1 Профілактична медицина,знач.,зв з лікувальною медициною

• Название: 1 Профілактична медицина,знач.,зв з лікувальною медициною
• Анкор: gigiena_modul.docx
• Дата: 20.12.2017
• Размер: 275.22 Kb.
• Имя файла: gigiena_modul.docx
• Тип: Документы; #12315
• страница: 6 из 6

5. Для визначення радіаційної температури в приміщеннях використовують кульові термометри. Він складається з термометра, розміщеного в порожнистій (вакуумній) кулі з діаметром 10-15см, покритій шаром пористого пінополіуретану – матеріалу, який має схожі зі шкірою людини коефіцієнти адсорбції інфрачерв радіації. Визначення радіаційної температури також проводиться на рівнях 0,2 і 1,5м від підлоги. При комфортних умовах мікроклімату різниця в показаннях кульового термометра на рівнях 0,2; 1,5м не перевищує 3С. Норми в таблицях!!!

6)Мікроклімат – це сукупність фізичних факторів повітряного середовища (температура, радіаційна т-ра, вологість, шв-ть руху повітря), які впливають на процеси терморегуляції і формують теплове відчуття.

Методи оцінки комплексного впливу параметрів мікроклімату:

Субєктивні:

Опитування

Анкетування

Скарги

Еквівалентно-ефективна Т (умовно-числове визначення суб’єктивного теплового відчуття людини при різних співвідношеннях Т, вологості, шв-ті руху повітря)

Радіаційна Т (те саме + радіаційної температури)

Обєктивні:

Факторний

Т(18-21 С)

Швидкість руху повітря (0,1-0,5 м/с)

Рад. Т (±2,5-3 С від середньої Т повітря)

Відносна вологість повітря (30-60 %)

Метод оцінки фізіологічних реакцій (ЧСС, АТ,ЧД, Т шкіри чола, Т кисті в діл-ці табакерки і оцінювання потовиділення)

Метод кататермометрії (визначається охолоджуюча здатність, прирівнювання її до людини)

Фригометрія

Метод розрахунку тепловитрат людини

Оцінка стану здоров’я та захворюваності людей

7Шішієнічна оцінка мікроклімату на теплообмін людини
Методика визначення еквівалентно-ефективних та результуючих температур.

Еквівалентно-ефективна температура (ЕЕТ) – умовно-числове визначення суб’єктивного теплового відчуття людини (“комфортно”, “тепло”, “холодно” і т.д.) при різних співвідношеннях температури, вологості, швидкості руху повітря, а результуюча температура (РТ) – і радіаційної температури. Ці умовні числа ЕЕТ та РТ відповідають температурі нерухомого (0 м/с), на 100 % насиченого вологою повітря, яке створює відповідне теплове відчуття.

ЕЕТ та РТ розроблені в камеральних умовах при різних співвідношеннях параметрів мікроклімату і оформлені у вигляді таблиць та номограм.

Для визначення ЕЕТ спочатку вимірюють температуру, вологість, швидкість руху повітря у досліджуваному приміщені. А потім в таблиці ЕЕТ (таблиця 4) за цими даними знаходять її значення і роблять відповідні висновки. Користування таблицею просте: ЕЕТ знаходять на перетині значення температури повітря (1 і остання колонки) і швидкості руху та вологості повітря (у головці таблиці).

На номограмі (мал. 8.1) еквівалентно-ефективну температуру знаходять на перетині показників сухого (ліворуч), вологого (праворуч) термометрів психрометра та швидкості руху повітря (в м/хв, на кривих лініях).

На номограмі РТ (мал. 8.2) спочатку знаходять точку взаємовідношення між температурою повітря (за сухим термометром психрометра) і швидкістю
руху повітря, від якої проводять пряму лінію до значення радіаційної температури, а від точки перетину цієї лінії з правою шкалою температури повітря проводять пряму лінію до значення абсолютної вологості повітря (права шкала), а на перетині цієї прямої з кривими лініями номограми знаходять результуючу температуру.

8Роза вітрів
Під напрямом вітру розуміють сторону горизонту, звідки віє вітер і позначають румбами – 4 основними (Пн., Пд., Сх., Зх.) і 4 проміжними (Пн-Зх., Пн-Сх., Пд-Зх., Пд-Сх.).

