1. Віртуальне спілкування це процес, що імітує структуру, функції і результати реальних відносин і взаємних дій людини, через його віртуальні образи
 Скачать 115 Kb.
|
|
1. Віртуальне спілкування – це процес, що імітує структуру, функції і результати реальних відносин і взаємних дій людини, через його віртуальні образи. Віртуальне спілкування має свої переваги над реальним спілкуванням, на що вказують різноманітні дослідження, проведені науковцями: полегшується процес комунікації, знімаються психологічні бар'єри, вивільняється творче "я"; втрачає своє значення цілий ряд бар'єрів спілкування, обумовлених такими характеристиками партнерів по комунікації, які виражені в їх зовнішньому вигляді, а також комунікативною компетентністю людини, а точніше, невербальною частиною комунікативної компетентності ; реалізуються цінності свободи, представлення себе перед іншими людьми в різних варіантах самореалізації і самоствердження ; в інтернет–співтоваристві людина–образ дорівнює тексту; специфічні норми спілкування (допущення більшої розкутості, отже, як більшої агресивності, так і дружелюбства; вибіркова трансляція соціальних стандартів (так, наприклад, більша частина «віртуальних персон» наділяється атрибутами фізичної краси і сили); соціальна ієрархія, в основі якої лежить можливість впливу на хід комунікації і т.д. Інтернет, як нова форма комунікації впливає на всю систему міжособистісного спілкування. Інформаційна Мережа, частково зважаючи на свою масштабність, частково зважаючи на свою орієнтованість, підсилює фактор анонімності спілкування. В комунікаційному середовищі мережі Інтернет можна створювати «власні світи» і сприймати їх як певну реальність. Зі світу мрій, ідей, думок створюються матеріальні форми в реальному світі, вони ніби «матеріалізуються» в ньому. Але спочатку на рівні ідей існують у віртуальному світі, де можна «конструювати» все, що завгодно, створювати певні моделі і розглядати їх позитивні і негативні сторони. Тому віртуальне середовище мережі Інтернет привабливе, адже воно нагадує про можливості здійснити на перший погляд «нездійснене». Інтернет в першу чергу створює особливу форму реалізації цінності свободи. Користувач володіє правом самостійного вибору інформації з різних джерел, час виходу, коло тих, з ким він має намір спілкуватися. Існує свобода прийняття або неприйняття тих або інших правил, які встановлені різними групами користувачів. Виділяється особлива свобода анонімної взаємодії з іншими суб'єктами простору. Людина не тільки має право не вказувати свої основні соціально–демографічні, професійні та інші характеристики, але і брати на себе в ігровій формі виконання різних ролей, що створює особливу свободу представлення себе перед іншими людьми в різних варіантах самореалізації і самоствердження. Більша частина молоді використовує Інтернет для спілкування. В цьому випадку Інтернет стає не тільки засобом зв’язку. У віртуальному просторі комунікації створюється особливе соціальне середовище. В ній існує своя специфічна мова спілкування (наявність «смайликів», абревіатур, подвоєння глаголів, підвищення вербалізації різних аспектів тілесного досвіду і т.д. В наш час важливою є самопрезентація особистості в комунікаційному середовищі Інтернету з метою впливу на інших для досягнення певних цілей. Тому змінюються функції віртуального світу, за визначенням Черняєвої К.О. – «віртуальний світ був своєрідним осередком втечі від реальності, а в теперішній час він рухається в напрямку до неї. Анонімність перестає бути бажаною. Інтернет використовується як доступ до безмежних можливостей самопрезентації і відкриття себе для Інших». У віртуальному світі особистість «одягає маску», яка полегшує процес комунікації, знімає психологічні бар'єри, вивільняє творче "я". Унікальні можливості для самовираження дають такі інтерактивні форми спілкування в Інтернеті, як всілякі чати, форуми, різновиди електронної пошти, телеконференції і т.