інтонація. Навчання фонетичного матеріалу навчання фонетичного матеріалу
 Скачать 16.5 Kb.
|
|
Матеріал вчителя англійської мови Сотник Катерини Володимирівни НАВЧАННЯ ФОНЕТИЧНОГО МАТЕРІАЛУ Навчання фонетичного матеріалу включає оволодіння: всіма звуками і звукосполученнями ІМ; наголосом найбільш поширеними інтонаційними моделями (інтонемами). Основні вимоги до вимови учнів – це фонематичність (правильне, зрозуміле для співрозмовника фонетичне оформлення мовлення) та швидкість (ступінь автоматизованості вимовних навичок в нормальному темпі мовлення: для англ., франц. мов – 130-150 слів / хвил.; іспан., нім. мов – 110-130 слів / хвил.). При оцінюванні вимови учнів середніх навчальних закладів застосовується принцип апроксимації – наближення до правильної вимови. У апроксимованій вимові мають бути відсутніми фонологічні помилки (ті, що заважають зрозуміти усне висловлювання), але можуть траплятися нефонологічні помилки (ті, що не заважають зрозуміти усне висловлювання). При оволодінні вимовою ІМ необхідно враховувати той факт, що учні вже володіють звуковими засобами рідної мови, а інколи й другої мови (рос., укр.). Тому навчання має будуватися на основі порівняльного аналізу фонологічних систем рідної та іноземної мов. Це допомагає передбачати можливі труднощі, заздалегідь визначати характер пояснень вчителя та підбирати необхідні тренувальні вправи. Ознайомлення зі звуками ІМ має відбуватися у звуковому тексті. Вчитель демонструє їх, виокремлюючи з тексту та пояснюючи найбільш важкі. Правила артикуляції мають бути чіткими, практично цінними, враховувати типові помилки учнів. Вчитель повинен пояснити, які органи мовлення ( губи, зуби, язик, альвеоли) беруть участь при вимові означеного звуку. При автоматизації звуків ІМ (Автоматизація звука – це доведення його вимови дитиною до автоматизму за допомогою виконання регулярних мовленнєвих тренувань) зразки вимови відіграють важливу роль. Вправи поділяються на дві групи: 1) вправи на рецепцію та 2) на репродукцію. Вправи на рецепцію звуків, спрямовані на розвиток фонематичного слуху (здатність розрізняти звуковий склад мовлення та синтезувати значення при сприйнятті мовлення). Це некомунікативні вправи на: впізнавання (e.g. підніміть руку/ картку, коли почуєте ....... звук); диференціацію (виконуються для звуків, які легко сплутати); ідентифікацію (їх мета розпізнати звук, як відомий з певними характеристиками (e.g. довгота, місце утворення тощо); ускладнений варіант вправи – ідентифікація трьох звуків). 2) Вправи на репродукцію звуків – це головним чином рецептивно-репродуктивні. Виокремлюють: - некомунікативні вправи на імітацію одиниць мовлення (в них увага приділяється певним характеристикам звуку – довготі, наголосу тощо); - умовно-комунікативні поділяються на: а) вправи на імітацію ЗМ (зразка мовлення); б) відповіді на запитання (умовно-комунікативні). При контролі та оцінюванні вимови вчитель має розрізняти фонетичні помилки, ті, що не впливають на якість звучання та фонологічні, що впливають на зміст. Мета навчання інтонації – формування двох груп навичок, які формуються одночасно. Це: навички при аудіюванні (інтонаційний слух); навички при говорінні та читанні вголос. |