Історія хвороби - травматичний ретикулоперикардит. Міністерство аграрної політики України Державний вищий навчальний заклад
 Скачать 147.5 Kb.
|
|
Міністерство аграрної політики України Державний вищий навчальний заклад Державний агроекологічний університет Факультет ветеринарної медицини
Історія хвороби №35 Тварини: телиця «Тополя» № 1245. Діагноз – травматичний ретикулоперикардит. Куратор: Курс 3, група 3. Перевірив: Кандидат ветеринарних наук Старший викладач Русак Василь Степанович Житомир – 2007 Зміст
Розділ 1. Registratio
Розділ 2. Anamnesis vitae et anamnesis morbi A. Anamnesis de vita animalis Дана тварина вирощена в господарстві. У зимово–стійловий період тварини знаходяться в приміщені на прив´язному утриманні, у весняно–осінній період – на вигульних майданчиках. Годівля – із загальних годівниць тричі на день, напування – з автонапувалок. Роздача кормів вручну. До раціону входить сіно злакове, солома пшениці ярої, силос злаково-бобовий, комбікорм, буряк кормовий. У весняно–осінній період – зелена маса та сіно. Раціон збалансований за всіма необхідними поживними речовинами. Тварина знаходиться на відгодівлі. В даному господарстві планово проводять вакцинацію та дегельмінтизацію, згідно з ветеринарними вимогами. Господарство благополучне щодо інфекційних хвороб. В. Anamnesis de morbi animalis Зі слів доглядачки стало відомо, що при роздачі сіна тваринам були виявлені кусочки металевого дроту. Очевидно, один з них попав у організм тварини, що і стало причиною виникнення даної патології. До цього тварина не хворіла на захворювання інфекційної та незаразної етіології. Розділ 3. Exploratio propria clinical status praesents animalis
Таблиця 3.1 Добові коливання температури, частоти пульсу та дихання. Телиця «Тополя».
Рис.3.1 Добові коливання температури, пульсу та дихання телиці «Тополя» з 18.01.2007 по 19.01.2007.  1.Визначення габітусу (Habitus). Тварина пригнічена, малорухлива, тип нервової діяльності – рухливий врівноважений. Положення в просторі – вимушено стояче: голова витягнута вперед, ліктьові суглоби повернені вбік, тазові кінцівки підведені під тулуб, спина згорблена (кіфоз). При натисканні долонями на шкіру заднього схилу холки (проба Смирнова С.І.) з одночасним підніманням голови тварини так, щоб поверхня лоба набула горизонтального положення, у тварини виникає больова реакція. Вона стогне, прогинає спину. Тілобудова міцна, вгодованість – середня, конституція – щільна. 2. Стан кон’юнктиви та видимих слизових оболонок При огляді було встановлено, що склера – ціанотична, без випинань кровоносних судин. Слизові оболонки носа, рота, піхви дифузно гіперемійовані, напружені, дещо сухуваті через підвищену температуру. 3. Волосяний покрив рівномірно пігментований, блискучій, міцно тримається у волосяних цибулинах, прилягає щільно. 4. Дослідження шкіри. Шкіра має специфічний помірний запах, еластична, рівномірно пігментована. Носове дзеркало на дотик – тепле, сухувате. Ектопаразитів, механічних порушень цілісності шкіри не виявлено. 5. Підшкірна клітковина добре розвинена. В нижній ділянці підгруддя виявлено застійний набряк (тіснувата консистенція, безболісний, без підвищення місцевої температури). 6. Дослідження поверхневих лімфатичних вузлів. Поверхневі лімфатичні вузли (підщелепові) величиною 3 – 4 см, діаметром, приблизно, - 3,5 см. Поверхня гладенька, форма – округла, нормальної консистенції, рухливі, не болючі. Передлопатковий – приблизно 8 см, продовгуваті, діаметром 1,5 см. Лімфатичні вузли колінної складки не пропальповуються. 7. Дослідження рухового апарату. Тварина малорухлива. Лягає обережно, а при вставанні спочатку піднімається на грудні кінцівки, при ляганні і вставанні тварина стогне. Стоїть із широко розставленими грудними кінцівками, намагаючись поставити їх вище, неохоче спускаються з гори (похилої поверхні). Б.Exploracio systematum et organorum singularium. 