Принцип Фасилітації. 3. Панельна дискусія. Поживатенко магістр філософії принцип фасилітації як метод розвитку soft skills
 Скачать 22.41 Kb.
|
|
Поживатенко магістр філософії ПРИНЦИП ФАСИЛІТАЦІЇ ЯК МЕТОД РОЗВИТКУ «SOFT SKILLS» Сучасна освіта вимагає зробити перехід викладання від здобуття знань до розвитку особистості, отож здобувач освіти стає не тільки суб’єктом освіти, а її активним учасником, який впливає на освітній процес. Тому методики викладання спрямовані на спільну роботу Вдалі міжособові відносини і досі є актуальною проблемою, вони залежать від уміння донести свою точку зору та, при цьому, вміти вислухати та почути точку зору іншого. Це є базою навичок «soft skills». Сучасні викладацькі методики спрямовані на розвиток толерантних або, як тепер ми говоримо, екологічних відносини між здобувачем і викладачем. Їх спільна діяльність створює ефективні умови для донесення навчального матеріалу, засвоєння знань та отримання досвіду з обох сторін. Ми бачимо більше актуальних і цікавих способів навчання, наприклад, діалогічне навчання, основним елементом якого діалог. Визначивши вектор руху думки співрозмовника, викладач пристосовується до його уявлення і за допомогою спеціальних «інструментів» розвиває ці ідеї до більш високого культурного рівня. Отже, така навчальна бесіда, покликана коригувати і розвивати світогляд. А одним із дієвих методів продуктивної бесіди є принцип фасилітації. Фасилітація - це спосіб формування навичок абстрактного та критичного мислення. Звернемо увагу, що саме філософія, з її критичним і завжди питальний підходом до явищ дійсності є способом розвитку навичок толерантної, або екологічної комунікації. Мистецтво спору та вміння донести свої ідеї та почути ідеї іншого є невід’ємною частиною філософської традиції. Для того, щоб уникнути упередженості і мати більш повне уявлення про предмет філософського обговорення, необхідно враховувати усі точки зору, намагатися зрозуміти точку зору іншого, враховувати її, визнавати за нею право на існування, обговорити та спробувати зрозуміти її. Існує прекрасне негласне правило - «поважай чужі помилки як свої власні». Кожна ідея, її формування та вміння обґрунтувати – є актом творчості, складним та багатогранним процесом, що потребує певних вмінь. Навички творчого мислення розвиваються в атмосфері свободи і можливості робити що-небудь за власним бажанням, самостійно, без примусу. Створення такої атмосфери можливо в умовах фасилітації - допомоги та співучасті з боку викладача. Фасилітація - це спосіб управління або педагогічного впливу, де учень, так само як і вчитель, є саморегулюючою особистістю, і тому результат як педагогічної, так і навчальної діяльності залежить від обох суб'єктів. Фасилітатівна діяльність має наступні характеристики: а) обопільне управління, б) отримання індивідуальних результатів, так як висновки і сприйняття відбувалося в індивідуальному порядку, в) отримання спільних або розподілених результатів, наприклад, і, як наслідок зміни ставлення один до одного на більш толерантне. Буде справедливо відзначити, що при використанні методу фасилітації, неможливо підготуватися в традиційному сенсі слова. Для того, щоб продуктивно використовувати цей метод, замало прочитати необхідний предметний і методичний матеріал, а потім грамотно викласти його. Звісно це призводить до розширення списку якостей викладача та його компетентностей. На нашу думку, допомагаючи людині зрозуміти себе і навколишній світ, необхідно звертатися за допомогою до філософії, яка органічно пов’язує абстрактну ситуацію з проблемами сучасності або питаннями етики чи моралі. [3] Фасилітатор повинен бути готовий працювати в умовах невизначеності, коли здавалося б процесом управляти неможливо. Крім того, на більш просунутих етапах фасилітатор будує план навчальної роботи не один, а разом з учнями. При цьому дуже важливо не зробити їх залежними від себе як від професіонала або експерта. Навпаки, треба прагнути допомогти учням, спромогтися викликати у них бажання самостійно освоювати новий