Іст.Укр.Культ. Іст.Укр. Culture обробіток, обробляти сукупність матеріальних та духовних цінностей, створених
 Скачать 43.84 Kb.
|
|
Культу́ра (лат. Culture — «обробіток», «обробляти») — сукупність матеріальних та духовних цінностей, створених людством протягом його історії. Етні́чна культу́ра - це сукупність матеріальних і духовних цінностей, вироблених певним етносом впродовж його історії на його власній території засобами етнічного самовираження (рідна мова, рідна релігія) і не включає імпортних зразків (напр., світові релігії). Українська культура — сукупність матеріальних та духовних цінностей, створених українським народом протягом його історії. Регіональні культури — це надетнічні культурні спільноти, які утворюються у відповідному географічному ареалі і на протязі довгого історичного часу зберігають свою специфіку (наприклад, культура Латинської Америки); Світова культура — це синтез досягнень культур усіх націй і народів. Діаспора — це перебування поза етнічною територією народу у результаті добровільної чи примусової еміграції. Глобалізація — це процес всесвітньої економічної, політичної та культурної інтеграції тауніфікації. Основними наслідками цього процесу є міжнародний поділ праці, міграція в масштабах усієї планети капіталу, людських та виробничих ресурсів, стандартизаціязаконодавства, економічних та технічних процесів, а також зближення культур різних країн. Глокалізація (glo + localization = glocalization) — слово-гібрид, термін, що використовується для позначення глобальної локалізації — глобального світогляду, пристосованого до локальних умов. Ідея поняття зароджується в Японії та наслідує японське поняття “дочакука” (котре походить від “дочаку” — “жити на своїй землі”), що позначало пристосування методів обробітку землі до конкретних умов. Націона́льна іденти́чність — самовизначення особи в національному контексті. Усвідомлення власної причетності до певноїнації та її системи цінностей: мови, релігії, етичних норм, культурної спадщини тощо. Мента́льність (від лат. mens — пов'язаний з духом, духовністю) — спосіб мислення, загальна духовна налаштованість,установка індивіда або соціальної групи (наприклад етнії, професійного або соціального прошарку) до навколишнього світу Менталіте́т — (від лат. mental — розум, розумовий), те саме що Ментальність - система переконань, уявлень і поглядів індивідууму або суспільної групи, відтворення сукупного досвіду попередніх поколінь. Ключовими словами в визначенні менталітету є картина світу, набір духовних цінностей, не завжди усвідомлена система життєвих координат та підсвідомих стереотипів. Найчастіше слово вживається в контексті саме соціальної спільності (нація, народ, етнос). Архети́п (грец. άρχή (arche) — початок і грец. τυπος (typos) — тип, образ; прототип, проформа) — прообраз, початковий образ,ідея, первісна форма для наступних утворень. Це поняття, що походить від традиції платонізму і грає головну роль у«аналітичній психології», розробленої Юнґом, що вплинула на сучасну культурологію. У філософії Платона під архетипом розумівся осяжний розумом зразок, «ейдос», у схоластів — природний образ, відбитий у розумі, в Августина Блаженного — споконвічний образ, що лежить в основі людського пізнання. Національний характер - це система ставлень конкретної етнічної спільності до різноманітних сторін оточуючої дійсності, що виявляється у стійких стереотипах їх мислення, емоційних реакціях і поведінці в цілому. Етнопсихоло́гія (від грецького ethnos — народ, psyche — душа, logos — знання) — галузь психологічної науки, що вивчає психологічні особливості різних народів і культур, буквально «вивчення народного духу». Наука про психічну своєрідність людей, які належать до різних етнічних об'єднань (родоплемінних спільнот, народностей, націй), закономірності формування і функціонування національної свідомості, етнічних стереотипів Народ (грецькою — ἔθνος (етнос)) — багатопланове поняття, яке може мати такі значення:
Етнос — це історична спільність людей, яка склалася на певній території та володіє стабільними особливостями мови, культури і психічного складу, а також усвідомленням своєї єдності і відмінності від інших. Мисте́цтво — одна з форм суспільної свідомості; вид людської діяльності, що відображає дійсність у конкретно-чуттєвих образах, відповідно до певних естетичних ідеалів. У широкому сенсі мистецтвом називають досконале вміння в якійсь справі, галузі; майстерність Жанр (від фр. genre — «манера, різновид») у мистецтвознавстві — рід твору, що характеризується сукупністю формальних ізмістовних особливостей. Стиль у загальному, розумінні — усталена форма художнього самовизначення епохи, регіону, нації, соціальної або творчої групи або окремої особистості. Поняття стилю є центральним в історії літератури та мистецтва, однак поширюється і на інші види людської діяльності, перетворюючись в одну з найважливіших категорій культури в цілому, у динамічно мінливу суму її конкретних історичних проявів. ПЕТРОГЛІФИ – стародавні зображення на скелях, каменях, стінах печер; джерела для вивчення господарства, побуту, культури давніх народів Станко́вий живо́пис — рід живопису, твори якого мають самостійне значення і сприймаються незалежно від оточення. Буквально — живопис, створений на станку (мольберті). Барельє́ф (синонім — пласкорізьба) (фр. bas — низький і фр. relief) — скульптурна композиція, виконана на площині і пов'язана з тлом. Відповідно до висоти розрізняють високий рельєф (горельєф) і низький (барельєф абоплоскорізьба). Фреска (від італ. affresco — свіжий) — живопис на вологій штукатурці, одна із технік настінного малярства, протилежна до «а секко» (розпис по сухому). Фресками називають також твір, виконаний у цій техніці. Мозаїка — це художній твір, виконаний із окремих, підігнаних один до одного, різнокольорових шматочків однорідних або різних матеріалів, у тому числі з дерева. Пектораль із Товстої могили — нагрудна прикраса скіфського царя IV століття до н. е.Вага — 1150 г, діаметр — 30,6 см, виконана зі золота 958 проби[1]. Техніки виготовлення:лиття за втраченою восковою моделлю, карбування, гравіювання, філігрань, паяння, інкрустація кольоровими емалями. На думку вчених, пектораль була виготовлена грецькими майстрами-торевтами на замовлення скіфської знаті як дипломатичний дар у другій чверті IV століття до н. е. в ювелірних майстернях Афін або Пантікапея. Еклекти́зм, також екле́ктика, вибірковість (грец. εκλεκτός, «вибраний»; відгрец. εκλέγω, «обирати») — у найширшому значенні — механічне поєднання в одному вченні різнорідних, органічно несумісних елементів, які запозичуються з протилежних концепцій. Баро́ко (від порт. barroco ісп. barrueco та фр. baroque — перлина неправильної форми) — стиль у європейському мистецтві (живопису, скульптурі, музиці, літературі) та архітектурі початку 16 — кінця 18 ст. Хронологічно бароко слідує за Ренесансом, йому спадкуєКласицизм. За естетичним визначенням, бароко — стиль, що виникає на хвилі кризигуманізму і народження маньєризму. Класици́зм (англ. classicism, від лат. classicus — зразковий) — напрям в європейському мистецтві, який уперше заявив про себе в італійській культурі XVI—го ст. Найбільшого розквіту досягає у Франції (XVII ст.). Певною мірою притаманний мистецтву усіх країн Європи, у деяких зберігав свої позиції аж до першої чверті XIX ст. Модернізм (фр. modernisme) - загальний термін, що використовується для виниклих на початку 20 століття спроб порвати з художніми традиціями 19 століття; заснований на концепції домінування форми на противагу змісту. В образотворчому мистецтвіпрямими представниками є абстракціоністи; у літературі — письменники, що експериментують з альтернативними формами оповіді; у музиці — традиційне поняття ключа було замінене на атональність; в архітектурі — центральними концепціями виступають функціоналізм і відсутність декоративності. Абстракціоні́зм, абстрактне мистецтво, безпредметне мистецтво,конфігуративне мистецтво — одна з течій авангардистського мистецтва. Виникла на початку ХХ ст. Супремати́зм — напрям модерного мистецтва, безпредметність, абстрактнийгеометризм, що виник на початку ХХ століття. Зачинателем вважається К. Малевич(народився 1879 в Києві — помер 1935 в Ленінграді). Напрям вийшов від кубізму і футуризму, він знайшов застосування в урбаністиці, плакаті і графіці. Соціалістичний реалізм, соцреалізм - основний художній метод, що використовувався в мистецтві Радянського Союзу починаючи з 1930-х років, дозволений, або рекомендований, або нав'язуваний (у різні періоди розвитку країни) державної цензурою, тому і тісно пов'язаний з ідеологією і пропагандою. Він був офіційно схвалений з 1932 партійними органами в літературі і мистецтві. Паралельно йому існувалонеофіційне мистецтво СРСР. Постмодерні́зм — світоглядно-мистецький напрям, що в останні десятиліття 20 століття приходить на зміну модернізму. Цей напрям — продукт постіндустріальної епохи, епохи розпаду цілісного погляду на світ, руйнування систем — світоглядно-філософських, економічних, політичних. Парте́сний спів (з лат. partes — «частини», «партії», «голоси») — вид української і російської багатоголосної церковної музики, що виник в Україні на початку 17 століття; найвище досягнення української професійної музики доби Бароко. Сентименталі́зм (фр. sentimentalisme, від фр. sentiment — почуття) — мистецький напрям в європейській літературі другої пол. 18 ст. Назва виникла від «Сентиментальної подорожі»Лоренса Стерна. Романти́зм (фр. romantisme) — ідейний рух у літературі, науці й мистецтві, що виник наприкінці 18 ст. у Німеччині, Англії й Франції, поширився з початку 19 ст. в Росії, Польщі й Австрії, а з середини 19 ст. охопив інші країни Європи та Північної і Південної Америки. Реалі́зм (лат. realis — «суттєвий», «дійсний», від res — «річ») — стиль і метод у мистецтві й літературі. Шістдеся́тники — назва нової генерації (покоління) радянської та української національної інтелігенції, що ввійшла у культуру(мистецтво, літературу тощо) та політику в СРСР в другій половині 1950-х — у період тимчасового послабленнякомуністично-більшовицького тоталітаризму та хрущовської «відлиги» (десталінізації та деякої лібералізації) і найповніше себе творчо виявила на початку та в середині 1960-х років (звідси й назва). |