Главная страница

1. Анатомія шкіри. Шкіра не тільки зовнішній покрив тіла людини, це складний багатофункціональний орган, який поряд із захисною функцією, приймає участь у обміні речовин, здійснює терморегулюючу функцію,


Скачать 75.5 Kb.
НазваниеШкіра не тільки зовнішній покрив тіла людини, це складний багатофункціональний орган, який поряд із захисною функцією, приймає участь у обміні речовин, здійснює терморегулюючу функцію,
Дата16.05.2018
Размер75.5 Kb.
Формат файлаdoc
Имя файла1. Анатомія шкіри.doc
ТипДокументы
#43853

Шкіра - не тільки зовнішній покрив тіла людини,

це складний багатофункціональний орган,

який поряд із захисною функцією,

приймає участь у обміні речовин,

здійснює терморегулюючу функцію,

приймає участь у імунологічному захисті організму,

тісно пов'язаний з функцією внутрішніх органів людини.
Шкірний покрив походить із :

зовнішнього (ектодерма) та середнього (мезодерма) зародкових листків

 

епітелій (епідерміс), власне шкіра (дерма),

додатки шкіри підшкірна клітковина

(гіподерма)
Під кінець 2-го міс. внутрішньоутробного розвитку:


Під кінець 4-го і на 5-му міс. внутрішньоутробного розвитку:

  • всі шари епідермісу

  • завершується формування еластичних та колагенових волокон, утворення нігтів, волосяних фолікулів, жирових дольок в гіподермі


Формування сальних залоз - на 3-4 міс. внутрішньоутробного розвитку  сальна змазка (Vernix caseose)
Формування зачатків волосся - на 4-6 міс внутрішньоутробного розвитку  первинне волосся (Lanugo) - без мозкової речовини, атрофічне, швидко випадає

Нігті - досягають дистального краю під кінець вагітності
Епідерміс - це зовнішній епітеліальний шар шкіри, що скла­дається з базального (зародкового), остеподібного, зернистого, блис­кучого і рогового шарів. Він постійно оновлюється і замінюється впродовж 60 днів. В епідермісі є меланоцити, які виробляють корич­невий пігмент меланін, що в основному зумовлює колір шкіри. Під впливом ультрафіолетового проміння кількість меланіну збільшується і виникає засмага (посилена пігментація). Тут є клітини Лангерганса, що беруть участь в імунологічних процесах.

Епідерміс складається із 5 шарів:

  • основний (базальний, гермінативний) - stratum basale

  • остистий (шипуватий) - stratum spinosum

  • зернистий - stratum granulosum

  • блискучий - stratum lucidum

  • роговий - stratum corneum.


Основний (базальний, гермінативний) шар (stratum basale),

  • один ряд високих призматичних клітин (епідермоцити);

  • меланоцити;

  • клітини Лангерганса – епідермальні макрофаги

Функції базального шару:

  • росткова (гермінативна),

  • пігментоутворююча (захисна),

  • участь в імунних реакціях захисту.


Остистий (шипуватий) шар (stratum spinosum):

  • 5-8 рядів клітин неправильної полігональної форми із чисельними цитоплазматичними відростками (ості, аканти);

  • клітини Лангерганса

Основні функції:

  • захисна (забезпечує щільність та еластичність епідермісу);

  • росткова;

  • участь в імунологічному захисті.


Зернистий шар (stratum granulosum):

  • 1 - 3-5 рядів (в ділянці долонів і підошв) сплющених ромбовидних клітин із зернами (кератиноцити) із часточками кератогіаліну.

Участь у процесах кератинізації (зроговінні) клітин.
Блискучий шар (stratum lucidum) -

  • 1-3 ряди гомогенних плоских без'ядерних клітин.

В цитоплазмі - елеїдин, глікоген, ліпоїди, олеїнова кислота.

Забезпечує непроникливість шкіри для води та електролітів.

Кератогіалін  елеїдин  кератин
Роговий шар (stratum corneum) -

  • плоскі без'ядерні зроговілі клітини (у вигляді пластинок).

Пластинки містять: рогову речовину кератин, бульбашки повітря.
Основна функція рогового шару захисна завдяки:

  • цілісності епідермісу,

  • постійного фізіологічного злущення,

  • наявності кератину, який є непроникливим для лугів, кислот тощо.


