Відгук. відгук2. Актуальність теми обумовлена тим, що український правопис, який ми використовуємо сьогодні має історично прикріплений розвиток, знання якого необхідні для кожного громадянина України
 Скачать 15.18 Kb.
|
|
Відгук Студента на наукові тези «Історія розвитку українського правопису», виконану студенткою 2 курсу спеціальністі Міжнародне право юридичного факультету Хмельницького університету управління та права імені Леоніда Юзькова Слободян Тетяною Андріївною У досліджуваних тезах авторка аналізує розвиток українського правопису, виклики, з якими стикалася українська нація протягом чітко визначених історичних періодів та визначає проблеми мовного правопису під час свого самоствердження, показує, як обстоювалась гідність і честь українців, особливо з її мовою. Дослідження присвячене актуальній темі – історії розвитку українського правопису. Актуальність теми обумовлена тим, що український правопис, який ми використовуємо сьогодні має історично прикріплений розвиток, знання якого необхідні для кожного громадянина України. Кожен має знати історію власного народу, адже без неї неможливе існування сучасності, сучасного українського правопису, який і ґрунтується на безцінному минулому. Дослідження складається зі вступу, в якому авторка підводить читача до основної частини, де описує історичні передумови виникнення сучасного правопису, водночас посилаючись на те, що на український на правопис випало чимало перешкод протягом століть. У висновку обґрунтовується важливість знання досліджуваної теми, адже людина, яка володіє мовою, повинна володіти і знаннями про її правопис. Основна проблема дослідження полягає у тому, що мова постійно розвивалася та змінювалася, але правопис залишався незмінним, що призвело своєю чергою до невідповідності між ними. У роботі на перше місце висувається питання про український правопис, його ствердження у вимірі століть. Робота вирізняється чіткістю та лаконічністю з поміж інших робіт, які були переглянутими, але водночас головним та значним фактичним матеріалом, оригінальним підходом до аналізу розглянутих періодів, високою інформативністю визначеної теми. Авторка підтверджує свою думку значним ілюстративним історичним матеріалом. Авторка слушно зазначає події розвитку українського правопису, починаючи від 988 р. На теренах Русі, коли було поширене так зване доісторичне «руське» письмо, і закінчуючи, також найголовнішою подією, що змінила хід історії української мови та літератури – видання І. Котляревським «Енеїди» 1798 р., аж до сучасної редакції правопису є поєднанням особливостей правопису 1928 року та нововведеннями за часів незалежності; детально аналізує кожен період розвитку українського правопису, поділивши на чотири головних етапи, згідно відомих праць сучасних учених. Як переконливо свідчить авторка, не всі попередні ідеї витримали випробування часом, а тому український правопис знаходиться в постійному динамічному розвитку. Можна цілком погодитися з думкою авторка, що людина яка володіє мовою повинна володіти знаннями про її правопис, які полягають не лише у правилах написання, але й в історії створення самого правопису, вона видається справедливою, адже без минулого не існує теперішнього. Висновки авторка достовірні й результативні. Вони ґрунтуються на аналізі значного фактичного історичного матеріалу. Безперечною заслугою авторка варто вважати новий підхід до узагальнення обраної теми та поняття українського правопису. Запропонована класифікація історії розвитку українського правопису, яка своєю чергою становить більше тисячі років, вільно сприймається. Такий підхід можна рекомендувати для практичного використання. Студент 2 курсу спеціальності Публічне управління та адміністрування факультету управління та економіки Хмельницького університету управління та права імені Леоніда Юзькова |