Сечогінні засоби. Лікарські засоби, що впливають на міометрій. Препарати, що зменшують вміст сечової кислоти у організмі
 Скачать 0.64 Mb.
|
1 2 ЗАСОБИ, ЩО ПІДВИЩУЮТЬ КРОВООБІГ НИРОК До цієї групи засобів належать похідні пурину — диметилксатини (теобромін, теофілін, еуфілін та ін.). Підвищення діурезу, яке виникає під впливом диметилксантинів, зумовлене підвищенням кровообігу нирок. За рахунок розширення судин нирок і зменшення їх опору дещо підвищується клубочкова фільтрація. Однак основною причиною збільшення діурезу є посилення ниркового кровотоку головним чином у мозковій речовині нирок. Вважають, що певну роль у пригніченні процесів реабсорбції солей і води має здатність диметилксантинів впливати на пуринові (аденозинові) рецептори, пригнічувати активність фосфодіестерази, яка інактивує всередині клітин циклічний З, 5-АМФ, що викликає активізацію функції клітин. Теофілін підвищує вміст простагландину Е у клітинах мозкової речовини нирок, що сприяє підвищенню діурезу. Посередником у цьому процесі, можливо, є цАМФ. Є думка, що диметилксантини пригнічують реабсорбцію натрію за рахунок їх впливу на адренергічні структури нирки, стан регуляторів водно-сольового гомеостазу. Диметилксантини є слабкими діуретиками, тому їх застосовують тільки при хронічних захворюваннях у похилому віці та при незначних набряках. У зв'язку з наявністю подразнювальної дії теофіліну можливі диспепсичні явища. Еуфілін у високих дозах може знижувати артеріальний тиск, впливати на роботу серця, викликати зміни з боку травної системи. ЛІКАРСЬКІ РОСЛИНИ Спаржа - холодок лікарський (Asparagus officinalis L.), багаторічна рослина з родини ліліюватих. На Україні росте як бур'ян (гірка і не їстивна; її кореневища й гони мають сечогінні властивості і використовуються в медицині) і культивується; в їжу вживають варені молоді гони культивованої рослини, багаті на білкові речовини (бл. 2%) вітаміни (А, В1, В2, С). Проліска дволиста Листя мучниці (fol. Uvea ursi) — містять флавоноїди, а також глікозид ар- бутин (близько 6 %). Флавоноїди підвищують діурез. В організмі арбутин роз- кладається з утворенням гідрохінону, якому властива протибактеріальна дія. Використовують, як правило, відвари з розрахунку 0,5 — 1 г листя на один прийом. Призначають 3 — 5 разів на день при запальних захворюваннях сечового міхура та сечових шляхів. Відвар не слід вживати при захворюваннях нирок: гідрохінон подразнює їхню паренхіму. Трава хвоща польового (Herba Equiseti) — містить велику кількість роз- чинної у воді силікатної кислоти, флавоноїди, алкалоїди та інші речовини. Від- вару із трави хвоща польового властива сечогінна, дезінфікуюча і протизапальна дія. Призначають, як правило, у вигляді відвару з розрахунку 1—2 г трави на прийом. Приймають 3 — 4 рази на день. Як і листя мучниці, траву хвоща польового не слід вживати при захворюваннях нирок: викликає подразнення паренхіми. Листя ортосифона (нирковий чай -Fol. Orthosphonis) - містять глікозиди, сапоніни, алкалоїди та ін. Росте головним чином у Південно-Східній Азії, Індії, Індонезії. Вирощують у Криму, на Кавказі. Має слабку сечогінну і протизапальну дію. Широко застосовують при захворюваннях нирок і сечових шляхів. Використовують у вигляді настою з розрахунку 1 — 2 г трави на прийом. Приймають за ЗО хв до їди 2 — 3 рази на день. Побічна дія не ви- явлена. Листя брусниці (fol. Vitisidaea) -містить флавоноїди, глікозиди, у тому чи- слі арбутин, органічні кислоти та ін. Найчастіше застосовують у вигляді відвару з розрахунку 1-2 г листків на прийом. Приймають 3 — 4 рази на