Розділ IІІ основи експериментальних дослідженЬ 1 Мета І завдання експериментальних досліджень
 Скачать 0.8 Mb.
|
маскуючим ефектом”. Результати, які підозрюються в аномальності, часто групуються близько один до одного, створюючи групу, яка дещо відстоїть від основної маси результатів. Це робить послідовні процедури нечутливими до них. В таких випадках треба користуватися узагальненим критерієм Граббса, виходячи з якого американськими статистами Г. Тит’єном і Г. Муром була розроблена процедура виявлення  екстремальних результатів [41,42].3.8. Обробка результатів експерименту У результаті проведеного експерименту дослідник отримує, як правило, великий обсяг інформації за допомогою вимірювальних приладів або пристроїв. Всю цю інформацію належить старанно обробити. Найпоширенішими методами обробки такої інформації є графічний і аналітичний. Графічний метод дає змогу зручно подавати результати вимірювань у вигляді графіків, вміщуючи максимум інформації на мінімальному просторі. При цьому важливо правильно вибрати систему координат та масштаби по осях. Мінімальна поділка координатної сітки не повинна бути меншою від значення ймовірної похибки вимірюваної величини. У прямокутній системі координат на осі абсцис відкладають значення змінних x, а на осі ординат – відповідні їм значення y. З’єднуючи ці точки, дістають графік шуканої функції y = f(x). Якщо з’єднаємо отримані під час експерименту значення шуканої функції, то найчастіше дістанемо деяку ламану лінію, наприклад таку, яка зображена на рис. 3.3.  Рисунок 3.3 – Апроксимація результатів експерименту У цьому випадку її можна замінити плавною кривою, з’єднавши, наприклад, між собою середини відповідних відрізків, кінцями яких є експериментальні точки. Таке усереднення можна провести й строгіше, наприклад за допомогою методу найменших квадратів. Якщо одна або кілька точок різко випадають із загального характеру кривої, то необхідно повторити експеримент у цих точках і уважно розібратися в можливих причинах таких аномалій. Якщо в процесі випробування на кривій утворюються стрибки або якісь перегини, то їх також потрібно перевірити повторними експериментами у межах цих точок (найдоцільніше зменшити крок вимірювань). Дуже важливо правильно вибрати координатну сітку, яка може бути рівномірною чи нерівномірною. Якщо функція змінюється дуже різко на досліджуваному інтервалі, то для її зручнішого зображення краще вибрати нерівномірну сітку, наприклад напівлогарифмічну чи логарифмічну. Тоді різко змінну криву, побудовану за дослідними даними, можна зобразити як лінійну функцію. Розглянемо приклад. Нехай отримана крива описується функцією  , (3.24)для якої можна записати  . (3.25)Позначивши  , дістанемо нову функцію, яка є лінійною: . (3.26)Отже, вибравши логарифмічну координатну сітку, можна подати представлену функцію як лінійну. Досить поширеним є ще один метод графічного подання результатів експерименту – |