д. Їх щохвилинність також полегшує комунікацію, знімаючи тягар відповідальності за довгостроковість наслідків. Засоби віртуальної комунікації відрізняються від звичайних, хоча і копіюються з реального світу спілкування. В комунікаційному середовищі Інтернету сильною стороною спілкування є вербальні засоби комунікації, а слабкою – невербальні або візуальні засоби. До вербальних засобів комунікації відносяться письмове та усне мовлення, слухання і читання. Усне і письмове мовлення беруть участь у виробництві тексту (процес передачі інформації), а слухання і читання – в сприйнятті тексту, закладеної в ньому інформації. Візуальна (невербальна) комунікація – передача інформації за допомогою невербальних засобів спілкування (жестів, міміки, рухів тіла, кольору, просторового середовища і т.д.). Візуальний образ задається часом і пануючими в цей період тенденціями. Щоб людину не сприймали негативно, вона обов'язково повинна видавати певну інформацію невербальним способом. За невербальної поведінки партнера по комунікації ми можемо визначити його установку на спілкування. Невербальна комунікація в мережі Інтернет виражена дуже примітивно, в основному за рахунок мови знаків, і навіть завдяки сучасним відеопрограмам образ людини, з якою спілкуєшся, надає обмежену інформацію. В епоху Інтернету мовна особистість набуває нових вимірів, маніфестує в видозмінених формах. Комп'ютерні технології дають можливість компенсувати недолік вербальної інформації за допомогою мультимедійних засобів. Відбувається розвиток нової ідентичності – "візуальної" на противагу "вербальної". Дослідниця Ігнатьєва Е.А. вважає, що для віртуального спілкування необхідно мати комунікативні вміння, які розглядаються «як комплекс комунікативних дій, заснованих на високій теоретичній та практичній підготовленості особистості до міжособистісного. …Віртуальні комунікативні вміння характеризуються здатністю комуніканта оцінювати співрозмовника за допомогою складання психологічного портрета, розуміти і приймати цифрову інформацію, вибудовувати віртуальні відносини, виробляти індивідуальну тактику, стратегію поведінки з віртуальним співрозмовником, реагувати на дії співрозмовника, вміння самопрезентації. Критеріями експертної оцінки ступеня освоєння комунікативних умінь віртуального спілкування є вміння: висловлювати свої думки, розуміти і приймати інформацію, вибудовувати віртуальні відносини, виробляти індивідуальну тактику, стратегію поведінки». … Стиль віртуального спілкування визначається як особливість віртуального спілкування людини, що характеризує його загальний підхід до побудови взаємодії з співрозмовником за допомогою комп'ютера. Новий світ і новий стиль життя в цьому світі вимагає і нових мовних засобів комунікації або трансформації старих. Сленг, вироблений користувачами Інтернету, переходить в загальновживану лексику, … ігрові умови віртуального простору сприяють наближенню комунікації до гри, що на рівні мови проявляється в тяжінні до манери усної розмовної мови. Характерними особливостями комунікації за допомогою комп'ютерних мереж, є: можливість одночасного спілкування великої кількості людей, що знаходяться в різних частинах світу, і, отже, живуть у різних культурах; неможливість використання більшої частини невербальних засобів комунікації і самопрезентації; збіднення емоційного компонента спілкування; анонімність і зниження психологічного ризику в процесі спілкування; легка зміна формальних атрибутів, приводять до вироблення нових форм і стилів взаємодії та виникнення своєрідного Інтернет–етикету. На підставі наших досліджень, ми можемо зробити висновок про те, що ці нові форми несуть на собі сліди сильних регресивних тенденцій. Текст повідомлення в Інтернеті є результатом творчого та ігрового процесу. Основне завдання такої комунікації – письмово передати емоції та міміку усного мовлення. Комунікаційні дії, які відбуваються в мережі Інтернет можна поділити на три частини – це наслідування, діалог та управління. У віртуальному спілкуванні важливим є управління комунікацією, як форми впливу на маси. Управління – така комунікаційна дія, коли комунікант розглядає реципієнта як засіб досягнення своїх цілей, як об'єкт управління. Управління відрізняється від діалогу тим, що суб'єкт має право монологу, а реципієнт не може дискутувати з комунікантом, він може тільки повідомляти про свою реакцію по каналу зворотного зв'язку. Разом з тим, очевидно, що непідконтрольність Інтернету соціальним інститутам має не тільки позитивну сторону, але і породжує ряд специфічних нормативних проблем, без вирішення яких скористатися наданими