Радіологія. Кісткова тканина. Зміни структури кісток Остеопороз
 Скачать 421.02 Kb.
|
|
Зміни структури кісток 1. Остеопороз Зменшення кількості кісткової речовини в одиниці об’єму та порушення міцності кісток Рентгенологічне зображення кістки характеризується великопетлистою кістковою структурою, стоншенням кіркової речовини, розширенням кістковомозкового каналу. 2. Остеомаляція Порушення мінералізації остеоїда та його слабке звапнення Рентгенологічно кістки системно стають прозоріші, інтенсивність їх зображення знижується, структура втрачає чіткість 3. Фіброретикулярна перебудова Спостерігається при гіперпаратиреозі Рентгенологічно виявляють розволокнення кіркового шару Підвищується прозорість кісток 4. Остеосклероз Супроводжується збільшенням кісткової речовини в одиниці об’єму Рентгенологічно остеосклероз проявляється потовщенням кіркової речовини та звуженням кістково-мозкового каналу, а також дрібнопетлистим кістковим малюнком, який згодом зникає взагалі Рентгенологічно склерозована ділянка губчастої речовини кістки інтенсивніша, затемнена, безструктурна 5. Остеонекроз Змертвіння ділянки кістки через порушення живлення кісткової тканини Рентгенологічно — це більш інтенсивна тінь, що відрізняється від остеосклерозу різким переходом у кістку з розрідженою структурою і відмежованим вінчиком остеолізу 6. Асептичний остеоліз Виникає внаслідок зміни трофіки тканин. При порушенні іннервації та кровопостачання На КТ - ділянки неоднорідного зниження оптичної щільності кісткової тканини без чіткого відмежування На МРТ - дає на Т1 зваженому зображенні нерівномірний гіпоінтенсивнй МР сигнал 7. Асептичний остеонекроз Повільне відмирання ділянки кістки, спричинене частковим чи повним порушенням кровопостачання Рентгенологічно некротична ділянка чітко відмежована обідком прояснення і має більшу інтенсивність, ніж суміжна кісткова тканина МРТ – зниження МР сигналу в ділянці загиблого кісткового мозку На Т2 зображенні – гіпоінтенсивні осередки чергуються з гіперінтенсивними 8. Остеолітичний тип деструкції рентгенологічно виявляють як осередки чи ділянки однорідного або нерівномірного прояснення, що має округлу чи неправильну форму експансивний ріст – контури чіткі і рівні; інфільтруючий ріст – контури нечіткі і нерівні 9. Некротичний тип деструкції некротична ділянка відрізняється значною інтенсивністю, відмежуванням від непошкодженої кістки проясненням 10. Секвестрація мертвої ділянки формується зона склерозу, що відмежовує секвестр відмежована ділянка від кісткової тканини обідком прояснення 11. Змішаний тип деструкції структура пістрява внаслідок чергування ділянок остеолізу та некрозу !!! На К Т зображенні явища деструкції виявляють раніше, ніж на рентгенограмі. Краще визначаються зміни структури , особливості контурів, характер відмежування, наявність звапнень, періостальні реакції, а також зміщення м’язів та міжм’язових жирових прошарків чи їх інфільтрація. МРТ дозволяє найкраще вивчити стан м’яких тканин та кісткового мозку. На МР зображенні за станом кісткового мозку раніше визначаються початкові ознаки деструкції, наявність некрозів чи секвестрів, а також ступінь відмежування останнього. Сила МР сигналу залежить від особливостей патологічних тканин , які заміщують кістковий мозок у міру прогресування деструкції. Разом з тим МРТ дослідження малоінформативне щодо визначення змін кісткової структури й невеликих звапнень. Травматичні ушкодження кісток і суглобів 1. Переломи Рентгенологічне дослідження, виконане в разі травматичного ушкодження кісток і суглобів, дозволяє визначити його вид, характер, локалізацію, наявність осколків, сторонніх тіл, а контрольні рентгенограми судити про положення кісткових відламків і ступінь розвитку кісткового мозоля. Особливе значення у разі переломів кісток таза має КТ, що дозволяє уточнити їх характер та розширює можливості визначення виду зміщення, ступеня ушкодження органів і тканин, на підставі чого вирішується питання про метод лікування хворого. Існують два основних рентгенівських симптоми перелому — його лінія і зміщення відламків. За певного розходження кісткових відламків лінія перелому має вигляд смужки просвітлення, у разі вклинених і компресійних переломів — смужка затемнення. Ця ознака спостерігається найчастіше у кісткових відділах переважно з губчастою будовою (метафізи довгих трубчастих кісток, шийка