Час проходження клітин від базального шару до зернистого – 26-42 дні, через роговий шар – 14 днів, в цілому – 59-65 днів.
Дерма (власне шкіра) складається з волокнистої субстанції, зу­мовленої наявністю колагенових, еластичних та ретикулярних воло­кон, основної аморфної речовини та клітинних елементів. Дерму умовно поділяють на сосочковий шар, що знаходиться безпосередньо під епідермісом і утворений заглибленими в епідерміс сосочками дерми, і сітчастий шар, основу якого складають переплетені еластичні та колагенові волокна, що проникають у підшкірну клітковину.
Підшкірна жирова клітковина складається із волокнистої спо­лучної тканини, скупчення жирових клітин, кровоносних судин, не­рвових стовбурів та волокон, цибулин волосся і клубочків потових залоз. Розрізняють поверхневу судинну сітку в межах сосочкового шару дерми, і глибоку. У підшкірній жировій клітковині нерви утво­рюють глибоке сплетення, від якого нервові волокна простягаються в сосочковий шар дерми, утворюючи поверхневе сплетення, що іннервує судини та додатки шкіри. Тут є нервові шкірні рецептори, що сприймають відчуття дотику, болю, холоду і тепла.

Додатки шкіри: потові та сальні залози, волосся, нігті. Потові залози знаходяться майже на всіх ділянках шкіри. Це прості трубчасті залози, які складаються з тіла у вигляді клубочка і вивідної протоки. За способом секреції (виділення поту) розрізня­ють мерокринові потові залози, у яких секреція відбувається без втра­ти секреторних елементів, і апокринові, у яких під час секреції руй­нується частина клітин. Останні знаходяться в шкірі статевих органів, мошонки, лобка, молочних залоз, ануса, пахвових складок і почина­ють функціонувати в період статевої зрілості.

Сальні залози знаходяться на всіх ділянках тіла, крім долонь і підошов. Вивідні протоки одних відкриваються у волосяні фоліку­ли, інших-просто на поверхні шкіри. Вони мають часточкову будову, клітини наповнюються крапельками жиру, руйнуються і виділя­ються на поверхню шкіри у вигляді шкірного сала, що змащує шкіру, запобігаючи її сухості.

Волосся є кількох видів: довге, щетинисте, пушкове. Довге - на голові, бороді, у пахвових ямках; щетинисте - брови, повіки, у носі та вухах; пушкове на всій іншій поверхні шкіри. Немає волосся на долонях, підошвах, слизових оболонках. Волосся складається із стрижня, що виступає над поверхнею шкіри, і кореня, що знаходить­ся в шкірі і закінчується потовщенням - волосяною цибулиною, з якої відбувається ріст волосся. Стрижень волосини складається з мозкової і кіркової речовини. Корінь волосини знаходиться у волося­ному мішечку (фолікулі), який відкривається на поверхні шкіри вічком, біля якого також відкриваються протоки сальних залоз. Ріст волосся відбувається циклічно: стадія росту (у ній знаходиться 80-90 % волосся), перехідна стадія (5 %), стадія спокою (10-15 %).

Нігті складаються з тіла, кореня, вільного і двох бічних країв. Це рогові утворення, що захищають кінчики пальців від травмуван­ня. Нігтьова пластинка обмежена нігтьовим ложем, звідки і росте ніготь. Відновлення нігтів залежить від віку людини і відбувається впродовж 110-170 днів.
Фізіологія шкіри

Шкіра як орган людського організму виконує цілу низку функцій.

  1. Захисна функція: від впливу надмірного ультрафіолетового опромінення завдяки наявності в шкірі пігменту меланіну; від фізич­них впливів внаслідок механічної міцності та еластичності шкіри; від впливу хімічних чинників завдяки наявності шкірного сала; від інфекційних агентів (мікробів) завдяки щільності рогового шару епі­дермісу.

  2. Видільна (секреторна) функція зумовлена наявністю в шкірі близько 2 млн потових залоз, що впродовж доби виділяють 0,5-1,0 л поту, який на 99 % складається з води; функціонуванням сальних залоз, які виділяють щодоби до 20 г складного за хімічним складом напіврідкого шкірного сала, що має бактерицидні властивості (згуб­но діє на мікроби).

  3. Обмінна функція зумовлена участю шкіри у водному, міне­ральному, вітамінному, вуглеводному, жировому та інших видах об­міну речовин.

