Ущільнене опитування полягає в тому. Інформація про успішність учня (відмінникам оцінки часто завищують, трієчникам занижують) темп відповіді (більш швидкий темп оцінюють вище). Враховуючи це, усну перевірку слід поєднувати з іншими методами
 Скачать 33.28 Kb.
|
|
Ущільнене опитування полягає в тому, що вчитель викликає одного учня для усної відповіді, а 4-5 учням пропонує дати письмові відповіді на поставлені запитання. Поурочний бал виставляється учням за знання, які вони демонструють протягом уроку. Це дозволяє підтримувати пізнавальну активність учнів протягом усього уроку. Суттєвий недолік усної перевірки полягає в тому, що на оцінку впливає чимало сторонніх факторів, знижуючи її об'єктивність: ефект контрасту (відповідь учня оцінюється у порівнянні з відповідями однокласників); попередня інформація про успішність учня (відмінникам оцінки часто завищують, «трієчникам» - занижують); темп відповіді (більш швидкий темп оцінюють вище). Враховуючи це, усну перевірку слід поєднувати з іншими методами. Учитель заздалегідь повинен підготувати контрольні запитання для усної перевірки. їх характер залежить від етапу навчання і змісту навчального матеріалу. Найпоширенішими є запитання типу: «розказати», «назвати», «сказати», «перелічити». Вони вимагають від учня відтворення вивченого напам'ять і менше мобілізують мислення. Проте перевірка має виявляти насамперед логіку мислення учня, розуміння суті навчального матеріалу, а не механічне його запам'ятовування. Тому, доцільно ставити запитання, які б вимагали від учнів порівняння різних явищ і процесів («Яка різниця між постійним і змінним струмом?»); установлення взаємозв’язків між явищами, процесами, подіями («Яка залежність між напругою і силою електричного струму»?); підведення конкретного під загальне («Назвати приклади, що ілюструють перший закон Ньютона»); пояснення причин, доведення певних закономірностей явищ і процесів («Пояснити явище дифузії в рідинах») тощо. Такі запитання дають змогу перевірити рівень розуміння учнями навчального матеріалу, активізують їх мислення. Важливою дидактичною вимогою до перевірки знань є чіткість і зрозумілість формулювання запитань. Стилістична неохайність або багатозначність запитань утруднюють відповідь на них. Нелегко, наприклад, зрозуміти учневі суть таких запитань: «Що є в тундрі?», «Що сталося після закінчення другої світової війни?», «До чого наближається поезія Тичини?» і т.д. При усній перевірці знань важливе значення має форма звертання вчителя до учнів, тон запитань. Грубим порушенням педагогічного такту є, наприклад, такі звертання: «Зараз піде відповідати хто-небудь з найслабших», «Хоч я ніколи не чула від тебе розумного слова, проте спробуй відповісти на це запитання» і т.д. Такі звертання негативно позначаються на самооцінці учня, ображають його гідність, підривають віру у власні можливості. Письмова перевірка порівняно з усною більш ефективна, оскільки всі учні класу отримують завдання для підготовки письмових відповідей на них. Це сприяє підвищенню самостійної пізнавальної діяльності учнів, формуванню культури писемного мовлення, ефективності використання навчального часу. Однак цей метод контролю успішності теж має свої недоліки. Перший з них - недостатня об'єктивність письмових контрольних робіт. Загальновідомо, що різні вчителі часто за ту ж саму роботу ставлять різні оцінки. А оцінка, отримана за письмову роботу сьогодні, нерідко відрізняється від оцінки, поставленої за таку ж роботу наступного тижня. На об'єктивність оцінювання письмової роботи впливає також середній рівень успішності учнів у класі. У різних класах вчителі вдаються до різних критеріїв оцінювання, у зв'язку з чим оцінка письмової роботи залежить не стільки від фактичного рівня знань учня, скільки від його належності до того чи іншого класу. Відомий вплив на оцінку сторонніх чинників, таких, як кількість написаного тексту, почерк, графічні й орфографічні помилки (навіть якщо оцінці підлягає лише зміст роботи), послідовність оцінювання робіт, стать учителя й учня, соціальне походження школяра, ставлення вчителя до учня. Для перевірки знань з математики, фізики