1. Дослідження серцево-судинної системи. Тахікардія, пульс прискорений (104 – 110 уд/хв.) серцевий поштовх послаблений, дифузний. Тони послаблені, приглушені, супроводжуються перикардіальними шумами тертя. Біль у ділянці серця. Пальпація і особливо перкусія ділянки серця спричиняють больову реакцію тварини. Яремні вени переповнені і напружені внаслідок утруднення відтоку крові, що зумовлено тампонадою ексудатом серця. Максимальний артеріальний тиск знижений (88 мм рт.ст.), мінімальний і венозний – підвищений, відповідно 65 мм рт.ст. та 140 мм вод. ст.. 2. Дослідження дихальної системи. Дихання прискорене – тахіпное, внаслідок серцевої недостатності, поверхневе, черевного типу. Патологічних шумів (легеневі, трахеальні тощо), носових витікань, болючості у ділянці носових пазух, трахеї не виявлено. При натисканні на перші кільця трахеї спостерігаються декілька кашльових рухів. 3. Дослідження харчотравної системи. Апетит порушений (послаблений). При дослідженні ротової порожнини слинотечі, виразок та інших порушень цілісності слизової оболонки не виявлено, так само як і порушень прохідності та болючість стравоходу. Спостерігається гіпотонія передшлунків, зменшення кількості жуйок і частоти дефекації, послаблення перистальтики кишечнику. При глибокій пальпації сітки в ділянці мечоподібного хряща грудини спостерігається з одночасним підніманням голови тварини так, щоб поверхня лоба набула горизонтального положення, у тварини виникає больова реакція. Вона стогне, прогинає спину. При капрологічному дослідженні калу, він був твердої консистенції, фасціол не виявлено. 4.Дослідження печінки. Слизові оболонки та шкіра немає ознак жовтяниці. Болючості чи дискомфорту у ділянці печінки не спостерігається. Печінка дещо збільшена. 5.Дослідження сечостатевої системи. Виявлена олігакіурія. Сечовиділення не утруднене. При сечовиділенні спостерігається больова реакція: тварина стогне. Набряки, які виявлені, не є нефротичними: вони локалізовані, шкіра над ними не сухувата, не анемічна. 6. Дослідження нервової системи. Тварина пригнічена, апатична, рефлекси послаблення, рухи обмежені. Порушення зору (стан зору, витікання з очей) не спостерігається. Тварина добре орієнтується у загоні, обминає перешкоди. Телиця відкликається на кличку, реагує на дачу корму (порушень слуху немає), обнюхує корм, негативно реагує на нашатирний спирт (нюховий аналізатор працює добре). Дослідження смакового аналізатора ускладнюється зниженням апетиту. Тактильна чутливість у ділянці холки та книжки підвищена. Це виявляють за допомогою методики, запропонованої Смирновим С.І. з доповненням Рюнгера. Голову тварини піднімають так, щоб поверхня лоба набула горизонтального положення. Долоні обох рук кладуть на шкіру заднього схилу холки і кінчиками пальців натискають на досліджувану ділянку без збирання складки шкіри. Після досягання максимального тиску руки знімають. При цьому тварина стогне, непокоїться, прогинає спину. Позитивну реакцію отримано також при глибокій пальпації в ділянці книжки (6 – 10-те міжребір’я, вентральна стінка тулуба). Спостерігається фібрилярне дрижання м’язів передпліччя. B. exsplorationis specialis 1. Дослідження системи крові. При дослідженні фізичних властивостей крові виявлена поліцитемія яка зумовлена згущенням крові внаслідок утворення набряків, виходу плазми крові у підшкірну клітковину, внаслідок чого знижується її загальна кількість і підвищується її питома щільність. Показник гематокриту знаходиться на рівні 50% (при нормі 35 – 45), тобто є збільшеним, що підтверджує поліцитемію. Внаслідок згущення крові підвищується швидкість її згортання і становить 3,75 хв, а ретракція кров’яного згустку внаслідок