|
|
управління підприємством. Управління підприємством. Управління підприємством С. Паркінсон Управління це вміння поводитися з людьми
Управління підприємством
С. Паркінсон – “Управління - це вміння
поводитися з людьми”
Управління (Мanagement)
Управління
Управління
Рівні управління Незалежно від того, скільки є рівнів управління, керівників традиційно поділяють на три категорії. Соціолог Т. Парсонс розглядає ці рівні управління з погляду функції, що виконує керівник в організації і виділяє такі: технічний; управлінський; інституційний.
Згідно
Діяльність керівника та його рольові функції. Основні функції управління Функція управління - вид діяльності, заснований на поділі і кооперації менеджменту, який характеризується певною однорідністю, складністю і стабільністю впливів на об'єкт з боку суб'єкта управління.
Функції управління і встановлення обсягу робіт з кожної функції є основою для формування структури системи управління та взаємодії її компонентів.
Зміст і набір функцій, здійснюваних в процесі управління, залежать від типу організації (ділова, адміністративна, суспільна, освітня, армійська і так далі), від розмірів організації, від сфери її діяльності (виробництво, торгівля, надання послуг), від рівня в управлінській ієрархії (вище керівництво, управління середнього рівня, нижчий рівень управління), від функціональної сфери (виробництво, фінанси, маркетинг, кадри).
- Планування включає встановлення цілей і розробку шляхів їх досягнення.
- Організація включає визначення особливих дій, а також ухвалення рішень про розподіл повноважень, обов'язків і відповідальності між підрозділами і посадовими особами.
- Керівництво (координація і регулювання) включає повідомлення працівникам, в чому полягають їх обов'язки по виконанню плану компанії, з метою координації їх дій.
- Мотивація включає забезпечення такого організаційного оточення, в якому працівникися спонукають виконувати свої обов'язки найкращім чином.
- Контроль включає наглядову і регулюючу діяльність, націлену на забезпечення виконання завдань організації згідно з планами.
Сучасна теорія і практика менеджменту виділяє нові функції:
Маркетинг – включає дослідження ринкових умов функціонування фірми з метою виробництва такої продукції, яка б задовольняла потреби споживачів;
Інноваційна функція – забезпечення постійного удосконалення виробництва на основі впровадження новітних технологій, продукції, засобів управління тощо.
Організаційні структури управління підприємствами ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА представляє собою конструкцію підприємства з формальним чи неформальним вираженням, на основі якої здійснюється управління ним. Вона охоплює канали влади і комунікації між різними адміністративними службами та працівниками, а також потік інформації, яка передається цими каналами.
Лінійний тип організаційної структури управління характеризується лінійними формами зв'язку між ланками управління і, як наслідок, концентрацією всього комплексу функцій управління та вироблення управлінських дій в одній ланці управління.
Сутність лінійного управління полягає в тому, що очолює кожен виробничий підрозділ керівник (орган), який здійснює всі функції управління. Кожен працівник підрозділу безпосередньо підпорядковується тільки цьому керівнику (органу). В свою чергу, останній є підзвітним вищому органу. Підлеглі виконують розпорядження тільки свого безпосереднього керівника. Вищий орган (керівник) не має права віддавати розпорядження робітникам, минаючи їх безпосереднього керівника (тобто реалізується принцип єдиноначальності керівництва). Окремі спеціалісти допомагають лінійному керівнику збирати та обробляти інформацію, аналізувати господарську діяльність, готувати управлінські рішення, але самі вказівок та інструкцій керованому об'єкту не надають.
Переваги
|
Недоліки
|
1. Встановлення чітких і простих зв'язків
між підрозділами.
2. Єдність розпоряджень.
3. Узгодженість дій виконавців.
4. Підвищення відповідальності керівника за результати очолюваного підрозділу.
5. Оперативність у прийнятті рішень.
6. Отримання виконавцями пов'язаних
між собою розпоряджень і завдань, забезпечених ресурсами.
7. Особиста відповідальність керівника
за кінцеві результати діяльності свого підрозділу.
|
1. Високі вимоги до керівника, який повинен мати різнобічні знання і досвід з
усіх функцій управління та сфер діяльності, що, в свою чергу, обмежує його можливості щодо ефективного управління організацією.
2. Перевантаження інформацією, великий потік документації, безліч контактів з
підлеглими, вищими та суміжними організаціями.
3. Відсутність спеціалістів з окремих
функцій управління.
4. Невідповідність зростаючим вимогам
сучасного виробництва.
| Для сучасного виробництва характерним є поглиблення спеціалізації виробництва та управління, а реалізація управлінських функцій розподіляється між керівниками та органами, які передають нижчим рівням управління обов'язкові для них завдання. Отже, диференціація функцій управління є основою переходу до функціональної структури управління. При такому управлінні передбачається, що кожний орган управління (або виконавець) спеціалізується на виконанні окремих видів управлінської діяльності (функцій). Виконання вказівок функціонального органу в межах його компетенції є обов'язковим для виробничих підрозділів
Переваги
|
Недоліки
|
1. Висока компетентність спеціалістів,
які відповідають за здійснення конкретних функцій.
2. Розширення можливостей лінійних керівників у питаннях стратегічного управління виробництвом шляхом надання ряду функцій спеціалізованим ланкам.
3. Можливість централізованого контролю стратегічних результатів.