і хімії найчастіше застосовують письмові роботи з розв'язування задач і прикладів. Учителі інших предметів використовують здебільшого письмові відповіді на запитання. Диктант може бути ефективним засобом перевірки не тільки мовної грамотності учнів, але й знань з математики, фізики, хімії, географії, біології та інших предметів. Так, наприклад, замість того, щоб запропонувати учневі написати на дошці хімічні формули або рівняння, можна провести короткий диктант на 5-8 хв. для всього класу і цим самим перевірити знання хімічних формул у всіх учнів. Перед письмовою контрольною роботою вчитель повинен дати стислий інструктаж про порядок її проведення. Необхідно попередити учнів, скільки часу відведено на роботу, а також порадити їм пропускати непосильні завдання і не затримуватись з відповіддю на інші питання. Для учнів, які закінчують контроль ну роботу раніше за інших, слід передбачити додаткові завдання. Графічна перевірка спрямована, на виявлення вмінь і навичок учнів у процесі виконання різних видів графічних робіт з різних дисциплін навчального плану. Це робота з контурними картами, побудова таблиць, схем, графіків, діаграм та ін. Такий метод набув широкого використання у середніх і особливо у старших класах, оскільки спрямований на узагальнення знань, систематизацію певних процесів, технологій. Все це сприяє підвищенню самостійності учнів у процесі учіння, оволодіння методами навчальної діяльності. Практична перевірка тісно пов'язана із залученням учнів до конкретної практичної діяльності, під час якої перевіряються вміння учнів застосовувати знання на практиці, а також рівень сформованості вмінь і навичок. Логічно така перевірка випливає із сутності процесу пізнання, в якому практика має спону кальну і контролюючу роль. Тестова перевірка швидко набуває свого поширення. Сутність цього методу полягає у визначенні завдань (запитань), до яких подані альтернативні відповіді. Учень має обрати правильну відповідь, аргументувати свій вибір. Можуть бути завдання для конструювання відповіді. Тестова перевірка може здійснюватися машинним і безмашинним способом. 4.Правила і техніка контролю успішності навчальної діяльності Принципи успішного контролю навчання 1.Об'єктивність перевірки і оцінки — виключення упереджених, суб'єктивних і помилкових оцінок, перевірка тільки того, що вивчалося. Оцінка в очах учня повинна бути справедливою і переконливою (часто це і дозволяє зробити використання різних форм оцінок). Вчитель повинен поставити чіткі і зрозумілі учням критерії і норми оцінювання, пояснити учням попередньо свої вимоги. 2.Індивідуальний характер контролю - необхідно враховувати знання кожного окремого учня, його досягнення і труднощі в роботі, що дозволяє виявити фактичний стан знань, умінь учня, а також характер індивідуальної допомоги, що повинна бути йому надана. 3.Систематичність, регулярність контролю (але не ритмічність). 4.Гласність - обов'язкове ознайомлення учнів із критеріями і нормами оцінювання, висування і роз'яснення своїх вимог, повідомлення оцінок і їхнє обґрунтування. Ця вимога спонукає до розвитку в учня навичок самоконтролю і самооцінювання. Доцільніше націлювати учнів не на отриманий результат, а на те, яким він може стати, не наводити як приклад не стільки встигаючого в навчанні товариша, скільки його ж особисті, поки що окремі досягнення (теорія перспективних ліній A.C. Макаренко). 5.Всебічність перевірки - охоплення всіх розділів програми, щоб не покривати позитивною оцінкою з одного розділу програми незадовільну з іншого і попередити прогалини в знаннях учнів. Необхідно забезпечити перевірку всіх висунених навчальних цілей, всіх запланованих рівнів засвоєння навчальної інформації. 6.Диференційованість перевірки, котра передбачає врахування специфіки програмного матеріалу, предмету, індивідуальних особливостей учня (боязкість, заїкання, стан здоров’я). Деяким учням треба дати триваліший час на підготовку до відповіді, вчасно підбадьорити, дати додаткове запитання. Інколи можна відкласти виставлення поганої відмітки, якщо вчитель бачить, що учень прагне покращити своє навчання. 7.