Річну повторюваність вітрів в тій чи іншій місцевості зображають у графічному вигляді “рози вітрів”(мал. 7.1).



Для побудови “рози вітрів” на графіку румбів відкладають виражену у відсотках частоту вітрів кожного напрямку і з’єднують ламаною лінією. Штиль позначають колом з радіусом відповідно відсотка штильових днів.

“Розу вітрів” використовують в метеорології, аеро- і гідронавігації, а також у гігієні. В останньому випадку – для раціонального планування, взаєморозміщення об’єктів при запобіжному санітарному нагляді за будівництвом населених місць, промислових підприємств, оздоровчих об’єктів, зон відпочинку.

Напрямок руху атмосферного повітря визначається за допомогою вимпела, (на кораблях), флюгерів різної побудови та тканинного конусу (на аеродромах).

В приміщеннях, де рух повітря надто слабкий, напрямок руху повітря можна досліджувати за допомогою фумігатора (диму, синтезованого тим або іншим засобами) або відхиленням полум’я свічки.
№9 Визначення інтенсивності УФР





8.Під напрямом вітру розуміють сторону горизонту, звідки віє вітер, і позначають румбами – 4-ма основними( Пн, Пд, Сх, Зх) і 4-ма проміжними(Пн-Зх, Пн-Сх, Пд-Зх, Пд-Сх). Річну повторюваність вітрів у тій чи іншій місцевосиі зображують графічно у вигляді»рози вітрів». Для побудови «рози вітрів» на графіку румбів відкладають виражену у відсотках частоту вітрів кожного напрямку і з’єднують ламаною лінією. Штиль позначають колом з радіусом відповідно відсотка штильових днів. В гігієні “розу вітрів» використовують для раціонального планування, взаєсорозміщення об’єктів при запобіжному санітапному нагляді за будівництвом населених місць, промислових підприємств,

10.Розрахунок профілактичної та фізіологічної УФ опромінення.

Штучні джерела УФ-радіації для профілактичного опромінення - різних конструкцій опромінювачі та фотарії - обладнуються еритемними лампами ЛE-15, ЛЕ-30 та іншими, які не генерують небажаного короткохвильового УФ випромінювання, коротшого за 285 нм.прямі ртутно-кварцові лампи (ПРК) повинні екранувати для цього спеціальними фільтрами.Перед опроміненням спочатку визначають еритемну дозу (біодозу), а потім, користуючись таблицею , визначають відстань і термін профілактичного опромінення.

11.Визначення мікробного забруднення повітря аспірацій ним методом(з використанням приладу Кротова), оцінка ефективності санації повітря.

Для оцінки ефективності санації повітря необхідно провести посів повітря на чашкиПетрі з м’ясопептонним чи спеціальним середовищем за допомогою приладу Кротова (рис. 3.3) до опромінення приміщення. Опромінення виконують за допомогою бактерицидних ламп ЛБ-30 чи ртутно-кварцових типу ПРК з урахуванням розрахованої експозиції. Після опромінення проводять повторний посів повітря на чашки Петрі. Після інкубації чашок в термостаті на протязі 24 годин при температурі 37 °С підраховують кількість колоній, які виросли на обох чашках, засіяних повітрям до і після опромінення.Оцінка мікробного забруднення повітря проводиться шляхом визначення показника мікробного забруднення повітря - мікробного числа (загальна кількість мікроорганізмів у 1 м³ повітря) та кількості гемолітичного стафілокока.Мікробне число розраховують за формулою:

М.ч. = (А х 1000) / (Т х V)

де: М.ч. - кількість мікробних тіл у 1 м³ повітря;

А - кількість колоній на чашці Петрі;

Т-тривалість забору проби повітря, хв.;

V - швидкість пропускання повітря через прилад

Кротова, л/хв.

Бактерицидна дія УФР характеризується ступенем ефективності, який показує, на скільки % зменшилась кількість мікроорганізмів, та коефіцієнтом ефективності, який показує, у скільки разів зменшилось число мікро-організмів у тому ж об’ємі повітря (різниця у кількості колоній, які проросли на чашках Петрі, засіяних повітрям до і після опромінення).Санація вважається ефективною, якщо ступінь ефективності становить 80 %, а коефіцієнт ефективності - не менше 5. (Ступінь ефективності - виражене у відсотках відношення різниці між кількістю колоній до санації і після санації до кількості колоній до санації. Коефіцієнт ефективності - число, яке показує, у скільки разів в результаті санації зменшилось число колоній).Отримане після санації повітря мікробне число порівнюють також з рекомендаціями допустимого бактеріального забруднення повітря закритих приміщень.