день. Для листків брусниці характерна слабка сечогінна, антисептична і протизапальна дія. Не рекомендують застосовувати при запальних захворюваннях нирок: викликає подразнення паренхіми. Крім цих рослин сечогінна дія виявлена у горицвіту весняного, квіток во- лошки синьої, ягід ялівцю звичайного, бруньок і молодих листків берези бородавчастої та ін. ПРИНЦИПИ КОМБІНОВАНОГО ЗАСТОСУВАННЯ СЕЧОГІННИХ ЗАСОБІВ Сечогінні засоби іноді застосовують комбіновано при хронічній недостатності серця, гострій і хронічній недостатності нирок та при деяких інших захворюваннях з порушеннями водно-сольового обміну. Найчастіше комбінують засоби з різним механізмом дії для активнішого виведення солей і води з організму. Поєднане застосування препаратів, крім того, спрямоване на зменшення їх негативної побічної дії. Для збільшення салуретичної і діуретичної дії осмотичні сечогінні комбінують з речовинами, які діють на рівні клітин ниркових канальців. Здебільшого в таких випадках застосовують маніт з кислотою етакрииовою або фуросемідом. Таку комбінацію призначають у випадках проведення форсованого діурезу при отруєннях або за потреби швидкої дегідратації, наприклад при набряку мозку. Часто комбінують активні діуретини, які діють на рівні базальної мембрани, з тріамтереном або спіронолактоном — препаратами, які діють на рівні апікальної мембрани. При цьому зменшується можливість виникнення гіпокаліємії. Застосування тріамтерену, амілориду з похідними бензодіазепіну запобігає порушенню кислотно-лужної рівноваги, а також гшерурикемічній дії (таблетки « Тріампур », « Модуретик » та ін.). Деякі сечогінні засоби здатні підсилювати дію препаратів інших груп. Так, сильні діуретини (тіазиди, кислота етакринова, фуросемід) посилюють дію гіпотензивних засобів (наприклад, алкалоїдів раувольфії) — таблетки « Адельфан-езидрекс », « Неокристепін », «Бринердин», «Кристепін» та ін. Тріамтерен і спіронолактон завдяки калійзберігаючій дії можна застосовувати разом з серцевими глікозидами. Сечогінні засоби потеціюють ефект багатьох протипухлинних засобів, збільшуючи чутливість клітин пухлини до цитостатиків. Слід пам'ятати, що активні салуретики (фуросемід, буфенокс, кислота етакринова) значно збільшують ототоксичиу дію антибіотиків. УРИКОЗУРИЧНІ ЗАСОБИ подагра Порушення обміну пуринів або виведення нирками солей сечової кислоти — уратів — призводить до різкого підвищення їх концентрації в крові. Кристали уратів відкладаються в суглобах, сухожилках, зв'язках, що викликає запалення і больовий синдром. Захворювання, зумовлене порушенням обміну сечової кислоти і відкладанням уратів, називають подагрою (грец. podagra — пастка). У сечових шляхах урати в кислому середовищі кристалізуються, що часто призводить до утворення конкрементів (камінців) і розвитку нирковокам'яної хвороби. У таких випадках застосовують урикозуричні засоби, а також речовини, які пригнічують синтез сечової кислоти. Урикозуричні засоби стимулюють виведення сечової кислоти нирками. Внаслідок цього зменшується ЇЇ вміст у крові й тканинах. Вони пригнічують зворотне всмоктування сечової кислоти в ниркових канальцях. При цьому суттєвих змін в екскреції Н + , Na + , К + , та СІ не відбувається. За тривалого застосування урикозуричних засобів можна ліквідувати або значно зменшити гіперурикемію, досягти припинення нападів подагри і розсмоктування відкладень сечової кислоти. До урикозуричних засобів належать алопуринол, етамід, уродан та ін. До лікарських засобів, що використовують при подагрі, входять препарати, які знижують рівень сечової кислоти в організмі, а також симптоматичні знеболювальні засоби (ненаркотичні анальгетики — бутадіон, індометацин та ін.) Класифікація. За механізмом дії лікарські засоби, які знижують рівень се- чової кислоти в організмі, поділяють на: 1. Засоби, які пригнічують утворення сечової кислоти, — урикодепресивні(алопуринол). 