виконавче провадження. 1. Накладення арешту на майно
 Скачать 26.73 Kb.
|
|
1. Накладення арешту на майно. Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. {Частина перша статті 170 із змінами, внесеними згідно із Законом № 772-VIII від 10.11.2015 } 2. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. 3. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу. {Частину третю статті 170 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 772-VIII від 10.11.2015 } 4. У випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 96 - 2 Кримінального кодексу України. 5. У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна. 6. У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження. У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше. 7. Арешт може бути накладений на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу. 8. Вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою. 9. У невідкладних випадках і виключно з метою збереження речових доказів або забезпечення можливої конфіскації чи спеціальної конфіскації майна у кримінальному провадженні щодо тяжкого чи особливо тяжкого злочину за рішенням Директора Національного антикорупційного бюро України (або його заступника), погодженим прокурором, може бути накладено попередній арешт на майно або кошти на рахунках фізичних або юридичних осіб у фінансових установах. Такі заходи застосовуються строком до 48 годин. Невідкладно після прийняття такого рішення, але не пізніше ніж протягом 24 годин, прокурор звертається до слідчого судді із клопотанням про арешт майна. Якщо у визначений цією частиною строк прокурор не звернувся до слідчого судді із клопотанням про арешт майна або якщо в задоволенні такого клопотання було відмовлено, попередній арешт на майно або кошти вважається скасованим, а вилучене майно або кошти негайно повертаються особі. 10. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. 11. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна. 12. Заборона використання житлового приміщення особам, які на законних підставах проживають у такому житловому приміщенні, не допускається. 2.Оцінка майна 1. Визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. 2. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна. 3. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб’єкта оціночної діяльності - суб’єкта господарювання. 4. У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб’єкта оціночної діяльності - суб’єкта господарювання для проведення оцінки майна. 5. Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом. 6. Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб’єктом оціночної діяльності - суб’єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно. Якщо строк дійсності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, повторна оцінка такого майна не проводиться. 3.Вилучення та зберігання арештованого майна. 1. Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. 2. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. 3. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. 4. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення. 5. Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов’язковим. У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов’язково зазначаються: 1) якщо опису підлягає земельна ділянка - її розмір, цільове призначення, наявність комунікацій тощо; 2) якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди; 3) якщо опису підлягає транспортний засіб - марка, модель, рік випуску, об’єм двигуна, вид пального, пробіг, комплектація, потреба у ремонті, колір тощо. Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження. 6. Перешкоджання вчиненню виконавцем дій, пов’язаних із зверненням стягнення на майно (кошти) боржника, порушення заборони виконавця розпоряджатися або користуватися майном (коштами), на яке накладено арешт, а також інші незаконні дії щодо арештованого майна (коштів) тягнуть відповідальність, установлену законом. 7. Вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації здійснюється у строк, встановлений виконавцем, але не раніше ніж через п’ять робочих днів після накладення арешту. Продукти та інші речі, що швидко псуються, вилучаються і передаються для продажу негайно після накладення арешту. 8. Виявлені під час опису цінні папери, ювелірні та інші побутові вироби із золота, срібла, платини і металів платинової групи, дорогоцінного каміння і перлів, а також лом і окремі частини таких виробів, на які накладено арешт, підлягають обов’язковому вилученню і не пізніше наступного робочого дня передаються на зберігання установам Національного банку України, які зобов’язані прийняти їх на безоплатній основі. Арешт на цінні папери накладається в порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему України. 9. Під час проведення опису майна боржника - юридичної особи та накладення арешту на нього виконавець також використовує відомості щодо належного боржнику майна за даними бухгалтерського обліку. 10. У порядку, встановленому цією статтею, виконавець, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили. Такий арешт знімається, якщо протягом п’яти днів з дня його накладення стягувач не звернеться до суду про звернення стягнення на грошові кошти такої особи в порядку, встановленому процесуальним законом. 4.