підвищеної температури – знижена і має таке значення: повна ретракція настає через 32 години. Швидкість осідання еритроцитів залишилась в межах норми. Біохімічний аналіз периферичної крові дав такі результати: кількість гемоглобіну збільшена, становить 13 г на 100 мл крові, при нормі 9,5 – 12,5 г на 100 мл крові. Внаслідок серцевої недостатності розвивається метаболічний ацидоз. Вміст загального білку знаходиться в межах норми (72,8 г/л), хоча порушене альбуміно-глобулінове співвідношення: кількість альбумінів зменшена, що є наслідком гепатодистрофічних процесів внаслідок порушення інтенсивності газообміну в печінці. В сироватці крові постерігається різке підвищення активності аспартатаманотрансферази та аланінамінотрансферази. Морфологічне дослідження крові показало збільшення кількості еритроцитів – 8,2 Т/л (при нормі – 5,0 – 7,5), різко виражений нейтрофільний лейкоцитоз (табл.3.3, та мал.3.4.). Кількість тромбоцитів залишилась в межах норми ( 680 Г/л). Табл.3.2. Кількість лейкоцитів. Телиця «Тополя». 18.01.07.
Рис.3.2. Лейкограма. Телиця «Тополя». 18.01.07.  Дослідження газового складу артеріальної крові показало, що її насиченість киснем знизилось до 76%, тобто характеризує стан гіпоксії. 2. Дослідження сечі. При дослідженні сечовиділення встановлена олігоурія (4,5 л за добу). Сеча темно-жовтого кольору, прозора, водяниста, має специфічний запах. Відносна щільність сечі підвищена (1,051 г/мл), її рН дещо знижений – 6,8. Хімічне дослідження сечі показало, що всі визначувані показники залишаються в нормі: білок, цукор, білірубін, кров та кров’яні пігменти не виявлені; рівень кетонових тіл (ацетон, бета-оксимасляна та ацетооцтова кислоти) підвищений, виявляються продукти інтенсивного розпаду білків та вуглеводів. Г. Descriptio plena processus pathologici Патологічний процес локалізується як в сітці, так і в перикарді, порушуючи роботу серця вцілому. Сітка перфорована чужорідним металевим предметом, її стінки запалені; травматичне запалення серцевої сорочки характеризується як серозно-фібринозний процес. При натисканні або безпосередньо в ділянці сітки, або внаслідок тиску внутрішніх органів на її стінки виникає сильний біль. Розділ 4. Diagnosis et diagnosis differentialis Діагноз ставлять за клінічними симптомами. Фібринозний перикардит слід диференціювати від фіброзного плевриту і гострого міокардиту. При плевриті шуми тертя плеври збігаються в часі з фазами дихання. Гострий міокардит характеризується стукаючим серцевим поштовхом, вираженою екстрасистолією й відсутністю шумів. При пороках серця ендокардіальні шуми відрізняються від перикардіальних за характером звуку, вислуховуються під час систоли чи діастоли і мають точки найкращого прослуховування. Розділ 5. Prognosis qvo ad vitam et valetudinem completam У разі виявлення травматичного перикардиту, як правило, прогноз несприятливий. В деяких випадках, коли гострий предмет пошкоджує міокард та ендокард, хвороба може перебігати швидко й закінчується загибеллю. Буває, коли сторонній предмет інкапсулюється у порожнині перикарда, проте повністю тварини не видужують. Розділ 6. Decursus morbi et therapia
Розділ 7. Epicrisis Визначення захворювання. Травматичний ретикулоперикардит – запалення вісцерального і парієнтального листків перикарда, нагромадження у серцевій сорочці серозного, серозно-фібринозного, гемарагічного, гнійного чи гнильного ексудату з наступним порушенням скоротливої функції міокарду, кровоточу, застоєм крові, розвитком набряків та порушення функціонального стану внутрішніх органів внаслідок травмування перикарду гострим предметом через перфоровану стінку сітки. Травматичне запалення серцевої сорочки (pericarditis traumatica) проходить як серозно-фібринозний процес, ускладнений нагноєнням внаслідок проникнення разом