Актуальність дослідження та ступінь наукової розробки теми. Актуальність дослідження та ступінь наукової розробки теми

Название	Актуальність дослідження та ступінь наукової розробки теми
Дата	24.02.2023
Размер	29.68 Kb.
Формат файла
Имя файла	Актуальність дослідження та ступінь наукової розробки теми.docx
Тип	Документы #952454

Актуальність дослідження та ступінь наукової розробки теми. Перетворення, що відбуваються останнім часом у суспільстві, супроводжують навіть зрілу особу кризовою трансформацією уявлень стосовно власної “Я-концепції”, не кажучи вже про невизначену особу підліткового віку, ідентичність якої потерпає від загострення перебігу кризи ідентичності.

У науковій літературі загалом, проблема ідентичності, на відміну від досліджуваного феномену кризи ідентичності підліткового віку, досить широко висвітлена в працях Г.Брейкуел [223], А.Ватермана [260], Е.Еріксона [230], Г.С.Костюка [90; 91], Д.Марсіа [247; 248], Дж.Міда [249], С.Московічі [250], С.Л.Рубінштейна [153], Г.Теджфела [255; 256], Дж.Тернера [257], Л.Б.Шнейдер [205; 206; 207], З.Фройда [189; 190], які зазначали необхідність вивчення умов збереження особистістю самототожності в процесі становлення та розвитку.

В цілому, становлення ідентичності особи із соціалізацією та індивідуалізацією пов'язував Д.І.Фельдштейн [185]. Обґрунтуванням актуальності організації процесів ідентифікації, існуванням взаємозв'язку між психофізіологічною мінливістю і її стійкістю, як особистості займався О.М.Леонтьєв [106]. На необхідність вивчення ідентичності для виживання не лише окремої істоти, а й усього людства вказував Е.Еріксон [212]. Ідентичність, як умову задоволення потреби особистості у переживанні власної неповторності, досліджував Е.Фромм [191].

Криза ідентичності молодої особи на тлі економічного, політичного, морального стану суспільства, негативно переживається та позначається на “Я-концепції”, ціннісних орієнтирах, які тільки-но набувають вирішального наповнення і загального значення для подальшого життєвтілення та життєтворчості. Підліток, зустрівшись із багатоваріативністю спектру соціальних ролей та інформаційного простору, шляхів самовизначення на кризовому етапі, постає неготовим самостійно долати кризу ідентичності, пов’язану з усвідомленням суперечностей складових “Я-концепції”, неповторної “самості”, балансу часової й життєвої перспективи.

Вельми актуальною для сучасного стану наукової парадигми постає проблема становлення та набуття нової форми ідентичності подорослішої особи, пов’язана з процесами смислової перебудови самосвідомості, за рахунок переструктурування і суттєвої зміни попередньо набутої ідентифікаційної матриці, розширення кола соціальних ролей. Сучасний підліток, при некомпетентному володінні засобами конструктивного подолання кризи ідентичності, постає вразливим перед пошуком позитивних ідентифікаційних взірців для наслідування та вибором адекватної нової форми ідентичності.

Отже, необхідність вивчення розвитку індивіда в кризовий підлітковий період, недостатність даних про основні показники кризи ідентичності, невизначеність особливостей компонентного складу фізичної, особистісної та соціальної ідентичності підлітка, недостатня розробленість економного та зручного дослідницького інструментарію, придатного для вивчення психологічних умов перебігу кризи ідентичності досліджуваного віку, недосконалість напрямків психологічного супроводу особистості на етапі перебігу та подолання кризи ідентичності, визначають необхідність відповіді психологічної науки на соціальний запит, пов'язаний із суттєвими суспільними змінами й зумовлюють актуальність теми дослідження стану ідентичності та перебігу її кризи.

