презентація травматологія. Презентація травматологія. Переломи проксимального відділу стегнової кістки
 Скачать 5.39 Mb.
|
|
Переломи проксимального відділу стегнової кістки Види Розподіл переломів проксимального епіметафізу на внутрішньосуглобові та позасуглобові відбувається по linea intertrochanterica. До перших відноситься перелом шийки та головки стегна. До позасуглобових – міжвертлюгові, ізольовані переломи малого та великого вертлюга, під вертлюгові та черезвертлюгові переломи. Актуальність теми Перелом шийки стегна – найпоширеніша травма для людей похилого віку. Пов‘язана з остеопорозом, втратою еластичності кісткової тканини. Серед факторів розвитку : Похилий вік (жінки в менопаузі), ХХН на ниркова недостатність, діабет гормональні розлади, метаболічні порушення, аутоімунні захворювання Шийково-діафізарний кут (ШДК) В залежності від зміни ШДК розрізняють : Аддукційні(варусні) – ШДК зменшується Абдукційні(вальгусні) – ШДК збільшується Переломи шийки стегна Складають 6–8 % серед загальної кількості переломів скелета і до 68 % по відношенню до стегнової кістки. При переломах шийки стегна важливо не тільки як розміщена лінія перелому в шийці, але і її кут, що має значення для зрощення і вибору методу лікування Скарги Біль в ділянці кульшового суглобу Втрата опороздатності Біль при пальпації Кінцівка ротована назовні та вкорочена (відносне вкорочення) Посилення болю при осьовому навантаженні чи рухах Позитивний симптом «прилиплої п’яти» Перелом головки стегнової кістки Виникають в результаті дії високоенергетичної травмуючої сили і практично завжди поєднуються з заднім (рідше переднім) вивихом стегна. Симптоми часто залежать від супутніх пошкоджень, симптоматика яких превалює над ознаками перелому Якщо закрита репозиція забезпечила анатомічне зіставлення можливе подальше консервативне лікування ( зміщення менше 1 мм, підтвердженного на КТ ). Переломи вертлюгової ділянки стегнової кістки Серед пошкоджень опорно-рухового апарату дані переломи складають біля 6 %, а від числа потерпілих з переломами стегнової кістки до 52 %. Переломи діафізу стегнової кістки Частка цих переломів становить 15-16 відсотків, превалює високоенергетичний механізм пошкодження Сучасним методом лікування діафізарних переломів стегнової кістки є оперативний, який залежно від характеруперелому та загального стану пацієнта реалізується за допомогою стабільної металофіксації відламків різноманітними металевими конструкціями (блокуючі стержні,пластини), апаратом зовнішньої фіксації Діагностика Рентгенологічне дослідження в прямій та аксіальній проекції (лінія перелому у вигляді просвітлення кісткової тканини). Зміна ШДК щодо здорової кістки КТ/МРТ для уточнення діагнозу ( також для уточнення можуть використовуватись додаткові проекції при рентгенографії) Лікування У передопераційному періоді пацієнти потребують накладання деротаційної шини, яка буде утримувати кінцівку в правильному положенні відносно поздовжньої осі; У ряді випадків коли оперативне лікування протипоказано або пацієнт радикально від нього відмовляється - дана шина стає остаточним методом лікування Лікування Тактика лікування залежить від віку хворого і рівня перелому:
У пацієнтів середнього віку при базальних і трансцервікальних переломах розглядається застосування канюльованних гвинтів і динамічного стегнового гвинта; При міжвертлюгових, чрезвертлюгових, підвертлюгових переломах перевага віддається інтрамедулярному остеосинтезу, може виконуватися остеосинтез клинкової пластинами. Тотальне ендопротезування Остеосинтез канюльованими гвинтами Динамічний стегновий гвинт Динамічний стегновий гвинт з ротаційною стабільністю Остеосинтез клинковою пластиною Інтрамедулярний остеосинтез |