стегнової кістки, проксимальний кінець плечової, дистальний відділ променевої, п'яткова кістка). У складних випадках, коли на рентгенограмах не виявляється ознак перелому, слід виконати КТ і МРТ. 2. Переломи у дітей Рентгенологічна картина характеризується маловираженою або невираженою лінією перелому в губчастій речовині і нерівністю одного чи двох контурів кістки на рівні травми. Такі переломи називаються підокісними або за типом «зеленої гілки» !!! Якщо перелом загоюється протягом перших 7—10 днів, відбувається розсмоктування ушкоджених кісткових балок і формування первинної сполучнотканинного мозоля. Рентгенологічне дослідження дозволяє контролювати цей процес. На знімках помітно розширення лінії перелому. За наступні 7—10 днів сполучнотканинний мозоль трансформується в остеоїдну тканину, позбавлену солей вапна, тому рентгенологічної динаміки не спостерігається. Запальні хвороби кісток і суглобів 1. Остеомієліт Гнійне ураження кісток (стафілококи, стрептококи) гематогенним шляхом чи з прилеглих органів, тканин, що мають вогнище інфекції Яскраві рентгенологічні ознаки захворювання у вигляді розшарувального періоститу вздовж діафіза та дрібних вогнищ деструкції у метафізі спостерігаються на 10—14-й день захворювання Хронічній стадії захворювання властиве переважання проліферативних явищ: ділянки остеосклерозу, осифікуючого періоститу, які призводять до стовщення кістки. Рентгенологічна картина пістрява, що зумовлено ділянками остеопорозу, остеосклерозу, вогнищами деструкції та асиміляцією періостальних нашарувань У дітей молодшого віку рентгенологічна картина остеомієліту характеризується періостальною реакцією, що виникає на 8—9-й день захворювання, дрібними секвестрами. 2. Абсцес Броді – хронічний обмежений остеомієліт (гематогенний) На початкових стадіях захворювання рентгенологічно виявляється остеопороз, нечіткий малюнок кістки. Вогнища деструкції звичайно локалізуються у метафізі, потім можуть утворитися різного розміру кісткові порожнини і в діафізі зі сформованими навколо них ділянками ущільнення 3. Хронічний діафізарний склерозивний остеомієліт Гарре На рентгенограмах видно веретеноподібне стовщення, склерозований діафіз. На звичайних знімках вогнище деструкції не виявляється, але його добре видно на томограмах. Зовнішні контури кістки чіткі 4. Туберкульоз кісток і суглобів Туберкульозні вогнища, що виникають у метаепіфізах, у рентгенологічному зображенні являють собою ділянки розрідження з нечіткими контурами різних форм і розмірів. Вогнища розміром до 3 мм вважаються дрібними, від З до 6 мм — середніми, більше ніж 6 мм — великими. В центрі вогнища деструкції можуть виникати секвестри. Синовіїт - рентгенологічно виявляється рівномірний реґіонарний остеопороз, затемнення фізіологічних просвітлень, збільшення об'єму м'яких тканин, що оточують суглоб, зміна висоти рентгенівської суглобової щілини (спочатку розширення, а потім звуження). Первиннокістковий туберкульозний артрит (туберкульозний процес поширюється з епіфіза на суглоб) - на рентгенограмі раніше виявляється реґіонарний остеопороз, який поєднується з атрофією кістки, формуванням дрібних множинних секвестрів (передартритична стадія). 5. Туберкульозний спондиліт Туберкульозне ураження хребта Першою рентгенологічною ознакою туберкульозного спондиліту є зменшення висоти міжхребцевого простору, яке зумовлене ураженням диску і його руйнуванням. Інша ознака – наявність натічника або напливного (холодного) абсцесу – на рентгенограмі тінь натічника розташована в м’яких тканинах на рівні або нижче від ураження 6. Сифіліс кісток і суглобів Пізні прояви вродженого сифілісу спостерігаються у дітей віком понад 1 рік: сифілітичний фалангіт зі змінами в центральних відділах фаланг, які за рентгенологічною картиною нагадують туберкульозні ураження, але відрізняються значним склерозом та гіперостозом. Зміни скелета в разі загальних захворювань 1. Рахіт Дефіцит ергокальциферолу (вітамін Д) За умови проведення лікування рентгенологічна картина може бути близькою до сифілітичного остеохондриту і періоститу. Головним диференційно-діагностичним критерієм є те, що кісткові прояви рахіту виявляються на знімках з 6-го місяця життя дитини, а остеохондриту — до цього терміну закінчуються. Ядра скостеніння на тлі сифілісу з'являються рано, а у разі рахіту — у пізніші терміни. 