логист. Розвиток логістики на Україні. У сучасних умовах українські підприємства все більше орієнтуються на
 Скачать 32.79 Kb.
|
У сучасних умовах українські підприємства все більше орієнтуються на потребу споживача, що виявляється в їхньому прагненні до задоволення цих зростаючих потреб. Вартість товару чи послуги у значній мірі залежить від витрат, пов'язаних з різними операціями та виконаними роботами. Зменшення загальних витрат в українських компаніях можливе при застосуванні концепцій та принципів логістики на практиці. Логістична діяльність носить інтегрований характер і охоплює процес з моменту виникнення потреби в товарі чи послузі і до моменту задоволення даної потреби. Логістика визначається, як спільна діяльність різних підприємств по інтеграції всіх процесів, пов'язаних з досягненням мети їхнього бізнесу. Всі функції та операції повинні плануватися, керуватися і координуватися в цілому, всі процеси, які протікають у рамках окремих функцій, узгоджуються один з одним і створюють резерви зниження загальних витрат. Можна виділити основні фактори, які ускладнюють розвиток логістики в Україні:
- відстала інфраструктура транспорту, насамперед в області автомобільних доріг, недостатня кількість вантажних терміналів, низький їх техніко-технологічний рівень;
Розвиток логістики в Україні На даному етапі розвитку НТП умовно існує технологічна межа резервів виробництва, а господарсько-організаційних, тим більше в умовах ринку, —ні. Тому виникнення логістики як засобу виявлення та використання цих резервів цілком виправдане. Логістика – це сфера діяльності, об'єктом якої є організація та регулювання процесів надходження продукції, що виготовляється від виробника до споживача. Тобто це управління матеріальними ресурсами під час їх закупівлі або виробництва, перевезення, зберігання. Для здійснення логістичної діяльності використовуються логістичні центри - це складські приміщення, площею більше 10 тис. кв. метрів, в яких використовується спеціальне обладнання для виконання вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання вироблюваної продукції, а також інформаційна система, за допомогою якої виявляються логістичні послуги [1]. Сучасний етап розвитку логістики характеризується створенням великої кількості професійних організацій. Це зв'язано з тим, що мистецтво логістики розвивається настільки стрімко й швидко, що професіоналам приходиться постійно займатися самоосвітою. Стратегічний напрямок логістики в Україні зумовлений декількома причинами: 1. Швидким зростанням витрат на будь-які перевезення (викликаним зростанням цін на нафту та енергетичною кризою); 2. Переорієнтацією від ринку надання послуг до ринку споживача і як наслідок досягнення межі ефективності системи обслуговування і виробництва. Для подальшого просування послуг на ринку стало необхідним зокрема поліпшення роботи в сфері розподілу, що дозволяє знижувати ціну послуг і постачати його точно в термін і потрібної якості; 3. Розвитком комп'ютерних технологій, що дозволяє здійснювати обробку величезних масивів інформації і обмінюватися даними в реальному часі з мінімальними витратами [2]. Щоб прискорити розвиток логістики в Україні, важливо з’ясувати причини, які стримують її практичне застосування. · По-перше, це відсутність належного державного підходу до проблем логістики, що виявляється як у відсутності відповідної бази, так і у відсутності спеціалістів та центрів їх підготовки. · По-друге, загальна економічна криза, незавершеність вирішення питання власності, скорочення обсягів виробництва, інфляція гальмують будь-які новації. · По-третє, відсутній комплексний облік витрат, при якому їх зростання у транспортно-складському господарстві перекривається ефективністю, досягнутою за межами цієї галузі господарства.Разом з тим існуюча система бухгалтерського обліку, методики внутрішньовиробничого госпрозрахунку, що використовуються на практиці, поки не дають змоги повністю оцінювати витрати й результати діяльності підрозділів та служб підприємства. · По-четверте, логістичний підхід передбачає досить кардинальні зміни в структурі підприємства, перехід до більш гнучких організаційних структур, створення спеціалізованих цехів і служб транспортно-складського господарства. · По-п'яте, розвиток ідей логістики гальмується недоліками професійної підготовки кадрів. Існує багато й інших причин, ліквідація яких прискорила б впровадження логістики у практику. У результаті такої мотивації можна говорити про розвиток і поступове впровадження