Різноманітність форм і методів контролю, що створює умови для реалізації всіх функцій контролю, підвищенню інтересу учнів до його проведення і результатів. 8.Етичність ставлення до учня, повага до нього. 9. Позитивність - забезпечення позитивного ставлення учнів до контролю, розуміння його більшої ролі як засобу зворотного зв’язку, ніж засобу оцінювання, зниження значення оцінки, залучення учнів до оцінювання. У процесі аналізу й оцінки навчальної діяльності варто дотримуватися таких правил. 1.Пам'ятайте, що аналіз й оцінка знань, умінь та навичок учнів - шлях забезпечення зворотного зв'язку у процесі навчання. 2.Дотримайтесь систематичності в аналізі й оцінці знань, умінь і навичок учнів. 3.Створюйте ситуацію значимості процесу перевірки й оцінки навчальної діяльності учнів. 4.З повагою ставтесь до навчальної праці вихованців. 5.Не витрачайте часу на з'ясування в учнів, що було задано додому? 6.Створюйте позитивний емоційний настрій учнів під час опитування. 7.Перевіряючи виконання учнями домашнього завдання, зосереджуйте увагу на результативності цієї роботи за рівнем оволодіння новими знаннями, вміннями і навичками. 8.Чітко формулюйте запитання, яке спонукало б учнів до активних мислительних дій, витримуйте паузу, яка дає змогу всім учням зібратися з думками; лише після цього запрошуйте конкретного учня для відповіді. 9.Уважно слухайте відповідь учнів, схвальним словом, жестом і мімікою стимулюйте розумову активність вихованців. 10.Не перебивайте монологічну відповідь учня, аналіз робіть після закінчення відповіді. 11.Враховуйте індивідуальні особливості учнів (повільність, темперамент, мовні дефекти та ін.). 12.залучайте учнів до перевірки рівня оволодіння знаннями, виконання письмових робіт інших учнів класу. 13.Короткі відповіді учні можуть робити, не піднімаючись з місця. 14.Аналізуйте якість відповіді учнів, а не його особистість. 15.Після завершения відповіді робіть короткий аналіз, аргументовано й об'єктивно оцінюйте. 16.Залишайте за учнями можливість повторно опрацювати навчальний матеріал, виконати навчальне завдання відповідно до їх індивідуальних розумових можливостей. 17.Під час відповідей учень може користуватися опорними схемами, іншими наочними матеріалами. 18.Забезпечуйте оптимальні умови для всебічної перевірки знань, умінь і навичок учнів за допомогою різноманітних методів.
Для ефективного контролю успішності учнів не досить лише виявити, що вони знають і вміють. Потрібно також правильно оцінити їхні знання і вміння. Оцінка складається з двох компонентів - числового балу,який фіксує результат перевірки знань, умінь та навичок школярів, і оцінного судження, що характеризує якість роботи учнів, їх ставлення до навчання, старанність. Обґрунтовуючи бал, вчитель аналізує виявлені знання за формою, змістом, обсягом, з погляду правильності та виразності мовлення. Важливе значення мають вказівки про прогалини та помилки в знаннях учнів і рекомендації щодо їх виправлення. Результати контролю навчально-пізнавальної діяльності учнів виражається у її оцінюванні. Оцінювання (оціночне судження)- це визначення ступеня засвоєння знань, умінь та навичок. Кількісним вираженням оцінювання є оцінка. До теперішнього часу не тільки в педагогічній практиці, але й в дидактичній та методичній літературі терміни «оцінювання» та «оцінка» іноді розуміються як синоніми. Так, часто, коли мається на увазі оцінка, говорять «оцінювання» (виставлення оцінки, система оцінювання та ін.) Між тим, «оцінка» та «оцінювання» - поняття хоча й близькі, але далеко не ідентичні. Оцінюватися результати навчання можуть не лише оцінкою, але й іншими засобами. Наприклад, це може бути схвалення на словах та несхвалення, винесення подяки, нагородження грамотами й медалями. Оцінювання - установлення ступеня однаковості (розходження) реальних результатів навчання з еталонними. Оцінювання починається ще на етапі підготовки до контролю і полягає у встановленні критеріїв і норм оцінювання. Критерії оцінювання - параметри еталона - результату навчання (уміння учня): правильність (відсутність помилок), якість, швидкість, своєчасність виконання. Норми критеріїв оцінювання - значення