Тема Утворення перської держави. Утворення Перської держави. Правління Кіра 2
 Скачать 29.11 Kb.
|
|
Тема 7. Утворення перської держави. 1.Утворення Перської держави. Правління Кіра 2. Приблизно з 600 по 559 р. на території Персії правив Камбіз I, який знаходився у васальній залежності від мідійських царів. В 558 р. до н.е. Кир II, син Камбіза I, став царем осілих перських племен, серед яких ключову роль грали пасаргади. Центр Перської держави був розташований навколо м. Пасаргади. Коли Кір II став царем Персії, на всьому Близькому Сході залишалися чотири великі держави, а саме, Єгипет, Вавилонія, Мідія й Лідія.В 553 р. Кир підняв повстання проти мідійського царя Астиага, у васальній залежності від якого знаходилися до того часу перси. Війна тривала три роки й закінчилася в 550 р. повною перемогою персів. Екбатани, столиця колишньої Мідійської держави, тепер стала однієї із царських резиденцій Кира. Скоривши Мідію, Кир формально зберіг Мідійське царство й прийняв офіційні титули мідійських царів: "великий цар, цар царів, цар країн". Починаючи із часу захоплення Мідії Персія виступає на широку арену світової історії, щоб протягом наступних двох сторіч грати в ній провідну в політичних відносинах роль. Перш за все Кір відновив ряд храмів. Він повернув зображення божеств, вивезених з вавилонських міст почасти останнім вавилонським царем Набу-наїдом. Він наказав також знову відбудувати зруйнований Навуходоносором Єрусалимський храм і дозволив повернутися на батьківщину іудейським вигнанцям. Цим він сподівався забезпечити надійний форпост у задуманії ним боротьбі з Єгиптом. Єрусалим був перетворений на самоврядне храмове місто, які вже раніше існували й у Вавилонії (Вавилон, Сіппар, Ніппур, Урук). Співправителем Кіра у Вавилонії був деякий час його син Камбіз. Після захоплення Вавилонії всі західні країни до кордонів Єгипту добровільно підкорилися Кіру. Торгові групи Фінікії, як і вавилонські і малоазііскіе купці, були зацікавлені у створенні великої держави з безпечними дорогами, де вся посередницька торгівля між Заходом і Сходом була б зосереджена в їхніх руках. Кір об'єднав Вавілонію і всі західні країни в одну сатрапію, яка отримала назву «Вавилон і Заріччя». Кір мав намір вирушити й на Єгипет, проте йому завадили це зробити середньоазіатські племена масагетів, які загрожували північно-східним кордонам Перської держави. Кір здійснив похід проти войовничих племен. Але це скінчилося для цього трагічно. У безкрайніх степах армія персів була оточена ворогами і зазнала нищівної поразки. Кір, якому виповнилося на той час 70 років, загинув у цій битві. Розгнівана цариця масагетів наказала знайти тіло Кіра, відрубати голову і занурити її в бурдюк з кров'ю. При цьому вона вимовила: "Пий досита, лиходію". Завоювання персів не припинилися і після загибелі Кіра. Його синКамбіз продовжив завоювання і в 525 р. до н.е. підкорив Єгипет. Кір був однією з найбільш видатних особистостей давньої історії. Він справляв величезне враження на сучасників. Де потрібно- негайна дія (похід проти Лідії), де потрібно - вміння чекати (похід проти Вавилону), незмінні військові успіхи, вміння привернути на свою сторону всіх, у допомозі кого він був зацікавлений, - іншими словами, правильне розуміння своїх завдань і вміле їх виконання - ось що характеризувало Кіра як політичного діяча. 2.Зовнішня політика Камбіза. Переворот Гаумати. Після смерті Кіра в 530 році царем Перської імперії стає його старший син Камбіз II. Відразу після свого сходження на трон він почав підготовку нападу на Єгипет. Після довгої військової й дипломатичної підготовки, у результаті якої Єгипет опинився в повній ізоляції, Камбіз виступив у похід. Сухопутна армія одержала підтримку з боку флоту фінікійських міст, які ще в 538 р. підкорилися персам. Перська армія благополучно добралася до прикордонного єгипетського міста Пелусій (в 40 км від сучасного Порт-Саїда). Навесні 525 р. там же відбулася єдина велика битва. У ній обидві сторони понесли важкі втрати, а перемога дісталася персам. Залишки єгипетського війська й найманців безладно бігли в столицю країни Мемфіс. До кінця серпня 525 р. Камбіз був офіційно визнаний царем Єгипту. Він заснував нову, XXVII династію фараонів Єгипту. Як свідчать офіційні єгипетські джерела, Камбіз додав своєму походу характер особистої унії з єгиптянами, коронувався по єгипетських звичаях, користувався традиційною єгипетською системою датування, прийняв титул "цар Єгипту, цар країн" і традиційні титули фараонів "нащадок [богів] Ра, Осиріса" і т.