Тема 5 Особливостi токарноi обробки. Обробка металів різанням
 Скачать 41.85 Kb.
|
|
1. Основнi поняття про точiння,суть обробки. Обробка металів різанням є одним з найбільш поширених виробничих процесів. Сутність обробки різанням полягає у знятті із заготовки шару матеріалу (припуску) з метою отримання з неї деталі потрібної форми, необхідних розмірів і якості поверхні. Заготовками для деталей можуть бути: виливки; поковки і штамповки; сортовий прокат; зварні металеві заготовки. При виборі заготовки враховують призначення деталі, її конструктивні особливості, технологію обробки та характер виробництва. Припуск на обробку визначається як різниця розмірів заготовки і оброблюва- ної деталі. На величину припуску впливають вид заготовки, матеріал заготовки, технологічний процес обробки, складність конфігурації деталі, необхідна точність і чистота оброблюваних поверхонь. Обробка деталей на металорізальних верстатах виконується в результаті того, що оброблювана заготовка і ріжучий інструмент здійснюють робочі рухи, при яких інструмент знімає стружку з однієї або одночасно з декількох поверхонь заготовки. При цьому одержують зовнішні або внутрішні циліндричні, конічні, плоскі та фасонні поверхні. Головний рух різання – прямолінійний поступальний або обертальний рух заготовки або різального інструмента, що відбувається з найбільшою швидкістю в процесі різання. Рух подачі – прямолінійний поступальний або обертальний рух різального інструмента або заготовки, призначений для поширення процесу знімання шару матеріалу на всю оброблювану поверхню. Результуючий рух різання – сумарний рух різального інструмента щодо заготовки, що включає головний рух різання і рух подачі. 2. Рiж.iнструмент для ток.обробки Різець — різальний інструмент, звичайно клиноподібний, призначений для обробки твердих матеріалів на токарних, стругальних та довбальних верстатах. Обробка здійснюється заглибленням ріжучої кромки в поверхню тіла заготовки деталі з одночасним рухом різця відносно поверхні заготовки та зніманням стружки. Залежно від форми робочої частини (головки) різця, її положення щодо стрижня і розташування головної різальної крайки, різці підрозділяються на праві і ліві, прямі, відігнуті і різці з відтягнутою головкою. За призначенням різці підрозділяються на прохідні і прохідні упорні, застосовувані при обробці зовнішніх поверхонь тіл обертання, підрізні, використовувані при обробці торцевих поверхонь, відрізні, призначені для розрізування заготовок або відрізання готової деталі від заготовки. Якщо відрізний різець при своєму переміщенні не доведений до осі, то на деталі буде утворена канавка. Розточувальні різці застосовуються для розточування в заготовці відповідно наскрізних і глухих отворів. Фасонні різці мають спеціально спрофільовану різальну крайку, профіль якої копіюється на оброблюваній заготовці. Як один з різновидів фасонних різців можна назвати різьбові різці для нарізування зовнішньої і внутрішньої різьб. Залежно від необхідної шорсткості обробленої поверхні застосовують чорнові і чистові різці. Чистові різці можуть мати великий радіус закруглення вершини різця, чистову різальну крайку або широке різальне лезо.  а - розточування глухого отвори розточувальним різцем; б - виточування канавок і відрізування відрізним підрізним різцем; в - поздовжнє гостріння прохідним різцем; г - виточування канавок Канавочні різцем; д - прорізання конічних канавок; в - чистове точіння заокругленим різцем; ж - чистове поздовжнє гостріння широким різцем; з - поздовжнє гостріння відігнутим різцем; і - нарізування різьблення різьбовим різцем; до - поздовжнє гостріння наполегливою різцем; л - фасонне точіння призматичним фасонним різцем |