Дослідженнями кризи ідентичності зрілої особистості тією чи іншою мірою, поряд із фундаментальним аналізом ідентичності, займалися А.Г.Амбрумова, Н.А.Антонова [6; 7], Л.Ф.Бурлачук [28], П.І.Гнатенко [40], Е.А.Донченко, М.В.Заковоротна [58], В.І.Павленко [40], Е.Еріксон [211; 221]. Вказана проблема ускладнюється й тим, що для психології, не зважаючи на популярність проблематики, характерна багатозначність, понятійна нечіткість, відсутність узгодженості в різних підходах до трактування складових ідентичності та показників кризи.

Виходячи з положення про безпосередній зв'язок підліткового віку з кризою ідентичності, слід зазначити, що цей період виявляється одним із найскладніших етапів онтогенезу індивіда. По-перше, цей час характеризується перебігом вікової кризи, яка призводить до зміни соціальної ситуації розвитку, виникнення певних новоутворень, перебудовою раніше сформованих психологічних структур, закладанням основ свідомої поведінки, по-друге, накладанням на неї та перебігом кризи ідентичності, яка характеризується зміною попередньо набутої форми дитячої ідентичності та осягненням нової більш цілісної її форми, вимальовуванням загальної тенденції стосовно спрямованості стану моральних уявлень і соціальних настанов особи. Найбільш важливою ознакою підліткового періоду є фундаментальні зміни в сфері компонентного складу ідентичності, що мають кардинальне значення для всього подальшого розвитку та становлення підлітка як особистості. Саме в цьому періоді, згідно думки Б.Г.Ананьєва [2], свідомість, яка вже пройшла крізь багато об’єктів відносин, сама стає об’єктом самоусвідомлення, і, завершуючи структуру характеру, забезпечує його цілісність, сприяє утворенню та стабілізації особи.

На сьогодні проблематика зміни та набуття нової форми ідентичності, тим більш подолання кризи ідентичності підліткового віку, порівняно мало розроблена в психології, тому є одним із актуальних і перспективних питань сьогодення, вивчати які досить складно. Тож, беззаперечним постає факт неволодіння соціальним середовищем засобами подолання кризи позитивними та конструктивними методами, які призвели б до осягнення адекватно-позитивної форми ідентичності та сприяли б загальному формуванню цілісної ідентичності підростаючої особи.

Отже, небезпідставна соціальна значущість, недостатня розробленість теоретичних і прикладних аспектів проблеми психологічних особливостей перебігу кризи ідентичності підліткового віку та шляхів її долання, зумовили вибір теми нашого дисертаційного дослідження “Подолання кризи ідентичності в підлітковому віці”.

Зв'язок роботи з науковими планами, програмами, темами.

Дослідження виконано відповідно тематики науково-дослідної роботи лабораторії методології і теорії психології Інституту психології імені Г.С.Костюка НАПН України – “Інтегративно-особистісний підхід у психологічній науці та практиці” (номер державної реєстрації 0107U000308) та “Психологічні умови становлення професійної ідентичності особистості” (номер державної реєстрації 00111U000357). Тему затверджено на засіданні Вченої ради Інституту психології імені Г.С.Костюка НАПН України (протокол № 1 від 29 січня 2009 року) та узгоджено в бюро Міжвідомчої ради з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук України (протокол № 2 від 31 березня 2009 року).

Мета дослідження – дослідити психологічні особливості прояву кризи ідентичності в підлітковому віці та на цій базі запропонувати шляхи її подолання.

Об’єктом дослідження є криза ідентичності підлітків 13-14 років.

Предметом дослідження виступають психологічні особливості подолання кризи ідентичності за певними компонентами фізичної, особистісної та соціальної ідентичності підлітків.

У відповідності з метою, об’єктом і предметом дослідження висунута гіпотеза про те, що:

існують відмінності у структурі ідентичності підлітків чотирнадцяти років порівняно з підлітками тринадцяти років, відповідно існують відмінності в способах подолання кризи ідентичності;
успішний процес перебігу кризи ідентичності підліткового віку та набуття позитивної ідентичності обумовлений специфікою існуючої “Я-концепції”, ступенем розвитку рефлексивних навичок, готовністю до саморозвитку;
застосування тренінгу “Подолання кризи ідентичності підлітків 13–14 років” поглиблює процес самоусвідомлення та сприяє гармонійному перебігу кризи ідентичності.