2. Засоби, які прискорюють виведення уратів з організму: а) пригнічують реабсорбцію сечової кислоти в ниркових канальцях (етамід); б) покращують розчинність уратів(уродан); в) сприяють розпушуванню сечових камінців і виведенню їх з організму (фітолізин, уролесан). Алопуринол (мілурит) як інгібітор ксантиноксидази затримує окиснення гіпоксантину і ксантину, що пригнічує утворення сечової кислоти і зменшує її концентрацію в сироватці крові та сечі. Крім того, препарат пригнічує синтез пуринів. Алопуринол призначають хворим на подагру та інші захворювання, які супроводжуються гіперурикемією. Препарат ефективний навіть у тих випадках, коли лікування урикозуричними засобами малоефективне, а також за наявності сечокислих конкрементів та недостатності нирок. У більшості хворих під впливом ало-пуринолу стають рідшими подагричні кризи, зменшуються подагричні вузли, зникають запальні та інші прояви захворювання. Препарат малотоксичний, його добре переносять хворі навіть у випадках тривалого застосування. На початку лікування можливе загострення подагри, що, однак, не є приводом для припинення подальшого застосування алопуринолу. Етамід пригнічує реабсорбцію сечової кислоти в ниркових канальцях. Сприяє виведенню її з сечею. Негативні явища викликає рідко, проте може затримувати виділення нирками пеніциліну та інших речовин. Призначають хворим на хронічну подагру, нирковокам'яну хворобу з кристалізацією уратів та інші захворювання, які супроводжуються гіперурикемією. До урикозуричних засобів належать також бензобромарон (нормурат, хіпурик), аломарон (комбінований препарат алопуринолу та бензобромарону), сульфінпіразон (антуран) та ін. Уродан — легкорозчинні у воді гранули з виділенням вуглекислого газу. Комбінований препарат, до складу якого входять піперазину фосфат, гексаметилен-тетрамін, солі натрію та літію. Сприяє виведенню сечової кислоти завдяки підвищенню її розчинності (солі піперазину і літію утворюють з сечовою кислотою легкорозчинні комплекси). Певне значення мають зрушення кислотно-основної рівноваги. Уродан призначають хворим на сечокам'яну хворобу, хронічний поліартрит та ін. При подагрі та сечокам'яній хворобі застосовують також лікарські засоби, дія яких зумовлена зміщенням рН сечі в бік лужної реакції (головним чином під впливом цитратних йонів), що гальмує утворення і сприяє розчиненню камінців — маруліт, ураліт, блемарен, солуран та ін. GOUT ATTACK - Google Video Завдяки спазмолітичній дії сприяють виведенню камінців із сечоводу і мають протизапальні властивості препарати лікарських рослин — екстракт марени красильної, оліметин, леспенефрил, авісан, уролесан, трава споришу, фітолізин та ін. Маткові засоби До засобів цієї групи належать лікарські речовини рослинного, тваринного і синтетичного походження, що мають здатність змінювати тонус і скоротливу активність матки. Ці засоби поділяють на ті, що стимулюють скоротливу здатність міо-метрія, й ті, що знижують його тонус і пригнічують скорочення. Скоротлива функція матки забезпечується тонкими нервово- гуморальними механізмами регуляції. Тономоторний ефект реалізується завдяки парасимпатичним впливам за участю м-холінорецепторів. Симпатичні впливи активізують тонотропний ефект, тобто підвищення тонусу і готовність