12.Визначення та оцінка рівня штучного освітлення приміщення за допомогою люксметра

Якщо вимірювання проводять вдень, то спочатку слід визначити освітленість, створену змішаним освітленням, потім при вимкненому штучному освітленні.Різниця між отриманими даними і буде величина освітленості, створена штучним освітленням.

13. Яскравість поверхонь

Розрахунок яскравості робочої поверхні здійснюють за формулою:
,
де, Я – яскравість, кд/кв. м;

Е – освітленість, лк;

К – коефіцієнт відбиття поверхні

(біла – 0,7; світло-бежева – 0,5; коричнева – 0,4; чорна – 0,1).
Допустима яскравість світильників загального освітлення для житлових та громадських приміщень приведена в таблиці 4.

Допустима яскравість світильників загального освітлення для житлових та громадських приміщень.

	Допустиме значення яскравості, кд/кв. м
	для ламп розжарювання	для люмінесцентних ламп
Основні приміщення житлових та громадських будівель.	15000	5000
Класи, учбові кабінети, аудиторії, читальні зали, бібліотеки.	5000-8000	5000-8000
Кабінет лікаря.	15000	5000
Палати лікарень і спеціальні кабінети дитячих закладів та шкіл-інтернатів.	5000	5000

Для створення достатнього та рівномірного освітлення і захисту зору від засліплення важливе значення має висота підвісу та розміщення світильників загального світла в горизонтальній площині приміщення. При загальному та комбінованому освітленні світильники загального світла розташовують рівномірно в горизонтальній площині стелі (при необхідності створити достатню освітленість у всіх точках приміщення), або зосереджено-локалізовано (для створення у деяких ділянках приміщення підвищеної освітленості).

Розміщення світильників над рівнем підлоги – висота підвісу (з метою обмеження створюваного ними засліплення) повинна бути не менше величин, що вказані в таблиці 5.

Найкращі умови освітлення створюються при визначенні співвідношення відстані між світильниками в горизонтальній площині (L) до висоти їх підвісу над місцем, що досліджується (Н). Ці співвідношення встановлені на підставі визначення кривих світлорозподілу різних типів світильників, їх оптимальні значення представлені в таблиці 6.
14. Світловий коефіцієнт – це відношення сумарної площі заскленої частини вікон до площі підлоги приміщень.

СК = S(вікон)/S(підлоги) = 9.5 : 38,5 = 1:4 - N.

S(вікон)=2.2 * 2.45 * 2(к-сть) -10%(перегородки вікон) = 9.5м.кв.

S(підлоги)=5.5 * 7 = 38.5м.кв.

Користуємось таблицями при аналізі даних!!!

15)КПО(коефіцієнт природного освітлення) – відношення р-ня природного освітленняу середені приміщення (на найвіддаленішій від вікна робочій пов-ні чи на підлозі) до одночасно визначеного р-ня освітлення ззовні (під відкритим небом), помноженого на 100%.

КПО=( Евн/Е нар) * 100%

Для визначення КПО використовується світлотехнічний метод – викор-ня люксметра. Для визначення освітленості під небосхилом користуються кривими світлового клімату місцевості.

Криві лінії враховують місяці, години, доби та ступінь хмарності небосхилу. Згідно зі СНиП ІІ-4 – 79, ДБН нормується КПО:

При односторонньому боковому освітленні - на відстані 1 м від протилежної стіни;

При двосторонньому боковому освітленні – посередині цеху; при верхньому і комбінованому освітленні нормується середнє освітлення на підставі замірів в кількох точках методом «конверта».

16.Вимірювання та гігієнічна оцінка рівнів шуму в приміщеннях різного призначення .

