Артикуляційна база німецької мови. Артикуляційна база

• Название: Артикуляційна база
• Дата: 05.11.2020
• Размер: 336.5 Kb.
• Имя файла: Артикуляційна база німецької мови.doc
• Тип: Документы; #148162
• страница: 1 из 5

Фонетика

Добре знати іноземну мову – означає володіти не лише лексикою і граматикою цієї мови, але й правильною вимовою. Це сприяє розумінню усної іноземної мови і робить власну мову можливою для чужого розуміння.

Артикуляційна база

Під артикуляційною базою мови розуміють сукупність артикуляційних вимовних особливостей певної мови, тобто характерну для цієї мови вихідну позицію органів мовлення і характер їхньої роботи при вимові звуків.

Для німецької артикуляційної бази характерними є такі загальні особливості:

1. 
   Сильна м'язова напруга органів, що артикулюють, і сильний дихальний поштовх.
   
2. 
   Енергійна робота нижньої щелепи і великий щелепний кут, тобто ширше розкриття рота порівнянно з українською артикуляцією.
   
3. 
   Активна робота губ. Губи відстають від зубів, трохи висунуті вперед і мають круглу або овальну форму. Верхня губа піднята. Куточки губ трохи зімкнені. Таке положення губ збільшує ротовий резонатор і додає голосним звукам німецької мови особливий відтінок.
   
4. 
   Положення гортані (вона відносно опущена), що додає німецькій мові гортанний відтінок.
   

Основною динамічною особливістю німецької вимови в цілому є уривчастість, чіткість виділення наголошених складів.
Мовний апарат

Мовний апарат складається з 1) органів дихання (легені, бронхи, дихальне горло – трахея); 2) органів голосоутворення (гортань); 3) надставної труби (порожнини зіва, рота, носа).

Порожнина рота є головною частиною мовного апарату. Залежно від ролі в процесі утворення звуків органи мови поділяються на активні і пасивні.

До пасивних органів мови належать: 1) верхні та нижні зуби, 2) альвеоли, 3) тверде піднебіння. Ці органи є нерухомими і приймають лише пасивну участь в артикуляції звуків.

До активних мовних органів належать: 1) язик, 2) верхня і нижня губи, 3) нижня щелепа, 4) м'яке піднебіння, 5) язичок, 6) задня стінка зіва, 7) голосові зв'язки. Активні мовні органи є рухливими і безпосередньо беруть участь в утворенні звуків.

Найголовнішим та найактивнішим мовним органом є язик. Язик може просуватися вперед, відтягатися назад, підніматися й опускатися. Особливо рухливою є передня частина язика.

Верхню поверхню язика умовно поділяють на задню, середню, передню спинки та кінчик язика.

При спокійному (нейтральному) положенні язика його спинка майже торкається твердого піднебіння.

Губи дуже рухливі. Вони можуть витягатися вперед, округлятися, розтягуватися в посмішку, напружуватися або розслаблюватися.

Нижня щелепа може опускатися або підніматися, регулюючи ступінь розкриттяу рота.

М'яке піднебіння (velum), а особливо його задня частина, так звана піднебінна фіранка, може підніматися й опускатися, відповідно закриваючи або відкриваючи прохід у носову порожнину. М'яке піднебіння переходить у язичок — невеликий рухливий відросток між двома дугоподібними м'язами піднебінної фіранки.
Звуки мови поділяються на голосні і приголосні. У системі приголосних звуків виділяють групу сонорних звуків, що мають характерні ознаки, як голосних, так і приголосних звуків.

Після того як Ви дізнаєтесь про особливості німецької вимови, Ви зможете, за бажанням, додати до своєї рідної мови легкий іноземний акцент, що допоможе Вам зрозуміти різницю у вимові двох мов, а також сприятеме розвитку Ваших творчих акторських здібностей.

Характерні риси німецьких голосних

Для німецьких голосних характерними є такі особливості:

1. 
   Відсутність якісної деформації голосних, тобто збереження якості звуку протягом всього його звучання, що забезпечується значною м'язовою напругою всього мовного апарату.
   
2. 
   Наявність так званого твердого або нового підступу (початку звучання) голосних на початку слова або морфеми. Твердий підступ є результатом швидкого розмикання щільно зімкнутих голосових зв'язок і сприймається на слух як легкий звук, що клацає. Твердий підступ голосних додає німецькій мові характерну для неї уривчастість. Твердий підступ позначається значком ['] перед голосним.
   
3. 
   Наявність двох видів відступу (закінчення звучання) голосних. Характерним для німецької мови є сильний відступ коротких голосних фонем, тобто різкий обрив артикуляції голосного і миттєвий перехід до артикуляції наступного приголосного звуку, напр.: Anna [′’ana], dann [dan].
   

Для німецьких довгих голосних характерним є слабкий відступ, тобто поступовий перехід від голосного до приголосного. Напр.: Daten [′da:tn], ohne [′’o:nэ].

4. 
   Довгі та короткі голосні. Порівняно з українською мовою німецькі голосні або дуже довгі, або дуже короткі. Тривалість голосного звуку, зазвичай, пов'язана з різновидом складу і наголосом.
   

Голосні вимовляються довго:

1. 
   у відкритому наголошеному складі (склади, що закінчуються на голосний) напр.: Fra-ge, Ho-se;
   
2. 
   в умовно-закритому наголошеному складі (склад, що при зміні слова (у результаті нового складоподілу) стає відкритим), напр.: Rat – Rate, Brot - Brote;
   
3. 
   в наголошених суфіксах -ur, -or, -tät, -tion, -al, -nom, -soph, -at і в ненаголошених суфіксах -bar, -sam, -sal, -los, -tum;
   
4. 
   у деяких односкладових незмінних службових словах, коли вони стоять під наголосом, напр.: mir, dir, der, dem, den, wer, wem, nur.
   

Довгота голосних може позначатися на письмі:

• 
  подвоєнням букв, що позначають голосні звуки, напр.: Boot, See;
  
• 
  буквою „h“, що стоїть після голосного, напр.: Ruhm;
  
• 
  буквою „е“, що стоїть після „i“, напр.: Dienst, vier, Lied;
  

У відкритому ненаголошеному складі німецькі голосні вимовляються коротко, але зберігають свою якість, напр.: Tomate, Museum, Fakultät.

Голосні вимовляються коротко:

1. 
   у закритих складах (склади, що закінчуються на один або більше приголосних) у корені слова, якщо за голосним стоять:
   

а) дві або більше різних букв, що позначають приголосні звуки, напр.: Dorf, Mund, Wurst;

б) подвоєні приголосні звуки, що позначають одну фонему, напр.: Mitte, zusammen, wissen;

в) буквосполучення tz, ch, ck, ng, pf, sch, tsch, кожне з яких позначає один звук, напр.: sitzen, Apfel, Junge, lachen, deutsch;

2. 
   у префіксах ent-, emp-, miss-, напр.: empfehlen, misslingen, Entwurf;
   
3. 
   у суфіксах -in, -nis, -ismus, -lich, -ik, -ig, -um, -isch, напр.: Hindernis, fröhlich, lustig, kindisch.
   

У німецькій мові є ряд слів, в яких вимова голосних відхиляється від загальних правил щодо довгих і коротких звуків . Ці винятки варто запам'ятовувати.