Главная страница
Навигация по странице:

  • Система реального часу

  • есе. Документ Microsoft Word. Сингулярність в економіці


    Скачать 16.5 Kb.
    НазваниеСингулярність в економіці
    Дата19.10.2022
    Размер16.5 Kb.
    Формат файлаdocx
    Имя файлаДокумент Microsoft Word.docx
    ТипДокументы
    #742400

    Есе на тему: Сингулярність в економіці

    Технологі́чна сингуля́рність у футурології — гіпотетичне вибухоподібне зростання швидкості науково-технічного прогресу, яке ймовірно настане внаслідок створення штучного інтелекту і машин, здатних до самовідтворення. Гіпотетичний момент, після якого, на думку прихильників цієї концепції, технічний прогрес стане настільки швидким і складним, що виявиться недоступним для розуміння. За яким імовірно слідують створення штучного інтелекту і машин, що самовідтворюються, інтеграція людини з обчислювальними машинами або значне стрибкоподібне збільшення можливостей людського мозку за рахунок біотехнологій мозку.

    Система реального часу (СРЧ) — це система, яка повинна реагувати на події у зовнішньому по відношенню до системи середовищі або впливати на середовище в межах необхідних часови́х обмежень. Оксфордський словник англійської мови свідчить про СРЧ, як про систему, для якої важливий час отримання результату. Іншими словами, обробка інформації системою повинна проводитися за певний кінцевий період часу, щоб підтримувати постійну та своєчасну взаємодію з середовищем. Звісно, що масштаб часу контролюючої системи та контрольованого нею середовища повинен збігатися.

    Під реальним часом розуміється кількісна характеристика, яка може бути виміряна реальними фізичними годинами, на відміну від логічного часу, який визначає лише якісну характеристику, відображену відносним порядком проходження подій. Кажуть, що система працює в режимі реального часу, якщо для опису роботи цієї системи потрібні кількісні часові́ характеристики.

    Визначення та обгрунтування:

    Першою, і мабуть, базовою ідеєю є наслідок із закону Мура: десь між 2015 і 2035 роками обчислювальна потужність окремих комп'ютерів зрівняється з «сирою» обчислювальною потужністю людського мозку, а потім і перевершить її. Звичайно, закон Мура — це, насправді, ніякий не закон, а лише емпіричний висновок з чинної швидкості розвитку технологій. Однак, якщо трактувати цей закон ширше (а саме, рахувати не кількість транзисторів та кристалів, а доступну швидкодію процесорів і обсяги пам'яті), то виявиться, що тримається воно значно довше існування інтегральних схем, змінивши по дорозі декілька технологій — електромеханічні обчислювачі, лампові, транзистори. Крім того, сам період 18 місяців умовний і з плином часу поступово зменшується. Отак, маємо добрі шанси, що ще не менш ніж 15 років закон Мура протримається.


    написать администратору сайта