Фин Санация. Санація 2. Рішення про проведення досудової санації може бути прийняте у разі виявлення ознак неплатоспроможності підприємства

• Название: Рішення про проведення досудової санації може бути прийняте у разі виявлення ознак неплатоспроможності підприємства
• Анкор: Фин Санация
• Дата: 08.11.2022
• Размер: 35.06 Kb.
• Имя файла: Санація 2.docx
• Тип: Рішення; #776995

Варіант 2.
1. Порядок проведення досудової санації підприємств.
В Законі про банкрутство досудова санація розглядається як система заходів щодо відновлення платоспроможності борж­ника, які здійснюються з метою уникнення порушення провад­ження у справі про визнання боржника банкрутом.

Рішення про проведення досудової санації може бути прий­няте у разі виявлення ознак неплатоспроможності підприємства.

Власник майна боржника-підприємства. засновники (учас­ники, коли підприємство створене у формі товариства) боржника - юридичної особи, кредитори боржника, інші особи в межах за­ходів щодо запобігання банкрутству боржника можуть надати фінансову допомогу в розмірі, достатньому для погашення зо­бов'язань боржника перед кредиторами, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків та обов'язкових платежів.

Надання фінансової допомоги боржнику зобов'язує його взя­ти відповідні зобов'язання перед особами, які надали таку допомо­гу. Такими зобов'язаннями можуть бути передача частини майна або участь у підприємстві, якщо воно існує у формі товариства.

Технічна система заходів у процедурі досудової санації складається з реструктуризації підприємства, (реорганізаційні за­ходи), організаційно-господарських (перепрофілювання вироб­ництва, закриття нерентабельних виробництв), управлінських (відчуження основних засобів, передача майна в оренду, відстро­чення та/або розстрочення платежів, переоформлення коротко­термінових кредитів у довготермінові, скорочення чисельності працюючих тощо), а також інвестиційних, фінансово-еко­номічних, правових та інших заходів, що не суперечать чинному законодавству.

Щодо підприємств, що перебувають у державній власності, то в регіонах створені і діють регіональні та обласні управління Мінекономіки з питань банкрутства. Вони можуть виступати ініціаторами проведення досудової санації.

Досудову санація щодо державних підприємств слід засто­совувати Згідно з рекомендаціями, які наведені у Порядку проведення досудової санації державних підприємств (постанова Кабінету Міністрів України від 17 березня 2000 року №515 „Про затвердження Порядку проведення досудової санації державних підприємств").

У цілому, можна дати деякі поради щодо проведення досу­дової санації. Виходячи із положень Закону про банкрутство, ініціатива щодо проведення досудової санації може виходити віт; підприємства-боржника, кредиторів або інших осіб.

Для проведення санації можна залучати потенційних інвес­торів, якими можуть виступати партнери по бізнесу, підприємства регіону тощо.

Для розробки плану досудової санації на підприємстві реко­мендується утворювати робочу групу, до складу якої мають вхо­дити представник боржника, кредитори та потенційні інвестори.

У плані досудової санації повинна бути внесена крім відо­мостей про підприємство-боржника така інформація:

• 
  реквізити підприємства (повна назва, юридична адреса, організаційно-правова форма, орган управління);
  
• 
  відомості про фінансовий стан боржника;
  
• 
  заходи з відновлювання платоспроможності (реструктури­зація підприємства, перепрофілювання виробництва, закриття не­рентабельних виробництв, відчуження основних засобів, передання майна в оренду, відстрочення та (або) розстрочення платежів, переоформлення короткотермінових кредитів на довготермінові, скорочення чисельності працівників тощо) і терміни їх здійснення;
  
• 
  розрахунок необхідних коштів для реалізації заходів;
  
• 
  визначення джерел фінансування заходів (наприклад, зо­бов'язання інвесторів, кредиторів щодо погашення боргу або надання фінансової допомоги, кошти державного бю­джету чи отримані від оренди майна, відчуження основ­них засобів, погашення дебіторської заборгованості, кре­дити банків тощо);
  
• 
  умови участі інвесторів і кредиторів у проведенні досудо­вої санації (наприклад, набуття права власності та майно підприємства відповідно до законодавства, розпоряджен­ня частиною його продукції, оренда майна підприємства, задоволення вимог кредиторів шляхом переведення бор­гу повністю або його частини на інвестора тощо);
  
• 
  очікувані наслідки виконання плану досудової санації.
  

Важливою складовою плану є визначення терміну та кінце­вих строків проведення досудової санації. Цей термін повинен бу­ти розрахований таким чином, щоб у підприємства-боржника був час для виходу зі скрутного фінансового становища та проведен­ня оздоровлення виробничої діяльності.

Успіх виконання плану санації залежить від участі у роз­робці фахівців у галузі фінансів, економіки, у тому числі залуче­них для розробки пропозицій.

