глосарій. Правила мови нормалізують використання знаків та їх функціонування як засобів людського спілкування
 Скачать 18.85 Kb.
|
|
Глосарій Мо́ва — система звукових і графічних знаків, що виникла на певному рівні розвитку людства, розвивається і має соціальне призначення; правила мови нормалізують використання знаків та їх функціонування як засобів людського спілкування. Мова — це найважливіший засіб спілкування і пізнання. Знак — матеріальний, чуттєво сприйманий об'єкт, який виступає в процесах пізнання та спілкування замінником (представником) іншого предмета, явища, дії або події, і використовується для одержання, зберігання, перетворення та передачі інформації. Мовний знак — це одиниця мови, тобто букви, які складаються як із звукових знаків (фонем), так і з відповідних їм друкарських, графічних знаків. Систе́ма — множина взаємопов'язаних елементів, що утворюють єдине ціле, взаємодіють із середовищем та між собою і мають мету. Struktur) — це характеристика складу та просторова картина складу об'єкта, речовини (ізотропна, анізотропна, кристалічна, аморфна, гомогенний чи колоїдний розчин, фазові суміші) взаєморозміщення формацій, частин, деталей, елементів, певний функціональний взаємозв'язок складових частин об'єкта, внутрішня будова. Мова – суто людський засіб спілкування в духовному і практичному житті людини і є системою знаків для передавання, приймання і використання інформації. Мова (зовнішня і внутрішня) – це спосіб існування мислення. Людська мова, на відміну від мови знакової взаємодії тварин, оперує поняттями. Мовлення – це акт вживання людиною мови для спілкування. Мовне спілкування між людьми завжди здійснюється якоюсь мовою і підкоряється її законам. Ці закони визначають лад мовного спілкування, їхнє порушення утруднює спілкування. Діахронія і синхронія — два протилежні один одному аспекти історичної лінгвістики. Вперше ґрунтовно дослідив їх швейцарський мовознавець Фердинанд де Сосюр. Функція мови Комунікативна функція або функція спілкування. ... Номінативна функція або функція називання. ... Мислетворча функція. ... Гносеологічна, тобто пізнавальна, функція мови. ... Експресивна або виражальна функція мови. ... Волюнтативна функція є близькою до експресивної. ... Естетична функція. Парадигматика — розділ мовознавства, протилежний синтагматиці, який вивчає парадигматичні відношення. Синтагматика — один із двох системних аспектів у вивченні мови, який розглядає відношення між послідовно розташованими одиницями за їхнього безпосереднього поєднання в реальному потоці мовлення або в тексті, тобто сполучуваність мовних одиниць. Паралінгвістика — розділ мовознавства, що вивчає невербальні засоби, які разом із вербальними передають інформацію в складі мовленнєвого повідомлення, а також сукупність таких засобів. Паралінгвістичні засоби не входять у систему мови та не є мовленнєвими одиницями, однак певною мірою представлені в кожній одиниці, супроводжуючи мовлення. Емічна одиниця являє собою тип абстрактного об'єкта проаналізованого в лінгвістиці та суміжних галузях. Емічні одиниці, як правило, є термінами з суфіксом -eme, такі як phoneme (фонема), grapheme (графема) і morpheme (морфема). Nöth (1995) визначає емічну одиницю як «інваріативну форму, отриману шляхом редукції класу варіантних форм або обмеженого числа абстрактних одиниць». Варіативні форми називають етичними одиницями. Це означає, що дану емічну одиницю вважають основним об'єктом, який може мати кілька різних «поверхневих» представлень. Семіóтика, або семіолóгія — наука, яка досліджує способи передачі інформації, властивості знаків та знакових систем в людському суспільстві (головним чином природні та штучні мови, а також деякі явища культури, системи міфів, ритуалів), природі (комунікація у тваринному світі) або в самій людині (зорове та слухове сприйняття тощо). Іншими словами, семіотика — це теорія знаків та знакових систем. |