Україна в умовах нової економічної політики 1921-1929 рр.. Україна в умовах нової економічної політики 19211929 рр
 Скачать 25.26 Kb.
|
|
Україна в умовах нової економічної політики 1921-1929 рр. Міжнародне і внутрішнє становище України на початку 20-х років . Нова економічна політика в України . Входження УРСР до складу СРСР . Українізація : суть і наслідки . 1. Міжнародне становище України. У 1921-1922 рр. на місці колишньої Російської імперії виникло 13 держав. П’ять з них були дійсно самостійними: країни Балтії, Польща і Фінляндія. В усіх інших утворилися радянські республіки, формально незалежні, а насправді підпорядковані більшовицькому центру у Москві - РКП(б). Ці республіки уклали з РСФСР договори про тісний військовий і господарський союз, у цілому керувалися вказівками ЦК РКП(б) і Раднаркому Росії. Самим своїм існуванням партія більшовиків перетворила конгломерат радянських республік в єдину країну. До складу Української СРР тоді входили більша частина українських земель - Лівобережжя, Правобережжя та Південь. Її площа становила 425 тис. кв. км, тобто 70% сучасної території України, населення налічувалося 25,5 млн. чол. Територія Східної Галичини, Західна Волинь, Холмщина, Підляшшя перейшли під контроль Польщі. Закарпаття - під владу Чехословаччини, Буковина, північна частина якої була заселена українцями, та Бессарабія, у якій на півночі та півдні також переважали українці, були захоплені Румунією. Внутрішнє становище України після семи років майже безперервних воєнних дій було тяжким. Народне господарство на початку 1921 р. зазнало істотних, а подекуди й нищівних пошкоджень: були підірвані домни, затоплені ґрунтовими водами шахти, зруйновані залізничні мости, понівечені пожежами заводські будівлі... Чисельність промислових робітників скоротилася наполовину. Гостро відчувався брак продовольства: пайок у містах скоротили до ста грамів хліба, і той видавали не щодня. З припиненням воєнних дій поширилися протести селян проти заборони торгівлі й вилучення продовольства за продрозверсткою. ЦК РКП(б) зобов’язав керівників УСРР упродовж травня 1921 р. відправити не менш як 40 ешелонів з хлібом у розпорядження Наркомпроду РСФРР. Селяни знову піднімалися на збройну боротьбу. Однак офіційна пропаганда твердила, що причиною труднощів є саботаж продовольчої політики радянської влади заможною частиною селянства - куркулями, і називала повстанський рух «куркульським бандитизмом». 2. Нова економічна політика була реакцією на об’єктивні обставини — кризовий стан економіки, невдоволення селян продрозкладкою, спад світового робітничого руху тощо. Запровадження непу в Україні зумовило відродження приватної ініціативи, сприяло поліпшенню економічної ситуації. Ця політика була вимушеним тактичним кроком, здійсненим під тиском обставин, а не стратегічною лінією. Згортання наприкінці 20-х років непу зумовлене внутрішніми економічними протиріччями цієї політики та суперечливими процесами, які вона зумовила в суспільстві: зниженням темпів розвитку, вичерпанням ресурсів, небажанням більшовицької партії ділитися владою і поширити дію економічного плюралізму на сферу політичну; швидкою диференціацією суспільства, зростанням соціального напруження, а значить, і створенням соціальної бази для рішучої відмови від ринкових відносин. 3. Україна як і всі радянські республіки після закінчення громадянської війни мали статус незалежних держав. Однак власне кажучи це була лише імітація державності, оскільки на території радянських республік поширювалися закони Російської Соціалістичної Федеративної Республіки (РСФР) і саме з Москви здійснювалось керівництво країнами. Можна виділити такі основні етапи входження УСРР до складу СРСР: І етап: червень 1919 р. – грудень 1920 р. – створення військово-політичного союзу радянських соціалістичних республік Росії, України, Латвії, Литви і Білорусі; найважливіші наркомати проголошувались спільними (військових справ, народного господарства, залізничного управління, фінансів та праці), і фактично перебували під керівництвом Москви; ІІ етап: грудень 1920 р. – грудень 1922 р. – формування «договірної федерації»; УСРР та інші радянські республіки підписали договори з РСФРР про воєнний та господарський союз, до вже об’єднаних наркоматів додалися наркомати зовнішньої торгівлі, шляхів, пошт і телеграфу; ІІІ етап: грудень 1922 р. – травень 1925 р. – утворення СРСР: 30 грудня 1922 р. – І Всесоюзний з’їзд Рад у Москві затвердив Декларацію та Договір про утворення Союзу Радянських соціалістичних республік (СРСР); січень 1924 р. – ІІ Всесоюзний з’їзд Рад затвердив першу Конституцію СРС; травень 1925 р. – IX Всеукраїнський з’їзд рад вніс зміни до Конституції УСРР, де було законодавчо закріплено вступ України до СРСР. 4. Проголошений партією курс на "українізацію" та його наслідки мали величезне значення. Однак було б великою помилкою вважати його тільки результатом цілеспрямованих зусиль більшовицької партії. Вона була насамперед далеким відгомоном української національної революції 1917–1920 рр. Якщо націонал-комуністи виступали керівними кадрами політики "українізації", то величезна армія виконавців складалася переважно з української інтелігенції, значна частина якої брала участь у національно-визвольних змаганнях. Особливу групу серед них складали українські емігранти та вихідці з Галичини, які повірили у серйозність курсу на "українізацію". Загалом курс на “українізацію” був тактичним кроком, який не відповідав стратегічним планам комуністичної партії. Наслідки «українізації» виходили за межі виключно культурної сфери. Вона викликала серйозні зміни в соціальній і національній структурі суспільства, наявність розвинутої україномовної інфраструктури (школи, інститути, преса, театри) спинила процес русифікації населення у великих містах Сходу і Півдня |