З гігієнічної точки зору шум це всякі звуки, що заважають людині працювати, відпочивати, спати, викликають негативну подразливу дію.Людським вухом сприймаються частоти 16-20000Гц, що вкладається в 10 октав.Вимірювання еквівалентних рівнів шуму проводять інтегруючими шумомірами та шумоінтеграторами. Допускається використовувати індивідуальні дозиметри шуму з параметром еквівалентності» час- рівень» q=3.при проведені вимірювання мікрофон розташовують на висоті 1,5 м над рівнем підлоги чи робочого майданчика( робота стоячи) або на висоті і відстані 15 см від вуха людини, на яку діє шум( робота сидячи).Мікрофон повинен бути зорієнтований у напрямку максимального рівня шуму та віддалений не менше ніж на 0,5 м від оператора, який проводить випромінювання. Вимірювання рівнів шуму та октавних рівнів звукового тиску повинні бути проведені у кожній точці не менше 3 разів.Прилади для вимірювання шуму: ВШВ-003М2; ОКТАВА 101А; Larson-davis 800B * Larson- Davis 812.

17.Визначення та гігієнічна оцінка СО2 в атмосферному повітрі та повітрі приміщень.

Збільшення концентрації СО2 више 4 % Супроводжується порушеннями серцево судинної системи, розумової активності, порушеннями дихання. . Для визначення СО2 в повітрі використовують методи Суботіна-нагорського з гідроксидом барію, Калмикова, інтерферометричний, портативний експресний метод Лунге –цеккендорфа ( Прохорова). Найбільш використовується експрес-метод лунге-цеккендорфа( прохорова).Суть методу: продування досліджуваного повітря через титрований розчин аміаку в присутності фенолфталеїну.Рожевий у лужному середовищі, фенолфталеїн знебарвлюється після зв»язування СО2. Граничнодопустима концентрація СО2 в житлових приміщеннях =0,07-0,1%, у виробничих до 1 – 1,5%

18.Вентиляція Необхідна кратність вентиляції – число, яке показує, скільки разів повітря приміщення повинно замінюватися свіжим повітрям, щоб концентрація СО₂ не перевищувала гранично допустимі рівні.Необхідну кратність вентиляції знаходять шляхом ділення розрахованого необхідного об’єму вентиляції на кубатуру приміщення.Фактичний об’єм вентиляції знаходять шляхом визначення площі вентиляційного отвору і швидкості руху повітря в ньому (фрамуга, кватирка). При цьому враховують, що через пори стін, щілини в вікнах та дверях у приміщення проникає об’єм повітря, близький до кубатури приміщення і його потрібно додати до обєму, що проникає через вентиляційний отвір.Фактичну кратність вентиляції розраховують діленням фактичного обєму вентиляції на кубатуру приміщення.Співставляючи необхідні та фактичні обєм і кратність вентиляції, оцінюють ефективність обміну повітря у приміщенні.

19.УГ-2 Принцип роботи газоаналізатора – лінійно-колористичний: концентрацію хімічного забруднювача повітря визначають по довжині забарвлення індикаторного кристалічного реактиву в скляній трубці після протягування через нього певного об’єму досліджуваного повітря. Індикаторну трубку з реактивом накладають на колористичну лінійку, яка додається до приладу для кожного забруднювача повітря. На лінійці нанесені концентрації досліджуваної речовини в мг/м³.

Прилад дозволяє визначити 14 хімічних забруднювачів, які зустрічаються в промисловому виробництві: аміак, ацетон, ацетилен, бензин, бензол, ксилол, окис вуглецю, окиси азоту, сірчаний ангідрид, сірководень, толуол, вуглеводні нафти, хлор, етиловий ефір.

Для виконання аналізу готують індикаторні трубки з кристалічними реактивами, які додаються до приладу.

Порядок дослідження. На місці дослідження (в цеху, на робочих місцях, в місцях викидів забруднень), користуючись штоком з відповідним для даного аналізу об’ємом повітря, приведеним на одній з чотирьох граней, витискують повітря з повітрязабірного сифону (гумової камери, розтягнутої пружиною). Після цього приєднують до гумової трубки приладу відповідну індикаторну трубку і протягують через неї необхідний об’єм повітря, звільнивши шток від утримуючої защіпки. Після цього індикаторну трубку накладають на колориметричну лінійку і по довжині частини реактиву, яка змінила колір (потемніла), визначають концентрацію досліджуваного забруднювача.