д. Він брав участь у релігійних церемоніях у храмі богині Нейт у Саїсі, приносив жертви єгипетським богам і інші знаки уваги. На рельєфах з Єгипту Камбіз зображений у єгипетському костюмі. Щоб додати захвату Єгипта законний характер, створювалися легенди про народження Камбіза від шлюбу Кира з єгипетською царівною Нитетідою, дочкою фараона. Захопивши Єгипет, Камбіз почав готуватися до походу проти країни ефіопів (Нубії). Із цією метою він заснував у Верхньому Єгипті кілька укріплених міст. Відповідно до Геродота, Камбіз почав вторгнення в Ефіопію без достатньої підготовки, без запасів продовольства, у його армії почалося людожерство, і він був змушений відступити. Поки Камбіз знаходився в Нубії, єгиптяни, знаючи про його невдачі, підняли повстання проти перського панування. Наприкінці 524 р. Камбіз повернувся в адміністративну столицю Єгипту Мемфіс і почав сувору розправу з повсталими. Підбурювач повстання колишній фараон Псаметих III був страчений, країна втихомирена. Поки Камбіз протягом трьох років безвиїзно знаходився у Єгипті, на його батьківщині почалися хвилювання. У березні 522 р., будучи в Мемфісі, він одержав звістку про те, що його молодший брат Бардія підняв повстання в Персії й став царем. Камбіз направився в Персію, але вмер на шляху при загадкових обставинах, не встигши повернути собі владу. Повстання Гауумати. Незабаром після смерті Барді Камбіс отримав тривожні звістки з Ірану, де з'явився самозванець, що називав себе Бардем. Самозванцем був якийсь маг Гаумата. У Бехістунському напису, що оповідає про ці події, повідомляється, що, коли в 522 р. до н.е. Гаумата оголосив себе бардами, "весь народ збунтувався і перейшов від Камбіса до нього, і Мідія, і інші країни. Гаумата захопив царство". Однак рух, очолений Гауматою, почався трохи раніше, і не в Персії, а в Мідії. Згідно Геродота, узурпація царської влади магом-самозванцем розглядалася як перехід влади в державі від персів знову до мідянам. Смерть Камбіса, який при загадкових обставинах помер у липні 522 р. на шляху з Єгипту до Ірану, зміцнила владу Гаумати. В інтересах мідійської знаті Гаумата намагався зруйнувати общинну організацію, що ще залишалася, Персії з метою нанесення збитку перським воїнам-общинникам. Однак значення перевороту Гаумати не обмежувалося тільки цим. У складній за своїм складом державі перепліталися різноманітні і суперечливі інтереси. Геродот повідомляє, що "маг розіслав по всім народам свого царства розпорядження про свободу від військової служби і від податей на три роки" і що, коли він загинув, "все в Азії шкодували про нього, за винятком самих персів". Народи завойованих Кіром і Камбісом країн і окремі угруповання правлячої верхівки були озлоблені тяжкими поборами і різними повинностями на користь Перської держави і підтримували Гаумату. У той же час саме політика Гаумати, мало відрізнялася від політики Ахеменідів, призвела до повстання народних мас в Маргіані. 3.