з чужорідним тілом мікроорганізмів. Далі спостерігається гнійний розклад ексудату – pericarditis putrida, ichorosa – і утворення газів. Етіологія. Травматичний ретикулоперикардит зумовлений травмою перикарду гострим металевим тілом (цвяхи, уламки дроту), яке проникає із сітки (через діафрагму). Найчастіше це зумовлено порушенням обміну речовин і розвитком лизухи, але, зважаючи на те, що аналіз раціону показав повну відповідність його потребам в поживних та мінеральних речовинах, то можна припустити, що травмування перикарду через перфорацію сітки та діафрагми відбулося через порушення технології приготування кормів до згодовування й потрапляння в сіно гострого металевого предмету. Гострі предмети пошкоджують стінку сітки (травматичний ретикулін), можуть проходити через неї й спричиняти запалення очеревини (травматичний ретикулоперитоніт), потрапляти в печінку чи легені. Але сторонні предмети частіше направляються в бік серця, яке відокремлене від серця лише діафрагмою. При скороченнях сітки, сильних потугах і тенезмах тварин стороннє тіло проходить через діафрагму (травматичний ретикулофреніт) і проникає в перикард (травматичний ретикулоперикардит). Гострий предмет може зачепити лише серцеву сумку або одночасно і міокард, а у випадках проникнення через серцеву стінку – навіть ендокард, інколи він проникає до перегородки між шлуночками. Патогенез. На початку захворювання відзначають раптове зниження апетиту, зниження молочної продуктивності симптоми гіпотонії і атонії передшлунків. У розвитку перикардиту розрізняють дві стадії. Спочатку розвивається фібринозний перикардит. На вісцеральному та парієнтальному листках перикарда відкладається фібрин, який робить їхню поверхню шершавою, що утруднює роботу серця, спричиняє больову реакцію та рефлекторне підвищення частоти пульсу. Нашарування фібрину можуть досягати 1 – 1,5 см завтовшки, утворюючи спайки між листками перикарда або ворсинчасті розростання сполучної тканини. Випітний перикардит характеризується нагромадженням на початку хвороби в порожнині серцевої сорочки серозно-фібринозного ексудату, який тисне на серце і утруднює його діастолічне розширення. При травматичному перикардиті сторонній предмет, що потрапляє із сітки, заносить у порожнину перикарда мікрофлору, яка спричиняє спочатку розвиток серозно-фібринозного, а в подальшому – гнійно-гнильного запалення. У порожнині перикарда скупчується значна кількість ексудату, що утруднює діастолічне розширення серця («тампонада» серця), а це призводить до зменшення скоротливої сили міокарда і систолічного об’єму серця, різко порушує гемодинаміку, зумовлює венозний застій у різних органах і частинах тіла. Швидкість току крові сповільнюється, максимальний артеріальний тиск знижується, а венозний підвищується до 600 мм водяного стовпа (у здорових тварин – 80 – 120), внаслідок чого з’являються серцеві (застійні) набряки. Яремні вени збільшуються в об’ємі і стають напруженими. Тварина вибракувана. При розтині виявлено сильно розтягнену серцеву сорочку. Перикард значно потовщений. У ВРХ в серцевій сорочці накопичилось близько 25 л ексудату. Серозні листки вкриті тонкими , нещільними відкладами, які на серозних листках серцевої сорочки мають форму хвиле подібних, ворсинчастих утворень. Серозний покрив тьмяний і горохуватий, гіперемійований і вкритий крововиливами. За рахунок розростання сполучної тканини епікард і перикард сильно потовщуються, вкриваються ворсинчастими, бляшковидними розростаннями з вузлова то-бугристою, хвилеподібною поверхнею. Ексудат брудно-жовтого кольору, складається з фібрину, гнійних тілець, еритроцитів, лейкоцитів, гістіоцитів та епітелію. Приблизно такий самий склад і у мас, які відкладаються на серозних листках епікарду і перикарду. У перикарді виявлено гострий уламок