Примусова реалізація майна Після арешту та оцінювання майна починають його примусову реалізацію. На цьому етапі ані від Вас, ані від боржника майже нічого не залежить. Проте знати, за яким порядком відбувається такий продаж, не завадить. Здебільшого продаж арештованого майна доручають спеціалізованій організації. Таку організацію залучає державна виконавча служба на конкурсних засадах. У тендері можуть брати участь спеціалізоване державне підприємство “Укрспецюст” Міністерства юстиції України та інші суб’єкти господарювання, які за статутом мають право реалізовувати арештоване майно. На жаль, формально вплинути на конкурсний відбір не може ані стягувач, ані боржник. Проте подати пропозицію щодо вибору спеціалізованої організації все-таки варто, а надто тоді, коли Ви знаєте таку організацію і довіряєте їй. Визначивши переможця тендеру, державний виконавець передає йому арештоване рухоме майно, яке потрібно продати. Якщо ж йдеться про нерухоме майно, то цей посадовець надсилає до спеціалізованої організації заявку, в якій зазначає початкову вартість майна, що згодом буде виставлено на торги. Ця початкова цифра має відповідати 80% оцінної вартості нерухомого майна. До заявки належить додати такі документи: • копію виконавчого документу; • копію акту про арешт майна; • документи, що характеризують об’єкт нерухомості (наприклад, технічний паспорт чи інвентаризаційну справу); • копії документів, які підтверджують право власності на нерухоме майно або право користування ним; • копію рішення про відведення земельної ділянки. Реалізовувати арештоване нерухоме майно дозволено лише на прилюдних торгах. Натомість рухоме майно можна виставляти і на прилюдних торгах, і на аукціонах, а також продавати на комісійних засадах. Боржник має право визначити, в якій послідовності потрібно реалізувати його майно. Втім, державний виконавець має повноваження не зважати на такі вимоги, якщо через дотримання запропонованої черговості можуть виникнути перешкоди чи додаткові труднощі або може збільшитися термін виконання судового рішення. Інколи суми, вирученої від продажу частини майна, є цілком досить для задоволення вимог стягувача, сплати виконавчого збору, штрафу, покриття витрат на виконавче провадження. У такому разі дальший продаж арештованого майна припиняють. Передане спеціалізованій організації майно потрібно реалізувати протягом 2 місяців від моменту його передавання. Якщо за цей час майна не буде продано, його належить переоцінити. Цю процедуру потрібно здійснити протягом 10 днів. Державний виконавець і представник торговельної організації переоцінюють майно за присутності стягувача та боржника чи уповноважених від них осіб. Відсутність стягувача або боржника не є підставою для припинення цієї процесуальної дії. Після переоцінювання майно знову передають на реалізацію. Якщо протягом наступного місяця не вдасться виручити потрібну суму, державний виконавець повідомляє Вам про це і пропонує непродане майно Вам. Свою відповідь Ви маєте дати в письмовій формі. Розглянемо два можливі варіанти Вашого рішення. Припустимо, Ви погоджуєтеся, щоб непродане майно залишили Вам. У такому разі Вам доведеться зробити на депозитний рахунок відділу державної виконавчої служби грошовий внесок, що становить різницю між вартістю непроданого майна й сумою коштів, які підлягають стягненню. Звісно, такої сплати від Вас вимагатимуть тільки за тієї умови, що вартість непроданого майна перевищує заборговану Вам суму, вказану у виконавчому документі. Скажімо, Ви відмовилися залишити майно собі. У такому разі непродане майно, з якого знімають арешт, повертають боржникові. І якщо боржник не має іншого майна, що підлягало б стягненню, то виконавче провадження припиняють (Вам повертають виконавчий документ). До такого самого розвитку подій будьте готові й тоді, коли Ви погодилися залишити в себе непродане майно, але не встигли повідомити про це державному виконавцю протягом 5 днів після надходження пропозиції. Передаючи Вам майно замість належної Вам за виконавчим документом суми, державний виконавець складає відповідний акт. На підставі цього документу Ви згодом можете оформити право власності на одержане майно. Особливості звернення стягнння на рухоме та нерухоме майно.Законом України «Про виконавче провадження» (далі - закон), чинної редакції від 28.12.2015 року, визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у самостійному порядку. Відповідно до ст. 2 Закону примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу". Одним із заходів примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб (ст. 32 Закону). Ст. 52 Закону встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривні та іноземній валюті, інші цінності. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Слід зазначити, що Законом № 606-14 та Законом України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що накладений державним виконавцем арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту, а відкриття нових рахунків у банках чи інших фінансових установах боржником-юридичною особою чи підприємцем є підставою для направлення державним виконавцем відповідним правоохоронним органам матеріалів для притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності (ст. 65 Закону). У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається на суму боргу за виконавчим документом з урахуванням виконавчого збору, витрат на організацію та проведення виконавчих дій, штрафів. Якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, визначену судом за поданням державного виконавця. У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує десяти розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване це житло, не здійснюється. Звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя, для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів та/або якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю. Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку". Державний виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Готівкові кошти та майно, що належать боржнику від інших осіб, вилучаються державним виконавцем у таких осіб в присутності понятих на підставі ухвали суду, а на належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти, що перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах, стягнення звертається державним виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому Законом. При чому слід зазначити, що за ухилення від виконання розпоряджень державного виконавця особою, в якої перебуває майно боржника, на неї може бути накладено стягнення відповідно до Закону. Арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення, котрий накладається державним виконавцем у межах суми стягнення за виконавчим провадженням (з урахуванням виконавчого збору та витрат на організацію та проведення виконавчих дій) шляхом винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, винесенням постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї, винесенням постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, та проведенням опису майна боржника і накладенням на нього арешту. Опис майна боржника проводиться державним виконавцем у тому числі за місцем проживання (знаходження) боржника. При примусовому виконанні вислів «мій дім – моя фортеця» втрачає сенс, оскільки недопущення державного виконавця до огляду, опису й вилученню майна за місцем проживання (знаходження) боржника є підставою для звернення державного виконавця до суду для винесення вмотивованого рішення про примусове проникнення до приміщення. Подання з цього приводу розглядається судом негайно без виклику сторін. Примусове ж входження в житло, інше приміщення, зрозуміло, не є найбільш приємнішою процедурою, насамперед для боржника. Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника. Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, тягне за собою кримінальну відповідальність зберігача майна. Визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" Державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам, які маєть право на її оскарження. Реалізація арештованого майна здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах (аукціонах). Майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 Закону. Не реалізоване на аукціоні майно підлягає уцінці державним виконавцем не більш як на 30 відсотків від початкової вартості майна. У разі якщо в місячний строк з дня проведення повторної уцінки майно не реалізовано, державний виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду. У разі якщо стягувач у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання повідомлення державного виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові, після чого стягнення звертається на інше майно боржника (за його наявності). Звернення стягнення на будинок, квартиру, земельну ділянку, інше нерухоме майно фізичної особи проводиться у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник. Разом з житловим будинком стягнення звертається також на прилеглу земельну ділянку, що належить боржнику. Наказом Міністерства юстиції України № 2710/5 від 22.12.2015 року «Про реалізацію арештованого майна шляхом проведення електронних торгів» арештоване майно - рухоме або нерухоме майно боржника (крім земельних ділянок та майна, вилученого з обігу згідно із законом або обмежено оборотоздатного, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 Закону України «Про виконавче провадження»), на яке звернено стягнення і яке підлягає примусовій реалізації затверджено порядок реалізації арештованого майна щляхом проведення електронних торгів. Веб-сайт електронних торгів - електронний ресурс, що є складовою частиною системи електронних торгів, на якому розміщуються організаційно-методичні матеріали, інформаційні повідомлення про електронні торги та результати їх проведення, здійснюються реєстрація учасників, подання заяв на участь в електронних торгах, забезпечується доступ спостерігачів електронних торгів та проводяться електронні торги. Веб-сайт функціонує у цілодобовому режимі та є доступним усім користувачам мережі Інтернет. Інформація на веб-сайті розміщується державною мовою, за винятком випадків, коли використання літер та символів українською мовою призводить до спотворення розміщуваної інформації (зокрема при написанні адрес сайтів у мережі Інтернет, зазначенні реєстраційних номерів тощо). Засобами системи електронних торгів через Веб-сайт одночасно може проводитися декілька електронних торгів. Електронні торги - продаж майна на прилюдних торгах за принципом аукціону або на комісійних умовах засобами системи електронних торгів через Веб-сайт, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну. Статтею 55 Закону