критеріїв, розподілені за певними рівнями Оцінка (числовий бал) - це умовне вираження кількісного оцінювання знань, умінь, навичок учнів у цифрах чи балах, вираження результатів оцінювання. Види представлення оцінки: словесна (письмова чи усна) - вираз оцінки на словах: схвалення чи осудження, рецензія, критика, характеристика, обґрунтування, пояснення, вимова. рухова - вираз оцінки за допомогою різноманітних жестів: кивання головою, поплескування по плечах, потиск руки, аплодування та інше. умовний знак (відмітка) - вираз оцінки за допомогою умовного знаку: традиційна цифрова відмітка, бали рейтингу, + / -, зараховано / незараховано; «незадовільно», «задовільно», «добре», «відмінно»). предметні заохочення (нагороди, призи, грамоти, премії) і покарання (штрафи, «жовті» та «червоні» картки, вилучення з гри). Уведена з вересня 2000 року 12-бальна оціночна шкала, побудована за принципом урахування особистих досягнень учнів, націлена на інтегрований результат засвоєння учнями всіх компонентів змісту шкільної освіти: знань, умінь, навичок, досвіду здійснення творчої діяльності, емоційно-ціннісного ставлення до світу - комплекс компетенцій, яких потребує сучасне життя. Ця шкала оцінювання побудована з урахуванням підвищення рівня особистих досягнень учня. Передбачено, що при оцінюванні вчитель має враховувати рівень досягнень учня, а не ступінь його невдач, до того певним чином спонукала попередня система оцінювання. Критерії оцінювання ґрунтуються на позитивному принципі, за якого оцінки не поділяються на ті, що виконують заохочувальну і каральну функції. При цьому перевідними є всі оцінки 12-бальної системи оцінювання, які виставляються у відповідний документ про освіту. Залежно від ступеня компетентності учня розрізняють чотири рівні навчальних досягнень: низький (рецептивно-продуктивний); середній (репродуктивний); достатній (конструктивно-варіативний); високий (творчий). У загально дидактичному плані ці рівні визначаються такими характеристиками:
Названі критерії дають змогу оцінювати навчальні досягнення учнів за 12- бальною системою оцінювання. Вимоги до оцінки результатів навчання. Слово "оцінка" означає характеристику цінності, рівень значення для людини певних об'єктів, явищ, процесів. У навчальній діяльності оцінка передбачає встановлення ступеня поставлених перед учнями навчальних завдань. Для дотримування об'єктивності під час оцінювання кожна оцінка потребує свого обґрунтування. Певним чином його потребує й кожна система оцінювання. Вимоги до перевірки та оцінювання успішності учнів 1.Знання учнів необхідно оцінювати об'єктивно. Ефективним стимулом навчання оцінка стає лише тоді, коли вона об'єктивна і справедлива, коли до всіх учнів ставляться однакові вимоги. Оцінка має характеризувати обсяг та якість знань і умінь учнів незалежно від методів і засобів контролю, особистих якостей учителя. На оцінювання знань не повинні впливати симпатії й антипатії вчителя, особливості поведінки та здоров'я учнів. Неприпустимо занижувати оцінку за порушення учнями поведінки на уроці. Слід дотримуватись єдиних норм і критеріїв оцінювання, повідомити їх учням. Бути об'єктивним означає однаково доброзичливо ставитися до всіх учнів. 2. Виставлення оцінки слід супроводжувати^ обґрунтуванням (коментуванням). Оголошуючи оцінку, вчитель має коротко, але чітко і переконливо умотивувати її. Необхідно вказати на позитивні сторони відповіді та допущені помилки, неточності. Обґрунтування оцінки вимагає аналізу способів діяльності учня, його ставлення до навчання, міри старанності, повноти та правильності знань. Необхідно пояснити учневі, як можна виправити допущені помилки, ліквідувати прогалини у знаннях. Оцінні судження вчителя дають змогу учням зрозуміти його вимоги та критерії оцінювання. 3. Перевіряти й оцінювати знання учнів слід систематично, ре гулярно. Це дозволяє оперативно вносити корективи в навчальний процес, організовує та дисциплінує учнів, спонукає їх до постійної роботи. Оперативне отримання учнями зворотного зв'язку щодо успішності засвоєння конкретних знань і умінь посилює їх навчальну мотивацію та підвищує успішність. |