Інтернетом інформаційними благами і перевагами повною мірою неможливо. А тому нормативна регуляція глобальної Мережі таки необхідна і неминуча. Врешті решт комунікація в мережі може набриднути, її можна уникати і поновлювати в залежності від бажання і цілей. Мова замінюється текстом, текст може бути скороченим або мовчазним – просто смайлики. Негативними чинниками віртуального спілкування є: проблема само– ідентифікації та ідентифікації, розвитку залежності від віртуального спілкування, проблема безвідповідальності і звикання до брехні, вживання специфічної лексики, спотворення інформації, ворожого ставлення до «чужаків», проблема появи он–лайн щоденників, неможливість використання більшої частини невербальних засобів комунікації і само презентації, збіднення емоційного компонента спілкування. Інтернет є іншим від звичного для нас комунікаційного середовища, яке породжує нові ситуації та відносини. По–перше, специфіка спілкування визначається тим, що в Інтернеті відбувається зміна провідного сенсорного каналу на візуальний. По–друге, спілкування в Інтернеті проходить переважно у вербальній формі. По– третє, спрощується можливість прийняти нові соціальні ролі. При цьому форма взаємодії учасників спілкування може прямо транслюватиметься з реального життя, може частково змінюватися, а може і породжуватися абсолютно нова і незвична з точки зору сформованих звичок і традицій. 2. Соцмережі перестали бути місцем для спілкування і перетворилися на місце для самоствердження і реклами. Зараз можна спостерігати тенденцію, коли люди поступово "переходять" із соцмереж у більш затишні месенджери, де ніхто не зможе до них достукатися, не знаючи номера телефону або нікнейму. Месенджер — це програма, мобільний додаток або веб-сервіс для миттєвого обміну повідомленнями. Першим популярним месенджером була "аська" — ICQ — та її мобільний аналог Jimm. Вона з'явилася у 1996 році і користувалася популярністю до 2005 року. Потім на арену вийшов Skype. Завдяки підтримці голосових дзвінків та відеодзвінків він лідирував на ринку до 2012 року. Viber — ізраїльський стартап з білоруським корінням створювався з думкою замінити Skype. Заснований на російський технологіях, Viber спочатку з'явився в Ізраїлі. Пункти розробки додатків розташовані в Білорусі, головний офіс — у Люксембурзі. У 2014 році стартап викупила японська компанія Rakuten. Зараз Viber — найпопулярніший месенджер серед українців. За даними українського представництва компанії, месенджером користуються понад 20 млн осіб, тобто половина населення країни. Однак назвати Viber найбільш безпечним месенджером важко. Було багато прикладів, які це доводили. Так, у 2013 році фахівці з кібернетичної безпеки виявили, що за допомогою Viber можна отримати доступ до заблокованого смартфона на Android. Ситуація поліпшилася у 2016 році, коли Viber ввів наскрізне шифрування повідомлень і розмов. Це спосіб передавання даних, при якому доступ до повідомлень мають тільки користувачі, задіяні у спілкуванні. У 2017 році в месенджері з'явилися приховані чати, доступ до яких можна отримати за кодом, можливість писати повідомлення, які самі видаляються, а також контроль за спробами створення знімків листування. WhatsApp є найпопулярнішим месенджером у світі, хоча спочатку він навіть не був месенджером. Це була програма, яка показувала статус контактів: хто знаходиться в мережі, хто телефонує, хто зайнятий. Згодом додаток перетворився на вдосконалену альтернативу sms і перший месенджер, синхронізований з контактами в телефоні. Розробив його український емігрант Ян Кум. Над інтерфейсом та дизайном теж працювали українці: їх розробила команда дизайнерів з Дніпра. WhatsApp посилив захист у 2016 році після інциденту між Apple та ФБР і запровадив наскрізне шифрування. Для його реалізації використовується бібліотека месенджера Signal, який прийнято вважати найбільш безпечним у світі. Після цього компанія запевнила, що зміст повідомлень буде доступний тільки відправнику та одержувачу. До цього у неї було багато невдач — починаючи від злому даних і закінчуючи завантаженням вірусів через десктоп-версію додатка. Після впровадження наскрізного шифрування ситуація поліпшилася. Telegram. Про дітище засновника соціальної мережі "Вконтакте" Павла Дурова не чув тільки