  4. Терморегуляторна функція полягає в підтриманні сталої температури тіла шляхом тепловипромінювання, теплопровідності та випаровування води з поверхні шкіри.

  5. Резорбтивна (всмоктувальна) функція полягає в тому, що через шкіру можуть всмоктуватись різні хімічні речовини та ліки, що може спричинити навіть отруєння (високі концентрації саліци­лової кислоти 5-10 %). Зволоження шкіри може посилювати її всмок­тувальну функцію у 10-100 разів.




  1. Імунологічна функція зумовлена участю шкіри в імуноло­гічних реакціях.

  2. Чутлива функція забезпечується наявністю в шкірі нерво­вих рецепторів, які зумовлюють три види шкірної чутливості: так­тильну (дотикову), температурну, больову. Виявлення порушень цієї функції має діагностичне значення (лепра, сирингомієлія).

При опитуванні хворих на шкірну патологію увага звертається на:

- Скарги дерматологічних хворих: наявність висипки на шкірі та суб'єктивні відчуття (свербіж, біль, сухість, мокріння тощо), якими вона супроводжується.

- Анамнез хвороби:

1. Можливі причини: вплив фізичних, хімічних (у тому числі ліків) чинників, емоційних стресів, зараження тощо.

2. Тривалість хвороби: гостра (до 2 міс.), хронічна.

3. Попереднє лікування та його ефект.

4. Перебіг хвороби, які чинники провокують загострення (ліки, харчові алергени, алкоголь тощо).

5. Наявність подібних хвороб у членів сім'ї, що вказує на можливу контагіозність хвороби чи її спадковий характер.

- Анамнез життя: перенесені раніше захворювання, наявні суп­ровідні хвороби, вплив професійних чинників, сприйняття організ­мом хворого ліків і харчових продуктів, шкідливі звички.

- Об'єктивний стан: наявність гарячки, порушення загально­го стану. Огляд шкіри проводять при денному світлі і з'ясовують стан шкіри (колір) неуражених ділянок. Пальпація дозволяє з'ясу­вати еластичність, вологість шкіри, стан підшкірної жирової клітко­вини та периферійних лімфовузлів.

Для оцінки шкірної висипки використовують наступні методи дослідження: огляд, пальпацію, зішкрібування (лусочок), діаскопію (натискування на елемент висипки предметним склом). При огляді з'ясовують рельєф уражених ділянок, колір, поверхню, розповсюдженість (локальний чи розсіяний, розповсюджений харак­тер) висипки, характеризують величину, площу, краї, форму, поверх­ню, схильність до периферійного росту, симетричність, згрупованість, розміщення по ходу нервів тощо. Слід зупинитись на оцінці висипних елементів – основа діагностики шкірних захворювань. Вони бувають первинні і вторинні.

Окрім зазначених вище клінічних методів дослідження, в дермато­венерології використовують додаткові методи: біопсію (досліджен­ня кусочка зміненої шкіри під мікроскопом), серологічні дослідження (виявлення антитіл при сифілісі, хламідіозі тощо), аналізи лусочок, волосся, нігтів на наявність грибків, імунологічні дослідження тощо.
КЛАСИФІКАЦІЯ МОРФОЛОГІЧНИХ ЕЛЕМЕНТІВ ВИСИПКИ:

  • Первинні – виникають на незміненій шкірі

Вторинні – наслідок вирішення (еволюції) первинних

  • Поверхневі – в епідермісі і сосочковому шарі дерми

(вирішуються безслідно)

Глибокі – в сітчастому шарі дерми і гіподермі

(залишають косметичні дефекти – рубці, атрофію)

  • Запальні, незапальні

  • Вроджені, набуті

  • Мономорфні (первинні елементи одного типу)

Поліморфні (первинні елементи різних типів)

  • За механізмом утворення:

  • зміни кольору шкіри

  • проліферативні

  • ексудативні (порожнинні і безпорожнинні)


ПЕРВИННІ МОРФОЛОГІЧНІ ЕЛЕМЕНТИ:
І. ЗМІНИ КОЛЬОРУ ШКІРИ:

ПЛЯМА (macula) - висип у вигляді зміни кольору шкіри без

зміни її конфігурації і консистенції

  • Судинні: - запальні: розеола (до 2 см),

еритема (з долоню)

еритродермія (уражена вся шкіра)

-незапальні: а) вроджені (гемангіома);

б) набуті (телеангіектазії)

  • Геморагічні: петехії (2-3 мм), пурпура (1см),

екхімози (з долоню і більше), вібіцес (лінійної форми)

  • Пігментні:депігментні, гіпопігментні, гіперпігментні.