України «Про виконавче провадження», а точніше, додатком до цього Закону, визначений Перелік майна, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами. За цим додатком до Закону, який також є прямою та безпосередньою законодавчою нормою, стягнення за виконавчими документами не може бути звернено на зазначене у цьому Переліку майно, що належить боржникові — фізичній особі на праві власності або є його часткою у спільній власності, необхідне для боржника, членів його сім’ї та осіб, які перебувають на його утриманні. Звісно, що крім майна та речей, що належать до предметів мистецтва, колекціонування та антикваріату, дорогоцінних металів та дорогоцінного, напівдорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах). Отже, не може бути накладено арешт і звернуто стягнення на таке майно: 1. Предмети щоденного побутового особистого вжитку для задоволення щоденних фізіологічних та гігієнічних потреб (посуд, постільна білизна, засоби гігієни), речі індивідуального користування (одяг, взуття, всі дитячі речі). 2. Лікарські засоби, окуляри та інші вироби медичного призначення, необхідні боржникові, членам його сім’ї та особам, які перебувають на його утриманні, за медичними показаннями. 3. Меблі — по одному ліжку та стільцю на кожну особу, один стіл, одна шафа на сім’ю. 4. Один холодильник на сім’ю. 5. Один телевізор, персональний комп’ютер на сім’ю, один мобільний телефон — на кожну особу. 6. Запас питної води, продукти харчування, необхідні для особистого споживання боржникові, членам його сім’ї та особам, які перебувають на його утриманні, — з розрахунку на три місяці або гроші, необхідні для придбання запасів питної води та продуктів харчування для боржника, членів його сім’ї та осіб, які перебувають на його утриманні, — з розрахунку трикратного розміру мінімальної заробітної плати, що діє на день звернення стягнення, на кожну особу. Щодо цього пункту слід зазначити, що враховуючи діючий на цей час розмір мінімальної зарплати (3200 грн. на місяць), державний виконавець зобов`язаний при накладанні арешту залишити сім`ї боржника продукти харчування і запас питної води з розрахунку 9600 гривень на кожного члена сім`ї, враховуючи дітей та інших осіб, що перебувають на утриманні, не залежно від їх віку і зайнять. Якщо продуктів і запасу води в житловому приміщенні на цю суму не має,державний виконавець повинен залишити відповідні кошти і повинен про це зазначити у відповідних документах виконавчого провадження, копії яких надати боржникові. 7. Майно, необхідне для відправлення релігійних культів та ритуальних обрядів боржником, членами його сім’ї та особами, які перебувають на його утриманні, професійних занять боржника, членів його сім’ї та осіб, які перебувають на його утриманні, якщо воно є єдиним джерелом доходу таких осіб, знаряддя особистої кустарної і ремісничої праці, книги. 8. Паливо, необхідне боржникові, членам його сім’ї та особам, які перебувають на його утриманні, для приготування щоденної їжі та опалення (протягом опалювального сезону) житлового приміщення. 9. Використовувані для цілей, не пов’язаних із провадженням підприємницької діяльності, племінна, молочна і робоча худоба (по одній одиниці), кролики (дві пари), птиця (п’ять штук), корми, необхідні для їхнього утримання до вигону на пасовища. Насіння, необхідне для чергового посіву, та незібраний урожай — в осіб, які займаються індивідуальним сільським господарством (крім земельних ділянок, на які накладено стягнення). 10. Сільськогосподарський інвентар — в осіб, які займаються індивідуальним сільським господарством. 11. Технічні та інші засоби реабілітації, що забезпечують компенсацію або усунення стійких обмежень життєдіяльності людей з інвалідністю та інших категорій осіб, автомобіль, яким відповідно до закону за медичними показаннями забезпечена людина з інвалідністю безоплатно або на пільгових умовах. 12. Призи, державні нагороди, почесні та пам’ятні знаки, якими нагороджений боржник. Слід зазначити, що Законом встановлено обмеження щодо звернення стягнення і на нерухоме майно боржника. Так, відповідно ч7 ст.48 Закону, у разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати (десять розмірів мінімальної заробітної плати в попередній редакції Закону), звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється. У такому разі виконавець зобов’язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника. Стаття 53. Звернення стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб 1.Виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Зазначені особи зобов’язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику. 2. Після надходження відомостей про наявність майна боржника виконавець проводить опис такого майна, накладає на нього арешт, вилучає його і реалізує в установленому цим Законом порядку. Якщо особа, в якої перебуває майно боржника, перешкоджає виконавцю у вилученні такого майна, воно вилучається виконавцем у примусовому порядку. 3. Готівка та майно, що належать боржнику від інших осіб, вилучаються виконавцем у таких осіб у присутності понятих. 4. На належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти, що перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом. 5. За ухилення від виконання розпоряджень виконавця особа, в якої перебуває майно боржника, несе відповідальність відповідно до закону. |