Оскільки такий план є тимчасовою програмою дій, він пови­нен містити перелік виважених та обґрунтованих заходів віднов­лення платоспроможності підприємства, необхідною умовою успіху оформлення такого плану та виключення спірних ситуацій також вважається залучення до розробки та оформлення плану санації юристів.

У деяких випадках можна залучати до виконання певних робіт, пов'язаних з проведенням досудової санації, спеціалістів Агентства з питань банкрутства. Такі повноваження передбачені у п. 6.4 Положення про державну госпрозрахункову установу „Агентство з питань банкрутства", затвердженого наказом Міністер­ства економіки України від 6 червня 2000 року №114. Оскільки Агентство з питань банкрутства є госпрозрахунковою установою, такі роботи виконуються на договірній основі.

Суттєві повноваження щодо реалізації передбачених за­ходів покладаються на відповідальну за проведення санації особу. На вибір кандидатури на посаду виконавця плану досудової са­нації слід звернути особливу увагу. Ця особа повинна бути відповідальною, професійною та певним чином незалежною.

Необхідною умовою успішного схвалення та виконання плану санації є узгодження всіх частин плану із заінтересованими особами:

• 
  з банківськими установами, що обслуговують боржника;
  
• 
  керівниками підрозділів підприємства-боржника (фінансовий, промисловий та ін.);
  
• 
  кредиторами;
  
• 
  представницькими органами працівників підприємства-боржника;
  
• 
  інвесторами та ін.
  

Здійснення заходів щодо запобігання банкрутству держав­них підприємств встановлено у Порядку надання фінансової підтримки підприємствам, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 1994 року № 645. Згідно з цим порядком фінансова підтримка надається державним та іншим підприємствам, у майні яких частка державної власності переви­щує 50 відсотків, з метою запобігання банкрутству, відновлення платоспроможності, оздоровлення фінансового стану підприємств, забезпечення їх ефективної господарської діяльності та підвищення конкурентоспроможності продукції Підтримка здійснюється за рахунок бюджетних асигнувань відповідно до рішення Кабінету Міністрів України на поворотній або безповоротній основі.

Перелік таких підприємств встановлюється у планах еко­номічного і соціального розвитку і Державним бюджетом Ук­раїни на відповідний рік разом із врахуванням асигнувань для фінансування капітальних вкладень і заходів, пов'язаних з кон­версією.

У Положенні визначені випадки, коли така підтримка на­дається на безповоротній основі, наприклад, коли збитки підприємству завдані стихійним лихом. За інших підстав фінан­сова підтримка надається на поворотній основі.

Для отримання фінансової підтримки необхідно, щоб підприємство відповідало встановленим у Порядку критеріям.

2. Характеристика зарубіжних методів прогнозування банкрутства.
Існує багато підходів до прогнозування й оцінки можливих негативних сценаріїв розвитку підприємства, що можуть призвести до його неплатоспроможності та втрати ліквідності, бо будь-яка методика оцінки кредитоспроможності за своєю суттю одночасно є методикою прогнозування банкрутства. До таких найвідоміших методичних підходів, які досить широко використовуються у зарубіжній практиці, можна віднести такі.

1. Встановлення банкрутства підприємства за Альтманом на основі інтегрального показника, який визначається за формулою:

Ам = 1,2 Рк + 1,4 Ра + 3,3 Да + 0,6 Кк + 1,0 Оа, де

Ам – інтегральний показник рівня загрози банкрутства;

Рк – відношення робочого капіталу підприємства до суми всіх його активів (він показує ступінь ліквідності активів);

Ра – рівень рентабельності активів або всього використовуваного капіталу; визначають відношенням чистого прибутку до середньої суми використовуваних активів чи всього капіталу, він показує рівень генерування прибутку підприємства;

Да – рівень доходності активів; визначають відношенням чистого доходу до середньої суми використовуваних активів чи всього капіталу (він показує ступінь достатності доходів підприємства для відшкодування поточних витрат і формування прибутку);

Кк – коефіцієнт відношення суми власного капіталу, оціненого за ринковою вартістю, до позичкового;

Оа – обіговість активів чи капіталу; визначають відношенням обсягу продажу продукції до середньої вартості активів чи всього використовуваного капіталу.

Рівень загрози банкрутства підприємства за моделлю Альтмана оцінюють за шкалою.

Значення показника Ам	Ймовірність банкрутства
до 1,80 1,81–2,70 2,71–2,99 3,00 і вище	дуже висока висока можлива дуже низька

Застосування моделі Альтмана на практиці є трудомістким і пов’язане з наступним:

• 
  при розрахунках рівня рентабельності, доходності та обіговості активів потрібно використовувати відновлювальну (ринкову) вартість цих активів.
  