до скоротливої реакції. Збудження симпатичної іннервації здійснюється шляхом активації ос-адренорецеп-торів, у той час як р-адренорецептори викликають гальмівний ефект. Скорочення матки стимулює і серотонін. Потужними чинниками стимуляції матки є гормональні засоби: гонадотропні гормони гіпофіза, естрогени, окситоцин, а також простагландини Е, F 2a . До цієї групи належать також інші природні чинники: солі кальцію, глюкоза, вітаміни. Активність матки знижується під час блокади α-адренорецепторів і м- холінорецепторів, при збудженні β-адренорецепторів, під впливом гестагенів, деяких електролітів і вітамінів. Перша або друга група регулюючих чинників переважає залежно від терміну вагітності, фази менструального циклу, функціонального стану матки. Порушення природної регуляції потребує застосування лікарських речовин, більша части на котрих належить до природних метаболітів. Введення цих речовин компенсує їх дефіцит у жінки. Класифікація засобів, що стимулюють скорочення міометрія, пов'язана з характером скорочення матки, яке вони викликають, і показанням до призначення. Важливе значення має період пологової діяльності: I — період розкриття і розслаблення шийки матки; II — період вигнання — народження дитини, завдяки ритмічним скороченням матки, а також координованим узгодженим скороченням черевної стінки й тазового дна (перейми, потуги). III — вигнання плаценти. Запліднення яйцеклітини Кожна фаза у випадках патологічних зрушень потребує призначення спеціальних лікарських засобів. Засоби, що стимулюють скоротливу здатність матки, можна розділити на дві групи як за характером дії на матку, так і за використанням їх у медичній практиці. Засоби, що впливають на біометрій І. Засоби, що стимулюють скоротливу здатність матки. 1.Засоби, що стимулюють пологову діяльність (викликають ритмічні скорочення матки): простагландин F 2a , простагландин Е, окситоцин (2-5 ОД), естрон, вітаміни, прозерин, солі кальцію. 2.Засоби для зупинки маткової кровотечі (викликають тетанічне скорочення матки): котарніну хлорид, ергометрину малеат, ерготаміну гідротартрат, ерготал. II . Засоби, що знижують тонус матки і пригнічують її скорочення: холінооблокатори (атропіну сульфат); β-адреноміметики (ізадрин, салбутамол, партусистен); засоби для наркозу (діазоту оксид, ефір для наркозу); транквілізатори (сибазон); гормональні речовини — гестагени (прогестерон); вітаміни (токоферолу ацетат); магнію сульфат. Менструальний цикл ЗАСОБИ, ЩО СТИМУЛЮЮТЬ СКОРОТЛИВУ ЗДАТНІСТЬ МАТКИ Це група засобів різного походження, які викликають і стимулюють ритмічні скорочення матки. Засоби цієї групи використовують для збудження пологів (простагландини, окситоцин) і для активізації скорочень матки у випадках слабкої пологової діяльності. Провідне місце в механізмі скоротливої функції матки належить простагландинам (ПГ). Це похідні ненасичених жирних кислот, що мають ланцюжок із 20 атомів вуглецю і циклопентановий радикал. Вони містяться в яєчниках, міометрії, менструальній крові. У кінці вагітності рівень ПГ різко підвищується. Синтез ПГ із фосфоліпідів контролюється статевими гормонами. ПГ полегшують адренергічну передачу і збільшують рівень ацетилхоліну в крові. Фармакодинаміка. Пр-F 2a (ензопрост, динопрост) пригнічує функцію жов- того тіла і блокує синтез прогестерону, підвищуючи цим рівень естрогенів у співвідношенні естрогени / прогестерон. Відбувається сенсибілізація міометрія до окситоцину, підвищується активність окситоцинових рецепторів. Таким чином, ПГ, синтез яких залежить від естрогенів, підсилюють їх ефект