Міністерство охорони здоровя україни

• Название: Міністерство охорони здоровя україни
• Анкор: M2T08_Difteriya_dlya_vikladachiv.doc
• Дата: 08.08.2018
• Размер: 150 Kb.
• Имя файла: M2T08_Difteriya_dlya_vikladachiv.doc
• Тип: Методичні рекомендації; #22688

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені О.О. БОГОМОЛЬЦЯ

“Затверджено”

на методичній нараді

кафедри мікробіології,

вірусології та імунології

Завідувач кафедри

академік НАН України

професор Широбоков В.П.

__________________________

“___” _______________2009р.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ДЛЯ ВИКЛАДАЧІВ

Навчальна дисципліна	“МІКРОБІОЛОГІЯ, ВІРУСОЛОГІЯ ТА ІМУНОЛОГІЯ”
Модуль № 2	Спеціальна, клінічна та екологічна мікробіологія.
Змістовий модуль № 12	Патогенні прокаріоти і еукаріоти.
Тема заняття: № 8	Коринебактерії. Мікробіологічна діагностика дифтерії.
Курс	3-й
Факультет	Медичний

Методичні рекомендації розробила: доцент Ліпатнікова К.І.

Київ – 2009

1. 
   Конкретні цілі:
   

• 
  Інпретувати біологічні властивості коринебактерій – збудників дифтерії
  
• 
  Пояснювати патогенетичні закономірності захворювань, спричинених патогенними коринебактеріями
  
• 
  Визначити методи мікробіологічної діагностики, етіотропної терапії та профілактики дифтерії
  

2. 
   Базовий рівень підготовки:
   

Назви попередніх дисциплін	Отримані навики
Анатомія людини	Аналізувати інформацію про будову тіла людини.
Гістологія, цитологія, ембріологія	Інтерпретувати мікроскопічну та субмікроскопічну структуру клітин.
Медична і біологічна фізика	Трактувати загальні фізичні та біофізичні закономірності, що лежать в основі біологічних процесів.
Медична біологія	Пояснювати на молекулярно-біологічному та клітинному рівні закономірності біологічних процесів.
Медична хімія	Трактувати загальні фізико-хімічні закономірності, що лежать в основі процесів функціонування клітин.

3. 
   Організація змісту навчального матеріалу.
   
   1. 
      Зміст теми:
      

На практичному занятті студенти вивчають морфологічні, культуральні, біохімічні, антигенні властивості коринебактерій дифтерії та їх фактори патогенності; відмінності біологічних властивостей варіантів збудників; здійснюють засів матеріалу з метою мікробіологічної діагностики дифтерійного бактеріоносійства. Виконані завдання студенти записують у протокол та підписують у викладача.

1. 
   Теоретичні питання до заняття:
   

• 
  Еволюція коринебактерій
  
• 
  Біологічні властивості коринебактерії дифтерії
  
• 
  Відмінності у властивостях коринебактерій дифтерії і коринеформних бактерій
  
• 
  Відмінності у властивостях біоварів дифтерійної палички
  
• 
  Токсиноутворення, генетичні детермінанти токсигенності. Вимірювання сили токсину.
  
• 
  Фактори патогенності та патогенез дифтерії
  
• 
  Методи мікробіологічної діагностики дифтерії
  
• 
  Препарати для профілактики та лікування дифтерії
  

1. 
   Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:
   

• 
  Вивчити морфологічні властивості коринебактерій дифтерії.
  
• 
  Визначення токсигенністі дифтерійної палички in vitro.
  
• 
  Занотувати таблиці: властивості коринебактерій, диференційно-діагностичні ознаки збудників дифтерії і непатогенних коринебактерій.
  
• 
  Створити схему мікробіологічної діагностики дифтерії
  
• 
  Ознайомитись з методикою мікробіологічної діагностики дифтерійного бактеріоносійства
  
• 
  Вивчити препарати, які використовуються для специфічної профілактики та терапії дифтерії.
  

4. 
   Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент на занятті.
   

