Регулювання відносин. Регулювання відносин ІР Малишко. Закономірностей, властивостей та явищ матеріального світу, які вносять докорінні зміни у рівень наукового пізнання
 Скачать 72.64 Kb.
|
|
Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара Кафедра цивільного, трудового та господарського права Індивідуальна семестрова робота варіант № 5 Студента групи: ЮП-21м-1 Малишка Богдана Валерійовича Викладач: Алєксєєнко І. Г. Дніпро, 2021 Визначте поняття: Наукове відкриття – це встановлення невідомих раніше, але об'єктивно існуючих закономірностей, властивостей та явищ матеріального світу, які вносять докорінні зміни у рівень наукового пізнання. 2. Розкрийте зміст питання Засоби індивідуалізації суб’єктів комерційного обороту. Відповідно до Паризької конвенції з охорони промислової власності від 20 березня 1883 р. об'єктами охорони промислової власності є патенти на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування, зазначення походження чи найменування місця походження, а також припинення недобросовісної конкуренції. Минуло більше століття з часу прийняття цього акта, і сьогодні можна констатувати, що з права промислової власності виділилася окрема група об'єктів, які створюють окрему групу прав - правові засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг. До останніх, враховуючи термінологію України, належать: комерційні найменування, торговельні марки та географічні зазначення. Мета зазначених об'єктів - виділити учасників цивільного обороту, їх товари та послуги серед інших. Оскільки цю функцію може виконувати вже існуюче позначення (наприклад, назва населеного пункту, якщо говорити про географічне зазначення, чи певне слово - стосовно торговельної марки), то творчість тут взагалі може бути відсутньою. У зв'язку з цим, на відміну від інших результатів творчої діяльності, на комерційні найменування, торговельні марки та географічні зазначення особисті немайнові права не виникають.  Так, відповідно до ч. 1 ст. 418 ЦК України, право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Тобто всі об'єкти інтелектуальної власності за наявністю чи відсутністю творчості для їх створення можна поділити на дві групи: 1) ті, які є результатами творчої діяльності (об'єкти авторського, патентного права тощо), та 2) ті, які не є результатами творчої діяльності (комерційні найменування, торговельні марки та географічні зазначення). Комерційне найменування - це найменування, під яким особа виступає у цивільному обороті і яке індивідуалізує цю особу серед інших його учасників. Суб'єктами прав на комерційне найменування є юридичні та фізичні особи - підприємці. У зв'язку з цим виникає потреба з'ясувати співвідношення термінів "найменування юридичної особи" та "ім'я фізичної особи - підприємця", з одного боку, та "комерційне найменування" - з другого. Відповідно до ч. 1 ст. 90 ЦК України юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму. У той же час ч. 2 цієї статті передбачає, що юридична особа, що є підприємницьким товариством, може мати комерційне (фірмове) найменування. Як бачимо, без найменування юридична особа існувати не може. Це положення не викликає жодних сумнівів. Звичайно, щоб виник новий суб'єкт права, потрібно, щоб він мав своє ім'я. Це обумовлено перш за все такою прагматичною метою, як потреба обліку осіб, тобто мова передусім іде про адміністративні відносини. Отже, найменування юридичної особи відіграє роль ідентифікатора суб'єкта подібно імені фізичної особи. Що стосується підприємницьких юридичних осіб" то особливість їх діяльності полягає, зокрема, в тому, що вони досить часто вступають у правовідносини з різноманітними особами, які є споживачами їх товарів та послуг. У цій сфері зазначення свого найменування не завжди є вдалим, наприклад, із маркетингової позиції. Підприємці зацікавлені використовувати позначення, які б легко могли запам'ятати споживачі, що дозволяє в подальшому бути їх постійними клієнтами. Саме тому суб'єктам підприємництва поряд із найменуванням надається можливість використання комерційного найменування, тобто позначення, яке дає можливість вирізнити їх з-поміж інших осіб. До того ж це позначення не повинно вводити в оману споживачів щодо справжньої діяльності особи, тобто відповідати принципу істинності. У цьому випадку можна провести аналогію з ім'ям фізичної особи. Відповідно до ст. 28 ЦК фізична особа набуває прав та обов'язків і здійснює їх під своїм ім'ям, яке за загальним правилом складається із прізвища, власного імені та по батькові. Однак при