реценция. Після перегляду документального фільму Колима, залишаються двоякі відчуття. Сподобався не навязливий спосіб піднесення інформації авторами фільму
 Скачать 13.14 Kb.
|
|
«Колима» Після перегляду документального фільму «Колима», залишаються двоякі відчуття. Сподобався не нав`язливий спосіб піднесення інформації авторами фільму. Вони не нав`язують якоїсь однозначного думки з приводу того, як повинен сприйматися Колимський край, і те, що там було у Сталінську епоху. Фільм багато граний, в ньому розповідається не тільки про негативну сторону радянської влади, але і щось позитивне знаходиться, правда, в дуже малих кількостях. За нього говорять самі жителі Колими, серед яких є й потомки репресованих. Скільки людей, стільки й думок. Хтось засуджує Сталіна, хтось виправдовує, стверджуючи, що по-іншому соціалізму не побудувати та оборону не зміцнити. Та усі жертви колимських таборів – це не марно. Але по ходу фільму, дивлячись на занедбані селища, чорні діри вікон будинків , стверджуешься в зворотному. Особисто я ,не можу судити тих людей, які покинули свої домівки, переїхавши до іншого міста. Але в будь-якому разі, не треба забувати, якими жертвами, якими діями ми маємо те, що маємо. Виходить, що ми й справді не цінуємо, забуваємо ті досягнення, які були здобутті старшими поколіннями… Повергли в шок ліміти розстрілів для кожної області та краю. Як зараз виконують плани продажу, так і тоді, у роки репресій, потрібно було виконувати «норму» по виявленню шпигунів, розтратників та інших «ворогів народу». Сумні сторінки історії, їх не вийде переписати або змовчати. Просто не вийде.. |