Зовнішня політика Дарія 1. Дарій, хоча й походив з роду Ахеменідів, насправді був лише далеким родичем перських царів. Його батько — Віштаспа був лише правителем однієї з областей. Царем Дарія обрали представники перської знаті, що влаштували заколот і 29 вересня 522 року вбили володаря, що правив під іменем Бардії (заколотники пізніше стверджували, що вбитий насправді був не справжній цар, а маг Гаумата, який лише видавав себе за Бардію, сина Кіра; Геродот іменує Гаумата Смердісом). Згодом Дарій, аби підтвердити свої права на престол одружився на донці Кіра Атоссі. Дарій став царем не за правом спадкоємства, а як один з представників знатних змовників, на той час йому було не більше 27—28 років. Жоден античний автор не говорить ні слова про царське походження Дарія, а навпаки, всі джерела наполегливо підкреслюють, що до початку панування він був незначним за положеням чоловіком. Відразу після захоплення влади Дарієм проти нього повстали еламіти та вавилоняни. Наймасовішим було повстання в Маргіані. Пізніше, коли влада Дарія в Еламі була знову відновлена, повстала Мідія на чолі із Фартавішем. Дарій вирішив сам очолити придушення небезпечного заколоту в Мідії і 7 травня 521 року відбувся вирішальний бій у місцевості Кундуруш у Мідії, в якому повсталих було розбито. 34 425 мидийців загинуло в цій битві і 18 000 потрапило в полон. Багато клопоту заподіяв Дарію і повстання у Вірменії, де полководці Дарія, вірменин Дадаршиш і перс Вауміса, безуспішно намагалися усмирити бунтівників. Велика битва відбулася ще 31 грудня 522 року в місцевості Ізала, на території колишньої Ассирії. Вірменія була скорена після семи місяців боротьби, при цьому повсталі в п'яти битвах втратили убитими 5097 чоловік, 2203 було узято в полон. Поки Дарій був зайнятий придушенням заворушення у Вірменії та інших країнах, вавилоняни зробили нову спробу добитися незалежності. Тепер на чолі повстання стояв Араха, син Хал-діти, який видавав себе за Навуходоносора. Для упокорення вавілонян Дарій послав армію на чолі з персом Віндафарною, одним зі своїх спільників в змові проти Гаумати. 27 листопада 521 року військо Арахи, в якому, судячи з аккадского варіанту Бехистунського напису, налічувалося 2497 чоловіків, було розгромлено, а він сам і його найближчі прихильники посаджені у Вавілоні на палю. Придушивши повстання і зміцнивши свою владу, Дарій вирішив приступити до нових завоювань. Ще за часів Кіра частина західних земель Індії в долині Кабула була підпорядкована Ахеменідам. Для Дарія територія Індії була важливим джерелом золота та сільськогосподарських ресурсів. Ймовірно біля 517 року перси підкорили північно-західну частину Індії, де в цей час було багато невеликих державних обєднань. Близько 516 року Дарій зібрав великий флот з кораблів грецьких міст Малої Азії і попрямував до берегів Чорного моря. Місцеві племена і грецьке населення підкорялися персам, не чинить ніякого опору. Тепер Дарій вирішив зробити похід проти причорноморських скіфів, прагнучи запобігти розширенню їхнього впливу в бік Фракії. Ще до цього сатрап Каппадокії Аріарамна з невеликим флотом перетнув Чорне море і захопив полонених, щоб отримати у них необхідні відомості для майбутнього походу. Через Дунай був споруджений понтонний міст з суден, і, перейшовши його, армія Дарія почала просуватися українськими степами. Для охорони моста був залишений грецький загін, що супроводжував до цього Дарія на чолі із 11 тиранами причорноморських міст. Ці греки за розпорядженням Дарія повинні були охороняти міст протягом 60 днів і, якщо на той час персидська армія не повернеться, зруйнувати міст і відправитися додому. Не маючи достатніх запасів продовольства або можливості вступити у відкритий бій з скіфами, Дарій вирішив відступити. Кинувши хворих воїнів і частину обозу і залишивши свій стан із засвіченими вогнями, щоб приховати від скіфів раптовий відступ, перси вночі, скрито рушили в зворотний шлях. 4.Реформи Дарія 1. Попри те, що владу Дарій I отримав з рук знаті, невдоволеної обмеженням своїх привілеїв, він продовжив політику своїх попередників, перетворивши Персію на справжню деспотію. Держава була поділена на 20 сатрапій. Головним обов’язком сатрапа, в руках якого зосереджувалася вся цивільна владу у ввірених йому землях, став своєчасний збір податків до царської скарбниці. Розмір податків встановлювався для кожної сатрапії окремо. Причини проведення реформ. відсутність міцних зв'язків між частинами перського царства і гостра класова боротьба, що розгорілася при Камбізі та Дарії, вимагали проведення ряду реформ для