2. Скорбут Авітаміноз С Серед ознак, як і найраніше виявляються, спостерігається остеопороз, пізніше — стовщення зони препараторного звапнення за рахунок зміщення до неї дрібних кісткових відламків у зоні метафізарного крововиливу, відшарований періостит, патологічні переломи довгих трубчастих кісток, епіфізеолізи. 3. Первинний гіперпаратиреоз (хвороба Реклінгаузена) Порушення функції прищитоподібних залоз Початковими рентгенологічними ознаками є системний остеопороз, більш пізніми — розвиток кістоподібних одно- та багатокамерних порожнин, деформація кісток нижніх кінцівок і таза, патологічні переломи. 4. Кістковий леонтіаз (гемікраніоз) На рентгенограмі черепа виявляються однобічні дифузно-склеротичні та гіперостотичні зміни кісток черепа й лиця. Поширенню патологічного процесу перешкоджають черепні шви. 5. Деформувальна остеодистрофія (хвороба Педжета) Рентгенологічно в довгих трубчастих кістках визначається перебудова всієї кісткової структури, яка стає груботрабекулярною. Виділяються переплетення грубих балок, кіркова речовина стовщується через звуження кістковомозкової порожнини до повного її зникнення. Періостальні нашарування відсутні, суглоби у патологічний процес не втягнуті. У кістках таза переважають явища деформації. Крила клубових кісток розгорнуті, гілки лобкових розташовані під прямим кутом одна до одної, вхід у малий таз звужений, має форму карточного серця. Структура кісток таза також змінена. У хребцях зміни виражені менше: висота їх тіл зменшена, особливо в центральних відділах; бічні поверхні увігнуті, структура груботрабекулярна, по периметру — симптом рами. Якщо уражені кістки черепа, зовнішній об'єм його збільшений, кістки склепіння стовщені. Картина черепа з ділянками ущільнень, що нагадують ватні кулі, схожа на кучеряву голову Найважчим ускладненням хвороби Педжета є малігнізація, частіше у хворих 50—70 років, ознаками якої є руйнування поверхні кістки, поява періостальних нашарувань, пухлиноподібних утворів у м'яких тканинах і різкий біль. Доброякісні пухлини 1. Остеома Рентгенологічно — інтенсивна, гомогенна тінь округлої форми, з чіткими контурами, безструктурна. 2. Хондрома Рентгенологічно виявляю ться вогнищ а остеолізу — просвітлення, чітко обмежені склеротичним вінчиком, розділені кістковими балками. На тлі хрящової тканини виявляються ділянки звапнень. Зміни у прилеглій кістці відсутні. Хондроми мають доброякісний перебіг, але в разі локалізації у довгих трубчастих кістках спостерігаються випадки малігізації. Рентгенологічними ознаками її є руйнування склеротичного обмежувального вінчика кіркової речовини, збільшення вогнищ деструкції, поява розшарувального або голчастого періостозу, м 'якотканинного компоненту. 3. Остеохондрома Рентгенологічно виявляється я к новоутворення, що випинається над кісткою, на широкій основі, має вигляд цвітної капусти. Структура пухлини поліморфна, складається з ділянок хрящової і кісткової тканини, вогнищ звапнень. Поверхня горбиста, основа складається з компактної та губчастої речовин кістки, контури пухлини чіткі . Остеохондроми ростуть повільно, малігнізація нетипова. Ознаками останньої є швидкий ріст пухлини, поява сильного болю, зміни в біохімічних аналізах крові. 4. Гемангіома Рентгенологічно виявляється дрібно- або великокомірковий малюнок кістки, її рівномірне, нерізке здуття, стоншена або стовщена за рахунок періостальних нашарувань кіркова речовина. Гемангіома ускладнюється патологічними переломами та малігнізацією. 5. Ізольована кісткова кіста Рентгенологічно виявляються одно-, дво- або багатокамерні (10—12) просвітлення, без чітких контурів. Кісткові стінки, що розділяють камери кістки, несуцільні, мають вигляд куліс. Кіркова речовина на рівні кістки стоншена. Періоститу не буває. Патологічні переломи, що виникають на рівні кістки, добре загоюються, іноді після них настає самовиліковування. У разі локалізації процесу в діафізах останні деформовані, здуті. 