Реферат Право алименты. Реферат з дисципліни Правознавства Аліментні права і обовязки подружжя і дітей
 Скачать 23.42 Kb.
|
|
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» Кафедра «Правознавства» Реферат з дисципліни «Правознавства» «Аліментні права і обов’язки подружжя і дітей» Виконав студент групи ХТ-621 Бистрай Артур Віталійович Перевірив викладач: Гаєвая Олександра Валентинівна Харків 2021 Зміст Зміст Аліменти та порядок їх отримання Судовий порядок стягнення аліментів Рішення суду щодо стягнення аліментів Вступ Сьогодні питання аліментів у всіх на слуху, адже наша держава взяла чіткий курс на належне забезпечення прав дитини. Це і збільшення мінімального розміру аліментів, і спрощення процедури їх отримання, і посилення відповідальності за несплату аліментів, і навіть запровадження так званої «дошки ганьби» для злісних неплатників аліментів. Попри позитивні зрушення, які ми спостерігаємо в Україні вже другий рік, питання отримання аліментів гостро стоїть для більшості розлучених сімей. У судах зареєстровано майже 7 млн позовів про стягнення аліментів; аліменти присуджено вже майже 3 млн дітей, із яких десь 600 тис. страждають через ухиляння батьків від їх сплати. Аліменти та порядок їх отримання Усім відомо, що батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Цей обов’язок закріплено в Конституції України та в Сімейному кодексі України. Конвенція ООН про права дитини, яка діє на території України, визначила право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Презюмується, що поки чоловік і жінка живуть у шлюбі, вони спільними коштами і зусиллями забезпечують усі вказані потреби дитини. Щойно ж дитина залишається на утриманні одного з батьків, одразу постає питання про виконання другим із батьків своїх обов’язків. Під аліментами маються на увазі кошти, які той із батьків, хто проживає окремо від дитини, щомісяця сплачує тому з батьків, з ким проживає дитина. Одразу слід зазначити, що батьки повинні ділити витрати на дитину порівну, а тому аліменти мають бути рівнозначними сумі, яку витрачає той із батьків, з ким проживає дитина. Залежно від порозуміння між чоловіком і жінкою аліменти можуть або сплачуватися добровільно, або стягуватися судом. У разі добровільної сплати аліментів батьки самостійно домовляються про розмір аліментів і прописують його в нотаріально посвідченому договорі. Якщо домовитися не вдається, на допомогу приходить судовий порядок, закріплений Сімейним кодексом України. Особа, що бажає сплачувати аліменти у добровільному порядку, може подати заяву за місцем отримання доходу про відрахування аліментів. У такій заяві має бути зазначено розмір відрахувань, період протягом якого вони здійснюються, а також одержувач аліментів (ч. 1 ст. 187 СК України). Перевагами такого способу є швидкість його реалізації і відсутність необхідності здійснення сторонами додаткових витрат. Однак, недоліком є те, що, з одного боку, платник аліментів може у будь-який момент відкликати таку заяву, а з іншого боку, одержувач аліментів не обмежений у праві звернення до суду із позовом про стягнення аліментів. Тобто, у довгостроковій перспективі такий стан речей може виявитись ненадійним. Батьки за взаємною згодою можуть укласти договір про сплату аліментів на дитину, в якому визначити порядок сплати аліментів, у тому числі їх розмір. Такий договір укладається в письмовій формі з обов’язковим нотаріальним посвідченням (ч. 1 ст. 189 СК України). В такому випадку, у визначенні умов договору беруть участь обидва з батьків, як платник, так і одержувач, у зв’язку з чим враховуються інтереси кожного з них. Як наслідок, ймовірність того, що договір буде виконаний належним чином, а сторони не будуть ухилятись від виконання своїх зобов’язань, є більш істотною. На договір про сплату аліментів на дитину розповсюджуються загальні положення договірного права: при його укладенні у тому числі застосовується принцип свободи договору (ч. 1 ст. 627 ЦК України). У зв’язку з цим, сторони можуть включити в договір інші умови та положення, в додаток до тих, що регулюють сплату аліментів. Наприклад, договір про сплату аліментів може містити умови про порядок зустрічей батьків з дитиною, участь батьків у додаткових витратах тощо. Разом з тим, сімейним законодавством встановлені певні обмеження принципу свободи договору при укладенні договорів про сплату аліментів на дитину – умови договору не можуть обмежувати права та гарантії дитини, встановлені законом (ч. 2 ст. 189 СК України). Одною із істотних переваг договору про сплату аліментів на дитину є спеціальний механізм позасудового стягнення у примусовому порядку заборгованості зі сплати аліментів шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса (ч. 2 ст. 189 СК України), що має силу виконавчого документа (ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про виконавче провадження»). Для вчинення виконавчого напису нотаріуса одержувач аліментів повинен надати оригінал договору про сплату аліментів на дитину, а також документи, що підтверджують безспірність заборгованості та факт прострочення зобов’язання (ч. 1 ст. 88 ЗУ «Про нотаріат»). Такими документами, в залежності від змісту конкретного договору, можуть бути виписка з банківського рахунку, вимога про сплату заборгованості з аліментів тощо. За нотаріальне посвідчення договору про сплату аліментів на дитину сторонам доведеться сплатити державне мито у розмірі 1% від ціни договору (але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян), якщо договір посвідчується державним нотаріусом (ст. 3 Декрету КМУ «Про державне мито»). У випадку посвідчення договору приватним нотаріусом останньому сплачується винагорода (ч. 1 ст. 31 ЗУ «Про нотаріат»), що на практиці є не меншою за державне мито. Судовий порядок стягнення аліментів Якщо батьки не дійшли згоди щодо виплати аліментів, зацікавлена особа може звернутись до суду за їх стягненням (ч. 3 ст. 181 СК України). Як правило, справи у спорах про стягнення аліментів належать до малозначної категорії справ (ч. 6 ст. 19 ЦПК України) і розглядаються в спрощеному провадженні (ч. 4 ст. 19 ЦПК України). Для присудження аліментів зацікавлена особа має звернутись до місцевого загального суду із позовною заявою, що має відповідати вимогам закону (ст.