Для перевірки висунутої гіпотези дослідження й досягнення мети були поставлені наступні завдання:

На основі аналізу теоретичних та емпіричних досліджень обґрунтувати концептуальний підхід до вивчення кризи ідентичності підлітків, розробити модель кризи ідентичності.
Запропонувати програму в якості діагностичного засобу дослідження особливостей показників кризи ідентичності підліткового віку.
Емпірично дослідити компоненти фізичної, особистісної та соціальної ідентичності, особливості прояву її кризи, проаналізувати їх динаміку у підлітків 13–14 років.
Розробити та апробувати на основі здійсненого теоретико-емпіричного дослідження тренінгову програму “Подолання кризи ідентичності підлітків
13–14 років” для застосування в закладах освіти.

Теоретико-методологічну основу дослідження склали теоретичні засади з питань ідентичності та її компонентного складу (О.П.Белінська, Г.Брейкуел, Х.Босма, А.Ватерман, М.Гоффман, Е.Еріксон, Дк.Колеман, Л.Краппман, Д.Марсіа, Д.Маттесон, Дж.Мід, С.Московічі, Т.Г.Стефаненко, Дж.Стефенсон, Г.Теджфел, Дж.Тернер, Р.Фогельсон, Ю.Хабермас, Л.Б.Шнейдер, Г.Г.Шпет, А.Штраусс); теорії соціальної ідентичності (Г.М.Андрєєва, Д.Келлі, С.Рейчер, Г.Теджфел, Дж.Тернер); основні положення, пов’язані з вивченням стану ідентичності особистості (Л.І.Божович, М.Й.Боришевський, Д.Б.Ельконін, І.С.Кон, Г.С.Костюк, К.М.Поліванова, О.В.Скрипченко); теорії ідентифікації (А.Бандура, О.О.Бодальов, Е.Еріксон, М.Кун, Т.Макпартленд, Дж.Мід, Б.Д.Паригін, А.В.Петровський, Г.Тард, Дж.Тернер, З.Фройд, В.О.Ядов); дослідження криз вікового розвитку (Б.Г.Ананьєв, П.П.Блонський, Л.І.Божович, Л.С.Виготський, Д.Б.Ельконін, О.М.Леонтьєв, Ж.Піаже); уявлення про кризу ідентичності (Н.В.Антонова, С.А.Баклушинський, Т.М.Буякас, Ф.Ю.Василюк, Л.С.Виготський, П.І.Гнатенко, О.А.Донченко, В.Л.Зливков, Ю.Л.Каганова, І.С.Кон, Г.Крайг, Ю.Г.Овчиннікова, О.Б.Орлов, В.М.Павленко, Н.І.Пилат, О.П.Саннікова, І.Я.Середницька, Т.Г.Стефаненко, Т.М.Титаренко, Л.Б.Шнейдер та ін.).

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань було використано комплекс теоретичних методів: аналіз наукової літератури з проблеми, узагальнення, систематизація науково-теоретичного матеріалу;

емпіричних методів: спостереження, бесіда, експертна оцінка, анкетування, тестування, експеримент, метод активного соціально-психологічного навчання;

математичних методів: метод рангової кореляції r-Спірмена, t-критерій Стьюдента, φ-кутове перетворення Фішера з подальшою їх кількісною та якісною інтерпретацією, змістовним узагальненням.

В емпіричному дослідженні були застосовані психодіагностичні методики спрямовані на вивчення особливостей фізичної, соціальної, особистісної ідентичності та показників кризи ідентичності: тест М.Куна і Т.Макпартленда “Хто Я?” (Додаток А.3.) [64]; тест “Автопортрет” розроблений Р.Бернсом (Додаток А.4.) [160]; методика вивчення Я-концепції в модифікації А.М.Прихожан (підлітковий варіант) [142]; методика “Ціннісні орієнтації” (М.Рокіч); методика визначення рівня рефлексивності (В.В.Пономарьова) [72; 138]; тест “Готовність до саморозвитку” (В.О.Павлов) [77]; методика “Вивчення статусів професійної ідентичності” (А.А.Азбель) [41].