глухий. Галас навколо месенджера, який з'явився під девізом "Повернемо собі право на приватність", здійнявся саме через питання приватності. Дуров оголосив конкурс, пообіцявши 200 тис дол тому, хто зламає зашифроване листування. Розшифрувати його нікому не вдалося, проте користувач ресурсу "Хабрахабр" отримав 100 тис дол за знайдену потенційну вразливість у чатах. У Telegram є два варіанти шифрування: для звичайних і для секретних чатів. За словами розробників, інформація звичайних чатів зберігається на кількох серверах по всьому світу і контролюється різними законами з надання доступу до неї. Ключі для розшифровки також зберігаються окремими блоками на різних серверах. Signal є найбільш захищеним месенджером. Його рекомендує навіть Едвард Сноуден — американський програміст, колишній співробітник ЦРУ та Агентства національної безпеки США. За допомогою Signal можна обмінюватися повідомленнями і дзвінками з абонентами з телефонної книги і при цьому бути впевненим, що вся інформація зашифрована. Кажуть, що отримати до неї доступ не можуть навіть творці. Повідомлення зберігаються на пристрої і локально шифруються за допомогою парольної фрази перед відправкою на сервер. Signal — єдиний месенджер, який відкрив свої протоколи даних. Їх вивчили фахівці і підтвердили його безпеку. Threema. Досить популярний месенджер у Європі. За нього доведеться один раз заплатити близько 3 дол. Месенджер приділяє багато уваги безпеці. При першому відвідуванні додатка користувачеві необхідно поводити пальцем по екрану, щоб згенерувати свій унікальний ідентифікатор. Розробники рекомендують для надійності додавати контакти при зустрічі, скануючи QR-код з ідентифікатором з екрана друга. Так контакту буде присвоєний максимальний рівень верифікації. Політика додатка гарантує, що всі повідомлення шифруються прямо на пристрої, а прочитати їх зможе лише одержувач. Confide позиціонує себе як зашифрований і захищений від скріншотів месенджер для обміну повідомленнями, що зникають. Він дозволяє спілкуватися без ризику, що бесіда буде збережена або кому-небудь переслана. Всі повідомлення після прочитання автоматично втрачаються назавжди. Якщо одержувач спробує зробити скріншот, то його викине у список контактів, а саме повідомлення буде негайно видалене. У ту ж мить відправник отримає сигнал, що його співрозмовник намагався зробити скріншот. Цікавою відмінністю месенджера є те, що повідомлення приходить у вигляді кількох рядків прямокутників. Вони відкриваються тільки тоді, коли користувач наводить на них палець. Повний текст на екрані ніколи не відображається. Wickr теж позиціонує себе як додаток, що не залишає слідів. У програмі є функція повного стирання, після застосування якої повідомлення неможливо відновити. Користувач сам визначає, наскільки довго його послання доступні одержувачам, а також може "відкликати" надіслані повідомлення. Wickr кодує майже всі види контенту, включаючи зображення, аудіо та відео. Додаток попереджує копіювання та пересилання повідомлень або контенту третім особам, а також не дозволяє робити скріншоти. 3. Розкриваючи поняття конфіденційності, насамперед звернімося до національного законодавства. У контексті охорони і захисту персональної інформації науковий інтерес становить ст. 11 Закону України «Про інформацію», згідно з якою «не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров’я, а також адреса, дата і місце народження» Відповідно до Цивільного кодексу України, якщо під час виконання певної діяльності стала доступна деяка конфіденційна інформація, вона не має права бути розголошеною іншим особам без згоди другої сторони. Це положення часто нехтується певними доповненнями в угодах між користувачами і соціальними мережами. Іноді соціальні мережі можуть розпоряджатися персональною інформацією своїх користувачів, не повідомляючи їх про це. У таких договорах часто містяться положення, що унеможливлюють яку-небудь активність користувача задля охорони й захисту своїх порушених прав, адже особа погодилася на це в договорі. Є соціальні мережі, в договорах яких чітко регулюються дані положення, серед таких мереж можна виокремити «Twitter», «Google+», «MySpace». Згідно з політикою конфіденційності «Twitter», зазначимо, що соціальна мережа не розголошує особисті дані