наркота. 12. Участь співробітника Експертної служби мвс в огляді місця події у складі слідчооперативної групи за фактом розкриття злочинів пов'язаних із виявленням нелегальної нарколабораторії

• Название: 12. Участь співробітника Експертної служби мвс в огляді місця події у складі слідчооперативної групи за фактом розкриття злочинів пов'язаних із виявленням нелегальної нарколабораторії
• Дата: 15.03.2018
• Размер: 13.45 Kb.
• Имя файла: наркота .docx
• Тип: Документы; #38559

12. Участь співробітника Експертної служби МВС в огляді місця події у складі слідчо-оперативної групи за фактом розкриття злочинів пов'язаних із виявленням нелегальної нарколабораторії.

ІНСТРУКЦІЯ
про участь працівників Експертної служби МВС України в кримінальному провадженні як спеціалістів

Участь спеціалістів у вилученні зразків рослин, які містять наркотичні засоби та психотропні речовини

4.1. Згідно з пунктом 4 частини шостої статті 100 Кримінального процесуального кодексу України речові докази, якщо вони належать до вилучених з обігу предметів чи товарів, передаються для їх технологічної переробки або знищуються за рішенням слідчого судді, суду.

У цьому випадку речові докази фіксуються за допомогою фотографування або відеозапису та докладно описуються. У разі необхідності може бути збережений зразок речового доказу, достатній для його експертного дослідження або інших цілей кримінального провадження.

4.2. Відповідно до частини другої статті 71 Кримінального процесуального кодексу України спеціаліст може бути залучений для надання безпосередньої технічної допомоги (фотографування, складення схем, планів, креслень, відбір зразків для проведення експертизи тощо) сторонами кримінального провадження під час досудового розслідування і судом під час судового розгляду.

4.3. Спеціаліст, залучений до відбору зразків за фактом виявлення незаконного посіву снодійного маку чи конопель на відкритій земельній ділянці:

фіксує розміщення земельної ділянки відносно стійких орієнтирів, загальний вигляд посіву та зовнішній вигляд рослин із застосуванням фото- та/або відеозйомки;

відбирає не менше ніж із п’яти місць посіву по 20-25 рослин снодійного маку або по 5-10 рослин коноплі з чотирьох протилежних сторін та з центру земельної ділянки;

з відібраних як зразки рослин механічно відділяє верхні частини (довжиною не більше 30-40 см). Відділені верхні частини зразків рослин уміщує до упаковки, яка оформляється відповідно до вимог частини третьої статті 105 Кримінального процесуального кодексу України.

4.4. Усі дії, пов’язані з відбором зразків, спосіб їх упаковки та вжиті заходи щодо знищення залишків рослин фіксуються в протоколі.

5. Участь спеціалістів у проведенні обшуку та слідчого експерименту

5.1. Відповідно до частини першої статті 236 Кримінального процесуального кодексу України з метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в обшуку має право запросити спеціалістів.

5.2. Запрошений до проведення обшуку спеціаліст відповідно до статті 71 Кримінального процесуального кодексу України за дорученням слідчого, прокурора надає безпосередню технічну допомогу у проведенні фотографування, складенні схем, планів, креслень, відборі зразків для проведення експертизи, використовуючи при цьому відповідні технічне обладнання, пристрої та прилади.

5.3. Відповідно до вимог статті 240 Кримінального процесуального кодексу України з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, проводиться слідчий експеримент, під час якого спеціалістом можуть здійснюватися вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складатися плани і схеми, виготовлятися графічні зображення, відбитки та зліпки, які додаються до протоколу.
10.Докази - поняття згідно КПК.

Стаття 84. Докази

1. Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

2. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
11. Речові докази. Зберігання речових доказів.

Стаття 98. Речові докази

1. Речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

2. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

Стаття 100. Зберігання речових доказів і документів та вирішення питання про спеціальну конфіскацію

{Назва статті 100 із змінами, внесеними згідно із Законом № 222-VII від 18.04.2013}

1. Речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.

2. Речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов’язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

3. Документ повинен зберігатися протягом усього часу кримінального провадження. За клопотанням володільця документа слідчий, прокурор, суд можуть видати копії цього документа, за необхідності - його оригінал, долучивши замість них до кримінального провадження завірені копії.

4. У разі втрати чи знищення стороною кримінального провадження наданого їй речового доказу вона зобов’язана повернути володільцю таку саму річ або відшкодувати її вартість. У разі втрати чи знищення стороною кримінального провадження наданого їй документа вона зобов’язана відшкодувати володільцю витрати, пов’язані з втратою чи знищенням документа та виготовленням його дубліката.

5. Речові докази та документи, надані суду, зберігаються в суді, за винятком випадків, передбачених частиною шостою цієї статті, а також речових доказів у вигляді громіздких або інших предметів, що вимагають спеціальних умов зберігання, які можуть знаходитися в іншому місці зберігання.

6. Речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню:

1) повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження;

{Пункт 1 частини шостої статті 100 із змінами, внесеними згідно із Законом № 222-VII від 18.04.2013}

2) передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду для реалізації, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження;

3) знищуються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду, якщо такі товари або продукція, що піддаються швидкому псуванню, мають непридатний стан;

4) передаються для їх технологічної переробки або знищуються за рішенням слідчого судді, суду, якщо вони відносяться до вилучених з обігу предметів чи товарів, а також якщо їх тривале зберігання небезпечне для життя чи здоров’я людей або довкілля.

