глотка. ЗАХВОРЮВАННЯ ГЛОТКИ. захворювання глотки

Название	захворювання глотки
Анкор	глотка
Дата	10.12.2020
Размер	44.25 Kb.
Формат файла
Имя файла	ЗАХВОРЮВАННЯ ГЛОТКИ.docx
Тип	Лекція #159227

Лекція 4.
Тема: «ЗАХВОРЮВАННЯ ГЛОТКИ».
Глотка являє собою порожнину з м’язовими стінками, що розташована між основою черепа і VІ-VІІ шийними хребцями. Її довжина становить 12-14 см. Глотку поділяють на три відділа: верхній – носоглотка, середній – ротоглотка, нижній – гортаноглотка.

Носоглотка сполучається з порожниною носа з допомогою хоан, з барабанними порожнинами – за допомогою слухових труб. Межею між носовою та ротовою частинами є умовна лінія, яка являє собою продовження твердого піднебіння дозаду.

Ротова частина глотки сполучається з порожниною рота за допомогою зіва. Зів – це отвір, обмежений зверху м’яким піднебінням, знизу – коренем язика, з боків – передніми та задніми піднебінними дужками, між якими розташовані піднебінні мигдалини.

Гортанна частина глотки починається від верхнього краю надгортанника і донизу переходить у стравохід. З боків гортанної частини глотки містяться грушоподібні заглибини, в яких найчастіше локалізуються сторонні тіла.

Оболонки глотки: зсередини – слизова оболонка, глибше – фіброзна, далі м’язова оболонка: стискачі та підіймачі глотки; зовні м’язова оболонка вкрита адвентицією – сполучнотканинна оболонки. Між адвентицією – спереду, передхребтовою фасцією – позаду, та фасціальними пластинами – з боків, локалізується заглотковий простір. На рівні носоглотки цей простір поділений на дві половини сагітальною перегородкою, виповнений рихлою клітковиною і в дітей містить лімфатичні вузли, нагноєння яких призводить до розвитку заглоткового абсцесу.

У глотці знаходяться скупчення лімфоаденоїдної тканини – мигдалики: два піднебінних, глотковий, два трубних, язиковий. Загальна кількість мигдаликів глотки – шість. Вони розташовані у вигляді кільця, яке називається лімфоаденоїдним глотковим кільцем.
Фізіологія глотки

Глотка виконує чотири життєво важливі функції:

дихальну;
захисну;
голосо- та мовотвірну;
бере участь в акті ковтання та смоктання.

Особливу увагу необхідно приділити функціям мигдаликів. Вони виконують три функції:

захисну – формування місцевого та системного імунітету;
кровотвірну – формування в мигдаликах лімфоцитів;
нервово-рефлекторну – наявність рефлекторних зв’язків мигдаликів з внутрішніми органами.

Обстеження хворого із захворюванням глотки звичайно починають зі збору скарг та анамнезу. Далі проводять зовнішній огляд шиї (звертаючи увагу на її симетричність, характер змін шкіри, наявність нориць) пальпацію шиї та защелепних, підщелепних та підборідних лімфатичних вузлів.

Далі проводять методи візуального обстеження: епіфарингоскопію (огляд носоглотки), мезофарингоскопію (огляд порожнини рота, м’якого піднебіння, його рухомість, язичок, піднебінні дужки, мигдалики, задню і бічні стінки глотки, корінь язика). Огляд нижчого відділу глотки (гортомоглотки) проводять методом гіпофарингоскопії (непрямої лорингоскопії) та методом прямої ларингоскопії.

Якщо виявлені нальоти, підозрілі на дифтерію, проводиться їх бактеріологічне дослідження, у разі підозри на лептотрихоз – бактеріоскопія. Якщо є підозра на злоякісну пухлину – цитологічне дослідження або гістологічне дослідження біоптованої тканини.

Із додаткових методів дослідження глотки треба назвати рентгенографію, термографію, УЗД, КТ, МРТ.