Види правопорушень. Види правопорушень Русін Богдан 1-17. "Види правопорушень"

• Название: "Види правопорушень"
• Анкор: Види правопорушень
• Дата: 12.03.2021
• Размер: 56.53 Kb.
• Имя файла: Види правопорушень Русін Богдан 1-17.pptx
• Тип: Документы; #184166

Київський національний торговельно-економічний університет  Факультет ресторанно-готельного та туристичного бізнесу Кафедра правового забеспечення безпеки бізнесу Есе з дисципліни Правознавства на тему: “Види правопорушень”

Виконав студент групи 1-17 мб Русін Богдан

Правопорушення

Правопорушення — це неправомірне (протиправне) суспільно-шкідливе винне діяння (дія чи бездіяльність) деліктоздатної особи, за вчинення якого особа може бути притягнута до юридичної відповідальності. Правопорушення за ступенем суспільної небезпеки поділяються на злочини і проступки.

Склад правопорушення

Склад правопорушення — це сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак протиправного соціально шкідливого діяння, за вчинення якого винна особа несе юридичну відповідальність.
Склад правопорушення містить чотири необхідні елементи: об'єкт, об'єктивну сторону, суб'єкта і суб'єктивну сторону правопорушення.
Об'єкт правопорушення — це ті суспільні відносини та цінності, що охороняються правом, на які спрямовано посягання суб'єктів правопорушення (наприклад, власність, духовні цінності, здоров'я людини та ін).
Об'єкт правопорушення може розглядатися з різних позицій як:
загальний;
родовий;
видовий;
безпосередній.

Склад правопорушення

Об'єктивна сторона правопорушення — сукупність зовнішніх ознак, що характеризують дане правопорушення: протиправне діяння (дія чи бездіяльність) суб'єкта права; його шкідливі наслідки (спричинений шкідливий результат або погроза його настання); причинно-наслідковий зв'язок між діянням і шкідливим результатом. Крім зазначених основних елементів об'єктивної сторони, існують факультативні: спосіб вчинення правопорушення, місце і час, оточення тощо.
Суб'єкт правопорушення — фізична особа або юридична особа, що вчинила правопорушення і є деліктоздатною, тобто має здатність нести юридичну відповідальність.
Суб'єктивна сторона правопорушення — сукупність ознак, що характеризують психічне ставлення особи до вчиненого нею протиправного діяння і його негативних наслідків, а саме — вина, мотив, мета правопорушення. Обов'язковою ознакою тут є вина, що виражається у формах умислу (прямого і непрямого) чи необережність|необережності (злочинної самовпевненості і злочинної недбалості).

Види правопорушень

Види правопорушень — класифікаційні групи правопорушень за різними підставами розмежовуються між собою за ступенем суспільної шкідливості (небезпечності), за об'єктами посягань, за суб'єктами, за розповсюдженням, за ознаками об'єктивної і суб'єктивної сторони, а також за процедурами їх розгляду.
Суспільна небезпека — оцінна категорія, що характеризується певними діями чи бездіяльністю, завдає шкоди чи створює загрозу спричинення такої шкоди об'єктам, що охороняються кримінальним законом.
Ступінь суспільної небезпеки визначається всією сукупністю ознак злочину:
цінністю того блага, на яке посягає злочин;
шкідливістю наслідків, що настають через учинення злочину;
способами діяння;
мотивами діяння, формою та ступенем вини.

Адміністративні правопорушення

Адміністративними правопорушеннями (проступками) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, соціалістичну власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративне правопорушення має притаманні тільки йому юридичні ознаки.
Адміністративне правопорушення багато в чому нагадує злочин — так само воно може бути спрямоване проти громадського порядку, власності, прав і свобод громадян тощо.
Головною ознакою, за якою адміністративні правопорушення відрізняються від кримінальних злочинів, є менший ступінь суспільної небезпеки.

Проступки

Проступки — менш небезпечні для суспільства діяння. Вони посягають на цінності, що охороняються всіма іншими нормами права — цивільного, адміністративного, трудового, екологічного, фінансового тощо. Тому серед проступків розрізняють адміністративні, дисциплінарні, цивільно-правові, конституційні, матеріальні та ін.
Проступки бувають:
Дисциплінарні проступки
Цивільно-правові проступки
Конституційні проступки
Податкові проступки
Матеріальні проступки

Використана література:

Котюк В. О. Теорія права: Курс лекцій. — К.: Вен турі, 1996. — 208 с.
Скакун О. Ф. Теория государства и права. — Х.: Консум, 2000. — 702 с.
Тарарухин С. А. Квалификация преступлений в следственной и судовой практике. — К.: Юринком, 1995. — 208 с.
Теплова Н. А., Малинкович М. В. Право: Учебник для вузов. — М.: Закон и право, 1998. — С.204-211
Литвак О. Злочинність: її причини та профілактика. — К.: Україна, 1997. -167 с.
Ківенко Н. В., Лановенко І. І., Мельник П. В. Девіантна поведінка: Сучасна парадігма. — Ірпінь: Акад. держ. податк. служби України, 2002. — 240 с.
Лейст О. Э. Санкции и ответственность по советскому праву. — М.: Изд-воМоск. ун-та, 1981. — 240 с.