користувачів, за винятком обмеженої кількості випадків: поперше, коли персональна інформація передається довіреним третім особам для виконання деяких функцій і надання послуг. У цьому разі компанія може передавати третім особам особисті дані користувача, але тільки в обсязі, необхідному для виконання ними своїх функцій і надання послуг, і тільки за наявності зобов’язань із захисту інформації, які аналогічні політиці конфіденційності компанії; по-друге, соціальна мережа має право зберігати або розголошувати інформацію користувача, якщо вважає, що це необхідно, відповідно до законодавства, нормативних актів або правил, для забезпечення безпеки будь-якої особи; для розслідування випадків шахрайства, вирішення питань безпеки або технічних питань, а також для захисту прав і майна самої компанії; по-третє, у разі банкрутства, злиття, поглинання, реорганізації або продажу активів інформація користувача може бути продана чи передана в рамках такої транзакції. Положення щодо захисту інформації, надані в цій політиці конфіденційності, можуть бути застосовані щодо інформації користувача, переданій новій юридичній особі. Компанія «Google» не розкриває персональну інформацію (дані) користувачів компаніям, організаціям і приватним особам, не пов’язаним з «Google». Така дія можлива лише тоді, коли особа, чия персональна інформація (дані) обробляється, дала на це згоду. Але треба пам’ятати, що на розкриття спеціальних категорій персональної інформації (конфіденційні медичні відомості, дані про расову чи національну приналежність, політичні або релігійні переконання і сексуальну орієнтацію) додатково надається згода. Передача персональної інформації відбувається за умови, коли адміністратор домену дав на це згоду, адже вся відповідальність за розголошення, поширення та інші незаконні дії з персональною інформацією лягає на цю посадову особу. Оброблення персональної інформації здійснюється і третіми сторонами за умови погодження з політикою конфіденційності та іншими вимогами безпеки компанії «Google». Компанія передає персональну інформацію на вимогу правоохоронних органів тієї або іншої країни, зацікавленої в такій інформації. Персональна інформація (дані) також може надаватися компаніям, організаціям або приватним особам, не пов’язаним з «Google», з метою: - виконувати або дотримуватися чинного закону, підзаконного нормативного правового акта, судового рішення чи примусово здійсненого запиту державної установи; - виявлення, припинення або перешкоджання шахрайству, а також усунення технічної несправності чи проблем з безпекою; - захисту прав, власності або безпеки компанії «Google», користувачів чи суспільства в цілому. Принагідно зазначимо, що компанія може надавати узагальнені, знеособлені персональні дані (відомості, за якими неможливо конкретно ідентифікувати особу), але як правило, це статистична інформація, що надається усім користувачам і партнерам. Договір повинен містити конкретні положення щодо обмеження доступу до конфіденційної інформації. Важливим моментом у будь-якому договорі про конфіденційність є встановлення стандартів, за якими сторони будуть обробляти конфіденційну інформацію. У такому разі кожна зі сторін буде ставитися до конфіденційної інформації з однаковою відповідальністю. Зауважимо, що така дія припустима лише у випадку, коли одержувач інформації встановлює стандарти для роботи з конфіденційною інформацією, такі як обмеження доступу до інформації або інших методів збереження секретності. Тому, перш ніж підписати угоду про конфіденційність, доцільно вивчити практику одержувача про збереження таємниці своєї власної інформації. Важливою умовою даного договору є визначення періоду, впродовж якого утримуюча сторона бере на себе обов’язки по охороні й захисту конфіденційної інформації. Отже, договір про конфіденційність інформації в соціальних мережах – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Звертаємо увагу, що після припинення договору про конфіденційність персональної інформації він діє до моменту видалення всієї персональної інформації зацікавленої особи. Наявність договору про конфіденційність не завжди запобігає крадіжкам персональної інформації, але такий договір надає особі, якій належить персональна інформація (конфіденційна інформація), можливість у судовому порядку відстоювати свої права та відшкодовувати спричинені збитки. Таким чином, є необхідність доопрацювати нормативно-правові документи в частині створення самостійного інституту договорів про конфіденційність. 