Обробка отриманих даних і графічна презентація результатів здійснювалася за допомогою статистичного пакету [32].

Дослідження проводилось у відповідності до поставлених завдань впродовж 2008-2012 років у чотири етапи.

На першому етапі (2008 – перша половина 2009) – проводився теоретичний аналіз психологічної літератури стану розробки проблеми кризи ідентичності в науці, визначався об'єкт, предмет, мета та завдання дослідження, формулювалися загальні гіпотези, розроблялася модель кризи ідентичності підлітків, підбирався і обґрунтовувався комплекс методик для виявлення відмінностей у компонентному складі ідентичності підлітків різновікових груп під час кризи.

На другому етапі (друга половина 2009 – перша половина 2010) уточнювалися мета, завдання та гіпотеза дослідження, проводилася пілотажна апробація розроблених експертних анкет, відповідно до розробленого плану здійснювалося емпіричне дослідження особливостей ідентичності підлітків 13 і 14 років (учнів 7-8 класів загальноосвітніх закладів) за допомогою комплексу психодіагностичних методик, проводився кореляційний аналіз емпіричних даних за методом рангової кореляції r-Спірмена, порівняння отриманих результатів за допомогою t-критерію Стьюдента та φ-кутового перетворення Фішера.

На третьому етапі (друга половина 2010 – перша половина 2011) розроблялася та проводилася апробація авторської тренінгової програми, спрямованої на подолання кризи ідентичності в експериментальних підліткових групах, здійснювався порівняльний аналіз отриманих показників за допомогою t-критерію Стьюдента та φ-кутового перетворення Фішера в експериментальних та контрольних групах.

На четвертому етапі (друга половина 2011 – 2012) узагальнювалися і аналізувалися результати дослідження, перевірялася їх відповідність меті, гіпотезі та завданням дослідження, розроблялися основні рекомендації з подолання кризи ідентичності підліткового віку, формулювалися висновки, оформлювався текст дисертації.

Експериментальна база дослідження.

Емпіричне дослідження проводилося на базі Бердянських загальноосвітніх шкіл Запорізької області. Середній вік респондентів складав 13,5 років.

До дослідження було залучено 171 респондента, із них 85 осіб – підлітки 7-х класів ЗОШ №2, №3, гімназії №3, ЗОШ №11, ЗОШ №13 та 86 осіб 8-х класів ЗОШ №2, №3, гімназії №3, ЗОШ №11, ЗОШ №13.

Наукова новизна та теоретичне значення дисертаційної роботи полягає у тому, що:

здійснено теоретичний аналіз особливостей фізичної, особистісної та соціальної ідентичності на етапі переживання кризи ідентичності;

визначено відмінності в компонентах ідентичності підлітків 13 і 14 років на етапі перебігу кризи ідентичності;

розроблено модель кризи ідентичності підліткового віку;

науково обґрунтовано тренінгову програму “Подолання кризи ідентичності підлітків 13–14 років” спрямовану на усвідомлення складових ідентичності в момент її кризи;

поглиблено та розширено знання про психологічні особливості перебігу кризи ідентичності підлітків;

визначено та обґрунтовано умови ефективного подолання кризи ідентичності досліджуваного віку.

Матеріали дослідження збагачують теоретичні уявлення про компонентний склад фізичної, соціальної, особистісної ідентичності підлітка в період кризи, про психологічні особливості прояву кризи ідентичності тринадцяти та чотирнадцятилітніх в педагогічній та віковій психології.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці та апробації тренінгової програми, спрямованої на формування здорової особистісної, соціальної та фізичної ідентичності в період кризи ідентичності, яка може бути використана практичними психологами та соціальними педагогами у роботі.

