біобезпека та біоетика. Біобезпека та біоектика. Правила проведення випробувань і експериментів на тваринах повинні дотримуватися етичних принципів, які включають в себе наступні правила
 Скачать 21.09 Kb.
|
|
В чому полягає суть принципу біоетики «не нашкодь»? Принцип "не нашкодь" у біоетиці і свідчить, що медична практика не повинна шкодити пацієнтам, але може бути виправдана, якщо це необхідно для досягнення позитивного результату і якщо шкоду зведено до мінімуму. Цей принцип є одним з основоположних принципів біоетики і найстарішим у медичній етиці. [1] Які існують правила проведення випробувань і експериментів на тваринах? Правила проведення випробувань і експериментів на тваринах повинні дотримуватися етичних принципів, які включають в себе наступні правила: Експерименти на тваринах дозволені тільки в тому разі, якщо вони необхідні для отримання нових наукових знань (або для якісної підготовки фахівців), а неприпустимі - наукові експерименти, що не створюють нових знань або дублюють вже проведені дослідження. Біомедичні дослідження за участю тварин мають суворо відповідати чинним правовим та етичним нормам. Експерименти на тваринах повинні бути обґрунтовані детальним вивченням наукової літератури з цього питання, має бути обраний найкращий план для експерименту, а вибір тварин має бути ретельно обґрунтований. Експерименти на тваринах повинні проводитися тільки кваліфікованим персоналом, ознайомленим з відповідними правовими та етичними нормами і сучасними науково-технічними методами, а утримання та догляд тварин повинні надавати професійний ветеринар або вчений-біолог. Експерименти на тваринах, що завдають болю або стрес, експерименти, в яких не використовується анестезія, або експерименти, в яких тварини калічаться, завжди потребують спеціального наукового та етичного обґрунтування їхньої необхідності і мають бути припинені, якщо немає нагальної потреби в їхньому проведенні. Під час проведення експериментів з тваринами має бути продемонстрована гуманність як у самому експерименті, так і в догляді за тваринами, мають бути вжиті заходи щоб уникнути непотрібного стресу, болю, фізичних страждань або шкоди для тварин, і завжди має використовуватися анестезія (за винятком випадків, коли це неможливо за умовами експерименту). Неприпустимим є використання тварин більше ніж один раз в експериментах, що заподіюють біль або страждання (за винятком випадків, коли умови експерименту вимагають проведення серії таких експериментів). Після завершення дослідження (а саме після операції) тваринам буде надано відповідне до вимог лікування, паліативну допомогу (включно зі знеболенням) і догляд. Після закінчення досліджень на тваринах, які призвели до порушення життєздатності або інвалідності, тварини мають бути своєчасно омертвлені найменш болісним способом (евтаназія). Лабораторії, наукові та освітні установи, де проводять експерименти на тваринах, мають бути акредитовані компетентними органами, включно з перевіркою відповідності стандартам належної лабораторної практики. Також рекомендується, щоб в оцінці таких установ брали участь представники громадськості, правозахисних організацій та руху на захист тварин [2]. Опишіть групи на які поділяються мікроорганізми за ступенем патогенності. Класифікація груп мікроорганізмів за ступенем патогенності Всесвітньої організації охорони здоров'я: I група ризику – відсутність або низький особистий та громадський ризик. Це мікроорганізми, які не є потенційно збудниками хвороб людини чи тварин; II група ризику – помірний приватний ризик, низький суспільний ризик. Патогени, які можуть викликати захворювання, але не становлять значного ризику для персоналу, суспільства, тварин або навколишнього середовища. Необережність у лабораторії може призвести до зараження, але лікування та профілактичні заходи доступні. Обмежений ризик розсіювання. III група ризику – високий індивідуальний ризик, низький соціальний ризик. Патогени, які викликають серйозні захворювання у людей і тварин, але зазвичай не передаються від хворих людей до здорових. Є ефективні лікувально-профілактичні заходи. IV група ризику – високий особистий і соціальний ризик. Патогени викликають серйозні захворювання у людей і тварин і легко передаються від хворих людей до здорових людей або опосередковано. У більшості випадків ефективних заходів протидії немає. ВООЗ рекомендує використовувати визначені класифікації лише для лабораторних робіт. За діючим законодавством всі патогенні мікроорганізми розділені на 5 груп: І група – збудник чуми. ІІ група – збудники висококонтагіозних епідемічних бактерійних, вірусних та грибкових захворювань (холера, сибірська виразка, туляремія, бруцельоз, лептоспіроз, сапу, меліоідоз, гістоплазмозу); біологічні отрути (ботуліновий токсин типів А, В, Е, F). ІІІ група – збудники бактерійних, вірусних, грибкових, протозойних інфекційних хвороб (черевного тифу, дизентерії, туберкульозу, дифтерії, актиномікозу, бластомікозу, дерматомікозів); аттенуировані штами бактерій І -III груп. IV група – збудники токсикоінфекцій і бактеріальних отруєнь (сальмонелли, стафілокок, вібріони, клострідії й інші), ентеритів (ешерихії та інші). V група – мікрофлора слизових оболонок і шкіри здорової людини, санітарно-показові мікроорганізми (ешеріхії, ентерококи й інші). Бактерії III - V груп найчастіше визначають при санітарно-бактеріологічному дослідженні об'єктів навколишнього середовища [3,4]. |