• 
  при розрахунку коефіцієнта співвідношення власного капіталу до позичкового власний капітал оцінюють за відновною вартістю із врахуванням авансування його в різні активи (основні засоби, фінансові активи і т. д.).
  
• 
  при встановленні відношення робочого капіталу до активів суму чистого робочого капіталу зменшують на суму стабільної внутрішньої кредиторської заборгованості, яка не загрожує банкрутством.
  
• 
  значення кожного коефіцієнта, що застосовують у моделі, диференціюють за галузями економіки.
  

2. Встановлення загрози банкрутства підприємства замоделлю Дж. Фулмера (Н).

Модель Дж. Фулмера прогнозує загрозу банкрутства точно у 98 % випадків на рік вперед і 81 % випадків на два роки вперед.

Загальний вид моделі має такий вигляд:

Н = 5,528 V₁ + 0,212 V₂ + 0,073 V₃ + 1,270 V₄ – 0,120 V₅ + 2,335 V₆ + 0,575 V₇ +

+ 1,083 V₈ + 0,894 V₉ – 6,075, де

V₁ – нерозподілений прибуток минулих років / сукупні активи; V₂ – обсяг реалізації / сукупні активи; V₃ – валовий прибуток / сукупні активи; V₄ – грошовий потік / сукупна заборгованість; V₅ – сукупна заборгованість / сукупні активи; V₆ – поточні пасиви / сукупні активи; V₇ – Lg (матеріальні активи); V₈ – оборотний капітал / сукупна заборгованість; V₉ – Lg (валовий прибуток / виплачені проценти).

Неплатоспроможність підприємства настає при Н < 0.

3. Оцінка вірогідності банкрутства за моделлю Тафлера і Тішоу

Z = 0,53 X₁ + 0,13 X₂ + 0,18 X₃ + 0,16 X₄, де

X₁–коефіцієнт співвідношення прибутку від реалізації і короткотермінових зобов’язань; X₂–коефіцієнт співвідношення обігових активів і суми зобов’язань; X₃–коефіцієнт співвідношення короткотермінових зобов’язань і суми активів; X₄ – коефіцієнт співвідношення виручки і суми активів.

Шкала оцінки загрози банкрутства підприємства за моделлю Тафлера і Тішоу

Значення показника Z	Ймовірність банкрутства
більше 0,3	відсутня
менше 0,2	більш ніж вірогідна

6. Оцінка загрози банкрутства методом “коефіцієнта фінансування важколіквідних активів” (Кфва).

Рівень загрози банкрутства підприємства оцінюють за шкалою:

Значення Кфва	Ймовірність банкрутства
Вна + Пз < КВ Вна + Пз < КВ +КД Вна + Пз < КВ +КД + КК Вна + Пз > КВ + КД + КК	дуже низька можлива висока дуже висока

Вна – середня вартість необігових активів;

Пз – середня сума поточних запасів товарно-матеріальних цінностей;

К_В – середня сума власного капіталу;

К_Д – середня сума довготермінових кредитів;

К_К – середня сума короткотермінових кредитів.

За цим методом визначають, наскільки важколіквідні активи (сума необігових і обігових активів у формі запасів товарно-матеріальних цінностей) фінансуються власними і позичковими коштами (позичкові кошти при цьому поділяють на довго- і короткотермінові кредити).

При оцінці кризового стану підприємства використовують три характеристики: легка криза; важка криза; катастрофа.

За легкої кризи підприємства можливість його банкрутства нейтралізується нормалізацією поточної фінансової діяльності.

При фіксації важкої кризи, коли має місце висока ймовірність банкрутства підприємства, вимагається повне використання внутрішніх механізмів фінансової стабілізації.

Катастрофічний стан підприємства передбачає пошук ефективних форм санації або застосування крайнього заходу – ліквідації підприємства.

7. Встановлення банкрутства підприємства за Спрінгейтом (Z) .

Z= 1,03 А + 3,07 В + 0,66 С + 0,4 D, де

А – робочий капітал / загальна вартість активів;

В – прибуток до сплати податків та відсотків / загальна вартість активів;

С – прибуток до сплати податків / короткострокова заборгованість;

D – обсяг продажу / загальна вартість активів.

Вважається, що точність прогнозування банкрутства за цією моделлю становить 92%, проте з часом цей показник зменшується.

Якщо Z < 0,862, то підприємство – потенційний банкрут.

3. Характеристика процедури санації підприємства–боржника під час провадження справи про банкрутство.
Санація підприємства як система заходів, що здійснюються у процесі провадження справи про банкрутство. Мета санації: покриття поточних збитків, усунення причин їх виникнення, поновлення і збереження ліквідності та платоспроможності підприємства. Види санації: без зміни статусу юридичної особи; зі зміною статусу юридичної особи підприємства.