Одержані результати можуть бути застосовані для створення програм психологічної підтримки підлітків, у роботі психологічних служб закладів освіти з метою психологічного супроводу кризи ідентичності та набуття позитивної ідентичності, для діагностики компонентного складу ідентичності на етапі кризи, виявлення ознак негативної ідентичності, у консультативній практиці, при організації психокорекційної роботи.

Надійність і вірогідність результатів дослідження, зроблених на їх підставі висновків, забезпечувалася теоретичним опрацюванням існуючих підходів до вивчення психологічних особливостей прояву кризи ідентичності, відповідністю методів дослідження поставленій меті, завданням, значним об’ємом і репрезентативністю вибірки, використанням комплексу валідних, надійних методик, поєднанням прямих та проективних методів, адекватних меті дослідження, поєднанням кількісного та якісного аналізу отриманих результатів, застосуванням сучасних методів математичної статистики.

Апробація та впровадження результатів дисертації.

Результати дисертаційного дослідження знайшли своє впровадження у навчально-виховному процесі Бердянських загальноосвітніх шкіл Запорізької області (акт № 12 від 13.02.2012, довідка № 55 від 23.05.2012) та у роботі психологічної служби м. Бердянська Запорізької області (акт № 24 від 03.10.2012).

Основні теоретичні та практичні положення дисертаційного дослідження доповідалися на:

Всеукраїнській науково-методичній конференції “Компетентнісний підхід в управлінні закладом освіти” (м. Херсон-Ялта, 1–2 жовтня 2010р.);

Першій регіональній науково-методичній конференції “Психолого-педагогічні засади діяльності вчителя: історія, теорія, практика” (м. Херсон, 23 листопада 2010 р.);

ІХ Всеукраїнській науково-методичній конференції “Проблеми післядипломної освіти педагогів: інноваційна андрагогіка” (м. Ужгород, 15–16 жовтня 2010 р.);

ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми переживання життєвої кризи” (м. Ніжин, 7–8 квітня 2011 р.);

Науково-методичній Інтернет-конференції лабораторії фундаментальних і прикладних проблем спілкування Інституту соціальної та політичної психології НАПН України “Актуальні проблеми когнітивної психології спілкування: практика оптимізації професійного спілкування” (15–30 листопада 2011 р.);

ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Ґенеза буття особистості” (м. Київ, 19–20 листопада 2011 р.);

ІV Севастопольському Міжнародному науково-практичному симпозіумі “Особистість у просторі культури” (м. Севастополь, 28 вересня 2012 р.), Севастопольський міський гуманітарний університет (СМГУ);

Міжнародній науково-практичній веб-конференції “Психолого-педагогічні засади діяльності вчителя (історія, теорія, практика)” (м. Херсон, 15–16 травня 2013 р.);

IX Międzynarodowej naukowi-praktycznej konferencji “Europejska nauka XXI powieką – 2013” (Польща, 7–15 травня 2013 р.);

V Севастопольському Міжнародному науково-практичному симпозіумі “Особистість у просторі культури” (м. Севастополь, 27 червня 2013 р.), Севастопольський міський гуманітарний університет (СМГУ).

Основні експериментальні результати дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях лабораторії методології і теорії психології Інституту психології імені Г.С.Костюка НАПН України (2008–2013 рр.), на засіданні психологічної служби м. Бердянська Запорізької області (2009–2013 рр.), семінарах Бердянської загальноосвітньої школи І–ІІ ступенів № 13 (2009–2013 рр.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 14 одноосібних наукових робіт, з них 6 статей у фахових наукових виданнях, затверджених МОН України, 2 статті у зарубіжному науковому виданні, 6 – матеріали конференцій та симпозіумів.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 260 найменувань (з них 42 – іноземною мовою), додатків. Основний обсяг дисертації складає 194 сторінки, повний обсяг – 260 сторінок. Робота містить 25 таблиць на 13 стор., 14 діаграм на 6 стор., 2 рисунка на 1 стор. і 9 додатків на 40 стор.