Термін	Визначення
Дифтерія	Гостре інфекційне захворювання, що викликається токсигенними коринебактеріями дифтерії, передається повітряно-краплиним шляхом; характеризується місцевим фібринозним запаленням переважно слизових оболонок рото- і носоглотки, а також явищами загальної інтоксикації, ураженням серцево-судинної, нервової і видільної системи.
Біологічні особливості збудників дифтерії	Морфологія: Гр.+ палички. Використовують складний метод фарбування за Нейсером і простий за Лефлером. Характерна наявність на кінцях зерен валютину, які фарбуються більш інтенсивни чи в інший колір (явище метахромазії). Збудники розташовані під кутом один до одного. Характерно, явище поліморфізму. За культуральними і біохімічними властивостями виділяють 4 біовари: gravis, mitis, intermedius, belfanti.
Токсигенність	Пов’язана з продукцією екзотоксину
Явище ,,фагової конверсії”	Потрапляння в бактеріальну клітину помірного бактеріофагу, який привносить в геном “tox + ген.” Клітина починає продукувати екзотоксин.
Визначення токсигенності дифтерійної палички в дослідах ,,in vitro”	Використовуються реакції прецепітації в гелі . Антитоксин здатний дифундувати в гель, при наявності в гелі дифтерійного екзотоксину, який продукується при рості бактерій, утворюється лінія преципітації.
Мікробіологічна діагностика дифтерії	Мікробіологічна діагностика має вирішальне значення, при цьому особлива увага приділяється вивченню морфологічних, культуральних, біохімічних властивостей, визначенню біоварів і токсигенності дифтерійної палички. Особливо важливого значення набуває диференціація дифтерійної палички від непатогенних коринебактерій.
Специфічна профілактика	Використовують дифтерійний анатоксин при введенні, якого формується антитоксичний імунітет.
Екстренна профілактика і лікування	Протидифтерійна сироватка

3.5. Рекомендації для оформлення протоколу:
До протоколу слід внести:

1. 
   Малюнок культури дифтерійної палички, зафарбований синькою Лефлера.
   
2. 
   «Диференціація коринебактерій за біохімічними властивостями», «Диференціюючі ознаки біоварів збудника дифтерії».
   
3. 
   Демонстрація реакції преципітації в гелі при визначенні токсигенності дифтерійної палички.
   
4. 
   Схема мікробіологічної діагностики дифтерії.
   
5. 
   Схема забору матеріалу і посіву на середовища з метою мікробіологічної діагностики дифтерійного бактеріоносійства.
   
6. 
   Перелік профілактичних і лікувальних препаратів.
   

Завдання № 1




Культура C.diphtheriae

(забарвлення синькою Лефлера)

Висновок: для коринебактерій дифтерії характерні наявність зерен валютину на кінцях, явище метахромазії, розташування збудників під кутом один до одного, поліморфізм.
Завдання №2. Мікробіологічна діагностика дифтерії

1 день Забір матеріалу (слиз з зіву і носу, плівки з ураженої слизової)

Бактеріскопічне дослідження мазків (фарбування за Грамом, Лефлером, нейсером, коріфосфіном) – попередній діагноз.

2 день Вивчення характеру колоній. Пересів на згорнуту сироватку для виділення чистої культури.

3 день Ідентифікація культури: посів на ряд Гіса; визначення гемолізу; визначення токсигенності; проба на цистіназу; проба на уреазу.

4 день Остаточний діагноз

Завдання №3. Властивості коринебактерій.

Диференціація коринебактерій за біохімічними властивостями

Види коринебактерій	Гемоліз	Фермен тація сахарози	Поновлення нітратів	Жела тиназа	Уре аза	Цисті наза	Синтез токсину
Cor. diphtheriae	+	-	+	-	-	+	+ (– –)
Cor. pseudodiphtheric um (hofmannii)	-	-	+	-	+	-	– –
Cor. xerosis	-	+	+	-	-	-	– –
Cor. ylcerans	+	-	-	+	+	+	– –

Диференціюючі ознаки біоварів збудника дифтерії

	Токсигенність	САМР- тест	Ферментація
			Цистину	Піразинаміду	Глюкози	Сахарози	Крохмалю	Сечовини	Поновлення нітратів в нітрити
C. diphtheriae var. gravis	V	-	+	-	+	-	+	-	+
C. diphtheriae var. mitis	V	-	+	-	+	-	-	-	+
C. diphtheriae var. intermedius	-/+*	-	+	-	+	-	-	-	+
C. diphtheriae var. belfanti	-/+*	-	+	-	+	-	-	-	±

Примітка.* рідко бувають токсигенні, ** можуть містить tox-ген, V- токсигенна частина штамів,

***- інверсована САМР- реакція (пригнічення гемолізу).
Завдання №4 Реакція преципітації в гелі з метою визначення токсигенності дифтерійної палички (демонстрація).

ІІ І Фільтрувальний папір, просочений антитоксичною сироваткою

(к.)