і сприяють утворенню пологової домінанти. Простагландин F2 викликає стимуляцію як поздовжнього (підвищення тонусу), так і колового (зростання частоти скорочень) м'язових шарів стінки матки. Перше скорочення виникає, коли настає межа еластичності м'язових волокон та їх здатності до розтягування. Поряд із скороченням тіла матки nr-F 2a сприяє розслабленню м'язів шийки матки, забезпечуючи їх координовану діяльність і народження дитини. Простагландини групи Е викликають двофазну реакцію міометрія: у невеликій дозі — стимулюють, у надмірній — гальмують скорочення. У разі поєднаного призначення переважає стимулюючий ефект. Показання: збудження і стимуляція пологів, переривання вагітності (в більших дозах). Побічна дія простагландинів виявляється диспепсичними явищами (ну- дота, блювання, пронос), підвищенням проникності стінки судин. nr-F 2a сприяє підвищенню спазму бронхів, особливо у хворих на бронхіальну астму, викликає тахікардію, звужує судини легень. Підвищена доза його може викликати артеріальну гіпертензію. ПГ-Е 2 (динопрост, простий Е 2 ) розширює бронхи і судини легень, знижує артеріальний тиск. Активним засобом збудження і стимуляції пологів є окситоцин Фармакодинаміка. Механізм його дії полягає у взаємодії з рецепторами плазматичної мембрани клітин міометрія, стимуляції аденілатциклазної системи, підвищенні внутрішньоклітинного вмісту Na + , Са 2+ , виникненню і поширенню потенціалу дії. Окситоцин у помірній дозі (3-5 ОД) викликає ритмічні скорочення матки, що сприяє вигнанню плода. Проте підвищення дози до 10 ОД викликає не тільки почастішання і підвищення інтенсивності переймів, а й небажаний ефект підвищення внутрішньоматкового тиску, що може призвести до порушення плацентарного кровообігу. Окситоцин треба вводити дуже повільно крапельно, пильно наглядаючи за станом жінки. Застосовується також таблетована форма окситоцину — дезамінокситоцин для защічного введення (150 ОД) або за внутрішній матковий зів (12,5 ОД). Естрон (фолікулін) та естрадіолу дипропіонат призначають під час по- логів для підвищення активності окситоцину (гальмування окситоцинази й сен- сибілізації окситоцинових рецепторів). Для поліпшення енергетики скорочень міометрія вводять внутрішньовенно глюкозу (40 % розчин) і стимулятор скорочень - кальцію хлорид (10 % розчин), що викликає інактивацію гальмівного білка — тропоніну, а також сприяє взаємодії окситоцину з його рецепторами під час скорочення матки. Стимуляція пологової діяльності реалізується також за допомогою медіаторно активних засобів прозерину, що активізує накопичення ацетилхоліну, окситоциновий фактор, та анаприліну, β - адрено-блокатора, який сприяє перевазі α-адренорецепторів. Стимулювати ритмічні скорочення матки можна призначенням серотоніну (20— 30 мг внутрішньовенно крапельно). Серотонін підвищує інтенсивність дихання мітохондрій міометрія, взаємодіє з аденозинтрифосфорною кислотою, актоміозином, кальцієм. Він полегшує проникність клітинних мембран для Са 2+ , який сприяє електричній та механічній активності міометрія. Деякий стимулюючий ефект викликається гангліоблокуючими засобами: пахікарпіну гідройодидом (алкалоїд софори товстоплідної) та ізоверином (синтетична сполука). Механізм їх дії як засобів, що впливають на міометрій, полягає в безпосередньому впливі на його збудливість, одночасно вони викликають блокаду н-холінорецепторів автономних вузлів і зниження артеріального тиску. Допоміжну роль у стимуляції пологової діяльності відіграють такі речовини, як хініну гідрохлорид та рицинова олія. Хінін блокує окситоциназу, підсилюючи