логістики в господарську практику. Звідси на відміну від традиційного управління матеріальними потоками, здійснюваного людьми з давніх часів, при використанні логістичного підходу виділяється категорія «наскрізний матеріальний потік», який стає об'єктом управління з якісними показниками, що контролюються. Логістика як наукова дисципліна і практика менеджменту може стати надійним помічником в удосконаленні діяльності підприємств. Тому в Україні необхідно створити розгалужену мережу логістичних утворень, яка в нинішніх кризових умовах допоможе підприємствам швидше встановити нові господарські зв'язки. Такі утворення, як ніякі інші, спроможні швидко відновити виробничий ритм, зняти бар'єри у господарських стосунках. Етапи в логістичнім менеджменті Герасимова Л.М. Одеський національний політехнічний університет, Україна Світова криза, загострення конкуренції обумовлює в якості най важливого фактора підвищення конкурентоспроможності підприємств впровадження в їх практичну діяльність логістичного менеджменту. Логістичний менеджмент може бути розглянуто, як комплексна система менеджменту в логістичних системах, яка грунтується на засадах теорії логістики. Іншими словами, логістичний менеджмент це є оптимальні рішення для управління матеріальними та інформаційними потоками підприємства як логістичної системи. В загалі у промислово розвинутих країнах відбувається теоретична розбудова логістики в напрямі формування відповідного інструментарію, уніфі кованих логістичних рішень, тому що сучасні умови підтверджу ють тезу, що виробничий процес досить істотно реагує на помилки логістики. Дійсно, коли необхідні як безпосередньо, так і опосередковано матеріали та інформація не будуть вчасно і у повному обсязі та якості отримані, то найкращі вироб ничі системи не зможуть функціонувати. Якщо розглянути логічну послідовність реалізації концепції логістичного управління, то вона визначалась певним рівнем теоретичного осмислення та практичного застосування передовими компаніями, починаючи від управління окремим логістичним процесом, далі – інтегрованим логістичним процесом та управління логістичного системою загалом, а саме: від фрагментарного і закінчуючи інтегрованим об’єктом управління. Таке розуміння динаміки масштабу та цілій об’єкта логістичного управління надає можливість надати наступну етапність розвитку логістичного управління. Сутність першого етапу стосується прийняття та реалізації логістичних рішень у межах лише окремих фрагментів логістичної діяльності на підприємстві: це передусім мінімізація запасів. В загалі, підвищення зацікавленості до проблеми запасів з метою оптимізації їх рівня у збуті, у постачанні обумовлено структурою активів підприємства, їх прибутковістю. А це вимагає управління процесами закупівлі, транспортування, складування та утримання запасів у сфері постачання, в мережі дистрибуції тощо. Так, реалізація систем управління запасами забезпечить їх мінімально необхідний рівень встановленням процедур закупівлі (що, коли, скільки) та поповнення запасів матеріалів, сировини, готових виробів, а це буде гарантуватиме мінімізацію витрат запасів на підприємстві. Ці цілі нашли своє відображення у системах MRP, DRP. Мінімізації витрат запасів найшла логічне завершення сприйняттям концепції з «нулевим запасом». Ця концепція найповніше була реалізована в принципі JIТ (“точно в строк”) – який успішно пройшов випробування часом. Згідно JIТ кожна дія має відбуватися саме тоді, коли в ній виникає потреба . Це означає відсутність виробництва чи замовлення на виробництво до моменту появи потреби. В традиційних системах, навпаки, між різними діями, сферами створюються так звані “буфери”, тобто запаси. Для другого етапу суттєвим є інтеграція логістичного управління на рівні підприємства, що передбачає інтеграцію функцій і процесів сфер постачання, виробництва і збуту. Це означає розгляд логістики як функціональної сфери діяльності підприємства, для якої також є характерним і необхідним: формування логістичних цілей підприємства, його логістичної стратегії , формування також концепції логістичних рішень, прийняття та організація виконання управлінських рішень з логістичного менеджменту та, нарешті, оцінка та контроль за результатами логістичної діяльності. Цілями другого етапу є мінімізація усіх запасів підприємства. Вони реалізуються за допомогою інтегрованого управління запасами по вже відомої системи JIТ спільно з DRP-ІІ. Наступний етап – етап інтеграції в ланцюзі поставок (управління часом виконання