6. Велетенськоклітинна пухлина (остеобластокластома) Рентгенологічно розрізняють коміркову та літичну форми захворювання. Це фази розвитку процесу, тому між ним и можливі перехідні форми. Д ля коміркової форми характерна коміркова структура вогнища ураження, що виникає унаслідок нерівномірного лізису кістки зі збереженням тонких кісткових перекладин. Характерне також стоншення кіркової речовини, асиметричне здуття кістки , відсутність періостальної реакції. Згодом процес переходить у літичну форму з деструкцією кісткових перекладин на великому протязі, руйнуванням кіркової речовини. Особливістю велетенськоклітинної пухлини є ймовірність рецидивів і метастазів у легені, кістки та інші органи. Ознаками малігнізацїї пухлини є біль, порушення функції найближчого суглоба, проривання кісткової шкаралупи пухлини періостальними реакціями, ураження м ’яких тканин. Злоякісні пухлини 1. Саркома Юінга Рентгенологічна картина різноманітна. У ранній період у довгій трубчастій кістці виявляються вогнища деструкції і періостальні реакції; відрізнити пухлинну природу захворювання від запального процесу важко. Пізніше змінюється характер періостальних нашарувань. На тлі розшарованого періоститу в діафізі виявляється періостальний козирок і голчастий періостоз. Вогнища остеолізу можуть бути і дрібними, і великими 2. Мієломна хвороба (хвороба Рустицького-Келлера, мієломатоз) Рентгенологічно вогнища деструкції різних розмірів, рідко — здуття кістки, стоншення кіркової речовини (рис. 8.29). Трапляються патологічні переломи довгих трубчастих кісток. 3. Метастази в кістки За рентгенологічними проявами метастази бувають остеолітичними, остеобластичними і змішаними. Частіше спостерігаються остеолітичні — поодинокі і множинні. За наявності остеолітичної форми метастазування на рентгенограмах виявляються ділянки просвітлення різних розмірів із нерівними , нечіткими контурами. Періостальна реакція відсутня. Остеобластичні метастази виглядають як ділянки склерозованої кістки, що згодом зливаються між собою. Змішані метастази мають ознаки обох зазначених різновидів. На основі радіонуклідного дослідження визначають рівень резекції кістки, ураженої пухлиною Ангіографія – визначають розміри м’якотканинного компонента пухлини, його співвідношення з магістральними судинами Захворювання суглобів 1. Інфекційний артрит На першій фазі спостерігається випіт у суглоб, що виявляється на рентгенограмах збільшенням висоти рентгенівської суглобової щілини; на другій, коли у процес утягнуті всі шари суглобової капсули, на знімках видно ділянки остеолізу замикальної пластинки, спочатку в місцях прикріплення синовіальної оболонки суглоба, потім — на замикальній пластинці суглобових поверхонь. За подальшого поширення процесу виникає остеомієліт суглобових кінців, у товщі епіфізів — ділянки деструкції. 2. Ревматичний поліартрит Рентгенологічно суглобові щ ілини розширені, остеопороз епіфізів слабко виражений. У разі хронічного ревматичного поліартриту рентгенологічні ознаки виразніші. Уражаються симетричні суглоби, на знімках виявляються вогнища деструкції в епіфізах, підвивихи, анкілози. 3. Інфекційний поліартрит міжхребцевих суглобів На знімках з'являється нечіткість суглобових поверхонь відростків, висота рентгенівської суглобової щілини знижена; тіла хребців і міжхребцеві простори не змінені 4. Дегенеративно-дистрофічні ураження суглобів (артроз, деформуючий артроз) Рентгенологічно виявляється виражене зниження висоти суглобової порожнини аж до повного стикання зчленованих кісток, невеликі кісткові розростання і кістоподібна перебудова найбільш навантажених відділів суглобових кінців 5. Нейродистрофічні ураження суглобів (артропатії) Рентгенологічна картина дозволяє виявити вивихи, переломи з формуванням псевдоартрозу, звапнення у м'яких тканинах. Тільки через кілька років після рентгенологічного виявлення артропатії клінічно визначається розлад больової і температурної чутливості. 6. Остеохондропатія Асептичний некроз епіфізів Спочатку рентгенологічно тінь епіфіза посилена, суглобова щілина розширена. Потім унаслідок множинних компресійних переломів епіфіз сплощується, а за умови розсмоктування некротичних ділянок виявляється чергування просвітлень і затемнень. Згодом структура епіфіза відновлюється Системні захворювання скелета 1. Мармурова хвороба (вроджений гіперостоз) Рентгенологічно кістки безструктурні, мають вигляд мармуру, кістковомозкова порожнина не простежується. порушення мінерального обміну, внаслідок чого компактна речовина надмірно розвивається і заповнює кістковомозкову порожнину 2. Професійні ураження дія вібрації і фізичного напруження стовщення й ущільнення окістя на долонних поверхнях фаланг пальців кисті і п’ясткових кістках, посилення компактної речовини вздовж розрідженої кісткової тканини у фалангах обох кистей |