история. История ср 19.11. Найвизначнішою памяткою
 Скачать 9.02 Kb.
|
|
Через те що Україна впадала під вплив майже усіх європейських країн,чим самим вони трохи втрачали культурні цінності та пам’ятки державності. Але звісно були і такі речі,які були незмінні,прикладом такої пам’ятки залишається усна народна творчість,яка навіть за роки гніту залишала перше-черговий зміст. Тобто,ті самі історичні пісні,колядки,літописи а також народні байки які досі не зміні. У складних історичних умовах розвитку української культури особливого піднесення набуває усна народна творчість. Однією з головних тем фольклору стає оспівування перемог українського народу проти іноземних загарбників. У 15 сторіччі в Україні зароджується фольклорна історична поезія. Поява історичних пісень і дум пов’язана з боротьбою українського народу проти польсько-литовсського панування на рідних землях,а також із виникненням перших козаків. Головним героєм творів є козак,воїн,захисник рідної землі. До нашого часу дійшли думи про Самійла Кішку,Марусю Богуславку,козака Байду,пісні «Корсунська перемога» «Богдан Хмельницький», «Василь Молдавський» та інші. Найвизначнішою пам’яткою перекладної літератури 16 сторіччя вважається Пересопницьке Євангеліє. Ця рукописна книга 16 сторіччя є унікальною пам’яткою української ренесансної культури. Переклад книги з болгарської мови на руську здійснили Михайло Василевич та архімандрит Пересопницького монастиря Григорій в селі Пересопниця Рівненської області. Також яскравим зразком історично-мемуарної літератури того часу дослідники вважають «Заповіт» (1577 рік). Цей твір є майже копією твору «Повчання Володимира Мономаха дітям»,бо за змістом вони несуть один і той же підтекст. Кажучи про літературу,можна зачепити тему духовності,духовенства. Бо одною із єдиних верств населень які вміли друкувати,були монахи та службові при церквах. Тому більшість книг мали релігійний підтекст а також вкладенні цінності богослужіння. Будуються перші заклади навчання при духовенстві. Більшість дітей священників віддаються під церкви або заможні діти. Важливим культурним чинником епохи Відродження в українських землях були католицькі, протестантські, і православні навчальні заклади, які не лише навчали, але і виховували у відповідності до конфесійної належності цих закладів. Ян Замойський в 1595 році організував у Замості академію на зразок Падуанського університету. В академії вчилися поет Кленович, Касіян Сакович, Ісая Трофимович-Козловський Якуб Ґаватович (1518-1679 роки ) – батько української народної комедії. Єзуїти заснували свої школи в Ярославі (1575 рік), Львові, Перемишлі, Вінниці. Усі ці іменна мають своє місце в історії України і демонструє якими темпами розвивається наука на Україні,яка досі є однією із сильніших в Європі. Через роздроблений стан України,через постійні конфлікти і війни,вона заради того щоб знову відродитись починає отримувати різні потоки культури як і від українських діячів,так і від європейських. Створюються культурні центри,пам’ятки а також нові сфери культури. По-перше,Великі торговельні міста сприяли поширенню культури Ренесансу із Європи на українські землі. До першої п’ятірки міст з населенням кількістю 8-10 тис. чоловік у 16 сторіччя входили: Київ, Львів, Кам’янець, Луцьк, Острог, та й то разом із передмістями. Найбільшим торговельним та культурним центром України залишався Львів. Після пожежі 1527 р. він відбудовувався наново. На ярмарки приїжджали купці з усіх країн. Вони прибували в це місто як до торговельного складу з усієї Європи та Азії. По-друге,в часи переходу України у ренесанс, з’являється чи не мало нових сфер культури і ідеї,такі як Гуманізм та Реформації. Поширенню цих ідей займалися інтелектуали тогочасної України. За часту вони отримували освіту в Італії а також і в інших європейських країнах,звідти вони і брали нові ідей та культурні здобутки. Відомим ученим, проповідником гуманістичних ідей і нових досягнень науки був Юрій Котермак, відомий світові як Юрій Дрогобич носіями нових ідей в Україні також стали Павло Русин із Кросна, Лукаш із Нового Міста, Станіслав Оріховський та інші. Павло Русин навчався у Краківському та Грейсвальдському університетах. Відомий вітчизняний гуманіст Станіслав Оріховський більшу частину життя прожив у Італії, але слава про нього поширилася по всій Європі. Блискучими зразками української полемічної літератури є прозові та публіцистичні твори С.Оріховського«Про турецьку загрозу слово…»,«Напучення польському королеві Сигізмунду Августу»,«Хрещення в русинів».Отже,яскравим прикладом як європейська культура потрапляє через писемність,це через те що більшість українців які отримують освіту,вони її здобувають закордоном. Не малий вплив робить і ця доба на архітектуру. Через велику кількість завойовників на Галицько-Волинських землях з’являються замки та фортеці. Так, нових обрисів набув відомий Луцький замок, який збудував ще князь Любарт Гедимінович у 14 сторіччя. У другій половині 16 сторіччя. було перебудовано замок в Острозі. Круглу Башту і Луцьку браму цього замку вважають визначними спорудами Європи доби Відродження. Кажучи про архітектуру,можна ще додати і про теж десь схожий вид культури як мистецтво. Ідеї епохи Відродження мали значний вплив і на розвиток образотворчого мистецтва, основними рисами якого були монументальність, витонченість колориту, гармонія пропорцій, яскравість малюнка, висока професійна майстерність,яка на той час була поширена у європейських крайнах. Відомими зразками монументального живопису є фрески «Різдво Христове» та «Успіння Богородиці» у Кирилівській церкві Києва.До пам’яток київського іконопису цього періоду належать ікони «Богоматері Печерської-Свенської», «Микола з житієм», «Ігоревська Богоматір» і «Максимівська Богоматір», виконані з великою професійною майстерністю. У 14– 15 сторіччі, у духовному житті України зростає значення іконопису. Техніка мозаїки уже відійшла в минуле, а фрескові розписи могли собі дозволити далеко не всі церкви. Їх замінив іконостас – особлива перегородка, що закриває вівтарну частину храму і складається з кількох рядів ікон. Незважаючи на складні історичні умови саме в цей час український іконопис утверджується як суто національне явище, не схоже на аналогічне мистецтво інших країн східного обряду. Ікони увійшли в життя усіх верств суспільства. |