предмет, вміти ставити і формулювати завдання, вирішувати їх, перевіряти якість досягнутих результатів. У зв'язку з цим вчитель-фасилітатор схильний займати подвійну позицію. З одного боку, залишаючись учителем, він продовжує вести учнів за собою, з іншого боку, він всіляко сприяє тому, щоб учні самі визначалися в своїх пріоритетах і способах дії. Через деякий час фасилітатор може виявити, що його підопічні можуть самі виконувати навчальні дії без допомоги свого керівника. [4] Усі ці принципи і необхідні умови фасилітації спрямовані на можливість кращого розвитку навичок критичного мислення, яке безумовно є основою сучасних «м’яких навичок». Найдієвішим методом роботи за принципом фасилітації – є робота с текстом, що має проблемний характер, наприклад етичне питання чи, наприклад, парадокс. Для кращого розуміння того, як учні мислять, де їх сильніші або найслабші сторони, варто опрацьовувати текст за допомогою низки питань, які також рекомендується адаптувати, враховуючи вікові особливості здобувачів освіти. [1, 2] Питання за своїм змістом та призначенням можна поділити на різні групи: Питання про навички мислення: 1.Чи дотримувались ми правил логіки? 2.Чи були наші думки творчими? Чи ми використовували мову метафор, досліджували альтернативні думки, розширили наше розуміння проблеми? 3. Чи розкриває наше обговорення зміст теми, проблеми? Чи було наше обговорення ґрунтовним, повним? Чи досягнули ми всебічного розуміння проблеми? Робота над цими питаннями дає бачення того, наскільки предмет обговорення був зрозумілим групі, чи може якісь теми залишились без уваги і треба допомогти учням їх побачити. Питання про навички демократичного діалогу: 4. Чи керували ми обговоренням всі разом або хтось домінував? 5.Чи були ми толерантні до думки меншості? Чи розглядали ми все думки однаково уважно і досконально? Чи не були ми нетерпимі по відношенню до чиєїсь думки? 6. Чи уважно ми слухали один одного - дивилися один одному в очі, дивилися на співрозмовника, просили пояснити, задавали питання? 7. Пов'язували ми наші висловлювання з тим, що говорили до нас, або ми просто все по черзі висловлювали свої думки? Опрацювання питань цієї групи демонструє готовність до вмілої дискусії та публічних виступів. Питання про навички толерантного обговорення: 8. Шанобливо ми ставилися один до одного? 9. Чи обговаривали точку зору співрозмовника, не заперечували його думки без достатніх підстав? 10. Чи було обговорення важливим і цікавим для кожного з нас? Відповіді на питання цієї групи вказують на якість відносин у групі та ступінь уважності учнів до проблеми обговорення та один до одного. Метод фасилітації дає змогу викладачам і здобувачам освіти проаналізувати мислення та готовності до бесіди, як власні, так і решти учасників обговорення; розглянути тему дискусії з різних точок зору, а також дуже важливим є те, що між учнями та вчителем складаються більш довірчі стосунки, що позитивно відображуються на процесі навчання. Цей метод дає можливість знайти оптимальну відповідь на неоднозначне питання, дарує новий досвід, що впливає також на покращення якості самого процесу навчання, і має бути постійною складовою сучасного учбового процесу. Список використаної літератури: Адаменко Н. Спільнота дослідників М. Ліпмана : філософські запитання, обговорення, аргументації та контраргументації вустами дітей / Н. Адаменко // Філософія освіти. – 2011. – № 1–2 (10). – С. 273–287. Ганаба С. "Навчати мисленню": епістемологічний проект Метью Ліпмана / С. Ганаба // Вісник Інституту розвитку дитини. Сер. : Філософія, педагогіка, психологія. - 2013. - Вип. 29. - С. 5-11 Доннікова І. А. Створювальна сила знання: монографія. Книга перша / авт. кол.; відп. ред.: І. А. Доннікова, Н. В. Кривцова. Одеса: Фенікс, 2020. С 221 - 239. Петренко О. Б. Педагогіка діалогу В. О. Сухомлинського як умова виховання толерантності особистості / О. Б. Петренко // Науковий вісник Миколаївського державного університету імені В. О. Сухомлинського. Серія : Педагогічні науки. - 2014. - Вип. 1.46. - С. 98-102. |