ст. 175-177 ЦПК України). Стягувач аліментів має право вибору суду за місцем проживання платника або за місцем проживання самого стягувача (ч. 1 ст. 28 ЦПК України). За вибором одержувача, аліменти можуть також стягуватися на підставі судового наказу, але лише за умови, що заявлена вимога про стягнення аліментів у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку або чверті доходів на одну дитину, третини – на дві дитини, половини – на трьох і більше дітей, але на кожну дитину не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку (ч. 1 ст. 161 ЦПК України). Такі вимоги вважаються безспірними і підлягають автоматичному задоволенню. В такому випадку, одержувачу замість позовної заяви необхідно подати до суду заяву про видачу судового наказу (ч. 2 ст. 160 ЦПК України). Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим за 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. З 1 грудня 2017 року прожитковий мінімум становить для дітей віком до 6 років 1492 грн, для дітей віком від 6 до 18 років — 1 860 грн. Максимального розміру аліментів не існує, тут усе залежить від потреб дитини і можливостей батьків. Відповідно до закону, аліменти мають бути достатніми для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Зрозуміло, що це поняття суб’єктивне і з’ясовується в кожному конкретному випадку. Сюди однозначно входять гроші на придбання продуктів харчування і непродовольчих товарів, навчання і дозвілля дитини, лікування. Наразі існує два способи стягнення аліментів: у частці від заробітку (доходу) платника аліментів або у твердій грошовій сумі. Стягувати аліменти в частці від заробітку (доходу) можна в таких пропорціях: на одну дитину — одну четверту, на двох дітей — одну третю, на трьох і більше дітей — половину заробітку (доходу) платника аліментів. Такий спосіб стягнення можливий, якщо стягувачу відомо, де платник працевлаштований і скільки заробляє, а сума в частці від його заробітної плати влаштовує стягувача. Бо чверть від 10 000 грн становить 2 500 грн і це гідний рівень аліментів на місяць; натомість чверть від 3 000 грн становить лише 750 грн і не дотягує навіть до мінімального розміру, встановленого державою. Якщо платник аліментів не працює або отримує невисоку заробітну плату, має нерегулярний мінливий дохід, краще одразу визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. На практиці така сума становить у середньому 1500–3 000 грн, адже стягувачу важко доводити фінансову можливість платника заплатити більше, якщо він не працевлаштований. Важливо, що отримувати аліменти у твердій грошовій сумі вигідно також, якщо платник працює і має високий дохід: тоді розмір аліментів може сягати і 10 000 грн у місяць. Рішення суду щодо стягнення аліментів Після того як стягувач визначиться зі способом стягнення і бажаним розміром аліментів, варто подумати про доказову базу. Згідно з вимогами Сімейного кодексу України, при визначенні конкретного розміру аліментів суд враховує: а) стан здоров’я і матеріальне становище дитини; б) стан здоров’я і матеріальне становище платника аліментів; в) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків; г) наявність рухомого й нерухомого майна, грошових коштів; д) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, зокрема на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; е) інші обставини, які мають істотне значення. Тут варто знати таке. З боку стягувача аліментів потрібно зібрати всі можливі докази, які підтверджують щомісячні витрати на дитину, зокрема, про навчання дитини, витрати на оздоровлення і відпочинок, лікування. А також докази фінансової спроможності іншого з батьків платити саме такі аліменти: виписки з банківських рахунків, інформацію про володіння житлом, автомобілем, поїздки за кордон, відсутність на утриманні інших осіб (якщо таких немає). Зі свого боку, платник аліментів може заперечувати свою можливість сплачувати аліменти в заявленому розмірі, якщо доведе в суді свої проблеми зі здоров’ям, через які нездатний працювати, витрати на лікування, наявність на утриманні інших дітей, непрацездатних осіб. Одержувач аліментів має право на примусове виконання рішення суду про стягнення аліментів не залежно від того, чи виконує платник дане рішення. З цією метою одержувачу аліментів необхідно спочатку отримати виконавчий лист звернувшись до місцевого суду, який розглядав справу, із заявою про видачу виконавчого листа (ч. 1 ст. 431 ЦПК України). Після цього, одержувач аліментів може, за власним вибором, самостійно звернутись із заявою про відрахування аліментів за місцем отримання доходу боржником (ч. 4 ст. 187 СК України), або звернутись за примусовим виконанням рішення до державного виконавця із відповідною заявою (ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження»). Джерела інформації Інна Апопій ПОСИЛЕННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА УХИЛЕННЯ ВІД СПЛАТИ АЛІМЕНТІВ // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Серія: Юридичні науки. 2018. №894 (18). Valentyn Serdiuk, Ruslan Skrynkovskyy, Anastasiia Babii, Mariana Khmyz Зменшення розміру аліментів: проблемні питання віднесення до малозначних справ (судова практика в Україні) // Traektoriâ Nauki = Path of Science. 2021. №5. URL: https://cyberleninka.ru/article/n/zmenshennya-rozmiru-alimentiv-problemni-pitannya-vidnesennya-do-maloznachnih-sprav-sudova-praktika-v-ukrayini (дата обращения: 23.09.2022). |