дроту, по ходу якого розміщені фібринозні тяжі, абсцеси. Клінічна картина. На початку захворювання відзначають раптове зниження апетиту, зниження молочної продуктивності симптоми гіпотонії і атонії передшлунків. Тварина стогне, особливо при лежанні і вставанні, при русі під гору, у момент відрижки корму. При огляді, пальпації і перкусії фіксують розставлені в сторони грудні кінцівки з розведеними ліктями, витягнуту шию і опущену голову, наповнення та напруженість яремних вен, набряк міжщелепового простору і підгруддя, збільшення і болючість ділянки серцевого притуплення. Підвищений рефлекс загривка: тварина прогинає спину, падає на зап'ястні суглоби і стогне. Перкусією грудної стінки по лінії прикріплення діафрагми і балатуючою пальпацією ділянки мечовидного хряща викликається больова реакція (занепокоєння, стогін). Температура тіла нерідко підвищена. Пульс і дихання прискорений. Відзначають фібрилярне тремтіння скелетної мускулатури в ділянці анконеусів, стегна. При морфологічному дослідженні крові відзначають виражений нейтрофільний лейкоцитоз (мал.7.1), а в сечі знаходять білок і підвищений вміст індикану. Мал. 7.1. Порівняльна Лейкограма. Травматичний ретикулоперикардит. Телиця «Тополя»  Аускультацією серця виявляють тахікардію, слабкі і глухі тони серця, шуми плескоту. Флеботонометрія виявляє різке збільшення венозного кров'яного тиску. При дослідженні крові виявляється лейкоцитоз. Електрокардіографія виявляє легке зниження вольтажу всіх зубів особливо в першому відгалуженні від кінцівок, іноді шлуночкову екстросистолію. Обґрунтування діагнозу. Діагноз поставлений на основі досліджень систем організму та клінічних ознак. Фібринозний перикардит слід диференціювати від фіброзного плевриту і гострого міокардиту. При плевриті шуми тертя плеври збігаються в часі з фазами дихання. На відміну від перикардіальних шумів плескоту (при травматичному перикардиті) плевральні шуми плескоту завжди вислуховуються поряд з горизонтальною лінією притуплення. Гострий міокардит характеризується стукаючим серцевим поштовхом, вираженою екстрасистолією й відсутністю шумів. При пороках серця ендокардіальні шуми відрізняються від перикардіальних за характером звуку, вислуховуються під час систоли чи діастоли і мають точки найкращого прослуховування. Зважаючи на ці ознаки захворювання та болючість в ділянці сітки, підвищений рефлекс загривка, характерну постанову кінцівок, можна поставити остаточний діагноз травматичний ретикулоперикардит. Прогноз. При травматичному перикардиті, навіть при своєчасному лікуванні, тварина повністю не відновлюється, знижується її господарська цінність та економічна ефективність використання. Так як тварина утримується на відгодівлі і її основне призначення – високі і швидкі прирости живої маси, то можна стверджувати, що подальше утримання тварини не є економічно вигідним, буде збитковим для даного господарства. Обґрунтування профілактики. Боротьба з травматичним ретикулоперикардитом великої рогатої худоби грунтується на недопущенні попаданні гострих металевих предметів в сітку. Профілактика повинна бути направлена на проведення роз’яснювальної роботи серед тваринників. Не допускати попадання з кормом металевих предметів пильно стежити за підготовкою кормів до згодовування. В господарствах, де часто зустрічаються захворювання, тваринам доцільно вводити і сітку магнітне кільце, з подальшим періодичним витяганням його за допомогою магнітних зондів. Ефективне профілактичне значення має періодичне застосування в неблагополучних господарствах магнітних зондів І.Д.Телятійков, А.В.Коробова. Окрім цього, повноцінна мінерально-вітамінна годівля тварин для попередження спотворення смаку і розвитку лизухи. Використана література
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||