Форми санації підприємства без зміни статусу юридичної особи: погашення боргу підприємства за рахунок власних фінансових ресурсів, отриманих від проведення санаційних заходів; погашення боргу державного підприємства за рахунок коштів бюджету; погашення боргу підприємства за рахунок цільового кредиту банку; переадресування боргу іншій юридичній особі.

Форми санації підприємства, спрямована на його реорганізацію, що, змінює статус юридичної особи:злиття підприємства-боржника з іншим фінансово-стійким підприємством; поглинання підприємства-боржника підприємством-санатором; розподіл підприємства; перетворення у відкрите акціонерне товариство; передання в оренду.

Фінансове забезпечення санаційних заходів. При реструктуризації активів шляхом: а) виявлення внутрішніх резервів; надання основних засобів в оперативну та фінансову оренду; зменшення в обіговому капіталі частки запасів матеріальних цінностей, незавершеного виробництва; використання давльницької сировини з метою зменшення потреби в обігових коштах; рефінансування дебіторської заборгованості у високоліквідні форми; б) зниження рівня витрат підприємства; в) надання фінансової допомоги підприємству його працівниками; г) перегляд розміру статутного капіталу у бік зменшення для отримання санаційного прибутку.

Санація без залучення додаткових фінансових ресурсів (автономна санація): зменшення номінального капіталу підприємства (товариства); конверсія власності у борг; конверсія боргу у власність; пролонгація термінів сплати заборгованості; добровільне зменшення заборгованості; самофінансування.

Санація із залученням додаткових фінансових ресурсів (зовнішня санація): альтернативна санація; зменшення номінального капіталу з подальшим його збільшенням (двоступінчата санація); безповоротна фінансова допомога власників; безповоротну фінансову допомогу персоналу; емісія облігаційної конверсійної позики; залучення додаткових позик.

Санація з прямим і непрямим залученням державних коштів.

Пряме державне фінансування санації підприємств. Субсидії (трансферти) підприємствам з боку держави на фінансування поточних витрат. Бюджетне кредитування. Рівні державної підтримки: централізований і децентралізований. Надання допомоги з «Фонду стабілізації підприємств та організацій, внесених до реєстру неплатоспроможних”. Джерела формування ф напрямки використання фонду. Санаційна підтримка у вигляді повного або часткового викупу державою корпоративних прав підприємств, що перебувають у фінансовій скруті.

Непрямі форми підтримки (приховане субсидіювання). Основні форми непрямої державної підтримки підприємств: підтримка фіскального характеру (надання податкових пільг та податкове кредитування; реструктуризація заборгованості перед бюджетом та державними цільовими фондами; списання заборгованості перед державою; надання цільових податкових пільг підприємствам, які потребують санації; фіскальні поступки головним кредиторам підприємств, які потребують санації, з метою активізації участі кредиторів у санаційних процесах); дозвіл на порушення антимонопольного законодавства (створення концернів, промислово-фінансових груп та ін. об’єднань під контролем антимонопольного комітету); державні протекціоністські заходи, спрямовані на захист вітчизняного товаровиробника; розміщення державних замовлень на підприємствах, які перебувають у фінансовій кризі; обмеження щодо виходу на ринок; надання державних гарантій та поручительств (шляхом укладання угоди-поруки між державнимси органами та кредиторами угоди за зобов’язаннями боржника); Сприяння інноваційному розвитку за рахунок коштів Державного інноваційного фонду України .

Чиста санація. Суть чистої санації.

Правила фінансування. Банківське правило або узгодженості термінів (золоте правило фінансування). Золоте правило балансу.


Список використаних джерел:

1. 
   Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» // Голос України. – 1999. – 30 липня .
   
2. 
   Зятковський І.В. Фінансове оздоровлення підприємств: теорія і практика: Монографія. Економічна думка. – Тернопіль. – 2003. – 344 с.
   
3. 
   Копилюк О.І., Штангрет А.М. Фінансова санація та банкрутство підприємств: Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2019. – 168 с.
   
4. 
   Насінник В.З. Фінансова санація та реконструкція підприємств: ТАНГ, 2003. – 252 с.
   
5. 
   Терещенко О. О. Фінансова санація та банкрутство підприємств: Навч. посібник . – К.: КНЕУ, 2020.
   
6. 
   Терещенко О. Фінансова санація та банкрутство підприємств: навч. посібник. – К.: КНЕУ. – 2000. – 412 с.
   
7. 
   Фінанси підприємств: Підручник / Кер. авт. кол. і наук. ред. проф. А. М. Поддєрьогін. – 4-те вид., перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2021. – 571 с.
   

8. Гридчина М. В. Финансовый менеджмент: Курс лекций. – К.: МАУП. – 2019. – 136 с. – С. 31 – 32).