замовлення, управління запасами у ланцюгу поставок) – має за ціль мінімізацію рівня запасів при максимізації рівня обслуговування споживача. Цій етап в практиці провідних компаній світу відбувається через вертикальну інтеграцію постачальників, виробників і дистрибуторів. Для отримання стратегічного ефекту від такого інтегрованого логістичного управління ланцюгом поставок необхідні такі радикальні трансформації як перехід: від функції до процесу; від прибутку до прибутковості; під продукту до клієнта; від трансакції до зв’язків; від запасів до інформації. Серед загальних принципів та підходів до реалізації логістичного управління інтегрованим ланцюгом поставок, як показує досвід провідних світових підприємств, є наступні: 1. На рівні вибору стратегії: пріоритетна ціль полягає у підвищенні рівня обслуго вування споживача шляхом зростання здатності своєчасного реагування на попит з одночасним охопленням усього життєвого циклу продукту від розробки до утилізації відпрацьованих частин. 2. На рівні планування: впровадження спільного інтегрованого планування діяльності учасників логістичного ланцюга у розрізі інтегрованих параметрів циклу замовлення, рівня запасів, планової інформації тощо. 3. На рівні реалізації логістичних процесів: інтегроване управління часовим переміщенням матеріальних благ, що вимагає повної інтеграції функцій і процесів у ланцюзі поставок. Підвищенню ефективності функціонування логістичних ланцюгів поставок сприяла система швидкого реагування як осучаснена реалізація принципу JIТ, системами поповнення запасів (QR, ECR), а також розвиток інформаційних технологій, передусім електронного обміну даними (EDI), електронних пунктів продажу (EPOS – electronic point for sale) та транспортних технологій. Черговий етап – формування системи логістично зорієнтованого управління підприємством, логістичною кооперацією організацій, інтегрованим ланцюгом поставок – необхідно вважати етапом найвищої інтеграції . Мова йде про ототожнення системи управління із системою логістичного управління як такою, в якій принципи, концепція, стратегія логістики виконують функції генеральних (корпоративних), а організаційна одиниця логістики є головним структурним підрозділом в системі управління. Тому метою цього етапу є формування конкурентних переваг, підвищення прибутковості капіталу, формування економічного потенціалу, при використанні стратегічного та операційного логістичного управління. Розглянута етапність розвитку теорії та практики використання концепції логістичного менеджменту існує одночасно і цьому є об’єктивні причини. Тому ця етапність окреслює напрям поглиб лення впровадження логістичного управління та забезпечення (майнового, ор ганізаційного, інформаційного) його ефективної реалізації. В загалі XXI століття актуалізує значення логістики не тільки як концепції, але і як філософії управління. Водночас для більшості країн, серед яких є і Україна, все ще притаманне фрагментарна логістика, тобто використовуються традиційно лише логістичні рішення щодо прогнозування попиту, закупівлі, планування матеріальних потреб, планування виробництва, створення запасів, складування, планування дистрибуції, транспортування, опрацювання замовлень, системи пакування, обслуговування клієнта. Набагато рідше використовується логістична концепція щодо управління матеріальними та зв`язуваними з ними інформаційними потоками у цілісному вигляді тобто наскрізними потоками в окремих функ ціональних сферах (наприклад, транспортування, складування) чи фазах трансфор мації ресурсів (постачання, виробництво, збут ), не кажучи вже про концепцію логістики в межах всього підприємства. На сучасному етапі в України впровадження логістики переважно здійснується на підприємствах з іноземними інвестиціями, у разі участі іноземного партнера як стратегічного інвестора. Такі підприємства функціонують, як правило, на засадах логістичної системи. Це створює реальні передумови для поетапної логістичної інтеграції учасників логістичного ланцюга постачання та учасників мережі дистрибуції в спільні логістичні системи і на їх основі повної логістичної інтеграції учасників : від первинного джерела ресурсів до кінцевого споживача. У статті розглянути питання щодо актуальності впровадження логістичного менеджменту для управління підприємствами України у сучасних умовах. Розглянуті етапи, які притаманні логістичному управлінню, ії сутність та цілі. Обкреслені проблеми щодо сучасного стану розвитку логістичного менеджменту для українських підприємств. |