- Вроджені(альбінізм, невуси)

- Набуті(вітиліго, веснянки)

  • Штучні (татуювання).


ІІ. ПРОЛІФЕРАТИВНІ:

  1. ВУЗЛИК (papula)– клітинний інфільтрат в епідермісі

та/або сосочковому шарі дерми

– щільний при пальпації,

– вирішується безслідно

  • Епідермальний, епідермодермальний, дермальний

  • Запальний, незапальний

  • Міліарнй (2-3 мм), лентикулярний (1 см), нумулярний

монету), бляшка (з долоню і більше).

  • Плоскі, напівсферичні, сферичні, гострокінцеві,

бородавчасті (верукозні), ерозивні
2. ГОРБИК (tuberculum) – клітинний інфільтрат в сітчастому

шарі дерми;

  • це специфічна гранульома (при туберкульозі, лепрі,

третинному сифілісі);

  • схильний до розпаду, утворення виразок і рубця чи атрофії



3. ВУЗОЛ (nodus)клітинний інфільтрат в гіподермі

  • великих розмірів

  • частіше це специфічна гранульома (при туберкульозі, лепрі, третинному сифілісі)

  • схильний до розпаду, утворення виразок і рубця чи атрофії


ІІІ. ЕКСУДАТИВНІ:
А. Безпорожнинні:

ПУХИР (urtiса) – набряк сосочкового шару

дерми; ефемерність (швидко виникають і вирішуються)
Б. Порожнинні:

1. МІХУРЕЦЬ (vesicula) – невеликих розмірів,

- багатокамерний, заповнений серозним вмістом.

2. МІХУР (bulla) - великих розмірів, однокамерний,

заповнений серозним вмістом.

3. ГНІЙНИЧОК (рustula): а) власне пустула (рustula)

невеликих розмірів, багатокамерна, заповнена гнійним

вмістом

б) фліктена (flictena) - великих розмірів, однокамерна,

заповнена серозно-гнійним вмістом
ВТОРИННІ МОРФОЛОГІЧНІ ЕЛЕМЕНТИ:

  1. Вторинна пляма: - гіпопігментна

- гіперпігмента

  1. Лусочка – рогова пластинка

  1. фізіологічне, 2) патологічне лущення

  • великопластинчасте (псоріаз, іхтіоз)

  • дрібнопластинчасте (мікози)

  • борошноподібне (рубромікоз)

  1. Кірка – засохший ексудат:

- серозні - кров’янисті - гнійні

  1. Ерозія – поверхневий дефект шкіри (після вскриття порожнинних елементів, на поверхні папул внаслідок травмування).

5. Екскоріація – ерозія лінійної форми внаслідок механічного травмування шкіри (розчухи)

  1. Виразка – глибокий дефект шкіри (розпад горбиків, вузлів)

  2. ріщина – поверхневий чи глибокий дефект шкіри

внаслідок розриву (підвищена сухість, втрата

еластичності при хронічному запальному процесі)

8. Атрофія – потоншення всіх шарів шкіри, зникнення

додатків шкіри (залози, волосся).

  1. Рубець – розростання сполучної тканини на місці

глибоких дефектів

10. Вегетація – папіломатозні утворення внаслідок

розростання сосочкового шару дерми.

  1. Ліхеніфікація (ліхенізація): – потовшення шкіри

- підсилення шкірного малюнку

- сухість - гіперпігментація
ЕВОЛЮЦІЯ МОРФОЛОГІЧНИХ ЕЛЕМЕНТІВ:

Пляма  зникає безслідно

 вторинна пляма

 лущення

Папула  зникає безслідно

 вторинна пляма

 ерозії  загоюються безслідно

 утворення вегетацій

 лусочки

Горбик  виразка  рубець

 атрофія

Вузол  виразка  рубець

 атрофія

 петрифікація

 склерозування

Пухир  зникає безслідно

Міхурець, міхур, пустула  кірочка

 ерозія  загоюється безслідно





написать администратору сайта