26.Гігієнічна оцінка грунту за результатами фізико-хімічного аналізу грунту

Грунт – поверхневий шар літосфери, сформований після появи життя внаслідок дії клімату, рослинності та живих організмів. Складається з біотичної(грунтові мікроорганізми) і абіотичної ( мінеральні та органічні сполуки, органо-мінеральні комплекси, грунтову вологу, і повітря)

Показники:

1.Санітарно-фізичні – Механічний склад, коефіцієнт фільтрації, повітро-, вологопроникність,капілярність, вологоємність, загальна та гігроскопічна вологість

2.Фізико-хімічні – активна реакція( рН), ємність поглинання , сума поглинутих основ

3.показники хімічної безпеки: хімічні речовини природного і антропогенного походження: фоновий вміст валових та рухомих макро- і мікроелементів незабрудненноо грунту, залишкові кількості пестицидів, валовий вміст важких металівта миш»яку, вміст рухомих форм важких металів, вміст нафти та нафтопродуктів, вміст сірчаних сполук, вміст канцерогенний речовин. Проби відбираються «методом конверта». Грунт чистий якшо вміст О2= 19,75-20,3, а СО2 = 0,38-0,8.
Задачі

20.Визначення запиленості повітря та гігієнічна оцінка результатів вимірювання запиленості атмосферного повітря і повітря приміщень різного призначення.

Запиленість повітря визначають за аспіраційно-ваговим і аспіраційно-лічильним методом.

Аспіраційно-ваговий полягає в протягуванні певного об’єму повітря за допомогою електроаспіратора Мігунова через аерозольний фільтр АФА-18 з нетканого синтетичного фільтрувального полотна Петрянова,закріпленого в спеціальному лійкоподібному алонжі. Фільтр зважують на аналітичних терезах до і після аспірації повітря. Тривалість відбору залежить від ступеня запиленості повітряного середовища,швидкості аспірації повітря при відборі проб і визначається за формулою: Т= а*100/С*W (Т-час аспірації,а-мінімальна необхідна наважка пилу на фільтрі,С-ГДК досліджуваного пилу, W- швидкість аспірації повітря). Розрахунок концентрації пилу : С=(q₂-q₁)*1000/V₀ (С-концентрація пилу, q₁-маса фільтра до аспірації, q₂-маса фільтра після аспірації, V₀- об’єм повітря приведений до нормальних умов).

Аспіраційно-лічильний метод:фільтри АФА накладають фільтруючою поверхнею на предметне скло і тримають кілька хвилин над парами ацетону до розплавлення тканин фільтра до прозорої плівки,в якій під мікроскопом добре видно фіксовані пилові частинки. Отримані препарати досліджують під мікроскопом за допомогою окулярного мікрометра,який являє собою лінійку нанесену на кругле скло з діаметром,що дорівнює внутрішньому діаметрові окуляра мікроскопа.

21.Гігієнічна оцінка питної води за даними лабораторного аналізу.

Аналіз води складається з 7 етапів:

1-й етап-встановлюється тип вимог до якості води: вимоги до якості питної водопровідної води при централізованому господарсько-питному водопостачанні. Вода має бути доброякісною і відповідати показникам стандарту.

2-й етап-визначають завдання:зробити висновок про якість питної водопровідної води,встановити причину виникнення карієсу у населення,з’ясувати причину випадкового масового інфекційного захворювання .

3-й етап – визначають програму та об’єм лабораторних досліджень. Для висновку про якість питної водопровідної води згідно з ГОСТ 2874-82 мають бути дослідження фізико-органолептичні та санітарно-мікробіологічні показники.

4-й етап – перевіряють повноту поданих матеріалів і терміни виконання досліджень. Бактеріологічні дослідження мають бути проведені протягом 2 годин після відбору проби,фізико-хімічний аналіз протягом 4 годин після взяття проби.

5-й етап – аналізують дані санітарного обстеження і роблять попередні висновки:чи є підозри що вода забруднена,неякісна,епідемічно небезпечна.

6-й етап – аналізують дані лабораторного дослідження води за кожною групою показників у такій послідовності:фізико-органолептичні,хіміко-органолептичні,показники нешкідливості за хімічним складом,санітарно-мікробіологічні і санітарно-хімічні показники епідемічної безпечності.

7-й етап – лікар робить загальний висновок про якість води відповідно до завдання і при необхідності дає рекомендації щодо поліпшення її якості.