та. Навчання продовж життя. Використання цифрових технологій у підготовці фахівців. Формальна, неформальна та інформальна освіта. Навчання продовж ж. Борисова В.І. Формальна освіта

• Название: Борисова В.І. Формальна освіта
• Анкор: та. Навчання продовж життя. Використання цифрових технологій у підготовці фахівців
• Дата: 24.05.2021
• Размер: 0.55 Mb.
• Имя файла: Формальна, неформальна та інформальна освіта. Навчання продовж ж.pptx
• Тип: Диплом; #209212

Формальна, неформальна та інформальна освіта. Навчання продовж життя. Використання цифрових технологій у підготовці фахівців

Борисова В.І.

Формальна освіта

Формальна освіта – це освіта, яка здобувається відповідно до освітніх ліцензованих програм закладів післядипломної освіти і передбачає досягнення здобувачами освіти заздалегідь визначених результатів навчання. Вона розширює й доповнює знання з фаху, методики викладання предмету, психології, які отримав вчитель, здобуваючи вищу освіту. Форми формальної освіти: очна (курси підвищення кваліфікації, семінари, творчі групи, тренінги тощо), дистанційна (дистанційні курси, онлайнові конференції, вебінари тощо), очно-дистанційна (поєднання очної та дистанційної форм навчання – очно-дистанційні курси).

Де здобути: заклади післядипломної освіти (переважно відповідно до місця проживання).

Вимоги до закладів формальної освіти: наявність ліцензії на здійснення освітніх послуг.

Мінуси формальної освіти: не завжди відповідають запитам слухачів, відсутність вибору тем, форм навчання тощо.

Неформальна освіта

Неформальна освіта – це освіта, яка здобувається, як правило, за освітніми програмами та не передбачає присудження визнаних державою освітніх кваліфікацій за рівнями освіти, але може завершуватися присвоєнням професійних та/або присудженням часткових освітніх кваліфікацій. Вона допомагає швидко і вчасно отримати необхідні знання відповідно до потреб тут і зараз.

Форми неформальної освіти: очна (тренінги, майстер-класи, семінари, майстерні тощо), дистанційна (дистанційні курси, вебінари).

Де здобути: неурядові установи, приватні особи, платформи дистанційного навчання.

Вимоги до закладів неформальної освіти: немає, оскільки їхня робота не регламентується державними органами. Такі заклади не повинні мати ліцензію, їхні програми – гриф, сертифікат – реквізити офіційних установ.

Мінуси неформальної освіти: її результати не завжди враховуються при атестації, часто педагоги не поінформовані про те, де можна повчитись.

Інформальна освіта

Інформальна освіта (самоосвіта) – це освіта, яка передбачає самоорганізоване здобуття особою певних компетентностей, зокрема під час повсякденної діяльності, пов’язаної з професійною, громадською або іншою діяльністю, родиною чи дозвіллям. Така навчальна діяльність не обов’язково цілеспрямована та структурована, не фіксується документально, але сприяє розширенню професійних знань та умінь і є однією з ключових компетентностей особистості. Форми інформальної освіти: одноразові лекції, відеоуроки, медіа-консультації, спілкування у сім’ї, з колегами, читання спеціалізованих журналів, телебачення, відео, незаплановані випадкові бесіди.

Де здобути: будь-де.

Вимоги до закладів інформальної освіти: немає, оскільки їх не існує.

Мінуси інформальної освіти: її результати не можуть враховуватися при атестації (виключення – складання сертифікаційних тестів).

Усе своє життя кожна людина отримує певні знання:

• на заняттях у навчальних закладах
• з книжок
• із засобів масової інформації
• в ході спілкування з іншими людьми
• у процесі виробничої діяльності
• під час повсякденної життєдіяльності

Процес здобуття знань стає набагато більш плідним і ефективним, коли він не є спонтанним, а відбувається цілеспрямовано, має певну кінцеву мету, здійснюється відповідно до певної програми. Такий процес називається навчанням впродовж життя, незалежно від того здійснюється він формально, тобто у навчальному закладі, чи неформально, тобто самостійно, шляхом самоосвіти. Отже, навчання впродовж життя – це все цілеспрямоване навчання, що здійснюється на постійній основі для вдосконалення знань, умінь і компетенцій.

Було визначено п’ять основних особливостей стратегії навчання впродовж життя:

*визнання неформального і неофіційного (спонтанного) компонентів навчання;

*розвиток основних навиків, для всієї молоді і дорослого населення з метою розвитку дійсного прагнення до навчання;

*перспектива охоплення всього життя шляхом надання пріоритету в задоволенні потреб дітей дошкільного віку і дорослого населення;

*результативне і ефективне керівництво фондами з вірогідною необхідністю залучення більшого числа державних і приватних ресурсів, особливо через введення нових стимулів;

*питання керівництва і партнерства, яке визначає необхідність залучати і координувати діяльність різних інстанцій.

На Празькому саміті (2001 р.) міністрів освіти і науки європейських країн було прийнято рішення доповнити Болонську декларацію 1999 р. концепцією навчання впродовж життя. Зокрема, було вирішено, що людина має право отримувати потрібну кількість залікових кредитів упродовж життя. Не тільки у формі навчання у закладі вищої освіти, але й шляхом самоосвіти. Цифрова компетентність передбачає впевнене, критичне та відповідальне використання та взаємодію з цифровими технологіями для навчання, роботи та участі у суспільстві. Вона включає в себе інформаційну грамотність та грамотність даних, комунікацію та співпрацю, створення цифрового контенту (включаючи програмування), безпеку (включаючи цифрове благополуччя та компетентності, пов'язані з кібербезпекою) та розв'язання проблем. Цифрові технології активно впливають на процес навчання, оскільки змінюють схему передачі знань і методи навчання. Їх використання в освітньому процесі стимулює інтерес до навчальної діяльності, сприяє формуванню логічного та творчого мислення, загалом сприяє розвитку студентів та формуванню інформаційної культури.