Засіяні культури збудника






Лінія преципітації

Чашка Петрі з гелем
Висновок: якщо збудник продукує екзотоксин, то в гелі спостерігаються лінії преципітації (І частина чашки), які є результатом взаємодії екзотоксину з антитоксинами. В контролі лінії відсутні, що свідчить про відсутність екзотоксину.
Завдання №5 Початок мікробіологічної діагностики дифтерійного бактеріоносійства.




Задня частина

глотки,

мигдалики чи




Згорнута сироватка

Серед. Клауберга
Завдання №6 Перелік профілактичних і лікувальних засобів.

АД –м-анатоксин (анатоксин дифтерійний очищений, адсорбований зі зменшеним вмістом антигену, рідкий)

АДП-анатоксин (анатоксин дифтерійно-правцевий очищений,адсорбований рідкий)

АДП-м-анатоксин (анатоксин дифтерійно-правцевий очищений, адсорбований із зменшеним вмістом антигенів, рідкий)

АКДП-адсорбована кашлюково-дифтерійно-правцева вакцина.

Д.Т. КОК (адсорбована вакцина для профілактики дифтерії, кашлюку та правця).

Тетракок (комбінована вакцина для профілактики дифтерії кашлюку, правця і поліомієліту).

Сироватка протидифтерійна, коняча, очищена, концентрована, рідка.

4. 
   План і організаційна структура практичного заняття.
   

№ з/п	Етапи заняття	Розподіл часу	Види контролю	Засоби навчання
1	2	3	4	5
1.	Підготовчий етап	45 хв.
1.1	Організаційні питання.	10 хв.
1.2	Контроль і оцінка початкового рівня підготовки.	25 хв.	Тестові завдання, усне опитування за стандартизова ним переліком питань	Рекомендована навчально-методична література
2.	Основний етап	60 хв.		Рекомендована навчально-методична література та методичні рекомендації кафедри.
2.1	Проведення досліджень і запис протоколу.		Перевірка протоколу
	Студенти стерильним тампоном відбирають матеріал з задньої стінки глотки, мигдаликів і цим же тампоном засівають на згорнуту сироватку чи кров’янисто-телурито вий агар. Замальовують препарат культури дифтерійної палички, зафарбований синькою Лефлера. Роблять висновки про морфологічні особливості збудника дифтерії.	50 хв.		Мікробіологічні атрибути-стерильний тампон, середовища, препарат чистої культури дифтерійної палички.
2.2.	Аналіз результатів досліджень та їх оцінка.	10 хв.	Усне опитування
3.	Заключний етап.	35 хв.
3.1	Контроль кінцевого рівня підготовки та його оцінювання.	25 хв.	Тестові завдання, усне опитування, перевірка та підписування протоколів
3.2	Загальна оцінка навчальної діяльності студента.	5 хв.
3.3	Інформування студентів про тему та план наступного заняття.	5 хв.

5. 
   Методика організації навчального процесу на практичному занятті.
   
   1. 
      Підготовчий етап.
      

Сформулювати тему практичного заняття та її значення для подальшого вивчення і мікробіологічної діагностики дифтерії.

Дифтерія займає одне з провідних місць в інфекційній патології. У природі велика кількість коринебактерій, серед яких є безумовнопатогенні, умовнопатогенні і непатогенні. Проблема дифтерії є дуже актуальною у зв’язку з підйомом захворюваності серед дітей, а також дорослих.

Важливого значення набуває постановка етіологічного діагнозу дифтерії, визначення токсигенності виділених штамів і своєчасне проведення комплексу специфічного лікування хворих, екстренної профілактики захворювань в осередку інфекції. Не аби-яку роль відіграє і виявлення бактеріоносіїв токсигенних і нетоксигенних дифтерійних паличок з подальшою санацією носіїв для переривання ланцюгу епідемічного розповсюдження захворювання.

Усе це підтверджує актуальність вивчення теми в курсі спеціальної мікробіології.

Ознайомити студентів з навчальними цілями та планом заняття. Провести контроль початкового рівня підготовки з використанням тестів, ситуаційних задач (орієнтовний перелік тестів-додаток 2), усно опитати студентів за стандартизованим переліком питань, проаналізувати найбільш важливі теоретичні та практичні питання. З урахуванням рівня підготовки далі треба перейти до наступного етапу.

2. 
   Основний етап.
   

Рекомендується така послідовність проведення досліджень:

1. 
   Студенти замальовують у протокол морфологічні особливості дифтерійної палички при фарбуванні за Лефлером.
   
2. 
   Здійснюють забір матеріалу і його засів на середовища з метою виявлення дифтерійного бактеріоносійства.
   
3. 
   Студенти створюють схему мікробіологічної діагностики дифтерії.
   