4. Мережевий етикет або Нетикет - («netiquette»; від англ. network etiquette) – це правила поведінки, спілкування, традицій у мережі Інтернет. Хто встановлює ці правила і навіщо? Адже мережа Інтерент – це ніби всесвіт вседозволеності та свободи, і навіщо обмежувати себе певними рамками? Правила Нетикету встановлюють користувачі мережі. Так само, як і в реальноиу світі, у віртуальному теж повинні бути свої правила етикету. Саме від того, який відсоток користувачів дотримується правил віртуального спілкування, залежить зручність існування в мережі всіх інших. Єдиного документу, що відображає усі правила мережевого етикету і є стандартом для усіх, досі не існує. Але існують найбільш поширені правила, які повинен знати кожен інтернетівець: Правило 1 Пам'ятайте, що ви спілкуєтесь з людиною. Досить часто люди в мережі порушують дане правило, забуваючи, що по ту сторону екрана з ними спілкується жива людина. Не зловживайте тим, що співрозмовник вас не бачить і не дозволяйте собі того, чого б не зробили у звичайному спілкуванні. У віртуальному світі є таке поняття як тролінг, що являє собою провокаційні повідомлення, які пишуться деякими особами (тролями) з метою викликати конфлікт між учасниками спілкування. Тому, заради свого спокою, уникайте конфліктних ситуацій та не провокуйте їх. Пам'ятайте, що не потрібно робити для інших те, чого не хочете щоб зробили для вас. Правило 2 Дотримуйтеся тих самих стандартів поведінки, що і в реальному житті. У віртуальному світі існує певне відчуття анонімності і в деяких ситуаціях, люди можуть дозволити собі більше, ніж вони дозволяють, спілкуючись у реальному житті. Але, все ж таки, намагайтесь дотримуватись правил спілкування, як в реальному, так і у віртуальному спілкуванні. Залишайтесь толерантними і пам’ятайте, що Інтернетом користуються і діти. Правило 3 Пам'ятайте, що ви знаходитесь у кіберпросторі. Активне спілкування у Мережі має свої нюанси. Так, спілкуючись в чаті або ж форумі, пам’ятайте, що манери спілкування в різних співтовариствах різні. Якщо один стиль спілкування цілком звичний для одного співтовариства, для іншого він буде абсолютно неприйнятним. Обов’язково, перед тим, як щось коментувати в цілком новій для вас темі, озирніться, вивчіть обстановку – послухайте про що і як говорять там люди, і лише після цього долучайтесь до розмови. Не варто нав'язувати свої правила і вчити співтовариство, навіть якщо ви впевнені, що всі не праві. Правило 4 Поважайте час і можливості інших. Якщо ви хочете поділитись з усім світом важливою для вас новиною, подумайте, чи всім вона така корисна. Одним з наслідків цього правила є шанобливе ставлення до чужого трафіку. Відправляючи кому-небудь надмірної ваги файл, користуйтеся архіватором. Викладаючи великі зображення, подбайте про те, щоб їх супроводжували невеликі прев'ю (від preview – попередній перегляд зображення, як право, в зменшеному вигляді) із зазначенням розміру файлу. Якщо ви даєте посилання на великий файл, не забувайте вказувати його розмір. Не слід очікувати миттєвої реакції на повідомлення. Правило 5 Зберігайте свій імідж. Ваша репутація в Інтернеті не менш важлива, ніж у реальному житті. Навіть якщо здається, що ніхто в Мережі вас не впізнає, не варто ображати інших, створювати конфліктні ситуації, або відповідати на образу образою. Нехай друзі за інтересами та сайтами знають вас, як ввічливу, толерантну та порядну людину. Публікуючи якусь інформацію, перевірте її достовірність, пишіть грамотно. Правило 6 Допомагайте іншим там, де ви це можете зробити. Мережа не є сховищем всіх можливих у світі знань. Зазвичай в Інтернеті з’являється лише та інформація, яка несе вигоду її автору. Досить часто у людей виникають запитання на які в Мережі відповіді немає, тому, якщо ви є компетентні в якомусь питанні і можете на нього відповісти – відповідайте. Якщо ви виявили, що в Інтернеті відсутня інформація про щось, що ви знаєте напевне – обов’язково напишіть про це, ваші знання можуть комусь знадобитись. Якщо в Мережі вас просять допомогти – допоможіть, можливо хтось колись так само допоможе вам. Обмінюйтесь досвідом у Мережі, адже сам Інтернет виріс завдяки бажанню людей ділитись інформацією. Правило 7 Не створюйте конфлікти та не допускайте їх. «Словесну війну», яка іноді виникає між декількома учасниками дискусії, ще називають флеймом (від англ. flame — полум’я). Зазвичай, під час таких суперечок істина не народжується і виникає лише дискомфорт серед учасників обговорення. Інтернет не забороняє флейми, вони можуть нести задоволення, як авторам, так і читачам, а ті, хто їх отримує, цілком можуть на них і заслуговувати. Проте, нетикет не заохочує таких дій, які іноді переростають у справжні інформаційні війни. Краще уникайте образ і не беріть участі у конфліктних обговореннях Правило 8 Поважайте право на приватне листування. Як і в реальному, так і у віртуальному світі існує право особи на приватне листування, і неповага до цього права – ознака поганих манер. Інколи у бібліотечній практиці виникають моменти, коли користувачі не виходять зі своїх сторінок у соціальних мережах та електронної пошти, або просять бібліотекаря відкрити їх скриньку і роздрукувати якусь інформацію. Бібліотекарю потрібно обов’язково попередити людину про можливі ризики, показати, як самостійно відкрити скриньку та порадити користувачеві не довіряти нікому свій пароль і вводити його самостійно. І запам’ятайте ще один момент, який також відносять до даного правила: не поширюйте в Мережі інформацію про себе та інших людей – реальні імена, адреси, телефони, фотографії! Правило 9 Пам’ятайте про авторське право. Ні в якому разі не привласнюйте собі чуже авторство! Представляти скопійовану з Інтернету інформацію, як авторську, не просто нечесно, але й незаконно. Зверніть увагу й на те, що завантажувати і поширювати фото, відео та музику, які захищені авторським правом теж не варто (звісно, якщо попередньо ви не здійснили оплату копійованого матеріалу), адже це прирівнюється до крадіжки. Бібліотеки, як публічні установи, повинні поширювати серед своїх користувачів знання авторського права. Правило 10 Пам’ятайте про безпеку. Намагайтесь без зайвої потреби не викладати на сторінках Мережі приватну інформацію, щоб не стати жертвою он-лайн злочинців. Якщо все-таки така потреба виникла, перед тим, як написати щось про себе, обов’язково перевірте безпечність сайту. Сайт є безпечним в тому випадку, коли його адреса починається з https (Hypertext Transfer Protocol Secure). У разі виникнення в Інтернеті ситуацій, які порушують безпеку комп’ютера або вашу безпеку особисто (листи з погрозами тощо), повідомте про це компетентну особу. Положення нетикету розділяють на три основні категорії: психологічні, емоційні (використання звертань: «ти», «ви», смайликів, підтримка або ігнорування новачків тощо); технічні (використання певної довжини рядків, обмеження на розмір листів, їх підписи, допустимість написання у верхньому регістрі, допустимість форматування, виділення курсивом, кольором тощо); адміністративні (правила назв [заголовків] тем, правила цитування, допустимість реклами, допустимість флейму, необхідність додержуватися тематики співтовариства). Під порушенням нетикету, які найчастіше виникають в мережі Інтернет, розуміють образи та перехід на особистості, відступ від теми, який робиться зловмисно (офтопік), рекламу, саморекламу у невідповідних місцях. Також, порушенням нетикету вважають наклеп або іншу зловмисну дезінформацію, чи плагіат. Насамперед, щоб уникнути подібних проблем, провайдери послуг Інтернет-зв’язку повинні усвідомлювати, що на відміну від телекомунікаційних операторів та поштових служб, вони надають приватні послуги, так як сервіс Інтернет використовує одночасно велика кількість людей. Саме оператори Інтернет-послуг повинні передбачати можливі способи використання цих послуг користувачами і дбати про безпеку в мережі та дотримання етичних норм. Для того, щоб усім користувачам Інтернет-мережі було комфортно нею користуватись потрібно усвідомити, що Інтернет – це не «дика» зона, яка не має правил. Саме загальнолюдські цінності впливають на якісне формування змісту ресурсів і послуг цієї зони, і саме від її користувачів залежить, як вони будуть співіснувати в ній, незалежно від національності, культурних та релігійних поглядів. |