Проблема цитування вторинних джерел у наукових дослідженнях студ. Особливості цитування, як форми викладення матеріалу в сучасних наукових дослідженнях студентів зво
 Скачать 26.05 Kb.
|
|
Іонченкова В.О., ІБАС, магістр, заочне, ІБ/м-18 Особливості цитування, як форми викладення матеріалу в сучасних наукових дослідженнях студентів ЗВО Специфічною формою викладення матеріалу наукового дослідження є цитата, тобто дослівний фрагмент тексту, взятий з іншого джерела. Такий текст виступає частиною системи наукових доведень, які потрібні для об'єктивної ідентифікації якогось факту чи явища. Цитати в наукових роботах студентів ЗВО використовуються для аналізу і синтезу, тобто наукового опрацювання тверджень авторів-попередників в новому дослідженні. Головні правила прямого цитування були сформульовані дослідником У.Еко в його монографії «Як написати дипломну роботу». З його точки зору, цитований текст повинен: - бути оптимальної довжини (ані занадто коротким, ані занадто довгим); - авторитетно підтверджувати або доповнювати позицію автора-студента; - співпадати з точкою зору дослідника-студента (в іншому разі доповнюватися полемічною обмовкою); - містити грамотно оформлені посиланням на академічний труд, поважне видання (першоджерело); - бути написаний мовою оригіналу (у випадку художніх та ряду нехудожніх джерел); - містити ясне відсилання до автора; - бути вписаним прямо в абзац в лапках в разі, коли він не перевищує 2-3 рядків, в іншому випадку - виділеним втяжкою; - точним та достовірним [3, С.178-187]. Окрім прямого цитування, як структурного елементу матеріалу дослідження, для посилення власних теоретичних поглядів в роботах студентів часто використовуються парафрази. Парафразом називається довільний переказ цитати без викривлення вихідного сенсу з неодмінним посиланням на джерело. Дуже часто метод парафразування використовується при цитуванні досліджень, написаних на іноземній мові. Але найбільш відома функція парафразу в студентських дослідженнях - узагальнення великої кількості інформації (точок зору різних авторів, багатослівної теоретичної концепції и т.д.). Так званий метод «рерайту», тобто штучна унікалізація першоджерела шляхом підбору синонімів та мінімальної перебудови речень, не відноситься до парафразу. Слід зазначити, що Україна на сьогоднішній вже має достатнє законодавче регулювання правових відносин в часті інтелектуальної, творчої діяльності в галузі науки. Згідно з п.4 статті 42 «Про Академічну доброчесність» Закону України «Про освіту», до академічного плагіату відноситься «оприлюднення (частково або повністю) наукових результатів, отриманих іншими особами, як результатів власного дослідження та/або відтворення опублікованих текстів інших авторів без відповідного посилання» [1]. В «Рекомендації щодо запобігання академічному плагіату та його виявлення в наукових роботах (авторефератах, дисертаціях, монографіях, наукових доповідях, статтях тощо)» серед видів академічного плагіату значиться і рерайт, тобто «відтворення в тексті наукової роботи, повністю aбo частково, тексту іншого автора (інших авторів) через його перефразування чи довільний переказ без посилання на автора (авторів) відтвореного тексту» [2]. Ще однією розповсюдженою проблемою сучасних академічних досліджень є питання неякісного цитування вторинних джерел. Вторинне джерело (Secondary sources) — відносний термін, який визначає місце джерела в класифікації за послідовністю. Первісне джерело вважається вихідним дослідницьким матеріалом, власне, науковим результатом, тобто «новим науковим знаниям, одержаним в процесі фундаментальних або прикладних наукових досліджень та зафіксоване на носіях інформації», а вторинне – його відображенням в інформаційній діяльності постфактум. При цьому вторинне джерело не конкурує з первинним за ступенем важливості, бо забезпечує розширення та вдосконалення вихідних даних, їх аналіз, критику, інтерпретацію. Але рівень його «академічної поважності» при цитуванні значно нижчий, аніж у першоджерела. Цитуючи неперевірені вторинні джерела, студент ризикує продовжити ланцюжок плагіату та поставити під сумнів власну академічну доброчесність. Таким чином, при підготовці наукових робіт рекомендується звертатися до першоджерел інформації (монографій, наукових статей, дисертацій тощо). Можна зробити висновок, що грамотне в структурному та юридичному сенсах користування цитатами при підготовці наукових досліджень студентами ЗВО має принципіально важливе значення. Крім того, потрібно з обережністю ставитись до цитування з вторинних джерел, яке вважається обґрунтованим тільки на етапі знайомства з темою, дослідження її категоріального-термінологічного апарату тощо. Література: Про освіту: Закон України від 05.09.2017 № 2145-VIII // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2017, № 38-39, ст.380. Щодо запобігання академічному плагіату та його виявлення в наукових роботах (авторефератах, дисертаціях, монографіях, наукових доповідях, статтях тощо) [Електронний ресурс] : Рекомендації Міністерства освіти і науки України p1/11-8681 від 15.08.2018 // http://library.kubg.edu.ua/images/stories/Departaments/biblio/PDF/documents/15082018-rekomendatsii-shchodo-zapobigannya-akademichnomu-plagiatu.pdf Эко, Умберто. Как написать дипломную работу. Гуманитарные науки: Учебно-методическое пособие / У.Эко. ; пер. с ит. Е. Костюкович. — М.: Книжный дом «Университет», 2003. — 2 изд. — 240 с. |