У випадках, передбачених цією частиною, речові докази фіксуються за допомогою фотографування або відеозапису та докладно описуються. У разі необхідності може бути збережений зразок речового доказу, достатній для його експертного дослідження або інших цілей кримінального провадження.

Речові докази вартістю понад 200 розмірів мінімальної заробітної плати, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості - для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом.
7.Види експертиз згідно КПК.

Класифікація за характером галузі спеціальних знань має чотири рівні: класи, пологи, види, підвиди.
Такий поділ судових експертиз з урахуванням вирішуваних ними завдань має істотне значення:
- допомагає особі, що призначив експертизу, у правильному виборі адресата експертного дослідження;
- зумовлює підготовку і перепідготовку експертних кадрів, їх компетенцію та спеціалізацію;
- допомагає визначити роди і види експертиз, виробництво яких має бути організовано у судово-експертній установі (СЕУ), а також прогнозувати створення нових експертиз.
Основні класи і пологи судових експертиз
Клас експертизи - складають експертні дослідження, що об'єднуються спільністю знань, службовців джерелом формування теоретичних і методичних основ судових експертиз об'єктів, досліджуваних на базі цих знань (криміналістичні, судово-медичні тощо).
Пологи експертиз - розрізняються по предмету і об'єктів та відповідно методиками експертного дослідження.
Вид експертизи - складають елементи роду, що відрізняються специфічністю предмета відносно загальних для роду об'єктів і методик.
Підвид експертизи - складові частини виду, що відрізняються своєрідною групою завдань, характерних для предмета даного виду експертизи, і комплексами методу дослідження окремих об'єктів або груп об'єктів.
В даний час судові експертизи поділяються на 12 класів:
o криміналістичні;
o медичні;
o товарознавчі
o біологічні;
o хімічні;
o мистецтвознавчі;
o психологічні;
o Експертиза у сфері інтелектуальної власності;
o Інженерно-технічна експертиза.
Класифікація з часом може поповнюватися новими видами, родами і навіть класами судових експертиз у міру розвитку практики експертних досліджень.
В даний час пропонується розглядати та експертизи речовин, матеріалів та виробів з них (КЭВМИ) не в рамках криміналістичних експертиз, а як самостійний клас судових експертиз.
У кожному класі виділяють роди і види експертиз. У криміналістичній літературі зустрічаються різні точки зору на структуру того чи іншого класу судових експертиз.
Класифікація судових експертиз за галузями знань викликає дискусії, головним чином, з двох питань: підстави класифікації та пов'язаний з цим питання про те, які експертизи належать до криміналістичним. Це, насамперед, обумовлено формуванням нових видів експертиз (через появу нових об'єктів і методів експертного дослідження) і необхідністю визначення їх місця в загальній системі судових експертиз.
Законодавчо закріплена організаційно-процесуальна класифікація судових експертиз за різним підставах: за обсягом досліджень (основні і додаткові експертизи) та послідовності проведення (первинні та повторні експертизи) - по чисельності і складу експертів (одноособові, комісійні й комплексні) - За чисельністю і складом експертів виділяють комісійні і комплексні експертизи.
8. Відповідальність експерта, передбачена КК України.
Стаття 384. Завідомо неправдиве показання
1. Завідомо неправдиве показання свідка чи потерпілого або завідомо неправдивий висновок експерта під час провадження дізнання, досудового слідства, здійснення виконавчого провадження або проведення розслідування тимчасовою слідчою чи тимчасовою спеціальною комісією Верховної Ради України або в суді, а також завідомо неправильний переклад, зроблений перекладачем у таких самих випадках, -
караються виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

2. Ті самі дії, поєднані з обвинуваченням у тяжкому чи особливо тяжкому злочині, або зі штучним створенням доказів обвинувачення чи захисту, а також вчинені з корисливих мотивів, -караються виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.


Стаття 385. Відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача від виконання покладених на них обов'язків
1. Відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків у суді або під час провадження досудового слідства, здійснення виконавчого провадження, розслідування тимчасовою слідчою чи тимчасовою спеціальною комісією Верховної Ради України чи дізнання -

караються штрафом від п'ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.

2. Не підлягає кримінальній відповідальності особа за відмову давати показання під час провадження дізнання, досудового слідства або в суді щодо себе, а також членів її сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

Стаття 387. Розголошення даних досудового слідства або дізнання
1. Розголошення без дозволу прокурора, слідчого або особи, яка провадила дізнання чи досудове слідство, даних досудового слідства чи дізнання особою, попередженою в установленому законом порядку про обов'язок не розголошувати такі дані, -

карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років.

2. Розголошення даних досудового слідства або дізнання, вчинене суддею, прокурором, слідчим, працівником органу дізнання, оперативно-розшукового органу незалежно від того, чи приймала ця особа безпосередньо участь у досудовому слідстві чи дізнанні, якщо розголошені дані ганьблять людину, принижують її честь і гідність, -
карається штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.