здійсненні окремих цивільних прав фізична особа, відповідно до закону, може використовувати псевдонім (вигадане ім'я) або діяти без зазначення імені. Досить наглядно це можна проілюструвати на прикладі сфери авторського права. Стаття 14 Закону України "Про авторське право і суміжні права" від 23 грудня 1993 р. серед особистих немайнових прав автора закріплює право вибирати псевдонім, зазначати і вимагати зазначення псевдоніма замість справжнього імені автора на творі і його примірниках і під час будь-якого його публічного використання. Отже, створюючи твір науки, літератури чи мистецтва, автор має можливість скористатися своїм ім'ям. Однак з певних причин за наявності бажання він може зазначити не дійсне своє ім'я, а вигадане ім'я, тобто псевдонім'. Аналогічна ситуація можлива і з суб'єктами підприємництва. При здійсненні своєї діяльності вони можуть виступати під своїм власним ім'ям (найменуванням юридичної особи чи ім'ям фізичної особи - підприємця) чи під вигаданим ім'ям (своєрідним комерційним псевдонімом). Таким вигаданим ім'ям для суб'єкта підприємництва може служити, зокрема, комерційне найменування, тобто певне позначення, яке дозволяє вирізнити цю особу з-поміж інших та не вводить в оману споживачів щодо справжньої її діяльності. При цьому зовсім не обов'язково, щоб воно збігалося чи якимось чином було пов'язано з найменуванням юридичної особи чи ім'ям фізичної особи - підприємця. Одна з основних вимог - використання цього позначення на практиці для вирізнення суб'єкта підприємництва. На підставі цього можна запропонувати такі варіанти співвідношення комерційного найменування і найменування юридичної особи: 1) вони можуть збігатися (наприклад, TOB "Дозвілля" виступає в обороті під цим найменуванням); 2) комерційне найменування може бути частиною найменування юридичної особи (наприклад, TOB "Дозвілля" відкрило магазин "Дозвілля" і використовує позначення "Дозвілля" для індивідуалізації суб'єкта - учасника цивільного обороту); 3) комерційне найменування і найменування юридичної особи можуть бути різними (наприклад, TOB "Дозвілля" відкрило ресторан "Гурман" і використовує позначення "Гурман" для індивідуалізації суб'єкта). Отже, якщо юридична особа при здійсненні підприємницької діяльності використовує лише своє найменування, то воно виконує також функцію комерційного найменування (тобто найменування юридичної особи і комерційне найменування збігаються). У цьому випадку в юридичної особи виникає право інтелектуальної власності на комерційне найменування. Коли мова йде про фізичних осіб, то ЦК України відносить право на ім'я до особистих немайнових прав, що забезпечують соціальне буття фізичної особи. Відповідно до ч. 1 ст. 296 ЦК України фізична особа має право використовувати своє ім'я у всіх сферах своєї діяльності. Як було показано вище, стосовно об'єктів авторського права особа може використовувати вигадане ім'я, тобто літературний псевдонім. Якщо ж мова йде про здійснення підприємницької діяльності, то в цьому випадку фізична особа - підприємець також може не обмежуватися використанням свого імені, а скористатися комерційним найменуванням. На сьогодні ми досить часто можемо спостерігати картину, коли фізичні особи - підприємці при здійсненні підприємницької діяльності досить широко використовують певні позначення, які відрізняються від їх імені. Особливо наглядно це видно при відкритті такими особами магазинів, кафе, ресторанів тощо. Що стосується фізичних осіб - підприємців, то можливі такі варіанти співвідношення імені і комерційного найменування: 1) ім'я фізичної особи і комерційне найменування збігаються (наприклад, кафе "Колос Світлани Олександрівни"); 2) комерційне найменування може бути частиною імені фізичної особи (наприклад, кафе "Світлана" чи "Колос"); 3) комерційне найменування і ім'я фізичної особи можуть бути різними (наприклад, кафе "Ласунка"). Отже, комерційне найменування не зводиться до найменування юридичної особи чи імені фізичної особи, оскільки ним може бути й інше позначення, яке використовується для вирізнення особи у сфері підприємництва. Виконайте творче завдання Адаптація законодавства України у сфері охорони промислової власності до законодавства Європейського Союзу. Рівень адаптації законодавства у сфері інтелектуальної власності є середнім. За кожним з напрямів у цій сфері існує ряд положень acquis communautaire, що не враховані в законодавстві України, зокрема: Закон України від 23 грудня 1993 р. № 3792-XII "Про авторське право і суміжні права" повинен бути уточнений