спортивна. Спортивна генетика вивчає закономірності спадковості моторної по. Завдання навчальної дисципліни
 Скачать 127.72 Kb.
|
|
Спортивна генетика вивчає закономірності спадковості моторної поведінки людини, вивчення курсу дозволить сформувати у студентів знання про матеріальні основи спадковості, методи спортивної генетики, генетику рухової обдарованості, генетику розвитку морфологічних ознак і рухових здібностей людини та інше. Завдання навчальної дисципліни: • сформувати у студентів загальне уявлення про матеріальні основи спадковості людини; • визначити основні особливості спадковості моторної обдарованості дітей і підлітків; • розглянути основні генетичні закономірності розвитку морфологічних ознак і рухових здібностей людини; • сформувати загальне уявлення про генетичні маркери індивідуального розвитку людини; • розглянути генотип-середовищну взаємодію в індивідуальному розвитку людини Для встановлення впливу генотипу на визначення ознаки застосовують формулу К. Хольцингера, де Н — коефіцієнт спадковості (англ. hеrdity — спадковість), k(MZ), — коефіцієнт парної кореляції для однояйцевих близнят (% конкордантності), k(DZ)— коефіцієнт парної кореляції для дизиготних близнят (% конкордантності). При Н, що дорівнює одиниці, ознака цілком визначається генотипом; при Н, що дорівнює нулю, визначальну роль відіграє вплив середовища. Коефіцієнт Н, який становить 0,5 свідчить про однаковий вплив спадковості і середовища на визначення і формування ознаки. Вплив середовища позначається літерою Е, вплив спадковості і середовища визначається формулою: Н + Е = 1 (100%), тоді Н = 1 – Е , де Н – величина, яка визначає вплив генотипу у визначенні ознаки, а Е = 1 – Н. Генотип – це набір генетичної інформації, яка відповідає побудові компонентів і надає йому успадковані риси. Іншими словами, можна сказати, що генотип – це генетичний код речовини, який існує в структурі генетичних даних, таких як ДНК або РНК. Фенотип – це зовнішній фізичний прояв причин, які можна спостерігати візуально, не вдаючись до досліджень генетичного коду. Фенотип - це фізичний вигляд шкідливих речовин, тоді як генотип - генетичний склад шкідливих речовин. Фенотип самостійно і є експресією генів індивіда. Тож навіть з одним і тим же видом можна відрізнятися, маючи різницю в їх генотипі. Це головна відмінність між ними. Хромосома — це велика молекулярна структура, де міститься близько 90 % ДНК клітини. Всі хромосоми містять дуже довгий безперервний полімеризований ланцюг ДНК (єдину ДНК-молекулу), що містить гени, регуляторні елементи та проміжнінуклеотидні послідовності.  .Гістонові білки – основний клас білків, необхідний для упакування молекул ДНК у хроматин. Мають невелику молекулярну масу і дуже багаті на основні амінокислоти (аргінін та лізин). Ген — одиниця спадкового матеріалу, що відповідає за формування певної елементарної ознаки. Ген є ділянкою молекули ДНК, що містить інформацію для синтезу РНК. Ген як одиниця генетичної інформації забезпечує такі функції: зберігання спадкової інформації; керування біосинтезом білків та інших сполук у клітині; редуплікації ДНК і РНК (подвоєння генів під час поділу); репарації (відновлення) пошкоджених ДНК і РНК; забезпечення спадкової мінливості клітин і організмів; контроль за індивідуальним розвитком клітин і організмів; явище рекомбінації. Гени складаються із окремих блоків. Екзони – ділянки гена, що кодують спадкову інформацію. Інтрони - ділянки гена, що не кодують спадкову інформацію  Кожен етап, у свою чергу, має початок (ініціація), продовження (элонгация) і кінець (терминация), де також здійснюється контроль генної експресії * а) на основі гена ДНК синтезується про-мРНК. Перший етап експресії називається «транскрипцією»; б) крупна молекула про-мРНК піддається «процесингу», в результаті цього значно зменшується в розмірах. Утворюється «зріла» мРНК, прочитування інформації з якою спрощується. Біологічний сенс процесингу - полегшення доступу до генетичної інформації; у) мРНК за участю тРНК «вибирає» необхідні амінокислоти, які зв'язуються на рибосоме в строго певну послідовність поліпептиду. Процес перенесення інформації з мРНК на поліпептид називається «трансляцією»; г) синтезований поліпептид піддається «модифікації» і перетворюється на активний білок; д) функціонуючи, білок робить свій внесок в морфологічну або функціональну ознаку (фенотип) клітки або організму. 7. Гаплоїдний набір – нормальна кількість хромосом в кожній гаметі певного виду. Гаплоїдні клітини – клітини з одинарним набором непарних хромосом. Розрізняють гаплоїдні клітини — з одинарним набором непарних хромосом (n), диплоїдні — з парними хромосомами (2n). 8. АЛЕЛІ — різні форми стану гена, що займають у гомологічних, парних хромосомах ідентичні ділянки і визначають спільність біохімічних процесів розвитку тієї чи іншої ознаки. Геноти́п — сукупність генів певного організму. У гетерозиготних індивідів на основі кожного з алелів, що кодуються даним геном, синтезуються кілька варіантів білка, транспортних або рибосомальних РНК, що відрізняються один від одного, в результаті чого в організмі з'являється суміш цих варіантів. Гомозиго́та — диплоїдна або поліплоїдна клітина (особина), гомологічні хромосоми якої несуть однакові алелі певних генів. Домінантний ген (алель) — ген, який проявляється у фенотипі гетерозиготного організму. Рецесивний ген (алель) — ген, який не проявляється у фенотипі гетерозиготного організму. 9. Мута́ції — зміни генетичного матеріалу (зазвичай ДНК або РНК). Мутації можуть бути спричинені помилками копіювання генетичного матеріалу на стадії поділу клітини, опроміненням радіацією, хімічними речовинами (мутагенами), вірусами або можуть відбуватися свідомо під клітинним контролем протягом таких процесів як, наприклад, мейоз або гіпермутація. Типи мутацій: Генні – це стійкі зміни окремих генів, спричинені порушенням послідовності нуклеотидів у молекулах нуклеїнових кислот. ... Хромосомні – виникають у результаті перебудови хромосоми. ... Геномні – пов'язані зі зміною кількості наборів хромосом. 10. На молекулярному рівні генетичний поліморфізм проявляється у вигляді невеликих відмінностей в нуклеотидних послідовностях ДНК, сумісних з нормальною функцією генома, але призводить до певних варіацій в структурі білків. 11. - |