4. 
   Студенти занотовують препарати і середовища необхідні для мікробіологічної діагностики дифтерії.
   
5. 
   Студенти занотовують препарати для специфічної профілактики і лікування дифтерії.
   

3. 
   Заключний етап.
   

Викладач перевіряє оформлення протоколу та в індивідуальній бесіді з кожним студентом встановлює кінцевий рівень набутих знань з основних і найбільш важливих теоретичних та практичних питань. Далі викладач повідомляє кожному студенту про загальну оцінку його підготовки та роботи на занятті, виставляє оцінку у журнал обліку відвідувань і успішності студентів і інформує студентів про тему та план наступного практичного заняття, особливості підготовки.

Староста групи заносить у відомість обліку успішності і відвідування занять студентами оцінку і відповідну конвертовану кількість балів, а викладач завіряє їх своїм підписом.

6. 
   Додатки:
   

Додаток 1. Питання для самоконтролю студентів.

1. 
   Етапи вивчення збудника дифтерії.
   
2. 
   Коринебактерії, біологічні властивості.
   
3. 
   Еволюція коринебактерій.
   
4. 
   Диференціація патогенних від інших коринебактерій.
   
5. 
   Біовари дифтерійних паличок, їх властивості.
   
6. 
   Токсиноутворення. Характеристика екзотоксину. Генетичні детермінанти токсигенності. Вимірювання сили екзотоксину.
   
7. 
   Фактори патогенності коринебактерій. Патогенез дифтерії, імунітет.
   
8. 
   . Методи мікробіологічної діагностики дифтерії та дифтерійного бактеріоносійства. Визначення антитоксичного імунітету.
   
9. 
   Теоретичні основи специфічної профілактики дифтерії, протидифтерійні препарати. Лікування дифтерії.
   

Додаток 2.

Тестові завдання з теми ,,Коринебактерії. Мікробіологічна діагностика дифтерії.”

I-Варіант

1. Для збудника дифтерії в морфологічному відношенні характерно:

А. Включення крохмалю.

В. Включення сірки.

С. Включення гранульози.

Д. Включення крапель нейтральних ліпідів.

Е. Включення поліфосфатів.
2. Для екстренної специфічної профілактики дифтерії необхідно використовувати:

А. Протидифтерійну антитоксичну сироватку.

В. Протидифтерійний анатоксин.

С. Сульфаніламідні препарати і антибіотики.

Д. Гомеопатичні препарати.

Е. Вакцину АКДП.
3. Для визначення токсичності дифтерійної палички в дослідах ,,in vitro” використовують:

А. Реакцію аглютинації.

В. Реакцію імунофлюоресценції

С. Реакцію гемаглютинації.

Д. Реакцію преципітації в гелі.

Е. Реакцію зв’язування комплементу.
4. Які особливості післявакцинального імунітету проти дифтерії:

А. Нестерильний.

В. Клітинний.

С. Антитоксичний.

Д. Антибактеріальний.

Е. Антитоксичний і антибактеріальний.
5. Токсигенність дифтерійної палички пов’язана з:

А. Хромосомою збудника.

В. Інфікуванням збудника помірним бактеріофагом.

С. Наявністю ендотоксину.

Д. Наявністю гіалуронідази.

Е. Наявністю нейрамінідази.
6. Дифтерійний екзотоксин в організмі хворого має специфічну дію на:

А. М’язи серця.

В. Шлунково-кишковий тракт.

С. Лейкоцити.

Д. Еритроцити.

Е. Опорно-руховий апарат.

7. Для виділення збудників дифтерії використовують:

А. Середовище Клауберга.

В. Жовточно-сольовий агар.

С. Середовище Ендо.

Д. Середовище Сабуро.

Е. Середовище Вільсона-Блера.
8. Вирішальною ознакою патогенних коринебактерій дифтерії є:

А. Морфологічні особливості.

В. Токсигенність.

С. Чутливість до антибіотиків.

Д. Культуральні властивості.

Е. Біохімічні властивості.
9. Для патогенних коринебактерій характерне:

А. Цистеіназна активність.

В. Уреазна активність.

С. Ферментація сахарози.

Д. Наявність желатинази.

Е. Ферментація піразинаміду.
10. Протидифтерійну сироватку одержують шляхом гіперімунізації коней:

А. Анатоксином.

В. Токсином.

С. Ендотоксином.

Д. Культурою збудника.

Е. Антитоксином.

Тестові завдання з теми ,,Коринебактерії. Мікробіологічна діагностика дифтерії.”

II-Варіант

1. Для патогенних коринебактерій характерне:

А. Цистеіназна активність.