у частині змісту майнових прав на комп’ютерну програму; виключень її користування; права на справедливу винагороду; визначення термінів; повноважень організацій колективного управління; строку охорони критичних і наукових публікацій та фонограм; використання баз даних; вільного використання об’єктів авторського права і суміжних прав; права автора на публічне оповіщення; права автора на отримання винагороди; права слідування тощо; Законодавство України не передбачає охорону баз даних згідно з правом sui generis, у зв’язку з чим слід розробити необхідний проект законодавчого акта; Закон України від 15 грудня 1993 р. № 3687-XII "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" повинен бути уточнений в частині особливостей правової охорони винаходів у сфері біотехнології; Закон України від 15 грудня 1993 р. № 3688-XII "Про охорону прав на промислові зразки" не відповідає acquis communautaire в частині умов патентоспроможності промислового зразка; обсягу охорони, що надається промисловим зразкам, тощо; Закон України від 5 листопада 1997 р. № 621-ВР "Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем" повинен бути доповнений положеннями щодо сплати винагороди, охороноспроможності топографії інтегральних мікросхем тощо; Закон України від 15 грудня 1993 р. № 3689-XII "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" слід уточнити стосовно підстав для відмови в наданні правової охорони знакам для товарів і послуг; прав власника свідоцтва; застосування у законодавстві України положень про колективні марки. Існує також проблема узгодження термінології у цій сфері; Закон України від 16 червня 1999 р. № 752-XIV "Про охорону прав на зазначення походження товарів" слід уточнити щодо визначення термінів, кола осіб, які повинні подавати заявку на реєстрацію, права вносити зміни до специфікації, умов співіснування зареєстрованої та незареєстрованої назви, співвідношення використання торговельних марок та географічних зазначень тощо. З огляду на характер зазначених невідповідностей законодавство у цій сфері потребує перегляду. З цією метою розроблено відповідні законопроекти, які передбачають комплексний перегляд законодавства у сфері інтелектуальної власності шляхом прийняття у новій редакції базових законів. У 2006 році тривало їх доопрацювання. Спрямований на адаптацію законодавства України до acquis communautaire Закон України від 2 листопада 2006 р. № 311-V "Про внесення змін до Закону України "Про охорону прав на сорти рослин" не вирішив усіх необхідних питань (про що зазначалося в експертному висновку Міністерства юстиції). У зв’язку з цим існує потреба внести зміни до Закону України "Про охорону прав на сорти рослин", пов’язані із посиленням охорони щодо гібридів родів та видів, збільшенням за певних умов обсягу прав власника на врожай; умовами виплати роялті; видами експертиз; строками охорони сортів рослин; видами зборів тощо. Таблиця щодо характеристики патентів  Список викристаної літератури 1. Право інтелектуальної власності. Сергєєв С.С. – Х., 2005. 2. Проблеми регулювання відносин інтелектуальної власності. Під ред.. Конотопцева А.Н. – Львів, 2005. 3. Рахів А.Н. Право інтелектуальної власності України. – Одеса, 2006. 4. Право інтелектуальної власності України: (Підопригора О.А., Підопригора О.О.) Навч. посібник для студентів юрид. вузів і фак. ун-тів. -К.: Юрінком Інтер, 1998. 5. Право інтелектуальної власності: Підручник для студентів вищих навч. закладів / За ред. О. А. Підопригори, О. Д. Святоцького. — К.: Видавничий Дім "Ін Юре", 2002. — 624 c. 6. Право інтелектуальної власності: Підручник для студентів вищих навч. закладів / За ред. О. А. Підопригори, О. Д. Святоцького. — К.: Видавничий Дім "Ін Юре", 2002. — 624 c. 7. Цивільне право України : Навчальний посібник / За заг. ред.LA. Біркжова, Ю.О. Заіки. — К.: Істина, 2004. - 216 с. 8. Цивільне право України : Підручник / Є. О. Харитонов, Н. О. Саніахметова. — К.: Істина, 2003. — 761 с. 9. Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. ред. Я. М. Шевченко. — Т. 1. Загальна частина. — К.: Концерн "Видавничий Дім "Ін Юре". 2003. — 505 с. 10. Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. ред. Я. М. Шевченко. — Т. 2. Особлива частина. — К.: Концерн "Видавничий Дім "Ін Юре", 2003. — 395 с. 11. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / О.В. Дзера (кер. авт. кол.), Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. — 2-е вид., допов. і перероб. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — Кн. 1. — 722 с. |