ефект окситоцину. Однак цей алкалоїд (протималярійний засіб) негативно впливає на серцеву діяльність плода, що обмежує його застосування. Рицинова олія— послаблювальний засіб, викликає активацію холінергічної системи, зростання концентрації ацетилхоліну, що зумовлює стимуляцію тономоторної функції матки. Допоміжний ефект викликають вітамінні препарати. Аскорбінова кислота підвищує дію естрогенів (сприяє утворенню естрадіолу), тіаміну бромід — аце- тилхоліну (усуває гальмування холін-ацетилази і знижує активність холінес- терази). У сучасній медичній практиці використовують комплексний підхід до стимуляції пологової діяльності. Поширені різноманітні схеми введення у певній послідовності препаратів з різними механізмами дії. Треба мати на увазі, що чинники хронофармакологічного характеру, дія яких грунтується на особливості біо- ритмів пологової діяльності (акрофаза метаболічних змін в організмі жінки), можуть значно підвищувати лікарський ефект. ЗАСОБИ ДЛЯ ПРИПИНЕННЯ МАТКОВОЇ КРОВОТЕЧІ Це група лікарських речовин рослинного , тваринного і синтетичного походження, які викликають тонічні, спастичні скорочення матки. Судини матки розташовані між волокнами міометрія, тому в разі тривалого скорочення його вони перетискуються і кровотеча зупиняється. Найефективнішими засобами цієї групи є алкалоїди маткових ріжків. Це склероцій гриба Claviceps ригригеа.що паразитує на житі. Він містить алкалоїди, похідні лізергінової кислоти: Алкалоїди поділяють на 3 основні групи: ерготаміну (ерготамін, ергозин); ерготоксину (ергокристин, ергокорнін, ергокриптин); ергометрину (ергометрин, ергометринін). Алкалоїди маткових ріжків безпосередньо діють на міометрій, викликаючи його скорочення. Найефективнішим є ергометрин (у вигляді ергометрину малеату — Р- пропа-ноламіду лізергінової кислоти малеат), який діє швидше й інтенсивніше, ніж інші алкалоїди. Позитивною рисою ергометрину є також те, що він не має адреноблокуючої дії, властивої іншим двом групам. Тривале застосування препаратів маткових ріжків, особливо ерготаміну та ерготоксину, призводить до спазму судин і ушкодження ендотелію. Розвивається хронічне отруєння — ерготизм, який виявляється у двох формах: гангренозній і судомній. Така інтоксикація може настати внаслідок вживання страви, що виготовлена з борошна, яке містить гриб Claviceps purpurea. Похідні лізергінової кислоти частково виділяються з організму жінки ра- зом з грудним молоком. Тому тривале їх застосування може негативно відбитись на здоров'ї дитини, яку годує жінка. Саме через це ендометрин та інші препарати маткових ріжків для прискорення інволюції матки треба призначати обережно. Показання: кровотеча після пологів, маткова кровотеча, не пов'язана з пологами (метрорагія, кровотеча після аборту), потреба прискорення інволюції матки (нетривалої). Протипоказання. Ні в якому разі не можна застосовувати препарати маткових ріжків для стимуляції пологової діяльності. Дві смертельні небезпеки можливі у такому разі. По-перше, це асфіксія плода у зв'язку з порушенням плацентарного кровообігу, по-друге — розрив матки: препарати маткових ріжків підвищують тонус шийки і дна матки, залишаючи розслабленим якийсь сегмент, де й може виникнути розрив. Гостре отруєння матковими ріжками та алкалоїдами, що отримують з них, проявляється психомоторним збудженням, психічними розладами, судомами, нудотою, блюванням, проносом, тахікардією. Допомога . Призначають протиблювальні засоби, м-холіноблокатори, антикоагулянти, судинорозширювальні засоби. Допоміжним засобом для зупинки маткової