, збільшена дальність польоту кулі (снаряду), а отже і складність ведення вогню, труднощі виконання інженерних робіт і використання мінних тралів, тривалість застою отруйних речовин в ущелинах і глибоких долинах, екрануючий вплив гір на роботу радіостанцій. У горах на важкодоступних ділянках місцевості механізований взвод може діяти самостійно, у відриві від роти, а відділення, як правило, – у складі взводу. Механізований взвод (відділення), як правило, діє у пішому порядку в бойовій лінії або групами. Танковий взвод (танк) наступає, як правило, на танкодоступній місцевості. Він може додаватися механізованій роті й атакувати противника в бойовому порядку роти або за ним доступними напрямками. Важкодоступні ділянки взвод (танк) долає після захоплення їх механізованими підрозділами, дії яких він підтримує вогнем. Головне завдання танків у наступальному бою в горах – забезпечити своїм вогнем просування механізованого підрозділу до вказаного рубежу, допомогти оволодіти ним і з досягненням успіху переслідувати і знищувати противника, що відходить. 301. Під час організації наступу в горах командир взводу (відділення, танка) крім звичайних питань повинен: ретельно вивчити систему вогню противника на всіх ярусах, звертаючи увагу на вогневі засоби, що ведуть фланговий вогонь; вести кругове спостереження і спостереження вгору, бути готовим до знищення засідок противника; вибрати приховані підступи для наступу і напрямки для маневру відділень (танків); визначити, якими вогневими засобами і звідки вигідно уражати противника; встановити місця можливих завалів, обвалів, каменепадів, осипів, наявність і характер природних перешкод і порядок їх подолання. Крім цього, під час організації наступу слід враховувати підвищену витрату пального, а при дії на великих висотах і зниження потужності двигунів, перегрів систем охолодження при більш низьких температурах охолоджувальної рідини, вживати заходів щодо забезпечення БМП (БТР), танків засобами підвищеної прохідності і гірськими гальмівними колодками, запасом охолоджувальної рідини, забезпечення особового складу теплими речами, гірським спорядженням, засобами для обігріву, приготування їжі і запасами питної води. 302. Наступ у горах, як правило, здійснюється з положення безпосереднього зіткнення з противником. У ході наступу посилюється спостереження, особлива увага звертається на своєчасне ураження вогневих засобів противника, що ведуть фланговий вогонь, на виявлення і знищення засідок, а також на використання кулеметів і снайперських гвинтівок. При атаці висоти з багатоярусним розміщенням противника його вогневі засоби і жива сила пригнічуються одночасно на всіх ярусах. Під час атаки першого ярусу частина вогневих засобів взводу (відділення) веде вогонь по противнику на подальших ярусах і його вогневих засобах, які ведуть фланговий вогонь. БМП (БТР), танки переміщаються доступною для них місцевістю і підтримують взвод вогнем. При наступі уздовж вузької долини взвод повинен насамперед оволодіти висотою, яка прилягає і з якої можна вести фланговий вогонь уздовж долини або хребта. При діях в тіснинах дистанції між танками повинні забезпечити підтримання вогнем тих, хто йде попереду. Під час атаки танки діють попереду піхоти на відстані 50-100 м, щоб уникнути відсікання їх вогнем противника. При наступі на гірський перевал (прохід) слід захопити насамперед висоту, яка прилягає і панує, а потім, спираючись на неї, захопити перевал (прохід). Гірські річки долаються, як правило, убрід, а там, де це неможливо, – мостовими і поромними переправами. У ході наступу необхідно змушувати противника проводити контратаку знизу доверху схилами висот, відбивати його вогнем із місця з вигідного рубежу. Вихід танків і механізованих підрозділів у тил противника під час наступу в горах значно впливає на його морально-психологічний стан, тому що обмежена кількість доріг і велика кількість важкодоступних ділянок зменшують можливості противника у маневрі і створюють вигідні умови для його оточення. |