В. Уреазна активність.

С. Ферментація сахарози.

Д. Наявність желатинази.

Е. Ферментація піразинаміду.
2. Дифтерійний ендотоксин в організмі хворого має специфічну дію на:

А. М’язи серця.

В. Шлунково-кишковий тракт.

С. Лейкоцити.

Д. Еритроцити.

Е. Опорно-руховий апарат.
3. Для екстренної специфічної профілактики дифтерії необхідно використовувати:

А. Протидифтерійну антитоксичну сироватку.

В. Протидифтерійний анатоксин.

С. Сульфаніламідні препарати і антибіотики.

Д. Гомеопатичні препарати.

Е. Вакцину АКДП.
4. Для визначення токсичності дифтерійної палички в дослідах ,,in vitro” використовують:

А. Реакцію аглютинації.

В. Реакцію імунофлюоресценції.

С. Реакцію гемаглютинації.

Д. Реакцію преципітації в гелі.

Е. Реакцію зв’язування комплементу.
5. Для збудника дифтерії в морфологічному відношенні характерно:

А. Включення крохмалю.

В. Включення сірки.

С. Включення гранульози.

Д. Включення крапель нейтральних ліпідів.

Е. Включення поліфосфату.
6. Які особливості післявакцинального імунітету проти дифтерії?

А. Нестерильний.

В. Клітинний.

С. Антитоксичний.

Д. Антибактеріальний.

Е. Антитоксичний і антибактеріальний.
8. Токсигенність дифтерійної палички пов’язана з:

А. Хромосомою збудника.

В. Інфікуванням збудника помірним бактеріофагом.

С. Наявністю ендотоксину.

Д. Наявністю гіалуронідази.

Е. Наявністю нейрамінідази.

9. Для виділення збудників дифтерії використовують:

А. Середовище Клауберга.

В. Жовточно-сольовий агар.

С. Середовище Ендо.

Д. Середовище Сабуро.

Е. Середовище Вільсона-Блера.
10. Вирішальною ознакою патогенних коринебактерій дифтерії є:

А. Морфологічні особливості.

В. Токсигенність.

С. Чутливість до антибіотиків.

Д. Культуральні властивості.

Е. Біохімічні властивості.
11. Протидифтерійну сироватку одержують шляхом гіперімунізації коней:

А. Анатоксином.

В. Токсином.

С. Ендотоксином.

Д. Культурою збудника.

Е. Антитоксином.

Вірні відповіді:

І-варіант ІІ-варіант

1. 
   Е 1.А
   
2. 
   А 2.А
   
3. 
   Д 3.А
   
4. 
   С 4.Д
   
5. 
   В 5.Е
   
6. 
   А 6.С
   
7. 
   А 7.В
   
8. 
   В 8.А
   
9. 
   А 9.В
   
10. 
    А 10.А
    

7. Рекомендована література.

Основна:

1. 
   Борисов Л.Б. Медицинская микробиология, вирусология, иммунология; М.: ООО «Медицинское информационное агенство», 2005.
   
2. 
   Климнюк С. І, Ситник І. О., Творко М. С., Широбоков В. П. – Практична мікробіологія.-Тернопіль, „Укрмедкнига”, 2004.
   
3. 
   Медицинская микробиология, вірусологія и иммунология: Учебник /Под. Ред. А.А. Воробьева-М.: Медицинское информационное агентство, 2004.
   
4. 
   Борисов Л.Б. и др.. Руководство к лабораторным заняттям по микробиологии М, “Медицина”, 1987.
   
5. 
   Медицинская микробиология. ГЛ. Ред. Покровський В.И., Подзеев О,К.-М, 1998.
   
6. 
   П’яткін К.Д., Кривошеїн Ю,С. Мікробіологія; К, 1992.
   
7. 
   Воробьев А. А., Кривошеин Ю. С., Широбоков В. П. Руководство по медицинской и санитарной микробиологии.— М., 2008.
   

Додаткова:

1. Medical microbiology/ edited by Samuel Baron, MD.-4^th ed. The University of Texas Medical Branch and Galveston, 1996.

2. W. Levinson, E. Jawetz. Medical microbiology and immunology: examination and board review, 6^th ed. The McGraw-Hill Companies, 2000.

3. Палій Г. К., Палій В. Г., Мруг В. М. Мікробіологія, вірусологія, імунологія, інфекційні хвороби. Словник / За ред. Г. К. Палія, В. Г. Палій.-Київ: Здоров’я, 2004.

4. Красильников А. П. Микробиологичексий словарь-справочник.— Минск, 1986.