кровотечі є окситоцин у підвищеній дозі — близько 10 ОД, що призводить до тривалого скорочення матки, і це може сприяти утворенню тромбу. Допоміжну роль при кровотечах в післяпологовому періоді відіграє також котарніну хлорид . Його можна застосовувати і для прискорення інволюції матки. Помірний вплив на підвищення тонусу матки мають рослинні екстракти — малі маткові засоби. Це трава чистецю, листя барбарису, грицики звичайні, що містять вітаміни, в тому числі кислоту аскорбінову і філохінон, органічні кислоти, сапоніни, глікозиди, велику кількість мікроелементів. Підвищення тонусу міометрія при їх введенні поєднується із стимулюючим впливом на гемокоагуляцію, що призводить до припинення незначної маткової кровотечі. ЗАСОБИ, ЩО ЗНИЖУЮТЬ ТОНУС І СКОРОТЛИВУ ЗДАТНІСТЬ МАТКИ Засоби цієї групи призначають для припинення надмірної пологової активності, а також у разі потреби оперативного втручання. Дія цих засобів спрямована на ослаблення пологової домінанти, зниження активності м-холінорецепторів, підвищення функції гальмівних (3- адренорецепторів, активацію процесів гіперполяризації клітинних мембран. Токоферол, як і прогестерон, застосовують для профілактики передчасних пологів. Деякі засоби цієї групи (атропін, екстракт беладонни звичайної, но-шпа) призначають для прискорення І періоду пологів, розслаблення шийки матки у випадку її спазму. У разі ригідності шийки матки вводять лідазу — ферментний препарат, що містить гіалуронідазу, яка викликає руйнування проміжної речовини — гіалуронової кислоти, що сприяє розширенню шийки матки і утворенню пологового каналу. Для розслаблення міометрія і уникнення передчасних пологів після 16 тижнів вагітності застосовують (β 2 -адреноміметик фенатерол (партусистен). Препарат призначають усередину і внутрішньовенно. Поряд зі зниженням тонусу та скоротливої активності міометрія він поліпшує матково- плацентарний кровообіг, що сприяє збільшенню концентрації кисню в крові плода. Побічна дія: тремор, запаморочення, нудота, блювання, зниження артеріального тиску, запор Протипоказання: серцево-судинні захворювання матері, тиротоксикоз, глаукома, передчасне відшарування плаценти, порушення серцевого ритму плода, аномалії розвитку плода. ПЕРЕЛІК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ Основні: 1. Фармакологія. Підручник для студентів медичних факультетів / Чекман І.С., Горчакова Н.О., Казак Л.І. та ін. / Видання 2-ге – Вінниця: Нова Книга, 2011. – С. 343-365. 2. http://intranet.tdmu.edu.ua/data/kafedra/internal/index.php?&path=pharmakolo gia/classes_stud/ Додаткові: 1. «Фармакологія – наочно» (Фармакологія в таблицях, схемах і малюнках) Навчальний посібник / С.М. Дроговоз, Г.В. Бєлік, Л.С. Білик, Я.О. Бутко, В.П. Вереітинова, Н.І. Данилишин, В.В. Дроговоз, А.Г. Каднічанський, А.В. Кононенко, О.В. Кудіна, Т.О. Куценко, О.В. Михайлюк, О.М. Олещук, І.М. Риженко, І.В. Сарахман, Ю.В. Столєтов, Г.В. Цалковська, С.Ю. Штриголь, К.Г. Щокіна – Харків : Тітул, 2015 – С. 88-94. 2. Дроговоз С.М. Фармакологія фармакологія на допомогу лікарю, провізору, студенту: Підручник-довідник. – X.: Видавничий цент «ХАІ», 2012. – С. 276-282, 289-293. 3. Дроговоз С.М., Гудзенко А.П., Бутко Я.А., Дроговоз В.В. Побочное действие лекарств: учебник-справочник. – Х.: «СИМ», 2010. – 480 с. 4. Фармакология. Курс лекций / Под ред. проф. Г.И. Степанюка. – Винница, 2011. – 373 с. 5. Скакун М.П., Посохова К.А. Фармакологія. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2003. – С. 337-364. 6. Харкевич Д.А. Фармакология. – Москва: «ГЭОТАР-МЕДИА», 2008. – 750 с. 1 2 |