зміцнення держави. Крім того Дарій не був впевнений у надійності своєї влади тому змушений був вдатися до цих заходів для здійснення централізації влади в державі. Для полегшення управління величезною Дарій I створив державну кур’єрську пошту. Він також дбав про будівництво доріг і побудував канал, який з’єднав Ніл із Червоним морем. Для стимулювання розвитку торгівлі Дарій I запровадив єдиний для всієї держави стандарт мір і золоті гроші — «даріки», якість яких була гарантована царським урядом. За часів Дарія I була також збудована нова столиця Перської держави — Парса (відома грекам під назвою Персеполь). Адміністративно-територіальна реформа. У своїй державі Дарій І здійснив ряд важливих реформ, покликаних ще більше централізувати її, зробити багатшою й могутнішою. Закладені ним принципи ахеменідської монархії, титулатура «царя царів» надійно прижилися в подальшій історії Ірану та стали унікальним реформаторським кроком в історії всього Стародавнього Сходу. Почав свою реформаторську діяльність Дарій І з реорганізації та уніфікації системи управління провінціями. Він поділив територію держави на 23—24 адміністративно-податкових округів — сатрапій, причому так, що в ряді випадків кордони сатрапій збігалися з кордонами підвладних Ахеменідам країн. Очолювали новоутворені округи начальники областей — сатрапи (від перського кшатрапарван «охоронець царства» або ж за іншим перекладом «воєначальник країни»). На ці посади призначали не місцевих володарів, як це було за Кіра II та Камбіза, та персів. Сатрапи відали здебільшого суто цивільними справами, контролювали місцевих чиновників, їм дозволялося чеканити срібну монету. Стосовно самої Персії, не зовсім зрозуміло чи керувалась вона сатрапом чи находилась під безпосереднім управлінням царської адміністрації. Економічні і військові перетворення. Важливою ланкою продовження реформ Дарія стало введення нових економічних і військових перетворень. Зокрема Дарій І ввів єдину для всієї імперії грошову одиницю — золотий дарік (назва цієї монети походила або від царського імені, або від давньоперського слова дарі — «золото») вагою 8,4 грами. Завдяки високій пробі золота в дарику ця монета відігравала впродовж кількох століть важливу роль у тодішній міжнародній торгівлі, хоча в Східному Середземномор'ї більш ходовими були грецькі срібні монети. Три тисячі дариків складали вищу вагову і монетну одиницю — персидський талант. Чеканити золотий дарик мав право тільки перський цар, сатрапам же дозволялося чеканити срібний сикль вагою 5,6 г, номінальна вартість якого становила 5 % вартості дарика. «Цар царів» близько 518 року до н. е. запровадив стабільну систему державних податків. Відтоді всі сатрапії були зобов'язані вносити в державну скарбницю строго зафіксовані грошові суми та натуральні побори. Загальна річна сума цих податків становила близько 7740 вавілонських талантів (232200 кг) срібла, вона не змінилася впродовж усього періоду існування держави Ахеменідів. Перси, на відміну від інших підвладних Ахеменідам народів, грошового податку не платили, проте виконували натуральні повинності. Велике значення для розвитку торгівлі і всього господарського життя мало будівництво доріг і організація служби зв'язку. З цією метою перси використовували стародавні хеттські та ассірійські дороги, пристосувавши їх для торгових караванів, для пересування військ і для перевезення пошти. Крім цього, були прокладені і нові дороги. Особливе значення мала найбільша дорожня магістраль, що отримала назву «Царської дороги». Ця дорога йшла від Ефеса на эгейскім побережжі Малої Азії на Сарди і Сузи через Євфрат, Вірменію, Ассирію і далі уздовж Тігра до середини Месопотамії. Таким чином, хоча реформи Дарія сприяли централізації держави і привели до появи складної бюрократичної системи управління, проте Персія багато в чому ще зберігала примітивний характер стародавнього племінного союзу, хоча вже з введеними реформами, що випереджали ступінь розвитку Ахеменідського суспільства на декілька століть. |