4. Відповідність структури обраній стратегії.
5. Більш ефективне управління підрозділами з повторюваними завданнями.
6. Висока адаптивність до вимог зовнішнього середовища.
|
1. Труднощі у підтримці постійних взаємозв’язків між різними функціональними службами.
2. Відсутність взаєморозуміння та єдності дій між працівниками функціональних служб різних виробничих дільниць підприємства.
3. Зменшення рівня відповідальності виконавців за роботу через подвійне підпорядкування.
4. Порушення принципу єдиноначальності.
5. Виникнення проблеми функціональної координації, можливість виникнення
суперництва, конфліктів.
6. Формування вузької точки зору менеджменту та вироблення дрібних, часткових рішень.
7. Перенесення відповідальності за
прибуток на вищі рівні управління.
8. Наявність випадків неправильного визначення пріоритетів організації функціональними спеціалістами.
|
ЛІНІЙНО-ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ ТИП ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ СТРУКТУРИ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ
Лінійно-функціональний (комбінований) тип організаційної структури повинен усувати недоліки окремого лінійного та функціонального типів структур управління, зокрема таких: функціональні ланки позбавлені права безпосереднього впливу на виконавців; вони готують рішення для лінійного керівника, який здійснює прямий адміністративний вплив на виконавців.
Передбачається, що першому (лінійному) керівнику в опрацюванні конкретних питань і підготовці відповідних рішень, програм, планів допомагає спеціальний апарат, який складається з функціональних підрозділів (відділів, груп, бюро).
Переваги
|
Недоліки
|
1. Висока компетентність спеціалістів,
які відповідають за здійснення конкретних функцій.
2. Відповідність структури обраній стратегії діяльності підприємства.
3. Поєднання принципу спеціалізації
управління з принципом єдності керівництва.
|
1. Недостатня гнучкість при вирішенні нових завдань.
2. Ускладнена координація діяльності функціональних підрозділів з упровадження нових програм.
3. Ускладнена реалізація внутрішньовиробничих конструкторських і технологічних
новацій без залучення керівників вищої
ланки.
4. Надмірний розвиток вертикальної складової системи управління.
| Продуктовий тип передбачає створення в структурі підприємства самостійних господарських підрозділів - виробничих відділень, орієнтованих на виробництво та збут конкретних видів продуктів однієї групи або ж одного продукту. При цьому передбачається спеціалізація виробничих відділень в головній компанії за окремими видами або групами продуктів і надання їм повноважень управління виробничими та збутовими дочірніми компаніями, розташованими в країні чи за її межами
Переваги
|
Недоліки
|
1. Створення дієвих засобів децентралізації влади.
2. Чітка система звітування менеджерів
підрозділів за прибутки (збитки).
3. Здатність швидко реагувати на зміну
умов конкуренції, технології, попиту.
4. Поліпшення координації робіт.
5. Наявність можливостей для підготовки
менеджерів стратегічного рівня.
|
1. Дублювання функцій на рівні корпорації
і підрозділу.
2. Збільшення витрат на утримання персоналу.
3. Проблематичність встановлення оптимального рівня децентралізації.
4. Наявність випадків надмірної конкуренції між підрозділами за ресурси.
|
РЕГІОНАЛЬНИЙ ТИП ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ СТРУКТУРИ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ
При використанні регіонального типу організаційної структури передбачається, що відповідальність за будь-яку діяльність підприємства на внутрішньому і зовнішньому ринках розподіляється між самостійними регіональними підрозділами. Ці підрозділи за змістом і характером діяльності можуть бути виробничими відділеннями (центрами прибутку), а також організовуватися в формі дочірніх підприємств (бути центрами прибутку та центрами відповідальності). В обох випадках регіональні підрозділи здійснюють координацію діяльності дочірніх збутових і виробничих підприємств у своєму регіоні за видами продукції. Очолює такий регіональний підрозділ віце-президент, який підпорядковується безпосередньо вищій адміністрації
Переваги
|
Недоліки
|
1. Створення можливостей пристосування стратегії до потреб кожного ринку.
2. Перенесення відповідальності за прибутки на нижчі рівні управління.
3. Поліпшення функціональної координації всередині цільового ринку.
4. Наявність можливостей для підготовки
менеджерів стратегічного рівня.
|
1. Проблематичність підтримки загального іміджу в умовах достатньої стратегічної
свободи.
2. Збільшення кількості рівнів управління.
3. Можливість дублювання функцій на
стратегічному і місцевому рівнях.
4. Проблематичність формування єдиної
політики.
5. Труднощі в координації діяльності.
| Висновки Сучасне виробниче підприємство - це складний комплекс, динамізм і злагодженість роботи якого забезпечуються механізмом управління, що встановлює внутрішні зв'язки і враховує діяльність усіх ланок та працівників підприємства - від робітника до директора. Група керівників і фахівців, на яку покладені відповідальність за вироблення і реалізацію управлінських рішень, становлять апарат управління, який розподіляється на категорії. Управління в прямому сенсі слова є дія на працівників з метою досягнення мети, яка стоїть перед підприємством і його колективом. Воно ґрунтується, з одного боку, на багатьох галузях знань, таких як економіка і політологія, соціологія й психологія, інженерні дисципліни і статистика, а з іншого - на узагальненні практичного досвіду управління різними підприємствами, організаціями й компаніями. |
|
|
Скачать 1.69 Mb.